Справа № 308/310/26
1-кп/308/45/26
13 січня 2026 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 його захисника ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту у кримінальному провадженні № 12025070000000011 від 09.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,
встановив:
07.01.2026 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні№ 12025070000000011 від 09.01.2025, за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 року вказаний обвинувальний акт розподілений та переданий на розгляд судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 09.01.2026 року призначено підготовче судове засідання.
12.01.2026 року у підготовчому судовому засіданні прокурором подані клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки обраний раніше запобіжний захід закінчується. При цьому, на думку прокурора, існують ризики, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
У підготовчому судовому засіданні прокурор підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 повідомив суд, що на утриманні обвинуваченого перебуває малолітня донька, яка відвідує школу. ОСОБА_4 самостійно виховує дитину, інших осіб, які могли б допомагати йому немає. Мати участі у вихованні дитини не приймає. У період, коли до ОСОБА_4 був застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, малолітня донька проживала у його знайомого. З огляду на наведене, з метою належного виконання обвинуваченим батьківських обов'язків, у тому числі матеріально забезпечувати доньку, просить змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш м'який.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника, також просив не продовжувати щодо нього цілодобовий домашній арешт, оскільки у такому разі він позбавлений можливості відводити за забирати дитину зі школи, а також працювати, для забезпечення дитини всім необхідним.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просив змінити обвинуваченому запобіжний захід, з огляду на відсутність ризиків, зазначених прокурором, оскільки ОСОБА_6 належним чином виконує покладені на нього процесуальні обов'язки. Крім цього зазначив, що ОСОБА_6 є інвалідом третьої групи, та просить врахувати це під час постановлення рішення за результатами розгляду клопотання.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника. Просив застосувати щодо нього запобіжний захід у виді домашнього арешту в нічний час доби.
Дослідивши клопотання сторони обвинувачення, заслухавши прокурора, обвинувачених та їх захисників, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 інкримінується вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України, які відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів.
На стадії досудового розслідування щодо вказаних обвинувачених було застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
При цьому, підставою обрання запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відомості щодо осіб обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується.
Нормами ч. 1, 2 ст. 181 КПК України встановлено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Згідно з ч. 6 ст. 181 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
З клопотання сторони обвинувачення вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу в виді цілодобового домашнього арешту щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_6 було обґрунтованість підозри, вагомість доказів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відомості, які характеризують обвинувачених. Аналогічні посилання, як підставу застосування запобіжного заходу, наведено прокурором і у клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Однак, на думку суду, останній, діючи як суд встановлений законом для розгляду справи по суті, не має право на стадії підготовчого розгляду вирішувати такі питання - як обґрунтованість підозри чи вагомість доказів. Дані категорії можуть були лише предметом оцінки слідчого судді на стадії досудового розслідування. Ці висновки суду ґрунтуються на тому, що суддя не може приймати участь в розгляді справи як такий, що вже надав відповідні висновки, щодо доказів в порядку ст. 94 КПК України, та обґрунтованості підозри, що межує з доведенням винуватості. Тим більше, ці висновки також ґрунтуються і на загальних засадах кримінального провадження, визначених положеннями статей 17, 22, 23, 26 КПК України.
Тож суд, оцінуючи клопотання прокурора, бере лише до уваги той факт, що в передбаченому законом порядку судом, встановленим законом, було надано відповідні висновки - наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів саме для обрання запобіжного заходу, оскільки такі категорії, на відміну від ризиків, є незмінними протягом всього строку розгляду кримінального провадження.
У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст.178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 суд вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду.
Враховуючи, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких (ч. 3 ст. 307 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, такий, з огляду на те, що докази у даному кримінальному провадженні вже зібрані, а обвинувальний акт переданий до суду, судом не встановлено.
З огляду на наявність ризику переховуватися від суду, наразі існують підстави для продовження застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу на строк два місяці із дотриманням умов цілодобового домашнього арешту.
Також суд наголошує, що наразі саме обраний запобіжний захід - домашній арешт, відповідає особистості обвинуваченого, який не працює, коли востаннє був працевлаштований повідомити не може, доказів наявності у нього інвалідності та захворювань не надав, та встановленим обставинам - наявності ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, та є запобіжником саме належної процесуальної поведінки та співіснування з суспільством. Приймаючи таке рішення, суд відповідно до вимог ст. 178 КПК України також перевірив характеризуючи відомості щодо обвинуваченого та наведені прокурором у клопотанні, що свідчить про необхідність задоволення клопотання прокурора та продовження відповідно до вимог ст. 315 КПК України запобіжного заходу на час розгляду справи судом.
Стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 суд також вважає встановленим та доведеним стороною обвинувачення існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України: переховуватися від суду.
З огляду на те, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 за ступенем тяжкості відноситься до особливо тяжких (ч. 3 ст. 307 КК України) злочинів, зважаючи на вид та розмір покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, такий, з огляду на те, що докази у даному кримінальному провадженні вже зібрані, а обвинувальний акт переданий до суду, судом не встановлено.
Водночас вирішуючи клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу, суд, окрім наявності ризику переховуватися від суду, враховує відомості, які характеризують обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_4 самостійно виховує малолітню доньку, яка відвідує школу. Інших родичів, які можуть допомагати відводити дитину до школи і забирати її, немає. Також ОСОБА_4 зазначив про те, що задля забезпечення дитини йому необхідно працювати. Вказану обставину суд також бере до уваги. Наведене свідчить про наявність міцних соціальних зав'язків у обвинуваченого.
Враховуючи наведені обставини суд вважає, що на даній стадії такий запобіжний захід як домашній арешт у певний період доби забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків, та зможе запобігти ризику переховуватися від суду, що встановлений під час розгляду клопотання, а отже, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту слід задовольнити частково та змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби з 18:00 години до 07:30 години наступної доби, з покладанням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, що є достатньою мірою для запобігання встановленим ризикам.
Керуючись статтями 7, 31, 177, 178, 181, 194, 199, 315, 369-372, 376, 395 КПК України, суд
постановив:
клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту задовольнити частково.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , строком до 60 днів, а саме до 10 березня 2026 року, заборонивши обвинуваченому цілодобово залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_1 .
Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з цілодобового домашнього арешту на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний час доби строком до 60 днів, а саме до 10 березня 2026 року, заборонивши обвинуваченому залишати житло, що за адресою: АДРЕСА_2 , у період часу з 18:00 години до 07:30 години наступної доби.
Покласти на обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_6 наступні обов'язки:
-прибувати за викликом до суду;
-утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
-здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, а саме - до ГУ ДМС у Закарпатській області.
Попередити обвинувачених, що в разі невиконання покладених на них обов'язків, до них може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Роз'яснити обвинуваченим, що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1