ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/39/26
провадження № 1-кп/753/1263/26
"08" січня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачена ОСОБА_5 ,
потерпіла ОСОБА_6 ,
провівши підготовче судове засідання в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, за обвинуваченням
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вугледар Донецької області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судиму,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
Підготовче судове засідання
До Дарницького районного суду м. Києва 02 січня 2026 року надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Відповідно до частини 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 січня 2026 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02 січня 2026 року призначено підготовче судове засідання.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просить постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні. Крім того, звернувся до суду з клопотанням про обрання запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Потерпіла ОСОБА_6 підтримала позицію прокурора щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні не заперечував щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, будь-яких клопотань, які перешкоджають призначенню судового розгляду, не заявив. Водночас звернувся до суду з клопотанням про обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачена ОСОБА_5 під час судового засідання підтримала думку захисника про можливість призначення справи до судового розгляду.
На питання головуючого судді всі учасники судового розгляду підтвердили, що не потребують додаткового часу для підготовки до судового розгляду.
Щодо інших клопотань, пов'язаних із призначенням обвинувального акта до розгляду, сторони не висловились.
Кримінальне провадження підсудне Дарницькому районному суду м. Києва, обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування складено відповідно до положень статей 291, 292 КПК України, підстав для закриття кримінального провадження судом під час підготовчого судового засідання не встановлено, істотних порушень вимог КПК України при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, які б перешкоджали призначенню цього обвинувального акта до судового розгляду судом не встановлено, а тому суд дійшов висновку про необхідність призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
У судове засідання необхідно викликати прокурора Дарницької окружної прокуратури міста Києва, потерпілу, обвинувачену та її захисника.
Судове засідання у цьому кримінальному провадженні з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження необхідно проводити відкрито.
Щодо клопотань прокурора та захисника з приводу запобіжного заходу
Під час підготовчого судового засідання прокурор підтримав подане ним клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, просив його задовольнити та зазначав, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Прокурор вважає, що на сьогоднішній день продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченої переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення. У зв'язку з наведеним прокурор просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 строком на шістдесят днів без визначення розміру застави. Прокурор зауважив, що інші, більш м'які, ніж тримання під вартою, запобіжні заходи не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
Потерпіла ОСОБА_6 наполягала на задоволенні клопотання, оскільки ризики зазначені прокурором не втратили своєї актуальності.
Не погоджуючись з клопотанням прокурора, захисник ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання обвинуваченій запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та заявив клопотання про зміну запобіжного заходу. Сторона захисту вказала, що будь-яких даних на підтвердження можливості переховуватись від суду або ж вчинити інше кримінальне правопорушення, як і не обґрунтовано неможливість застосування до ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів. На підставі наведеного, захисник просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 . Водночас сторона захисту вважала доцільним застосувати до обвинуваченої запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_5 підтримала позицію захисника, щодо клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечувала з підстав викладених захисником.
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши заявлене клопотання, а також заперечення, дійшов таких висновків.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначеним у п.п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, підозрюваного, обвинуваченого (п.п. 1-12 ч. 1 ст. 178 КПК України).
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 КПК України.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Так, вказане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового провадження, зокрема підготовчого провадження, метою якого відповідно до глави 27 КПК України є вирішення питань, пов'язаних з підготовкою до судового розгляду.
Оцінці судом на зазначеній стадії кримінального провадження підлягають характер та тяжкість кримінального правопорушення, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, вирішуючи питання щодо можливості обрання запобіжного заходу у вигляді тримання особи під вартою, суд має встановити існування ризиків неправомірної процесуальної поведінки такої особи та можливість запобігти цим ризикам шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.
За наслідками розгляду цього клопотання суд дійшов висновку, що ризики, встановлені при вирішенні питання про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу та продовження строку його дії, не зменшились, продовжують існувати, та у судовому засіданні прокурором доведено наявність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Характер інкримінованого правопорушення пов'язаний із злочином проти життя та здоров'я. Санкція частини 2 статті 121 КК України відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі від семи до десяти років.
Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування.
Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у сукупності із зазначеними обставинами доводять, що цей ризик є достатньо високим. Суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Тому суд погоджується із доводами прокурора про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, який існував на час застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу під час досудового розслідування та на час розгляду цього клопотання не припинив існувати.
