вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2025 р. Справа№ 925/812/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Хрипуна О.О.
Мальченко А.О.
при секретарі судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 03.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Будищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 (повний текст складено та підписано 31.12.2024)
у справі №925/812/24 (суддя Скиба Г.М.)
за позовом керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації
до Будищенської сільської ради (відповідач-1)
Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" (відповідач-2)
Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (відповідач-3)
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (третя особа-1)
Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство" (третя особа-2)
Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (третя особа-3)
про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення, скасування її державної реєстрації (запису) та припинення речових прав на неї,-
У червні 2024 Керівник Черкаської окружної прокуратури звернувся в Господарський суд Черкаської області із позовом в інтересах держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації до Будищенської сільської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" та Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, з вимогами:
витребувати у Будищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га на користь держави у особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації;
скасувати державну реєстрацію (запис) земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в державному земельному кадастрі із категорією земель - землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Будищенської сільської ради від 08.02.2022 № 46592004 та речового права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" від 11.01.2024 № 53296092.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.06.2024 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1) Центрально-західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, 2) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" в особі Філії "Черкаське лісове господарство", 3) Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24 позов задоволено повністю.
Витребувано у Будищенської сільської ради (19620, Черкаський район, с.Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" (Черкаський район с. Сокирна, вул. Придніпровська, 25; код ЄДРПОУ 44381943) земельну ділянку лісогосподарського призначення за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га на користь держави в особі Черкаської обласної державної (військової) адміністрації (18001 м. Черкаси, бул. Шевченка, 185, код ЄДРПОУ 00022668).
Скасовано державну реєстрацію (запис) земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га в Державному земельному кадастрі із категорією земель землі рекреаційного призначення, із одночасним припиненням на неї права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620, Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) від 08.02.2022 №46592004 та речового права оренди ТОВ "База відпочинку "Автомобіліст" (ЄДРПОУ 44381943) від 11.01.2024 № 53296092.
Стягнуто з Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд.42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2 018, 67 грн судового збору.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (м. Черкаси, вул. Смілянська,131, код ЄДРПОУ 39765890, номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2 018, 67 грн судового збору.
Стягнуто з ТОВ "Автомобіліст" (Черкаська область, Черкаський район, с. Сокирна, вул. Придніпровська,25, код ЄДРПОУ 44381943; номер рахунку в банку невідомий) на користь Черкаської обласної прокуратури (м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286; код ЄДРПОУ 02911119, р/р UA138201720343160001000003751 в державній казначейській службі України в м.Київ) 2 018, 67 грн судового збору.
Вказане рішення є підставою для державного реєстратора щодо внесення змін в Державний земельний кадастр шляхом скасування державної реєстрації права комунальної власності Будищенської сільської ради (19620 Черкаський район, с. Будище, вул. 30-річчя Перемоги, буд. 42, код ЄДРПОУ 26323723, номер рахунку в банку невідомий) на земельну ділянку з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 із закриттям відповідної Поземельної книги.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні філії "Черкаське лісове господарство", тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-1 15.01.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 15.01.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача 1 мотивовані тим, що матеріали справи не містять доказів перебування спірної земельної ділянки у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», так як останнє не має жодних (а повинно було мати), передбачених чинним законодавством документів, які б свідчили про право постійного користування спірною земельною ділянкою, а саме державного акту на право постійного користування. Також скаржник наголошує, що Будищенська сільська рада у вказаній справі є добросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки беззаперечним є той факт, що під час об'єднання Свидівоцької сільської ради та Будищенської сільської ради посадові особи Будищенської сільської ради не могли точно знати про її можливе знаходження в межах виділу 25 кварталу 1 Свидівоцького лісництва філії «Черкаське лісове господарство» ДП «Ліси України». Крім того скаржник вважає, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права. Також скаржник вважає, що прокурором в даному випадку пропущено строк позовної давності. Скаржник зазначає, що оскільки згідно змісту заявлених позовних вимог Черкаською окружною прокуратурою фактично захищаються в першу чергу права та інтереси ДП «Черкаське лісове господарство», практично вся позовна заява побудована на порушенні прав саме цього державного підприємства, тому на думку скаржника, визначення Черкаською окружною прокуратурою позивачем у вказаній справі Черкаську обласну військову адміністрацію є суто формальне та безпідставне, а тому місцевим господарським судом не враховано, що позовні вимоги Черкаської обласної прокуратури взагалі не підлягали розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично було подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ у частині таких вимог.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/812/24.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Будищенської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/812/24.
Також, не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач-2 23.01.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 23.01.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача 1 мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийняте за недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зокрема, скаржник вважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які рішення уповноваженого суб'єкта щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення. Також скаржник вважає, що доказів надання спірної земельної ділянки у відповідності до вимог законодавства будь-якому суб'єкту для потреб лісового господарства матеріали судової справи не містять. Крім цього, на думку скаржника, місцевий господарський суд у даній справі необґрунтовано прийняв докази у справі поза межами підготовчого провадження. Скаржник вважає, що судом першої інстанції не розглянуто заяву Будищенської сільської ради про застосування строків позовної давності.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 23.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.
24.01.2025 матеріали справи №925/812/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2025 залишено апеляційну скаргу відповідача 2 без руху з підстав пропуску строку на апеляційне оскарження та без подання клопотання про його поновлення та не зазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету апелянта - Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Будищенської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі № 925/812/24, розгляд справи призначено на 24.03.2025.
07.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.02.2025) через підсистему "Електронний суд" прокуратурою подано відзив на апеляційну скаргу.
07.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.02.2025) через підсистему "Електронний суд" представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, у якій повідомлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
07.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 07.02.2025) через підсистему "Електронний суд" представником апелянта подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обгрунтоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" в особі представника отримано повний текст рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі № 925/812/24 через електронний кабінет 03.01.2025, що підтверджується відомостями про доставку у підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
11.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.02.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" - Осадчою О.О. подано відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Будищенської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24, справу призначено до розгляду на 24.03.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2025 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24, об'єднано в одне провадження апеляційну скаргу Будищенської сільської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24, розгляд апеляційних скарг призначено на 24.03.2025.
18.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 18.02.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" - адвокатом Ковтуном А.В. подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2025 задоволено заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" - адвоката Ковтуна Андрія Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
24.02.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 24.02.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Будищенської сільської ради - Токаренко Н.Є. подано заяву про участь представника Острівної К.В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, яка передана головуючому судді у справі 10.03.2025 після виходу з відпустки.
04.03.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 04.03.2025) через підсистему "Електронний суд" представником Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" - Осадчою О.О. подано заяву про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, яка передана головуючому судді у справі 10.03.2025 після виходу з відпустки.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2025 задоволено заяви представника Будищенської сільської ради - Токаренко Наталії Євгеніївни та представника Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Центральний лісовий офіс" - Осадчої Оксани Олександрівни про участь представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції про участь представника в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.03.2025 розгляд справи відкладено на 28.04.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2025 в судовому засіданні оголошено перерву до 09.06.2025.
22.05.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 22.05.2025) через підсистему "Електронний суд" представником відповідача-1 подані додаткові пояснення у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 розгляд справи відкладено на 24.07.2025.
10.07.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 10.07.2025) через підсистему "Електронний суд" представником відповідача-1 подано клопотання про відкладення розгляду справи.
11.07.2025 (документ сформований в системі "Електронний суд" 11.07.2025) через підсистему "Електронний суд" представником третьої особи-1 подано заяву про розгляд справи за відсутності представника третьої особи-1.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 розгляд справи відкладено на 15.09.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 розгляд справи відкладено на 03.11.2025.
В судовому засіданні 03.11.2025 прокурор, представники відповідача 1, відповідача 2 та третьої особи 2 надали усні пояснення по справі, відповіли на запитання суду. Представники позивача, третьої особи 1 та третьої особи 3 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Згідно п. 11 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційних скарг, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційні скарги у відсутності представників позивача, третьої особи 1 та третьої особи 3.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі рішення Свидівоцької сільської ради "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомості бази відпочинку "Автомобіліст"" від 28.01.2004 №8 (том 1 а.с. 82 зворот), Черкаським об'єднаним бюро технічної інвентаризації проведено реєстрацію права власності ВАТ "Таксопарк" на об'єкти нерухомості - існуючу базу відпочинку "Автомобіліст", яка складалась із: будинку відпочинку (Аа), сараю (Б), сараю (В), що розташовані по АДРЕСА_1 в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району (том 1 а.с. 93).
В подальшому, на підставі договору купівлі-продажу від 09.02.2004, укладеного між ВАТ "Таксопарк" та ТОВ "Торгово-промислова група "Український енергоресурс" останній набув у власність та зареєстрував за собою право власності на нерухоме майно будівлі і споруди вул. Придніпровській, 25 в с. Сокирна в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради (база відпочинку "Автомобіліст") (том 1 а.с. 98-99).
Крім того, на підставі договору купівлі-продажу бази відпочинку "Автомобіліст" від 08.05.2007, укладеного між ТОВ "Торгово-промислова група "Український енергоресурс" та ОСОБА_1 (том 1 а.с. 101 зворот-103), до останньої перейшли речові права на базу відпочинку "Автомобіліст", яка складається із будинку відпочинку (А-1, а) площею 78,6 м2 та господарських будівель і споруд: сарай (Б), сарай (В). Договір купівлі-продажу посвідчений державним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Дудкою Г.І. На посвідчення відповідного речового права на вказані об'єкти нерухомого майна за набувачем ОСОБА_1 зареєстровано речове право власності від 03.09.2007 № 4631918 в Державному реєстрі речових прав (том 1 а.с. 103 зворот).
У подальшому, на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої 29.09.2020 ФОП Богуславець І.І. (том 1 а.с. 121-142), 06.10.2020 Міськрайонним управлінням у Черкаському районі та м. Черкасах Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області проведено державну реєстрацію земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 104) з відкриттям поземельної книги (том 1 а.с. 110-117).
На підставі рішення Свидівоцької сільської ради "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" від 16.10.2020 № 84-18VII, в довгострокову оренду терміном на 49 років передано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 143-145).
Також, на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 № 84-18VII та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 № 54897238 за Свидівоцькою сільською радою, як представником територіальної громади с. Сокирна (станом на 2020 рік) зареєстровано речове право комунальної власності від 02.11.2020 № 38958029 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Водночас, прокурор зазначає, що доказів погодження вилучення спірної ділянки з постійного користування спеціалізованого державного підприємства чи рішення державного органу про передачу спірної ділянки з державної в комунальну власність - документи сільської ради не містять.
У подальшому на підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 № 84-18VII, між Свидівоцькою сільською радою та ОСОБА_1 укладено договір оренди від 16.10.2020 земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, як земель рекреаційного призначення строком на 49 років. На підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 № 54897238 за ОСОБА_1 зареєстровано речове право оренди від 02.11.2020 № 38958156 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 .
Крім того, на підставі рішення учасника (засновника) ТОВ "База відпочинку "Автомобіліст" від 23.07.2021 № 01/2021 ОСОБА_1 створено Товариство з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" із статутним капіталом 62 900, 00 грн, за рахунок майнового внеску засновника - бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 , із визначенням її юридичної адреси: АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 149). На підставі акту приймання-передачі майна до статутного капіталу товариства від 15.07.2021 (том 1 а.с. 150), за ТОВ "БВ "Автомобіліст" зареєстроване речове право на вказану вище базу відпочинку, яка знаходиться з адресою: АДРЕСА_1 та складається із будинку відпочинку (А-1, а) площею 78,6 м2 та господарських будівель і споруд: сарай (Б), сарай (В).
Внаслідок укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договору купівлі_продажу частки у статутному капіталі ТОВ "База відпочинку "Автомобіліст", на підставі акту приймання-передачі частки у статутному капіталі від 22.10.2021, до ОСОБА_2 перейшло 100% частки у статутному капіталі ТОВ "БВ "Автомобіліст".
Рішенням Будищенської сільської ради "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про припинення дії договору оренди земельної ділянки" від 29.07.2022 № 44-1/VIII, у зв'язку із відчуженням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 ") припинено договір оренди від 16.10.2020, що був укладений між ОСОБА_1 та Свидівоцькою сільською радою.
