ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.01.2026Справа № 910/13339/25
Господарський суд міста Києва в складі: головуючого судді Г.П. Бондаренко-Легких, розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін справу №910/13339/25.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо» (1001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 14)
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітрейд Строй» (03124, м. Київ, вул. Радищева, 3)
про стягнення 88 907, 64 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітрейд Строй» про стягнення 88 907, 64 грн, з яких 76 800, 00 грн основного боргу, 11 520, 00 грн штрафу, 511, 30 грн 3 % річних та 76, 34 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору про надання послуг №30/06/2025 від 30.06.2025.
03.11.2025 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п'ятиденний строк з дня вручення ухвали від 03.11.2025 для усунення недоліків позовної заяви.
03.11.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
13.11.2025 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи №910/13339/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
І. Фактичні обставини, встановлені судом.
30.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо», як виконавцем (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітрейд Строй», як замовник (відповідач) укладено договір надання послуг №30/06/2025 (надалі - Договір).
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2026, а також до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункт 8.1. Договору).
Згідно пункту 1.1. Договору, виконавець зобов'язується надати послуги, а замовник зобов'язується прийняти роботи та здійснити оплату.
Предметом Договору є: «надання послуг по виготовленню, зварюванню, складанню металоконструкцій та металевих виробів» (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до пункту 2.1. Договору, ціна за послуги встановлюється у рахунках-фактури на оплату послуги, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно рахунку-фактури №30/06 від 30.06.2025 розмір послуг по виготовленню металокаркасу становить 670 800, 00 грн.
У відповідності до пункту 3.4. Договору, приймання послуг здійснюється в присутності представника виконавця за актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Незважаючи на те, що умовами Договору факт приймання послуг засвідчується актом виконаних робіт, фактично сторони засвідчили такі дії підписанням накладної (видаткової накладної) №18 від 05.08.2025 на суму 670 800, 00 грн.
Пунктом 5.1. Договору встановлено, що оплата за послуги здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця.
Відповідач протягом липня-серпня 2025 року здійснив оплату на загальну суму 594 000, 00 грн.
Згідно пункту 6.6. Договору, у випадку виникнення заборгованості по оплаті послуг, що перевищує 3 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.
03.10.2025 позивач направив на електронну пошту директора відповідача претензію, в якій вимагав сплатити заборгованість, а також пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Однак, доказів погашення відповідачем наявної заборгованості матеріали справи не містять.
Вищезазначені обставини, спонукали позивача звернутись до суду з даним позовом, в якому останній просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 76 800, 00 грн, штраф згідно пункту 6.6. Договору у розмірі 11 520, 00 грн та згідно статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 511, 30 грн та інфляційні втрати у розмірі 76, 34 грн.
II. Предмет позову.
Предметом позову у справі є матеріально-правова вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 88 907, 64 грн (основний борг, штраф, 3% річних, інфляційні втрати).
III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.
Позивач виконав власні зобов'язання по договору №30/06/2025 від 30.06.2025 та надав відповідачу послуги на суму 670 800, 00 грн. Проте, відповідач оплатив лише 594 000, 00 грн. Відтак, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 76 800, 00 грн, яку останній просить стягнути з відповідача у судовому порядку та додатково штраф, 3% річних і інфляційні втрати.
IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.
Суд констатує, що відповідач в силу приписів частини 6, 7 статті 6, пункту 2 частини 6, частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 17, 37, 42 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомуційної системи, затверджено рішенням Вищої ради правосуддя № 1845/0/15-21 від 17.08.2021 та згідно пункту 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 по справі №459/3660/21 належним чином повідомлений про розгляд даної справи та можливість подати відзив на позовну заяву, що підтверджується повідомлення про доставку процесуального документу, а саме ухвали від 13.11.2025 (про відкриття провадження у справі) до електронного кабінету ТОВ «Ітрейд Строй» (відповідач), яке міститься в матеріалах справи.
Так, ухвалу від 13.11.2025 відповідач отримав 14.11.2025.
Однак, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи №910/13339/25, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.
V. Оцінка доказів судом та висновки суду.
З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи підтверджується виконання позивачем власних зобов'язань за договором №30/06/2025 від 30.06.2025?
- чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами невиконання відповідачем вчасно та в повному обсязі зобов'язань по договору №30/06/2025 від 30.06.2025 в частині здійснення оплати?
- чи правомірно позивач нарахував штраф, 3% річних, інфляційні втрати відповідачу?
- чи правильно позивачем визначені періоди прострочення?
- чи обґрунтовано позивачем розрахунок сум, що підлягає стягненню?
- чи підлягають позовні вимоги задоволенню та в якій частині?
