Справа № 308/18948/25
14 січня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої судді - Наумової Н.В.,
за участю секретаря судового засідання - Передерій Є.В.,
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - Меренич М.І., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Ужгороді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меренич Мирослава Іванівна до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
10.12.2025 відносно позивача винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період. Зокрема, 09.12.2025 (близько 22 год. 10 хв.) він перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , куди був доставлений працівниками поліції за вимогою Відповідача для з'ясування обставин справи.
Із вказаною постановою позивач не згідний з наступних підстав, під час перебування у приміщенні вказаного ТЦК, пояснив, що згідно з інформацією із застосунку «Резерв +» (витяги додаються), він не перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, має до 02.02.2026 відстрочку у зв'язку з наявністю 3 -х неповнолітніх дітей, на що працівники ТЦК повідомили, що відомості із застосунку «Резерв+» до уваги не беруться, потрібний паперовий військово-обліковий документ. На думку позивача, вказані обставини й стали підставою для прийняття відповідачем 10.12.2025 оскаржуваної постанови № 3254-1, складеної Тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 , якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Наявна у позивача копія постанови від 10.12.2025 не містить в собі відомостей про долучення до неї додатків (доказів), в тому числі фото чи відео фіксації події. Проте, при притягненні позивача до адміністративної відповідальності його особу встановлено за допомогою «Є Документ», тобто з мобільного застосунку «Дія»(що підтверджується оскаржуваною постановою.) Отже, спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
На підставі наведеного позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 № 3254-1 від 10.12.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , іпн : НОМЕР_1 , за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, - а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.12.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
31.12.2025 року на адресу суду надійшов відзив від представника відповідача ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_2 та додаткові пояснення.
В поданому відзиві представник відповідача зазначив, ІНФОРМАЦІЯ_7 , як відповідач, не визнає позовні вимоги позивача і просить відмовити в задоволенні позову з огляду на наступне.
З оскаржуваної постанови вбачається, що 10.12.2025 позивач не виконав вимогу посадових осіб пред'явити свій військово-обліковий документ. Окрім цього посилається на те, що складання протоколу та розгляд матеріалів про адміністративне правопорушення щодо позивача відбувся в один день. Начальником групи розгляду та супроводження адміністрованих правопорушень ІНФОРМАЦІЯ_8 було складено протокол про адміністративне правопорушення, зі змісту якого вбачається, що 09.12.2025 о 22:10 год. ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, що останній не має при собі військово обліковий документ військовозобов'язаного та, відповідно, не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимогу передбачену частиною 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Представник відповідача зазначає, що з оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення від 10.12.2025 р. №3254-1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стосовно ОСОБА_1 слідує, що останній підписав 10.12.2025 р. за отримання постанови. Відтак, на момент звернення до суду 22.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меренич М.І., на думку відповіадча було пропущено строк на подачу адміністративного позову, встановлений КАС України. Таким чином, позивач був достеменно обізнаний про складення 10.12.2025 відносно нього уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_9 протоколу №3254 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Представник відповідача вважає позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, а тому просить суд відмовити у їх задоволенні.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання 05.01.2026 року з'явився, просив скасувати оскаржувану постанову, оскільки ця постанова винесена неналежним і незаконним шляхом.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Меренич М.В. у судове засідання 05.01.2026 року з'явилася, позов підтримала з мотивів зазначених у позовній заяві та просила їх задовольнити.
Окрім того представником позивача у судовому засіданні заявлялось клопотання про виклик свідків. Судом протокольно відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений у встановленому законом порядку через систему «Електронний суд», про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ч. 1 ст. 286 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Таким чином, розгляд даної справи проводиться судом за відсутності представника відповідача, якого повідомленого належним чином, що не перешкоджає розгляду даної справи.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, заслухавши думку учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Судом встановлено, що 10.12.2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 винесено постанову відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. З постанови № 3254-1 вбачається, що 09.12.2025 (близько 22 год. 10 хв.) ОСОБА_1 перебув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в супроводі органів Національної поліції, де було встановлено, що останній немає при собі військово-облікового документу військовозобов'язаного та не може його пред'явити за вимогою уповноваженої особи, про що особисто повідомив у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . Внаслідок чого накладено штраф у розмірі 17000 грн. 00 коп.
Відповідач зазначає, що на момент звернення до суду 22.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меренич М.І., було пропущено строк на подачу адміністративного позову, встановлений КАС України, однак суд зазначає, що таке питання вирішується судом при відкритті провадження, суд вважає причини пропуску строку поважними, оскільки позивач був мобілізований та проходить військову службу, та відкрив провадження у справі, а відтак відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП визначено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до ч. 3 ст. 210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до п.п. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі - Порядок), Положенням про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154.
Згідно ч. 6 ст. 22 Закону № 3543-XIIу період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото-і відео фіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Одночасно, установлено, що вимоги, зазначені у ч. 6 ст. 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 року згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року.
Відтак, зважаючи на відсутність фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відео фіксації, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 порушено процедуру перевірки документів та розгляду справи про адміністративне правопорушення.
З пояснень позивача вбачається, що під час перебування у приміщенні вказаного ТЦК, пояснив, що згідно з інформацією із застосунку «Резерв +» він не перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, має до 02.02.2026 відстрочку у зв'язку з наявністю 3 -х неповнолітніх дітей, на що працівники ТЦК повідомили, що відомості із застосунку «Резерв+» до уваги не беруться, потрібний паперовий військово-обліковий документ.
Окрім того, у примітці до ст. 210 КУпАП зазначено, що положення ст.ст. 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Тобто, саме на відповідача, як на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Проте, доказів того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи суду надано не було.
Окрім того, при притягненні Позивача до адміністративної відповідальності його особу встановлено за допомогою «Є Документ», тобто з мобільного застосунку «Дія», що підтверджується оскаржуваною постановою, проте, всупереч вищезазначеним нормам діючого законодавства, не було самостійно перевірено його перебування на військовому обліку.
На підставі викладеного, суд вважає, що належними та допустимими доказами відповідачем не доведено, що позивач не мав при собі військово-обліковий документ, а також той факт, що відповідач не отримав та не міг отримати самостійно з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, а тому суд вбачає, що доводи позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідачем належним чином не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факт порушення позивачем Правил військового обліку.
У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 року рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, закон покладає на відповідача обов'язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на позивача в порядку КУпАП.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого рішення,а сама постанова без обґрунтування її доказами не дає підстав для висновку про вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за постановою № 3254-1 від 10 грудня 2025 року.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, посадова особа якого виступала відповідачем у справі, на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 271, 286, 293, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Меренич Мирослава Іванівна до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задовольнити.
Скасувати постанову № 3254-1 від 10 грудня 2025 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_10 на користь ОСОБА_1 витрати із сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Повний текст рішення виготовлено 14.01.2026 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Наумова