Рішенням Будищенської сільської ради "Про розгляд заяви ТОВ "БВ "Автомобіліст" від 29.07.2022 № 44-2/VIII, у зв'язку із оформленням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), в оренду ТОВ "БВ "Автомобіліст" передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а п. 2 даного рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
На підставі рішення Будищенської сільської ради від 29.07.2022 № 44-2/VIII між Будищенською сільською радою та ТОВ "БВ "Автомобіліст" укладено договір оренди землі від 07.09.2022 (том 1 а.с.146-148), проте відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речового права оренди ТОВ "БВ "Автомобіліст" внесено державним реєстратором речових прав Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. лише 11.01.2024 на підставі рішення від 15.01.2024 № 71119891.
Як наслідок, за ТОВ "БВ "Автомобіліст" зареєстровано речове право оренди від 11.01.2024 № 53296092 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25.
Вказана земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га розташована в межах кварталу 5 виділи 4, 19 Свидівоцького лісництва філії "Черкаське лісове господарство" ДП "Ліси України" та до 29.12.2015 відноситься до лісів І категорії (лист ДЗК у Черкаській області від 25.09.2023 вих.№ 10-23-0.2-5371/2-23, том 1 а.с. 152) та є складовою частиною земель державного лісового фонду України.
Рішення Свидівоцької сільської ради "Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) в оренду для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення" від 16.10.2020 № 84-18/VII та рішення Будищенської сільської ради "Про розгляд заяви ТОВ "БВ "Автомобіліст" від 29.07.2022 № 44-2/VIII, в частині передачі в користування ТОВ "База відпочинку "Автомобіліст" земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, а також зміни її цільового призначення на землі рекреації не відповідають вимогам чинного земельного та лісового законодавства, зокрема: через перевищення Будищенською сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у користування земель державної власності - ліси 1 групи; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП "Черкаське лісове господарство"; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку із обмеженням прав постійних лісокористувачів; не відшкодування збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв'язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.
Відповідно до листа від 27.03.2024 № 54-1730вих24 прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" було повідомлено Будищенську сільську раду про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою приведення відомостей Державного земельного кадастру в належний стан, які б відповідали дійсному цільовому призначенню спірних ділянок та реєстрації речових прав на ці землі, у відповідній частині, за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради саме як земель лісового фонду.
Натомість рада письмово повідомила прокурора, що у раді відсутні документи про право постійного користування даною ділянкою філією "Черкаське лісове господарство" ДП "Ліси України" - лист від 18.04.2024 № 02-10/1779. (том 1 а.с. 162)
Отже, спір у даній справі, на думку прокурора, виник у зв'язку з тим, що органи державної влади не надавали своєї згоди на вилучення на користь сільської ради, ОТГ спірних земельних ділянок лісового фонду чи зміни їх цільового призначення з передачею в комунальну власність, що призвело до порушення інтересів держави в частині обмеження обороту особливо цінних земель (лісового фонду).
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, а також доводам скаржника (відповідача 1) в частині наявності підстав для звернення прокурора в особі Черкаської обласної військової адміністрації, колегія суддів керується таким.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура,яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно із ч.ч. 3-5 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно із ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.
Аналіз зазначених норм дозволяє дійти висновку, що представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення прокурор здійснює у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор.
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17.
На думку скаржника, заявлений Черкаською окружною прокуратурою позов фактично захищає в першу чергу права та інтереси ДП «Черкаське лісове господарство», оскільки вся позовна заява побудована на порушенні прав саме цього державного підприємства.
Водночас, колегія суддів зазначає, що звернення до суду з даним позовом спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні значимого питання про приналежність спірних земель до лісового фонду. Їх повернення у власність держави та територіальної громади переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося тільки за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельних ділянок - належністю їх до земель лісогосподарського призначення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є органом виконавчої влади на місцях з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ, суб'єктом господарювання на земельних ділянках державної власності в межах області та уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах з питань розпорядження земельними ділянками лісового та водного фонду. Діяльність органу влади регламентована приписами Конституції України та Закону України "Про місцеві державні адміністрації".
Прокурор, подаючи даний позов, зазначає про факт належності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, зокрема діями Свидівоцької сільської ради передано у користування земельну ділянку державного лісового фонду, без попереднього її вилучення у порядок та спосіб, визначений державою.
Відповідно до ст.1 Указу Президента України "Про утворення військових адміністрацій" від 24.02.2022 № 68/2022, утворено, зокрема, Черкаську ОВА.
У зв'язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набули статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.
Згідно із ст.1 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" військово-цивільні адміністрації району, області це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження районних, обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження, визначені цим Законом. Військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території: передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території; передають у власність, надають у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, на відповідній території, а також у межах міст республіканського (Автономної Республіки Крим) та обласного значення та припиняють права користування ними (п.4, 5 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України).
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч.1,2 ст.149 Земельного кодексу України).
Обласні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах міст обласного значення та за межами населених пунктів для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою, дев'ятою цієї статті (ч.6 ст.149 Земельного кодексу України).
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п'ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу (ч.9 ст.149 Земельного кодексу України).
З огляду на наведені приписи законодавства стосовно компетентної особи щодо вилучення для лісогосподарських потреб і передання у власність земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні підрозділу підприємства лісового господарства в межах населеного пункту, це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації (ОВА).
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що визначений прокурором позивач Черкаська ОВА (Черкаська обласна державна адміністрація), як розпорядник спірними землями, є належним органом для представництва інтересів держави у даному спорі, оскільки у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.
Щодо суті спору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами статей 13, 19 Конституції України земля є об'єктом права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ліси та землі лісового фонду України є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.
Відповідно до частини другої статті 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу (частина друга статті 3 Земельного кодексу України).
Згідно ст. 18 ЗК України передбачено, що категорії земель України мають особливий правовий режим. Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі водного фонду (п. "є" ч. 1 ст. 19 ЗК України). Відповідно до вимог ст. 58 ЗК України та ст.ст. 1, 3, 4 ВК України до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами, гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них, береговими смугами водних шляхів, штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об'єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється спеціальний порядок надання й використання.
Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Крім того, за основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає таку категорію земель, як землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 Земельного кодексу України).
Згідно зі статтею 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).
Відповідно до статті 56 Земельного кодексу України землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
За змістом статті 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 Земельного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Черкаською районною радою отримана письмова згода від Черкаського держлісгоспу про введення в межі сіл Сокирна та Свидівок територій, на яких розташовані туристичні бази відпочинку від Дахнівського мікрорайону до меж з Будищенською сільською радою - лист від травня 2001 року, вих.№ 03-325 (том 1 а.с. 227).
Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, даний лист не є письмовим погодженням на вилучення земельних ділянок лісового фонду, зокрема відповідне рішення Черкаської обласної державної адміністрації (Черкаської обласної військової адміністрації), докази вилучення в установленому порядку спірної земельної ділянки у ДП (чи філії) "Черкаське лісове господарство" для подальшої її передачі з державної у комунальну власність Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області - у справі відсутні.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га накладається на дані планшету лісовпорядкування квартал 5 виділ 4 і 19 Свидівоцького лісництва.
Відповідно до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.
Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.
Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.
Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц (провадження № 14-140цс18), від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц (провадження № 14-564цс19), постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 907/459/17, від 19.06.2019 у справі № 911/604/18, від 21.04.2021 у справі № 707/2196/15-ц, від 07.04.2021 у справі № 367/3877/15-ц, від 01.03.2018 у справі № 910/19932/16, від 08.02.2018 у справі № 910/9256/16.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в судовому засіданні здійснив огляд оригінальних планшетів лісовопорядкування за 1962-1963, 2007, 2013-2014 роки та встановив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 накладається на землі лісового фонду квартал 5 виділ 4; 19 Свидівоцького лісництва, що підтверджується фрагментом Планшету з нанесеними межами кварталів, станом на 14.01.2014 (том 1 а.с.171-172, 228).
Також судом першої інстанції враховано інформацію філії "Черкаське лісове господарство" про відсутність погоджень на вилучення, зміну цільового призначення, а також погодження суміжних меж земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.
Крім того, проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Черкаське лісове господарство" Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства "Свидівоцьке лісництво" в редакції розробника Ірпінь 2014 вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га накладаються на землі лісового фонду квартал 5 виділ 4, 19 Свидівоцького лісництва.
Як правомірно зазначив місцевий господарський суд, до справи не додано доказів того, що подані прокурором (як доказ приналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення) картографічні матеріали лісовпорядкування були визнані недійсними і не можуть враховуватися судом при вирішенні спору, як належні та допустимі докази.
Окремо Центрально-західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства листом від 18.04.2024 вих.№ 02-11/455 (том 1 а.с. 165) інформовано органи прокуратури області, що орган влади не надавав згоду на вилучення із його постійного користування та передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.
Отже, витяги з проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Черкаське лісове господарство", копія планшета підтверджують знаходження спірної земельної ділянки в межах земель лісогосподарського призначення (лісового фонду) у кварталі 5 виділи 4 та 19 Свидівоцького лісництва та не спростовані відповідачами в належний спосіб.
Відтак, місцевий господарський суд, з врахуванням викладеного вище, обґрунтовано встановив (що підтверджено матеріалами справи), що зазначена вище земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га відноситься до земель лісогосподарського призначення державної власності та перебуває у постійному користуванні філії "Черкаське лісове господарство".
Одночасно, колегія суддів відхиляє посилання скаржника, що Будищенська сільська рада у вказаній справі є добросовісним набувачем земельних ділянок, оскільки як вірно зазначив суд першої інстанції отримання коштів від оренди ділянок є основою наповнення місцевого бюджету та фінансування соціальних програм та проектів.
Добросовісний набувач - це особа, яка набула майно за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати.
Втім, Будищенська сільська рада не може бути добросовісним набувачем, оскільки являється правонаступником Свидівоцької сільської ради і до першої перейшли всі права та обов'язки останньої.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, стосовно компетентної особи щодо вилучення для лісогосподарських потреб і передання у власність земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні підрозділу підприємства лісового господарства в межах населеного пункту, це питання відноситься до відання обласної державної адміністрації (ОВА).
Однак, рішення обласної державної адміністрації (ОВА) про вилучення спірних земельних ділянок і передачу третім особам чи апелянту не приймалося.
З вказаних вище обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг, що матеріли справи не місять доказів щодо віднесення спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення.
Щодо доводів скаржника, що вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. подібні висновки у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц).
Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц).
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України, частина друга статті 52 Земельного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є володільцем індивідуально визначеного майна, до особи, яка заволоділа цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).
Водночас, заволодіння землями лісового фонду всупереч вимогам ЗК України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим.
Отже, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням ЗК України треба розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.
Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (ч. 2 ст. 152 ЗК України).
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України)
Колегія суддів наголошує, що спірна земельна ділянка, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення, перебуває у постійному користуванні спеціалізованого державного лісогосподарського підприємства та воля на відчуження якої державною в особі її уповноважених органів не виявлялась, тому наявні підстави для її повернення згідно зі статтею 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України у державну власність.
Указане повністю узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.02.2022 у справі № 363/669/17, від 12.05.2022 у справі № 372/4154/18, від 08.06.2022 у справі № 307/3155/19, від 22.06.2022 у справі № 367/4140/16, від 07.09.2022 у справі № 697/2434/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 367/4128/16-ц, від 18.01.2023 у справі № 369/10847/19, які прийняті з обов'язковим врахуванням наведених правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 та від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц.
Також, колегія суддів зазначає, що частиною 1 ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" яка кореспондується з положеннями ст. 193 ЗК України, визначено поняття Державного земельного кадастру, відповідно до якого - це єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.
Згідно зі ст. 21 Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру: на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок, у тому числі і у випадках, визначених ст. 79-1 ЗК України, при їх формуванні.
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі (ч. 3 ст. 79-1 ЗК України).
Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки відповідно до норм, встановлених ч. 8 ст. 9 та ч. 2 ст. 24 Закону.
