14.01.2026 Справа № 756/19235/25
Справа № 756/19235/25
Провадження № 1-кп/756/978/26
підготовчого судового засідання
14 січня 2026 року Оболонський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі:
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4
провівши підготовче судове засідання за обвинувальним актом стосовно обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Львова, із середньою. Освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 надійшов до Оболонського районного суду міста Києва 28 листопада 2025 року.
Прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.
Обвинувачений також просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду.
Заслухавши учасників судового провадження, суд вважає, що справа підлягає призначенню до судового розгляду з наступних підстав.
Кримінальне провадження, згідно ст. 32 КПК України, підсудне Оболонському районному суду м. Києва.
Підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частини другої статті 284 КПК України немає.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 27 КПК України розгляд справи потребує відкритого судового провадження.
Крім того, від ОСОБА_4 надійшло клопотання про часткове скасування арешту майна, накладеного на транспортний засіб, в частині його користування.
Прокурор не заперечувала проти задоволення клопотання обвинуваченого.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 07.11.2025 накладено арешт на речовий доказ у цьому кримінальному провадженні, а саме: на транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключ від вказаного транспортного засобу, який на праві власності належить ОСОБА_5 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування будь-кому та будь-яким чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст.131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Разом з цим, суд враховує, що в силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24.10.1986, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв'язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).
Із змісту вищезазначених норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.
Враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, з огляду на вчинення необхідних дій та проведення експертиз із цим майном, суд дійшов висновку про скасування арешту в частині заборони користування транспотртним засобом.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 314 - 317 КПК України, суд
Призначити судовий розгляд кримінального провадження на підставі обвинувального акту стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України у відкритому судовому засіданні в приміщенні Оболонського районного суду міста Києва з обов'язковою участю учасників процесу на 11 год. 00 хв. 05 лютого 2026 року.
Арешт на транспортний засіб марки «Volkswagen» моделі «Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , та ключ від вказаного транспортного засобу, накладений ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва від 07.11.2025 в частині заборони користування цим транспортним засобом - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя