Справа № 909/32/26
про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову
16.01.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., розглянувши без виклику сторін заяву Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни (вх. № 379/26 від 16.01.2026) про забезпечення позову у справі
за позовом: Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни
(
АДРЕСА_1 )
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни
(
АДРЕСА_2 )
про накладення арешту на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони здійснювати відчуження вищевказаного об'єкту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, до набрання чинності рішенням суду,
без виклику сторін у судове засідання,
Фізична особа - підприємець Дігтяр Тетяна Олексіївна звернулася до суду із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви шляхом накладення арешту на квартиру Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони здійснювати відчуження вищевказаного об'єкту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, до набрання чинності рішенням суду.
Одночасно із заявою про забезпечення позову Фізична особа - підприємець Дігтяр Тетяна Олексіївна звернулася до суду із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни про розірвання договору купівлі-продажу від 27.11.2025 № 15 та стягнення коштів у сумі 253 775, 34 гривень, з яких: 248 000, 00 гривень - основна сума боргу за непереданий товар, 5 265, 75 гривень - пеня, 509, 59 гривень - 3 % річних від простроченої суми.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
При обґрунтуванні заяви про забезпечення позову заявник вказує, що позивачем здійснено перерахування на розрахунковий рахунок відповідача коштів на загальну суму 418 000, 00 гривень.
Разом із тим, відповідачем поставлено товар лише на загальну суму 170 000, 00 гривень.
Однак, після 17.12.2025 позивач товар від відповідача не отримував. На численні дзвінки повідомляв, що мають місце підготовка до свят, святкування та поставка затримується у зв'язку із неробочими днями. Декілька разів відповідач завіряв, що виконає свої зобов'язання, останній раз до дати - 12.01.2026, проте Товар не поставив, а гроші не повернув.
Заявник вказує, що претензія направлена позивачем на адресу відповідача, однак таке відправлення повернуто позивачу з відділення АТ "Укрпошта" у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Спроби врегулювати спірні питання у телефонному режимі не дали результату.
Заявник зазначає, що відповідач почав уникати будь-якого контакту, а виконати зобов'язання обіцяє пізніше встановлюючи самовільно інший строк та уникаючи підписання будь-яких гарантійних чи зобов'язальних документів.
Фізична особа - підприємець Дігтяр Тетяна Олексіївна вказала, що станом на момент подання позовної заяви, позивач товар не отримав, кошти відповідач не повернув. Виконання відповідачем договірних зобов'язань за Договором та Додатковою угодою до нього, втратило свою актуальність і позивач вже не має потреби у товарі.
Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
За приписами частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У Рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 № 5-рп/2011 у справі № 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Інститут забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Згідно із рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", було зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання у майбутньому рішення суду, і тільки у разі необхідності, є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду та реалізації кожним права на судовий захист. Безпідставне застосування таких заходів може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Так, за змістом положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо відповідного, зазначеного в заяві предмета та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Звертаючись з вимогою про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру Фізичної особи - підприємця Шевчук Ірини Володимирівни, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом заборони здійснювати відчуження вищевказаного об'єкту та заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо зазначеного нерухомого майна, до набрання чинності рішенням суду, заявник не зазначає та не подає жодних доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заходу до забезпечення позову у даній справі (доказів які б свідчили про витрачання відповідачем коштів не для здійснення розрахунків з заявником, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, реалізації майна чи підготовчих дій до його реалізації тощо) та доказів, що їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
Суд зазначає, що при розгляді справ предметом позовних вимог яких є стягнення грошових коштів вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно доцільне лише у разі відсутності у боржника грошових коштів.
З огляду на зазначене, заявлений заявником захід забезпечення позову як накладення арешту на вищезазначене нерухоме майно відповідача не є адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, оскільки, по-перше, позивачем в позовній заяві заявлені вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, по-друге, позивач не зазначає в заяві та не надає до неї відповідних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача грошових коштів у розмірі заявленої до стягнення суми, а відтак зазначений захід забезпечення позову не спрямований саме на збереження грошових коштів останнього до вирішення справи по суті та не забезпечує збалансованість інтересів сторін. Крім того, заявляючи захід забезпечення позову як накладення арешту на вищезазначене належне відповідачу нерухомого майно, заявник, не вказує його орієнтовну ринкову вартість, яка може бути значно вищою ніж сума заявленого до стягнення боргу, що в такому випадку не забезпечує збалансованість інтересів сторін та не свідчить про адекватність заявленого заходу до забезпечення позову.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням доведеності, розумності, адекватності і співмірності його вимог стосовно забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін у справі, наявності зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення заяви Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни (вх. № 379/26 від 16.01.2026) про забезпечення позову.
Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. У задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Дігтяр Тетяни Олексіївни (вх. № 379/26 від 16.01.2026) про забезпечення позову - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
3. Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її підписання шляхом подання апеляційної скарги до Західного апеляційного господарського суду.
4. Ухвала підписана - 16.01.2026.
Суддя В. В. Михайлишин