Процедуру та вимоги щодо Державного земельного кадастру визначає Порядок ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012.
Згідно зі ст. 15 Закону до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).
Відповідно до ст. 16 Закону земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.
Відповідно до ч. 6 ст. 16 Закону кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.
За нормою ч. 10 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію:
- у разі поділу чи об'єднання земельних ділянок;
- якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника;
- ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, спірна земельна ділянка в межах села Сокирна Будищенської (Свидівоцької) сільської ради була сформована як землі рекреаційного призначення з видом використання для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення всупереч вимогам земельного законодавства, за рахунок земель лісогосподарського призначення, з порушенням при їх реєстрації вимог земельного законодавства щодо визначення цільового призначення, про що беззаперечно свідчать зазначені вище обставини в їх сукупності.
Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у Черкаському районі та м. Черкасах ГУ Держгеокадастру у Черкаській області 06.10.2020 відкрито поземельну книгу на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га (том 1 а.с. 110).
На підставі рішення Свидівоцької сільської ради від 16.10.2020 № 84-18VII та рішення державного реєстратора виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради Дудіної-Богданової К.О. від 02.11.2020 № 54897238 за Свидівоцькою сільською радою, як представником територіальної громади с. Сокирна (станом на 2020 рік) зареєстровано речове право комунальної власності від 02.11.2020 № 38958029 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25.
Рішенням Будищенської сільської ради "Про розгляд заяви ТОВ "БВ "Автомобіліст" від 29.07.2022 № 44-2/VIII, у зв'язку із оформленням права власності на нерухоме майно (будівлі і споруди бази відпочинку " ІНФОРМАЦІЯ_1 "), в оренду ТОВ "БВ "Автомобіліст" передано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а п. 2 даного рішення земельну ділянку віднесено до категорії земель рекреаційного призначення, за цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
Також на підставі рішення Будищенської сільської ради від 29.07.2022 № 44-2/VIII між Будищенською сільською радою та ТОВ "БВ "Автомобіліст" укладено договір оренди землі від 07.09.2022 (том 1 а.с.146-148), проте відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо речового права оренди ТОВ "БВ "Автомобіліст" внесено державним реєстратором речових прав Виконавчого комітету Будищенської сільської ради Дудіновою-Богдановою К.О. лише 11.01.2024 на підставі рішення від 15.01.2024 № 71119891.
Як наслідок, за ТОВ "БВ "Автомобіліст" зареєстровано речове право оренди від 11.01.2024 № 53296092 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, яка знаходиться в с. Сокирна по вул. Придніпровській, 25.
Відповідно до абз. 2, 3 ч. 3 ст. 26 вказаного вище Закону, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.
Вказана норма кореспондується з п. 9 ч. 1 ст. 27 цього ж Закону, за яким державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Оскільки державна реєстрація права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Будищенською сільською радою, яка відповідно ст. 122 ЗК України не є повноправним розпорядником вказаних земельних ділянок в частині, що належать до земель лісогосподарського призначення, вона підлягає скасуванню.
Вирішуючи спір про захист права власника на розпорядження та користування земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно, Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 915/572/17 зазначив, що орган уповноважений здійснювати функції власника земельної ділянки, може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. При цьому, навіть якщо буде встановлено, що суб'єкт державної реєстрації прав дотримався законодавства при внесенні запису про проведену державну реєстрацію права за іншою особою, це не є перешкодою для задоволення позову щодо скасування цього запису, якщо наявність такого запису порушує права чи охоронювані законом інтереси позивача.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що за даними Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га протиправно сформована за цільовим призначенням як земельні ділянки для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення.
В той же час, як вже вище було встановлено, Будищенську сільську раду повідомлено про необхідність вжиття заходів, спрямованих на зміну цільового призначення вказаних вище земельних ділянок з метою внесення відповідних відомостей в Державний земельний кадастр, які б відповідали їх дійсному цільовому призначенню, та реєстрації речових прав на ці землі за територіальною громадою с. Сокирна в особі Будищенської сільської ради та за Черкаською обласною військовою адміністрацією листами від 29.02.2024 вих.№ 15/1-167вих24, та Будищенську сільську раду вдруге повідомлялось листом від 05.04.2024 вих.№ 15/1-284 вих 24.
