Справа № 991/181/26
Провадження 1-кс/991/262/26
09 січня 2026 року м.Київ
Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , особи, яка заявила відвід, - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у умісті Києві заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від розгляду справи № 991/181/26 (провадження № 1-кс/991/186/26),
До Вищого антикорупційного суду надійшла заява ОСОБА_3 про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від розгляду справи № 991/181/26, провадження № 1-кс/991/186/26.
Заявлений відвід мотивований тим, що у провадженні слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 перебуває скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП). У судове засідання для розгляду вказаної скарги не прибула уповноважена особа САП. У зв'язку з чим, ОСОБА_3 заявив клопотання про відкладення та виклик у наступне судове засідання представника САП для надання пояснень з приводу обставин, зазначених у скарзі ОСОБА_3 . Однак, слідчий суддя ОСОБА_4 відмовив у задоволенні вказаного клопотання. За такого, у зв'язку з порушенням ст. 129 Конституції України, ст. 306 КПК України, яка, на думку заявника, передбачає обов'язкову участь представника САП при розгляді данної категорії скарг, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України ОСОБА_3 заявлено відвід слідчому судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 підтримав заявлений відвід, просив його задовольнити.
Уповноважена особа САП була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, до суду не з'явилась, про причини неявки не повідомила.
Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України, особа, якій заявлено відвід, - слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про відвід, у судове засідання не з'явився, письмових пояснень або інших заяв не надав.
Участь осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід не є обов'язковою за змістом ч. 3 ст. 81 КПК України.
При вирішенні питання про наявність/відсутність підстав для відводу, суддя дійшов до такого висновку.
Відповідно до ч. 3 - 4 ст. 80 КПК України, заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.
Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до положень п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий судовий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів і присяжних, який являє собою сукупність процесуальних норм, що передбачають ініціювання та вирішення питання про недопущення судді до участі або усунення його від участі в кримінальному провадженні за наявності обставин, що виключають таку участь.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Мироненко і Мартенко проти України» (рішення від 10 грудня 2009 року), наявність безсторонності має визначатися, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію, визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі Веттштайна (Wettstein), п. 43).
Статтями 75 та 76 Кримінального процесуального кодексу України передбачено вичерпний перелік підстав для відводу (самовідводу) судді (слідчого судді).
Так, п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України встановлено, що слідчий суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Мотивуючи заявлений відвід та доводи щодо упередженості слідчого судді ОСОБА_4 , ОСОБА_3 вказує на те, що участь представника САП є обов'язковою при розгляді Скарги, а у зв'язку з проведенням розгляду справи № 991/181/26, провадження № 1-кс/991/186/26 за відсутності представника САП, слідчим суддею ОСОБА_4 порушено, у тому числі ст. 306 КПК України.
Судовим розглядом встановлено, що 07.01.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб САП, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання повідомлення ОСОБА_3 від 02.12.2025 про вчинене кримінальне правопорушення (далі - Скарга).
Шляхом автоматизованого визначення слідчого судді, вказана Скарга передана на розгляд слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 .
Судове засідання з розгляду вказаної Скарги призначено на 08.01.2026 о 15:00.
Дослідженням ОСК судової справи № 991/181/26, провадження № 1-кс/991/186/26 в КП «Д-3» встановлено, що 08.01.2026 на електронну пошту САП було доставлено повідомлення про вказане судове засідання.
У судовому засіданні 08.01.2026 у зв'язку з повідомленням САП про розгляд Скарги та неявкою представника САП у судове засідання, враховуючи положення ст. 306 КПК України, слідчий суддя ОСОБА_4 постановив проводити розгляд вказаної Скарги за відсутності представника САП.
Водночас, ОСОБА_3 просив відкласти вказане судове засідання у зв'язку з неявкою уповноваженої особи САП та викликати її у наступне судове засідання для надання пояснень з приводу обставин, зазначених у Скарзі.
Вказане клопотання не було задоволено.
У зв'язку з чим, у судовому засіданні 08.01.2026 ОСОБА_3 заявив відвід слідчому судді ОСОБА_4 від розгляду Скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Згідно ч. 3 ст. 306 КПК України розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Таким чином, оскільки КПК України прямо передбачає можливість розгляду скарги, у тому числі на бездіяльність, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, за відсутності особи, бездіяльність якої оскаржується, то проведення слідчим суддею розгляду Скарги за відсутності представника САП не свідчить про порушення вимог кримінального процесуального закону.
Фактично вищезазначена позиція ОСОБА_3 свідчить про його незгоду з рішенням слідчого судді ОСОБА_4 щодо можливості розгляду Скарги за відсутності представника САП, що само по собі не може бути підставою для його відводу.
Разом з тим, правовий інститут відводу не може застосовуватись для усунення можливих, на думку ОСОБА_3 , процесуальних порушень.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Також слід звернути увагу, що частиною 2 ст. 126 Конституції України визначено гарантії незалежності і недоторканності суддів, згідно з якими вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Конституційний Суд України у своїх численних рішеннях від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 18 червня 2007 р. № 4-рп/2007, від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008, від 3 червня 2013 р. № 3-рп/2013 послідовно підтвердив викладені ним правові позиції щодо гарантій незалежності суддів з урахуванням міжнародних стандартів, закріплених у Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та в низці інших міжнародних документів, а саме: Основні принципи незалежності судових органів, схвалені резолюціями 40/32 від 29 листопада 1985 року та 40/146 від 13 грудня 1985 року Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН), Процедури ефективного здійснення Основних принципів незалежності судових органів, затверджені 24 травня 1989 року Резолюцією 1989/60 Економічної і Соціальної ради ООН, Європейська хартія «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, Рекомендації № (94) 12 Комітету міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів» від 13 жовтня 1994 року та інших.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
Рекомендація № СМ/Rec (2010) Комітету міністрів Ради Європи від 17.11.2010 року щодо незалежності, ефективності та обов'язків суддів містить положення про те, що виконавча та законодавча влада повинні гарантувати незалежність суддів і утримуватися від дій, які можуть підірвати незалежність судової влади або довіру суспільства до неї.
Однією із основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Відповідно до ст. 310 КПК України, оскарження ухвал слідчого судді здійснюється в апеляційному порядку.
Положеннями ч. 1-2 ст. 309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування. Інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді (ч. 3 ст. 309 КПК України).
Таким чином, законність прийнятих слідчим суддею рішень при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законодавством процесуального контролю та повинно здійснюватися шляхом апеляційного перегляду або поданням заперечень на ухвалу під час підготовчого провадження в суді.
Згідно з ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.
Натомість, заявлений відвід не містить належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких обставин, що виключають участь слідчого судді ОСОБА_4 у розгляді справи № 991/181/26, провадження № 1-кс/991/186/26.
Сумніви ОСОБА_3 щодо неупередженого розгляду вказаної судової справи слідчим суддею ОСОБА_4 та прийняття за результатом її розгляду обґрунтованого, вмотивованого та законного рішення, мають суб'єктивний, а не об'єктивний характер, жодними належними та допустимими доказами не підтверджуються.
Таким чином, в ході судового розгляду заяви про відвід не встановлено існування обставин, які б викликали сумнів у об'єктивності, безсторонності та неупередженості слідчого судді ОСОБА_4 при розгляді справи № 991/181/26, провадження № 1-кс/991/186/26 та які, у свою чергу, унеможливлювали б постановлення ним об'єктивного судового рішення, а відтак, заявлений відвід не містить належних, конкретних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність передбачених чинним законодавством підстав для його задоволення.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги вичерпний перелік підстав для заявлення відводу, зокрема, слідчому судді, суддя вважає, що доводи заявника є необґрунтованими, а тому відсутні підстави для задоволення заяви про відвід слідчого судді ОСОБА_4 .
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 75, 81, 309, 369-372, 376 КПК України, суддя
У задоволенні заяви про відвід слідчого судді Вищого антикорупційного суду ОСОБА_4 від розгляду справи № 991/181/26 відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СУДДЯ ОСОБА_5