ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.01.2026Справа №910/12936/25
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція"
доПриватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
простягнення заборгованості у розмірі 9 351 001,82 грн
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники сторін:
від позивача:Середа В.В.
від відповідача:Нестерова І.Г.
У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення заборгованості у розмірі 9 351 001,82 грн.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" вказує, що у зв'язку з порушенням Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" своїх грошових зобов'язань за Договором №2350-04015 від 01.10.2022 з оплати поставленої в період з жовтня 2022 року по березень 2023 року включно балансуючої електричної енергії, що підтверджується судовим рішеннями по справі №910/4170/23, наявні правові підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 5 491 910,01 грн та 3% річних у розмірі 3 859 091,81 грн.
У змісті позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач очікує понести витрати на оплату судового збору у розмірі 112 212,82 грн та витрати на оплату правової допомоги у розмірі 50 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 відкрито провадження у справі №910/12936/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для подання заяв по суті спору; призначено у справі підготовче засідання на 18.11.2025.
05.11.2025 через систему "Електронний суд" від Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" надійшло клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до 03.12.2025 (включно). Вказане клопотання мотивовано тим, що, враховуючи складність предмету позову, період нарахування 3% річних та інфляційних втрат, кількість додатків (зокрема платіжних інструкцій у кількості 156 штук), у відповідача наявна необхідність у перевірці і опрацюванні доказів, а також у підготовці контррозрахунку, що потребує значного часу.
06.11.2025 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" надійшли заперечення на клопотання відповідача про продовження процесуального строку, оскільки, на думку позивача, прохання відповідача продовжити строк на подання відзиву на позов до 03.12.2025 є намаганням затягнути розгляд справи та сплату заборгованості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.2025 клопотання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про продовження строку на подання відзиву на позов задоволено частково та продовжено Приватному акціонерному товариству "Національна енергетична компанія "Укренерго" встановлений судом процесуальний строк для подання відзиву на позов до 17.11.2025.
17.11.2025 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та вказує, що позовна заява не містить інформації на підставі яких саме платежів було погашення заборгованість, як не містить і обґрунтування бази нарахування суми стягнення. На думку відповідача, позовні вимоги завідомо сформульовані не чітко, тим самим позивач намагається ускладнити відповідачу захист своїх прав, та примушує відповідача самостійно сформулювати позовні вимоги проти себе.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.11.2025 встановлено відповідачу строк для надання конррозрахунку - до 03.12.2025, а позивачу - для реагування на такий розрахунок - до 08.12.2025; закрито підготовче провадження у справі №910/12936/25; встановлено відповідачу строк для надання заперечень із розрахунками - до 03.12.2025; позивачу для надання відповіді на відзив - до 08.12.2025; відповідачу для заперечень на відповідь на відзив - до 13.12.2025; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/12936/25 по суті на 18.12.2025.
03.12.2025 Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" було сформовано в системі "Електронний суд" письмові пояснення, в яких відповідач зазначив, що вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку з виконанням судового рішення, то до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання, оскільки правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження". До того ж відповідач вказує, що позовні вимоги про стягнення 3% річних мають акцесорний характер, є похідними від основної вимоги про стягнення боргу та наслідують її долю, тому вимога про стягнення 3%, окремо від стягнення основного боргу, задоволенню не підлягає.
08.12.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на письмові пояснення відповідача, в яких позивач звертає увагу суду, що згідно розрахунку НЕК "Укренерго" розмір 3% річних та інфляційних втрат становить 9 401 748,22 грн, в той час як в позовній заяві заявлено вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат на суму 9 351 001,82 грн. Наведене позивач пояснив тим, що відповідачем при здійсненні контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат не було враховано деякі часткові оплати боргу. Крім того, позивач зазначає, що спірні правовідносини виникли не у зв'язку з виконанням судового рішення, а у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань та Правил ринку. Також позивач вважає, що заявлення до стягнення індексу інфляції і 3% річних окремим позовом ніяким чином не суперечить п. 43 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19.
В судове засідання 18.12.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по суті спору, за змістом яких представник позивача позов підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні.
Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 18.12.2025 долучено письмові пояснення до матеріалів справи; долучено заперечення на письмові пояснення до матеріалів справи.
В судовому засіданні 18.12.2025 судом завершено розгляд справи №910/12936/25 по суті та оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде проголошено 16.01.2026 об 11:30.
На проголошення судового рішення по справі №910/12936/25 з'явились представники сторін.
У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/4170/23 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" задоволено частково та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" суму основного боргу у розмірі 179 037 944,26 грн, 3% річних у розмірі 994 685,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 980 826,98 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 в частині стягнення 94 251 603,77 грн основного боргу та ухвалено в цій частині нове рішення про закриття провадження. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 03.04.2024 касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково; постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 у справі №910/4170/23 в частині стягнення 980 826,98 грн інфляційних втрат скасовано і ухвалено в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" інфляційні втрати в розмірі 978 351,29 грн. У задоволенні позову про стягнення решти суми інфляційних втрат відмовлено. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 залишено без змін.
Отже, за наслідками розгляду справи №910/4170/23 судовими рішеннями було присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" суму основного боргу у розмірі 84 786 340,49 грн, 3% річних у розмірі 994 685,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 978 351,29 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" стверджує, що заборгованість у розмірі 181 374 202,70 грн (яка була предметом розгляду у справі №910/4170/23) Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" почало погашати починаючи з 31.05.2023, та повністю сплатило 30.01.2024.
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 859 091,81 грн та інфляційних втрат у розмірі 5 491 910,01 грн, нарахованих на суму боргу у розмірі 181 374 202,70 грн, за період, який не заявлявся в межах справи №910/4170/23.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені.
Частинами 1 та 2 статті 18 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Частиною 2 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Вказаний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі, в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 в справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.11.1999 в справі "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).
Так, остаточними судовим рішенням по справі №910/4170/23 встановлено факт наявності у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов'язку сплатити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" суму основного боргу у розмірі 84 786 340,49 грн, 3% річних у розмірі 994 685,70 грн та інфляційні втрати в розмірі 978 351,29 грн. Також судами було встановлено, що у жовтні 2022 року позивач (ППБ) поставив, а відповідач (ОСП) отримав балансуючу електричну енергію на суму 20 750 581,21 грн, у листопаді 2021 року - на суму 83 135 479,91 грн, у грудні 2022 року - на суму 42 284 620,22 грн, у січні 2023 року - на суму 7 311 005,90 грн, у лютому 2023 року - на суму 21 849 413,77 грн, у березні 2023 року - на суму 15 837 286,70 грн. Частина отриманої балансуючої електричної енергії була сплачена відповідачем до звернення позивача до суду та ще частина - під час судового розгляду справи №910/4170/23. Відтак дані обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи заявлений позивачем період для нарахування інфляційних втрат та 3% річних - з 11.03.2023 по 29.01.2024, то для вирішення даної справи відсутня необхідність для визначення настання строку виконання за кожним із присуджених рішенням суду до стягнення видом платежу, а достатнім є встановлення факту, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" є таким, що прострочило виконання своїх грошових зобов'язань у вказаний період.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" стверджує, що відповідачем було сплачено вказаний борг повністю лише 30.01.2024, на підтвердження чого надало копії повідомлень АТ "ПУМБ" про зарахування коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
З аналізу наведеної норми вбачається, що за своєю суттю зобов'язання складається із права вимоги кредитора та обов'язку виконання такої вимоги боржником. При цьому, є неможливим існування права вимоги без кореспондуючого такій вимозі обов'язку виконання.
Лише існування одночасно як права вимоги так і обов'язку виконання такої вимоги становить собою суть зобов'язання.
Частиною 3 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України.
За змістом ст.ст. 524, 533-535 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (правова позиція Верховного Суду України у постанові від 06.06.2012 у справі №6-49цс12).
Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16.
Тотожної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.
Отже, грошовим є будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
За судовими рішеннями у справі №910/4170/23 у Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" існував обов'язок сплатити, а у стягувача право вимагати від відповідача сплатити кошти за отриману у період з листопада 2021 року по березень 2022 року балансуючу електричну енергію.