Водночас, Черкаська ОВА листом від 07.03.2024 вих. №01/01-48/2445/01/01-48/6573 повідомила про неможливість вжиття заходів на зміну цільового призначення спірних земельних ділянок.
Однак, не зважаючи на доведеність віднесення вказаної вище земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, 08.02.2022 в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно державним реєстратором внесено дані про реєстрацію за Будищенською сільською радою права комунальної власності на спірну земельну ділянку із цільовим призначенням "для будівництва і обслуговування об'єктів рекреаційного призначення", що вочевидь не є правильним та не може лишатися поза увагою суду.
Отже, оскільки землі лісогосподарського призначення є землями, які обмежені в цивільному обороті, а право комунальної власності на них виникло усупереч нормам земельного законодавства, такі обставини унеможливлять їх раціональне використання, в тому числі територіальною громадою с. Сокирна та Черкаською обласною військовою адміністрацією саме як земель лісогосподарського призначення, а тому має місце порушення інтересу держави, яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом скасування державної реєстрації комунальної власності на земельні ділянки за кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га, а в силу ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" одночасно із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі також підлягає припиненню право комунальної власності на них.
При цьому, колегія суддів зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом прокурором та позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити їх становище та захистити порушене право, а тому єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером: 7124986000:03:001:0440 площею 0,1 га.
Враховуючи вищевикладене, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває під особливою охороною держави та заволодіння якою всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, з урахуванням встановлених обставин справи, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, які у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку та відповідно спростовували б доводи прокуратури та позивача, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги прокурора підлягають задоволенню.
Стосовно доводів скаржника про не застосування спливу строків позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Позовна давність як цивільно-правова категорія наділена такими ознаками: 1) має юридичний склад; 2) позначає сплив строку; 3) має правоприпиняючий характер, оскільки припиняє право на позов у матеріальному розумінні (право на задоволення позову); 4) застосовується у випадках порушення цивільних прав та інтересів особи; 5) встановлюється щодо вимог, які мають майновий характер, і деяких нематеріальних благ, передбачених законом; 6) застосовується лише за ініціативою сторони спору.
Застосування позовної давності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) забезпечує в національній системі права виконання принципу верховенства права, складовою частиною якого є правова визначеність.
Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
В той же час, колегія суддів зазначає про те, що прокурором не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, враховуючи положення п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) та положення Законом України від 15.03.2022 №2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину та у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Щодо доводів скаржника стосовно необґрунтованого прийняття доказів у справі поза межами підготовчого провадження, колегія суддів зазначає наступне.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.
Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язками, відносинами і залежностями. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
У пунктах 1 - 3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Колегія суддів зауважує, що принцип "процесуальної рівності сторін" передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (рішення ЄСПЛ від 27.10.1993 у справі "DOMBO BEHEERB.V. v. THE NETHERLANDS").
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ у справах "Дюлоранс проти Франції", "Донадзе проти Грузії").
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" та у справі "Руїз Матеос проти Іспанії").
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.04.1993 у справі "Краска проти Швейцарії" вказано, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").
Колегія суддів констатує, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (ч. 1 ст. 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч. 1 ст. 129 Конституції України).
Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права особи на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.
Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, проте зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» від 1.07.2003 р. (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль за здійсненням правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), від 27.09.2001 р.). А тому при оскаржені рішення суду слід звертати увагу на те, що залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
Відтак, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції враховуючи, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісового фонду, яка перебуває під особливою охороною держави та заволодіння якою всупереч вимогам ЗК України є недопустимим, цілком правомірно врахував ключові докази під час вирішення даної справи.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржникам вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покладаються на апелянтів.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційні скарги Будищенської сільської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "База відпочинку "Автомобіліст" на рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 16.12.2024 у справі №925/812/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянтів.
4. Матеріали справи №925/812/24 повернути до Господарського суду Черкаської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено 14.01.2026 після виходу членів колегії з відпусток.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді О.О. Хрипун
А.О. Мальченко