Також ризик переховування обвинуваченої від суду підтверджується її попередньою процесуальною поведінкою під час досудового розслідування.
Так, незважаючи на застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обвинувачена порушила покладені на неї процесуальні обов'язки, визначені ухвалою слідчого судді.
У зв'язку з чим ОСОБА_5 було оголошено у розшук та надано дозвіл на її затримання.
Крім того, орган досудового розслідування вживав тривалих заходів для встановлення місцезнаходження ОСОБА_5 , що фактично підтверджує реалізацію ризику переховування.
Відтак, попередній досвід ухилення ОСОБА_5 від виконання процесуальних обов'язків, оголошення її в розшук та необхідність здійснення заходів з її розшуку посилюють ризик переховування від суду у разі перебування обвинуваченої без належного процесуального контролю.
Ризик повторного вчинення кримінального правопорушення суд оцінює як високий, оскільки інкриміноване обвинуваченій правопорушення є тяжким, було вчинене з використанням насильства, що призвело смерті особи.
Зазначене вказує на схильність особи до протиправної поведінки.
Окрім цього, у суду відсутня інформація, що до затримання ОСОБА_5 була працевлаштована, отже відсутні будь-які джерела доходу, що може спонукати її вчинення нових злочинів з метою забезпечення умов для свого існування.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що існують реальні та обґрунтовані підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 , перебуваючи поза межами місць попереднього ув'язнення, може вчинити нове кримінальне правопорушення.
Отже, ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає реальним, обґрунтованим та доведеним.
Враховуючи надані матеріали, суд встановив наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення,
Сторона захисту просила застосувати до обвинуваченої будь-який інший запобіжний захід.
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Суд зауважує, що домашній арешт, хоч і полягає у забороні обвинуваченою залишати житло цілодобово або у певний період доби, проте в обставинах цього кримінального провадження не буде досить дієвим, особливо із урахуванням попередньо процесуальної поведінки ОСОБА_5 , що призвела до її розшуку органами поліції.
Слід також зазначити, що через міжнародний збройний конфлікт, який розпочала РФ проти України, та, як наслідок, запроваджений на території України воєнний стан, постійну загрозу ракетних та інших обстрілів, пошкодження об'єктів критичної інфраструктури, систематичні збої у роботі мережі електропостачання та засобів зв'язку, участь працівників Національної поліції, які відповідно до ч. 3 ст. 181 КПК України виконують ухвалу про домашній арешт у забезпеченні громадської безпеки та охорони держави, дієвість та ефективність запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, навіть за умови застосування електронних засобів контролю, об'єктивно знижується і у цьому кримінальному провадженні не може запобігти встановленим ризикам.
Суд вважає, що обставини, які враховувались під час досудового розслідування в ході обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 після направлення обвинувального акта не суду не змінилися, і підстави для застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, відсутні.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наведених обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 , захисником не надано та судом на теперішній час не встановлено.
Тож суд дійшов до висновку про неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, та вважає обґрунтованою необхідність у застосуванні до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Суд також при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину який спричинив загибель людей (ст. 183 КПК України).
Прокурор заперечував проти обрання альтернативного запобіжного заходу.
При визначенні розміру застави, суд бере до уваги обставини, які викладені в обвинувальному акті, тяжкість злочину, у якому обвинувачується ОСОБА_5 , спосіб вчинення кримінального правопорушення та індивідуальні особливості обвинуваченої, через те вважає за необхідне не застосовувати заставу.
Таким чином, з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, запобіганню можливого переховування від суду, вчиненню інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
З огляду на викладене та керуючись статтями, 314-316, 177, 182, 183, КПК України, суд
постановив:
Призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12025100020002434 від 19.06.2025, стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, на 13 годину 45 хвилин 08 січня 2026 року.
Судовий розгляд здійснювати у відкритому судовому засіданні суддею одноособово.
Для участі у судовому засіданні викликати сторони кримінального провадження: прокурора Дарницької окружної прокуратури м. Києва, потерпілу, обвинувачену та її захисника.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про обрання іншого, більш м'якого запобіжного заходу, відмовити.
Клопотання прокурора ОСОБА_3 задовольнити.
Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів в умовах ДУ "Київський слідчий ізолятор", тобто до 08 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Ухвала в частині обрання запобіжного заходу підлягає оскарженню до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення.
Суддя ОСОБА_7