Провадження № 22-ц/803/202/26 Справа № 201/8345/24 Суддя у 1-й інстанції - Федоріщев С. С. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
14 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року в цивільній справі номер 201/8345/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування,
У липні 2024 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 02 лютого 2024 року о 12 годині 07 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку №146 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження транспортному засобу «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 . 21 березня 2024 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська було винесено постанову, якою відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Цивільно - правова відповідальність ОСОБА_1 застрахована в АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу №AT4489343, який діяв на дату ДТП. З відповіді АТ «СГ «ТАС» за вих. №1167 від 21 червня 2024 року вбачається, що розмір матеріальної шкоди становить 160000,00 грн, розмір франшизи - 3200,00 грн. Позивач звернувся до АТ «СГ «ТАС» з відповідною заявою про відшкодування шкоди та 13 червня 2024 року відшкодував матеріальну шкоду у повному розмірі. Станом на сьогоднішній день відповідач франшизу позивачу не відшкодував.
Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму франшизи 3200,00 грн та понесені судові витрати, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення суми страхового відшкодування - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму франшизи в розмірі 3200,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоренко Р.В., подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати повністю судове рішення Жовтневого районного суду від 25 березня 2025 року у справі №201/8345/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене при невідповідності висновків суду обставинам справи, з неповним з'ясуванням обставин справи та з порушенням норм процесуального i матеріального права.
Приймаючи оскаржуване рішення, у тому числі визначаючи розмір матеріальної шкоди, заподіяної майну, суми страхового відшкодування та франшизи, суд першої інстанції спирався на відповідь АТ «СГ «ТАС» за вих. №1411 від 16 липня 2024 року.
Суд першої інстанції ніякого звіту (акту) про оцінку майна не вивчав, отже достеменно вірного розміру франшизи на підставі належного доказу (страхового полісу) не встановив.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Караканова Т.В., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року у справі №201/8345/24 залишити без змін, судові витрати покласти на відповідача.
Цивільно - правова відповідальність винної особи у ДТП особи, ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 , застрахована в АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу № НОМЕР_3 , який діяв на дату ДТП.
За результатами проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування в результаті чого розмір страхового відшкодування складає 16504,04 грн. з вирахуванням франшизи.
З відповіді АТ «СГ «ТАС» за вих. №1167 від 21.06.2024 року вбачається, що розмір матеріальної шкоди становить 160000,00 грн, розмір франшизи - 3200,00 грн.
Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування, має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.
Згідно з частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що постановою
Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у справі №201/2395/24 від 21 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 02 лютого 2024 року о 12 годині 07 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку АДРЕСА_1 своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн (а.с. 18).
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач - ОСОБА_2 (а.с. 14).
Згідно з відповіддю АТ «СГ «ТАС» за вих. №1411 від 16 липня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу №AT4489343 від 07 листопада 2023 року. За умовами полісу страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн, розмір франшизи - 3200,00 грн. Сума страхового відшкодування, згідно з заявою про страхове відшкодування від 07 червня 2024 року, з вирахуванням франшизи, становить 16504,04 грн, яка була перерахована АТ «СГ «ТАС» на реквізити позивача (а.с. 29-30, 5).
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 19 червня 2024 року та додаткову угоду від 19 червня 2024 року (а.с. 11-12, 12зв), розрахунок розміру гонорару (винагороди) та акт приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2024 року (а.с. 15, 7) та квитанцію до прибуткового касового ордера №19062024 від 19 червня 2024 року на суму 1500,00 грн (а.с. 6).
Задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.
Такий висновок суду є правильним та таким, що відповідає нормам закону та фактичним обставинам справи.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, до яких відносяться витрати, які особа мусить зробити для відновлення пошкодженого майна.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Статтею 5 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» визначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Поняття «франшиза» міститься в ст. 9 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 року №85/96-ВР, відповідно до якої франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
У ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про ОСЦПВВНТЗ» сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування має бути компенсована страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що постановою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська у справі № 201/2395/24 від 21 березня 2024 року встановлено, що ОСОБА_1 02 лютого 2024 року о 12 годині 07 хвилин, керуючи автомобілем «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху в районі будинку №146 по вул. Набережна Перемоги в м. Дніпрі своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки або безпечного об'їзду перешкоди, внаслідок чого відбулось зіткнення з попутним попереду автомобілем «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 12.3 Правил дорожнього руху України, спричинивши матеріальний збиток та механічні пошкодження зазначеним транспортним засобам. ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на останнього стягнення у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 власником автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_2 .
Згідно з відповіддю АТ «СГ «ТАС» за вих. №1411 від 16 липня 2024 року цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Мітсубісі», державний номерний знак НОМЕР_1 застрахована в АТ «СГ «ТАС» на підставі полісу №AT4489343 від 07 листопада 2023 року. За умовами поліса страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, становить 160000,00 грн, розмір франшизи - 3200,00 грн. Сума страхового відшкодування, згідно заяви про страхове відшкодування від 07 червня 2024 року, з вирахуванням франшизи, становить 16504,04 грн, яка була перерахована АТ «СГ «ТАС» на реквізити позивача.
За таких обставин, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки франшиза - це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку, отже сума франшизи, яка встановлена страховим полісом, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Оскільки відповідачем оскаржується рішення суду першої інстанції в повному обсязі, апеляційний суд вважає за необхідне перевірити правильність судового рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.
Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл
судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до п. 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано:
договір про надання правничої допомоги від 19 червня 2024 року та додаткову угоду від 19 червня 2024 року (а.с. 11-12, 12зв),
розрахунок розміру гонорару (винагороди) та акт приймання-передачі правничої допомоги до договору про надання правничої допомоги від 19 червня 2024 року (а.с. 15, 7);
квитанцію до прибуткового касового ордера №19062024 від 19 червня 2024 року на суму 1500,00 грн (а.с. 6).
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, яка на думку апеляційного суду не є складною, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, обґрунтовано задовольнив заяву позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 гривень, оскільки в цьому обсязі вони відповідатимуть критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру з урахуванням обставин справи.
Апеляційний суд погоджується з даним висновком.
Інші, наведені в апеляційній скарзі, доводи є безпідставними, і не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відтак, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 статті141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Федоренко Роман Вікторович, залишити без задоволення, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Судді: