Справа № 307/4848/25 Провадження № 2-а/307/105/25
15 січня 2026 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., за участю представника відповідача Фекете Й.Й. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Позивач ОСОБА_1 ,в інтересах якого діє представник - адвокат Носа Інна Михайлівна, звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що постановою ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 №3073 від 25 серпня 2025 року позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено штраф у розмірі 17000 грн. Зазначеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з повісткою №4230127 від 26 червня 2025 року, за якою мав належним чином з'явитися до 09 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, чим порушив абз. 1 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період. Дата вчинення адміністративного правопорушення 09 липня 2025 року, дата виявлення порушення 09 липня 2025 року. Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся за відсутності ОСОБА_1 . Позивач не був повідомлений про дату та час розгляду справи належним чином. Оскаржувана постанова не була вручена йому під розпис, про що свідчить відсутність його підпису у відповідній графі постанови, та не надсилалась відповідачем на його адресу. Про винесення вказаної постанови позивачеві стало відомо 05 грудня 2025 року. Отримавши поштовий конверт від Тячівського районного відділу державної виконавчої служби засобом зв'язку "Укрпошта" Магей Ярослав Михайлович ознайомився із викликом державного виконавця, де були зазначені його дані та відкрите виконавче провадження. Після ознайомлення із викликом ОСОБА_1 , відкривши мобільний застосунок «Приват24», виявив, що одна з його банківських карток була заблокована для здійснення розрахунків. З метою з'ясування причин звернувся до Тячівського відділу державної виконавчої служби, де дізнався про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього адміністративного штрафу у розмірі 34 000 грн. на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Відтак відповідачем не забезпечено завчасне повідомлення позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, яке в розумінні Конвенції є кримінальним обвинуваченням, не надано мінімально встановлений КУпАП строк для підготовки до розгляду справи та не гарантовано позивачу отримання часу і можливості, необхідних для підготовки свого захисту, які регламентовані пунктом «в» частини 3 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», що свідчить про порушення відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Жодних повідомлень про складення адміністративного протоколу винесення постанови позивач не отримував, про розгляд справи належним чином не повідомлявся, тому про її існування дізнався лише 05 грудня 2025 року після блокування рахунку, а тому, вважає, що строк на звернення до суду пропущений з поважних причин та підлягає поновленню судом. Позивач ОСОБА_1 є багатодітним батьком, має трьох дітей, двох синів: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Після народження третьої дитини, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_1 отримав посвідчення багатодітної сім'ї серії НОМЕР_1 від 23 жовтня 2018 року. У зв'язку з цим вважає, що відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Враховуючи наведене, просить поновити строк на оскарження постанови та визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №3073 від 25 серпня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Стягнути з відповідача на користь позивача витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000,00 грн.
17 грудня 2025 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи проводити за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ з повідомленням (викликом) сторін та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
19 грудня 2025 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначають наступне, що ІНФОРМАЦІЯ_7 08 серпня 2025 року направив ОСОБА_1 повідомлення про виклик для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Розгляд справи було призначено на 25 серпня 2025 року о 10:00 у ІНФОРМАЦІЯ_8 за адресою: АДРЕСА_1 . Однак у визначений день та час позивач на розгляд справи не з'явився, жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду не подавав та не повідомив відповідача про причини своєї неявки. 25 серпня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатом розгляду справи про адміністративне правопорушення було винесено постанову № 3073 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 , якою накладено штраф у розмірі 17 000 грн. 08 вересня 2025року оскаржувана постанова була направлена позивачу засобами Укрпошти. Таким чином, на думку відповідача, ОСОБА_1 не виконав свого обов'язку, не оновив вчасно персональні дані та не з'явився в зазначений в повістці строк - чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Що стосується стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката, слід зазначити, що позивачем не доведено належним чином факту понесення ним витрат на правничу допомогу, оскільки до матеріалів справи не надано детального опису виконаних робіт з розрахунком їх вартості та доказів на підтвердження отримання адвокатом від ОСОБА_1 гонорару (винагороди) за надання правничої допомоги. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися, згідно поданої заяви представник просила розглянути справу без її участі та без участі позивача. Також просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року постановою № 3073 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.
Згідно змісту вказаної постанови, 09 липня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно з повісткою №4230127 від 26 червня 2025 року, за якою мав належним чином з'явитися до 09 липня 2025 року о 09.00 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення даних, чим порушив абз. 1 ч.1 ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в особливий період. Вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Дата вчинення адміністративного правопорушення 09 липня 2025 року, дата виявлення порушення 09 липня 2025 року (а.с.7).
Як встановлено в судовому засіданні копія постанови № 3073 від 25 серпня 2025 року була надіслана позивачу ОСОБА_1 засобом поштового зв'язку та згідно трекінгу АТ «Укрпошти» відправлення №9050000123609, повернуто відправнику 27 вересня 2025 року в зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (а.с.41, 61).
Відповідно до виклику державного/приватного виконавця №90741 від 17 листопада 2025 року відомо, що ОСОБА_1 зобов'язано з'явитись до виконавця 21 листопада 2025 року о 10:30 год. за адресою: АДРЕСА_2 щодо сплати боргу за постановою №3073 виданої 25 серпня 2025 року ІНФОРМАЦІЯ_9 (а.с.8-10).
Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
З огляду на викладене вище, з урахуванням доводів позивача, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 05 грудня 2025 року, коли отримав виклик державного виконавця Тячівського районного відділу ДВС у Тячівському районні Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 90741 від 17 листопада 2025 року, а тому суд вважає, що строк звернення до суду з адміністративним позовом було пропущено з поважних причин та він підлягає поновленню.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В свою чергу, згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 1-3 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно ч. 1ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 1ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до ст. 71 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В оскаржуваній постанові вказано, що позивачем порушено вимоги абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560), який, зокрема, визначає, порядок оповіщення та прибуття резервістів та військовозобов'язаних під час мобілізації.
Відповідно до пункту 30 Порядку № 560 повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.
Згідно з пункктом 30-1 Порядку № 560 кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).
QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням.
Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.
Пунктом 30-3 Порядку № 560 визначено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв'язку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.
В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім'я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів, власне ім'я та прізвище керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу, інформація про дату накладення кваліфікованого електронного підпису.
Відповідно до п. 34 Порядку № 560 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ надсилається адресату протягом 48 годин після підпису повістки відповідним керівником. При цьому день явки за викликом резервіста або військовозобов'язаного з населеного пункту, що є адміністративним центром області, визначається протягом семи діб, а з інших населених пунктів - протягом десяти діб від дня надсилання повістки засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.
Згідно з п. 41 Порядку № 560 належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відповідно до положень вищевказаного Порядку № 560 на ім'я ОСОБА_1 26 червня 2025 року було сформовано повістку № 4230127 за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду із відповідною інформацією. Дана повістка була направлена засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням за № 0610264770753 - з описом вкладення на адресу місця проживання ОСОБА_1 в АДРЕСА_3 (а.с.42).
Із копії конверту та довідки про причини повернення/досилання слідує, що поштове відправлення № 0610264770753 повернуто відправнику з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою, а саме АДРЕСА_3 , із зазначенням дати 10 липня 2025 року.
Слід зазначити, що оскільки повістку № 4230127 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку, належним підтвердженням оповіщення позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку.
Як вбачається з копії конверту поштового відправлення № 0610264770753, працівниками Укрпошти проставлено відмітку «Відсутність адресата за вказаною адресою» - 10 липня 2025 року, що підтверджується відтиском штампу (а.с.44).
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що днем проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання є 10 липня 2025 року, оскільки саме у цей день поштове відправлення № 0610264770753 було повернуто відправнику у зв'язку із відсутністю адресата за вказаною адресою.
Натомість, повісткою № 4230127, сформованою за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, здійснено виклик ОСОБА_1 на 09 липня 2025 року о 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , для уточнення даних (а.с.42).
Таким чином, суд звертає увагу, що поштове відправлення № 0610264770753 повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 10 липня 2025 року, тобто через 1 день, від дня, який був визначений для явки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відтак, в розумінні п. 41 Порядку № 560 ОСОБА_1 вважається належно оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 10 липня 2025 року, тому не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи зазначення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 у оскаржуваній постанові про те, що ОСОБА_1 , будучи належним чином оповіщеним про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , 09 липня 2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Оскільки ОСОБА_1 не був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 липня 2025 року, ним не було порушено абз. 1 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час дії особливого періоду, тому у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення.
Крім того, позивач ОСОБА_1 стверджує, що він не був присутній при винесенні постанови про адміністративне правопорушення, так як не був повідомлений належним чином про день, час та місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 248 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється на засадах рівності перед законом і органом (посадовою особою), який розглядає справу, всіх громадян незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мови та інших обставин.
Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
За правилами статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Згідно зі статтею 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Верховний Суд у постановах від 31.03.2021 у справі № 676/752/17, від 21.03.2019 у справі № 489/1004/17, від 30.01.2020 у справах № 308/12552/16-а та № 482/9/17, від 06.02.2020 у справі № 205/7145/16-а зробив такі висновки: «Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».
Так, повідомлення т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковника ОСОБА_2 про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення, що відбудеться 25 серпня 2025 року о 10:00 год. в ІНФОРМАЦІЯ_9 за адресою АДРЕСА_1 , № НОМЕР_2 від 08 серпня 2025 року надіслано засобами поштового зв'язку (а.с.46-47).
Згідно роздруківки трекінгу відстеження поштового відправлення АТ «Укрпошти» за номером 9050000118893 було повернуто відправнику із відміткою «закінчення встановленого терміну зберігання» - 27 вересня 2025 року (а.с.60).
Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких доказів сповіщення позивача про час та місце розгляду справи саме про адміністративне правопорушення, в результаті чого була винесена спірна постанова про адміністративне правопорушення № 3073 від 25 серпня 2025 року.
Відтак тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 , розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не забезпечив можливості реалізації позивачем його прав, передбачених частиною першою статті 268 КУпАП. Як наслідок, позивач був позбавлений прав, передбачених Конституцією України та ст. 268 КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, скористатися професійною правничою допомогою.
Недотримання процедурних приписів законодавства України про адміністративні правопорушення є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення протиправною, наслідком чого є її скасування. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018р. у справі №522/20755/16-а, від 30.09.2019р. у справі №591/2794/17, від 06.02.2020р. №05/7145/16-а та від 21.05.2020р. у справі №286/4145/15-а.
Будь-яких конкретних правових доказів, які б беззаперечно свідчили про дотримання відповідачем процедури притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП суду не надано.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскаржувана постанова не може вважатися законною, та у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положення по відношенню до суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Пунктом 1 ч.1 ст. 247 КУпАП встановлено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За таких обставин постанова № 3073 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 25 серпня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Крім того, у позовній заяві позивач просить суд стягнути із відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн..
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, згідно з ч.1, 2 ст. 134 КАС України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає таку допомогу. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви додано ордер на надання правничої допомоги серія АО № 1208163 від 12 грудня 2025 року та свідоцтво про зайняття адвокатською діяльністю серії ЗР №21/2262 від 14 вересня 2019 року, інших доказів на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та розміру таких витрат ні позивачем, а ні його представником суду не надано.
За таких обставин суду приходить до висновку, що в задоволенні вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Відповідно до ст. 139 КАС України, з відповідача, за рахунок бюджетних асигнувань, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 286 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до адміністративного суду.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 3073 від 25 серпня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 210-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 17000 грн. 00 коп. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рахунок бюджетних асигнувань, на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
В частині позову щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 .
Повний текст рішення суду складено 15 січня 2026 року.
Суддя М.Д. Стецюк