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
(1) Щодо основного боргу.
Як підтверджено матеріалами справи, 30.06.2025 між сторонами укладено договір надання послуг, за умовами якого позивач зобов'язується надати послуги, а відповідача зобов'язується прийняти роботи та здійснити оплату. Предметом договору є надання послуг по виготовленню, зварюванню, складанню металоконструкцій та металевих виробів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, тому оцінюючи відповідність волі сторін та укладеного договору фактичним правовідносинам, суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків (постанова від 17.06.2020 у справі №913/420/19, від 19.08.2020 у справі №915/1302/19, від 01.10.2020 у справі №910/21935/17, від 01.07.2021 у справі №917/549/20, від 07.07.2021 у справі №903/601/20, від 27.07.2021 у справі №906/494/20, від 30.08.2022 у справі №903/601/20, від 03.11.2022 у справі №912/3747/20, від 17.11.2022 у справі №910/5704/21, від 18.05.2023 у справі №910/7975/21, від 18.01.2024 у справі №922/2487/22, від 05.12.2024 у справі №910/7378/23, від 17.12.2024 у справі №927/784/22, від 17.04.2025 у справі №910/3201/24).
Суд констатує, що договір укладений між сторонами має назву «надання послуг», правова природа такого договору є виконання робіт по виготовленню металокаркасу, а отже між сторонами укладений договір підряду, який регулюється Главою 61 Цивільного кодексу України.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові (часина 1-2 стаття 837 Цивільного кодексу України).
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (часина 1, 3 стаття 843 Цивільного кодексу України).
В пункті 2.1. Договору зазначено, що ціна за послуги встановлюється у рахунках-фактури на оплату.
З наявного в матеріалах справи рахунку-фактури №30/06 від 30.06.2025 вбачається, що ціна робіт по виготовленню металокаркасу становить 670 800, 00 грн.
Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (частина 1, 2 стаття 853 Цивільного кодексу України).
Зі змісту пункту 3.4. Договору вбачається, що приймання робіт здійснюється за актом виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.
Натомість, представниками сторін засвідчено факт виконання позивачем робіт, а відповідачем прийняття результатів таких робіт накладною (видаткової накладної) №18 від 05.08.2025 на суму 670 800, 00 грн.
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 стаття 854 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач протягом липня-серпня 2025 року здійснив оплату за виконану позивачем роботу за Договором у загальному розмірі 594 000, 00 грн (шість платежів по 99 000, 00 грн).
Таким чином, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 76 800, 00 грн.
03.10.2025 позивач направив на електронну пошту s.yablonsky@itradestory.com.ua претензію від 03.10.2025 в якій вимагав у відповідача погасити заборгованість.
Судом встановлено, що згідно відомостей, які зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо відповідача, електронна пошта останнього: itrade_story@ukr.net. Директором товариства є Яблонський Сергій Олександрович.
З огляду на зазначені обставини, вірогідно позивач надіслав претензію на електронну пошту директора відповідача.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом (стаття 525, 526, 599, 610 Цивільного кодексу України).
Суд констатує, що матеріали справи не містять та відповідачем не надані докази здійснення повної оплати за виконання позивачем робіт за Договором, які відображені в підписаній між сторонами накладній №18 від 05.08.2025.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 1-4 стаття 13 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідачем, який належним чином повідомлений про розгляд даної справи не надано належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача та не надано доказів, які б свідчили про виконання ним зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт повному обсязі.
Отже, обставини наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленому до стягнення розмірі не спростовані.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
З урахуванням встановленого вище, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
(2) Щодо штрафу.
Позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 11 520, 00 грн.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 Цивільного кодексу України).
Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (частина 1 статті 624 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 Цивільного кодексу України).
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 Цивільного кодексу України).
Із змісту частини 1 статті 546, частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України слідує, що неустойка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, щодо якого правочин вчиняється у письмовій формі.
Пунктом 6.6. Договору, сторони узгодили, що у випадку виникнення заборгованості по оплаті послуг, що перевищує 3 календарних днів з моменту підписання актів прийому-передачі, замовник сплачує виконавцю штраф в розмірі 15% від суми заборгованості.
Судом вище зазначено, що сторони не підписували акт прийому-передачі, а натомість підписали накладну (видаткова накладна) №18 від 05.08.2025. Окрім цього, відповідач здійснив часткову оплату за виставленим позивачем рахунком №30/06 від 30.06.2025.
Тому, зазначені дії відповідача свідчать проте, що останній не заперечує належного виконання позивачем власних обов'язків за Договором та прийняття відповідачем результатів робіт. Строк здійснення оплати настав.
Оскільки, сума заборгованості підтверджена у розмірі 76 800, 00 грн, 15% від зазначеної суми становить 11 520, 00 грн.
Відтак, заявлена позивачем сума штрафу до стягненню з відповідача є обґрунтованою, а така вимога підлягає задоволенню.
(3) Щодо 3% річних та інфляційних втрат.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 511, 30 грн за період з 09.08.2025 по 28.10.2025 та інфляційні втрати у розмірі 76, 34 грн за період з 09.08.2025 по 30.09.2025.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 стаття 625 Цивільного кодексу України).
Передбачене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування 3% річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №464/3790/16-ц).
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц).
Таким чином, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Отже, позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних і інфляційні втрати за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов'язання в повному обсязі за Договором.
Суд здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначає, що він є арифметично правильним, боргові періоди визначені правильно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
VI. Розподіл судових витрат.
(1) Щодо судовго збору.
Судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, у зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, суд покладає судовий збір за подання позовної заяви на відповідача.
(2) Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Позивач на виконання вимог частини 1 статті 124 та пункту 9 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України в позовній заяві зазначив орієнтовані витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 123 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частинами 2-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
З метою відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивач надав:
- копію ордера серії АМ №1163744 від 23.10.2025;
- копію договору про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 16.10.2025;
- копію додаткової угоди №1 від 05.11.2025 до договору №б/н від 16.10.2025;
- копію платіжної інструкції №220 від 16.10.2025;
- копію виписки з банку (АТ «Перший Український Міжнародний Банк»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
16.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо» та Адвокатським бюро Павла Удода укладено договір про надання правничої (правової) допомоги №б/н від 16.10.2025, за умовами якого адвокат здійснює представництво та надає види правничої (правової) допомоги клієнту, а клієнт оплачує надання правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Адвокат надає правничу (правову) допомогу в господарській справі про стягнення з ТОВ «Ітрейд Строй» заборгованості за договором надання послуг №30/06/2025 від 30.06.2025.
Згідно пункту 8 та 10 договору від 16.10.2025, розмір гонорару адвоката становить 12000,00 грн. Оплата гонорару адвоката за правничу (правову) допомогу проводиться в момент підписання цього договору.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Також, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі №640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов'язково.
Таким чином, сторони в пункті 8 договору від 16.10.2025 узгодили фіксований розмір оплати гонорару адвоката за надані послуги.
Позивач на виконання умов договору від 16.10.2025 перерахував на рахунок адвокатського бюро узгоджену суму гонорару у розмірі 12 000, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №220 від 16.10.2025 та відповідною банківською випискою по рахунку.
Суд звертає увагу, що платіжна інструкція про оплату клієнтом гонорару адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі за рахунок іншої сторони, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
В розумінні положень згаданих норм законодавства (зокрема, частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України), зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у вищенаведеній нормі.
Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Позивачем у справі підтверджено понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 12 000, 00 грн.
Проте, суд наголошує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Вивчивши надані позивача докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, застосувавши критерії частини 4 статті 126 та на підставі частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для їх зменшення.
Суд констатує, що дана справа є не складною, розгляд справи здійснювався в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а сама справа є малозначною.
Суд зазначає, що зміст позовних вимог свідчить про те, що правова позиція щодо спору, який виник між сторонами є сталою, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалось, нових висновків Верховного Суду, які б кардинально змінили правову позицію щодо даного спору в період розгляду справи прийнято не було.
Загалом справа містить ознаки типовості; у справі немає складних правових позиції та врегульована чіткими приписами чинного законодавства; справа не потребувала дослідження складних за своєю суттю доказів та не потребувала залучення до справи інших учасників.
За таких обставин, з огляду на вищезазначені обставини та з урахуванням ціни позову (88 907, 64 грн), складністю справи (малозначна), розмір витрат на надання професійної правничої допомоги, які просить стягнути позивач у розмірі 12 000, 00 грн в межах даної справи на переконання суду не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та є не співмірним з предметом спору, складністю справи та ціною позову.
Тому, суд, з огляду на вище встановлені обставини, вважає справедливим зменшити розмір витрат на правову допомогу позивача, що покладається на відповідача, та покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітрейд Строй» про стягнення 88 907, 64 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітрейд Строй» (03124, м. Київ, вул. Радищева, 3; ідентифікаційний код: 43685261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БМП Торнадо» (1001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 14; ідентифікаційний код: 22047002) борг у розмірі 76 800 (сімдесят шість тисяч вісімсот) грн 00 коп., штраф у розмірі 11 520 (одинадцять тисяч п'ятсот двадцять) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 511 (п'ятсот одинадцять) грн 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 76 (сімдесят шість) грн 30 коп., судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) 00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г.П. Бондаренко - Легких