Провадження № 22-ц/803/1362/26 Справа № 209/7035/25 Суддя у 1-й інстанції - Левицька Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
14 січня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Халаджи О. В.
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
секретар Піменова М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 22 вересня 2025 року у справі за заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: приватний нотаріус Геращенко Ганна Валеріївна, Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам'янської міської ради, про витребування доказів до пред'явлення позову (суддя першої інстанції Левіцька Н.В.),
15 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» Акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Дніпровського районного суду м. Кам'янського із заявою про витребування доказів до пред'явлення позову, в якому просило витребувати у приватного нотаріуса Геращенко Ганни Валеріївни (бул. Будівельників, буд. 7, прим. 73, м. Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51940) копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який) помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Витребувати у Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Кам'янської міської ради (просп. Василя Стуса, буд. 10/12, м. Кам'янське, Дніпропетровська обл., 51900) або від іншого територіального органу, до повноважень якого входять питання реєстрації місця проживання фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу останнього місця реєстрації проживання померлого(-ї) ОСОБА_1 , інформацію про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем ( АДРЕСА_1 ) станом на дату смерті померлого(-ї) - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 22 вересня 2025 року у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено.
Із вказаною ухвалою суду е погодилась представник Банку - Сокуренко Н.В., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також без належного дослідження всіх обставин справи.
Мотивована скарга тим, що Банк не має інформацію стосовно спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації проживання померлого позичальника і зв'язку із чим, Банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред'явлення позову до невідомих осіб не допускається
Вказує, що Банк наразі позбавлений можливості захистити свої права та інтереси в судовому порядку, оскільки не володіє інформацією про спадкоємців, а відтак не може визначити підсудність майбутнього позову та виконати вимоги процесуального закону в частині зазначення у позові інформації про відповідача(ів).
ОСОБА_2 , просила оскаржувану ухвалу суду від 22 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи у судове засідання не з'явились про час, дату та місце розгляду справи були повідомленні належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, місцевий суд виходив з того, що вона не містить обґрунтування того, що докази, які просить витребувати заявник до пред'явлення позову, не містять обґрунтування того, що вони можуть бути втрачені.
Колегія суддів не може погодиться із даним висновком у повному обсязі.
Відповідно до частини 4 статті 84 ЦПК України суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу.
Згідно із частинами 1 - 3 статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Частиною 4статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі №367/6751/18-ц (провадження №61-23322св19) викладено наступну правову позицію: "Суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим (частина перша статті 116 ЦПК України).
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Забезпечення доказів - це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Разом з цим, згідно зі статтею 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом".
Таку ж правову позицію щодо вирішення судами питання про забезпечення доказів висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові 11 березня 2020 року у справі №9901/608/19.
Зі змісту заяви АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що заявник просить до подачі позову забезпечити докази шляхом витребування доказів, зокрема, копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також інформації про осіб, зареєстрованих за однією адресою зі спадкодавцем станом на дату смерті померлого ОСОБА_1 .. Необхідність забезпечення доказів до подачі позову у такий спосіб АТ КБ «ПриватБанк» обґрунтовує тим, що без інформації про спадкоємців Банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті мав невиконанні кредитні зобов'язання перед АТ КБ «ПриватБанк».
Тобто забезпечення доказів - це механізм не лише здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а й насамперед запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.
В обґрунтування заяви вказує, що ОСОБА_1 (далі також Позичальник) звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» (далі також Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкеті-Заяві б/н від 30.04.2010. ІНФОРМАЦІЯ_1 Позичальник помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть. На момент смерті Позичальник не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим за вищезазначеним договором залишилась заборгованість у загальному розмірі 38350.00 грн. 06.06.2023 Банк звернувся з претензією кредитора до Другої кам'янської державної нотаріальної контори, яка у листі від 06.07.2023 повідомила Банку, що претензію кредитора перенаправлено за належністю. 12.09.2023, 19.06.2024 та 25.11.2024 Банк звернувся з претензією кредитора до приватного нотаріуса Геращенко Ганни Валеріївни, яка у листі від 16.01.2025 повідомила Банку, що претензію кредитора долучено до матеріалів спадкової справи та відмовила Банку у наданні інформації про спадкоємців Позичальника у зв'язку з дією положень ст. 8 Закону України «Про нотаріат». Крім того, у поданій заяві також зазначає, отримання заявником інформації про осіб, які зареєстровані за однією адресою із спадкодавцем ускладнюється тим, що персональні дані є інформацією з обмеженим доступом. Виходячи з вищенаведених норм, заявник не має права на отримання даних самостійно, а без інформації про спадкоємців, у тому числі тих, хто проживав за адресою останнього місця реєстрації померлого Банк позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у судовому порядку, адже пред'явлення позову до невідомих осіб не допускається. Тому на підставі ч.4 ст.84 ЦПК України просить забезпечити докази до пред'явлення позову шляхом витребування.
Нормами статті 1281 ЦК України визначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Так, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8 ст. 8 Закону України «Про нотаріат» нотаріальна таємниця - сукупність відомостей, отриманих під час вчинення нотаріальної дії або звернення до нотаріуса заінтересованої особи, в тому числі про особу, її майно, особисті майнові та немайнові права і обов'язки тощо.
Нотаріус та особи, зазначені у статті 1 цього Закону, а також помічник нотаріуса зобов'язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась.
Як вбачається з поданої Банком заяви та документів до неї, АТ КБ «Приватбанк» наразі позбавлений можливості самостійно отримати інформацію про спадкоємців померлого позичальника ОСОБА_1 та осіб, які були зареєстровані з позичальником на момент його смерті, оскільки ця інформація згідно з законодавством України є обмеженою у доступі, у зв'язку з чим банк не може захистити свої права та інтереси у судовому порядку щодо стягнення суми заборгованості за кредитним договором.
Згідно з ч. 1ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення ЄСПЛ у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (Белле проти Франції, § 38). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (Белле проти Франції, § 36; Нун'єш Діаш проти Португалії).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (Перес де Рада Каванил'ес проти Іспанії).
У справі, що переглядається було встановлено, що забезпечення доказів шляхом їх витребування до подання позову необхідне для того, щоб захистити порушене право заявника на позов, оскільки пред'явлення позову до мертвої особи не допускається (п. 6 ч. 1 ст. 186 ЦПК України), як і не можливе пред'явлення позову до невідомих осіб (п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України) Натомість суд надто формалізовано витлумачив зміст питання, що було передане на його розгляд, вважаючи, що метою звернення заявника є забезпечення доказів у його безпосередній сутності (аби встигнути отримати відповідні докази до настання моменту неможливості їх збирання).
Суд першої інстанції доводи заявника щодо неможливості отримати інформацію про коло спадкоємців в інший спосіб не врахував та помилково відмовив у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк».
Така відмова перешкоджає заявнику зверненню до суду за захистом своїх прав, а тому колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення доказів до пред'явлення позову (п.п. 1, 2, 4, ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Як роз'яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги та витрат на правничу допомогу відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду заяви по суті.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 379, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Кам'янського від 22 вересня 2025 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 14 січня 2026 року.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська