Справа №:754/18746/25
Провадження №: 2-о/755/1/26
про залишення заяви без руху
"09" січня 2026 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., перевіривши матеріали цивільної справи окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення,
ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , звернулася до Деснянського районного суду міста Києва із заявою окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва 06 листопада 2025 року передано на розгляд до Дніпровського районного суду міста Києва за підсудністю.
В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.
Перевіривши матеріали заяви та долучених до неї документів, судом встановлено такі недоліки.
У поданій заяві ОСОБА_1 просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 2011 року за адресою: АДРЕСА_1 .
Заінтересованою особою заявником зазначено ОСОБА_2 .
На обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що з літа 2011 року проживають з ОСОБА_2 у цивільному шлюбі та ведуть спільне господарство без офіційної реєстрації шлюбних відносин за адресою: АДРЕСА_1 , мають спільний бюджет, фактично проживають однією сім'єю, як чоловік та дружина. Водночас, познайомилися і почали зустрічатися, жили в орендованих квартирах ще з 2009 року. Батьки ОСОБА_2 померли, інформацією про інших його родичів, окрім його рідного брата ОСОБА_3 , не володіє. У період з 2011 року по 2014 рік проживали втрьох у одній квартирі. Спільних дітей із ОСОБА_2 не мають. Літом 2025 року ОСОБА_2 мобілізували до Збройних Сил України, після його повернення з бойового завдання планували зареєструвати шлюб. Однак, 08 жовтня 2025 року заявник отримала сповіщення про те, що ОСОБА_2 зник безвісті 03 жовтня
2025 року. У документах ОСОБА_2 заявник була зазначена як дружина, у зв'язку із чим 15 жовтня 2025 року отримала його особисті речі та документи.
Метою встановлення факту, що має юридичне значення заявник зазначила юридичне визнання існування їх шлюбу без його офіційної реєстрації. Також від встановлення даного факту залежить її правовий статус, як дружини, що дозволить здійснювати оформлення відповідних документів, зокрема, і до державних органів, щодо розшуку чоловіка, щодо використання та збереження спільного майна, що належить ОСОБА_2 .
За змістом частини першої статті 15 ЦК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом пункту 5 частин першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до частини другої та частини третьої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У частині сьомій статті 19 ЦПК України (справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів) визначено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.
Згідно пункту 1 постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зі змінами вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від
05 грудня 2022 року у справі № 490/6057/19-ц (провадження № 61-18514сво21), зазначено, що «у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення. При зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки».
Отже, питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулась до суду, вирішується залежно від мети його встановлення.
У своїх постановах Верховний Суду неодноразово зазначав, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за певних умов, зокрема, факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення.
Суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду висловлену в постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 591/5199/20 (провадження № 61-19527св20), де Верховний Суд зазначив, що для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та іншої мети - ні.
Важливе значення має вимога про обов'язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. З урахуванням зазначеної в заяві мети, суд визначає коло осіб, які можуть бути залучені до участі у справі.
Отже, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки для заявника: право на спадщину, право на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, одержання компенсації тощо.
Імперативними вимогами пункту частини першої статті 318 ЦПК України встановлено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення має бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Як вбачається з матеріалів заяви, мету встановлення заявником в судовому порядку факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу зазначено необхідність визнання цивільного шлюбу заявника та ОСОБА_2 , встановлення її статусу як дружини, необхідність звернення до державних органів щодо розшуку ОСОБА_2 , використання та збереження спільного майна.
Суд також враховує, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду (частина третя статті 294 ЦПК України)
Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб (частина четверта статті 294 ЦПК України).
Згідно із частиною третьою статті 42 ЦПК України у справах окремого провадження учасниками справи є заявники, інші заінтересовані особи.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов'язаний провести підготовчі дії, передбачені ЦПК України, зокрема, з'ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них.
Залежно від мети встановлення фактів заінтересованими особами в цих справах можуть бути, наприклад, відділи соціального захисту населення - у справах про встановлення факту перебування на утриманні особи, яка померла, для призначення пенсії заявникові; інші спадкоємці - у справах про встановлення факту прийняття спадщини; органи внутрішніх справ - у справах про встановлення факту родинних відносин для вирішення питання про належність до громадянства України; органи страхування - у справах про встановлення факту належності страхового свідоцтва.
Водночас, сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
До заінтересованих осіб віднесені ті особи, які беруть участь у справі і мають у ній матеріально-правову або державну чи громадську заінтересованість. Для них характерна юридична заінтересованість у справі. Поняття заінтересованих осіб в окремому провадженні обмежено за змістом. Заінтересованими будуть лише ті особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від обставин, що підлягають встановленню і можуть вплинути на їх права та обов'язки.
Листом Верховного Суду України від 01 січня 2012 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснено, що заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.
Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин, залежно від мети встановлення цього факту, можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (дружина, брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом).
З урахуванням визначеної ОСОБА_1 мети встановлення факту, що має юридичне значення, заявником не зазначено кола заінтересованих, на права та обов'язки яких матиме вплив рішення у справі, у випадку задоволення вимог заяви.
Як уже зазначалося раніше, ОСОБА_1 не конкретизовано мету встановлення даного юридичного факту, що позбавляє суд можливості вірішити питання про перелік заінтересованих осіб у справі.
Так, враховуючи необхідність реалізації ОСОБА_1 прав дружини зниклого безвісті військовослужбовця, а також з огляду на положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», заявником не залучено до складу учасників справи Міністерство оборони України.
Також суд враховує, що до складу учасників справи не залучено членів сім'ї ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зник безвісті 03 жовтня 2025 року, зокрема, його брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з урахуваням інформації заявника, що інші близькі особа у зниклого безвісті ОСОБА_2 , відсутні.
Також суд звертає увагу заявника, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не містить будь-якого обгрунтування необхідності встановлення факту спільного проживання заявника та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу саме за конкретною адресою:
АДРЕСА_1 .
Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення заяви без руху заявникові слід визначитися із суб'єктним складом учасників справи, з урахуванням визначеної заявником мети встановлення такого факту, та подати заяву про встановлення факту, що має юридичне значення у новій редакції.
Водночас, суд звертає увагу заявника, що частиною першою статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Також суд враховує, що пунктами 2 та 3 частини першої статті 318 ЦПК України встновлено, що у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення повинно бути зазначено причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, а також докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина друга статті 318 ЦПК України).
Водночас, до заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, не додано будь-яких відомостей про звернення до компетентних органів, які є заінтересованими особами у даній справі, із відповідними заявами про призначення виплат та пільг, які передбачені законодавством для членів сім'ї зниклих безвісти військовослужбовців, із заявами про розшук зниклого безвісті, а також доказів про те, що відповідні органи відмовили їй у призначені таких виплат та або пільг з посиланням на необхідність встановлення факту спільного проживання з особою, яка зникла безвісти.
Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вимога суду про усунення недоліків заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно із частиною першою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків, шляхом подання до суду заяви у новій редакції з урахуванням викладеного у даній ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», статтями 42, 175, 177, 185, 293, 294, 315, 317 ЦПК України, суддя,
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - залишити без руху.
Встановити заявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі невиконання вимог ухвали, заява буде вважатися неподаною та підлягатиме поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Хромова