Таким чином, оскільки зобов'язання Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" було виражене в у грошових одиницях, то у відповідача було грошове зобов'язання, виконання якого він прострочив.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Стаття 625 Цивільного кодексу України розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 Цивільного кодексу України. Відтак, дія ст. 625 Цивільного кодексу України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення. Тому, у разі прострочення виконання зобов'язання нараховуються 3% річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, від 01.10.2014 № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, від 16.05.2018 у справі № 14-16цс18.
Отже, зважаючи на юридичну природу цих правовідносин між сторонами як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (така правова позиція викладена також Верховним Судом України у справі №910/17078/15 (3-610гс16), а також Верховним Судом у постанові від 15.03.2018 у справі №910/9978/15).
З огляду на те, що Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" порушило грошове зобов'язання, у Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Інфляція - це знецінення грошей, зниження їхньої купівельної спроможності, дисбаланс попиту і пропозиції.
Встановлення законодавцем права кредитора на одержання коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зумовлене специфічним видом такого як грошові кошти, якому незалежно від факторів природного середовища (форс-мажорним обставинам) притаманна властивість знецінюватись в більшій мірі ніж всім іншим видам майна (нерухомості, дорогоцінним металам, автомобілям тощо).
А тому, норми ст. 625 Цивільного кодексу України спрямовані в першу чергу на те, щоб внаслідок неправомірних дій боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншим, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Крім того, невиконання або неналежне виконання боржником свого грошового зобов'язання не може бути залишене без реагування та застосування до нього міри відповідальності, оскільки б це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, якими є справедливість, добросовісність та розумність (ст. 3 Цивільного кодексу України).
Тому, оскільки застосування індексу інфляції до суми боргу фактично має на меті одержання кредитором того, на що він розраховував одержати у разі належного виконання боржником грошового зобов'язання, то стягнення 3% річних є тою мірою відповідальності, яку боржник зобов'язаний понести за неналежне виконання свого грошового зобов'язання.
Отже, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-49цс12 від 06.06.2012, №6-38цс11 від 24.10.2011, постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17).
Як зазначив Верховний Суд України у постанові від 09.11.2016 у справі №9/5014/969/2012(5/65/2011) за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано або виконано з простроченням, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання, що в свою чергу спростовує доводи відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України на стадії виконання судового рішення.
Таким чином, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" в межах заявлених позивачем періодів з врахуванням здійснених відповідачем часткових оплат, суд прийшов до висновку про правомірність стягнення з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" інфляційних втрат у розмірі 5 491 910,01 грн та 3% річних у розмірі 3 859 091,81 грн.
Суд здійснив власний перерахунок за допомогою інструменту "Калькулятори" системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон", що є усталеною практикою (постанови Верховного Суду від 05.12.2023 у справі №921/481/22 та від 25.11.2025 у справі №910/11325/23).
За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" підлягає задоволенню повністю.
Щодо розподілу між сторонами судового збору.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з коштів у загальному розмірі 9 351 001,82 грн.
Отже, за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 112 212,02 грн (9 351 001,82 грн х 0,015 х 0,8).
В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" за звернення до Господарського суду міста Києва із майновою вимогою про стягнення з коштів у загальному розмірі 9 351 001,82 грн сплачено судовий збір у розмірі 113 008,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №4210357 від 03.10.2025.
Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 796,59 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, судовий збір у сумі 796,59 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/12936/25 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція".
Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 112 212,02 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на відповідача у зв'язку з задоволенням позовних вимог повністю.
Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Курахівська теплова електрична станція" (69006, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Фанатська, буд. 20; ідентифікаційний код 43594541) 3% річних у розмірі 3 859 091 (три мільйони вісімсот п'ятдесят дев'ять тисяч дев'яносто одна) грн 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 5 491 910 (п'ять мільйонів чотириста дев'яносто одна тисяча дев'ятсот десять) грн 01 коп. та судовий збір у розмірі 112 212 (сто дванадцять тисяч двісті дванадцять) грн 02 коп. Видати наказ.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 16.01.2026.
Суддя Р.В. Бойко