15 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/9116/25
Провадження № 22-ц/4815/275/26
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Боймиструк С.В., судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписок недійсними,
В провадженні Рівненського міського суду Рівненської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписок недійсними.
21.10.2025 року через канцелярію Рівненського міського суду Рівненської області представником відповідача - адвокатом Костюк Т.П. подано письмове клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судового рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 15.08.2025 року у справі 760/19140/23.
В обґрунтування клопотання вказала, що Солом'янським районним судом м. Києва у справі 760/19140/23 було прийнято рішення від 15.08.2025 року, де предметом спору були ці ж 13 розписок. Вказаним рішенням суду було стягнуто суми боргу по 13 розписках та три проценти річних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року зупинено провадження по цивільній справі № 569/9116/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання розписок недійсними до набрання законної сили судовим рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.08.2025 року у справі 760/19140/23.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , не погоджується з постановленою ухвалою, вважає її необґрунтованою, незаконною та такою, що підлягає скасуванню через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Апелянт вказує, що предметом спору у справі №760/19140/23 є боргові розписки, та предметом позову є стягнення коштів.
У справі №569/9116/25 предметом спору є ті ж самі боргові розписки, проте предметом позову є визнання недійсним даних боргових розписок.
На думку апелянта, первинним є визнання недійсним боргових розписок, а похідним стягнення заборгованості.
Посилаючись на висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, зазначає, що сам по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для зупинення провадження у справі. Взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Костюк Т.П., у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги.
Вказує, що апелянтом не наведено правових підстав неправомірності винесення ухвали про зупинення провадження судом першої інстанції.
Зазначає, що у справі №760/19140/23, яка розглядалася з 2023 року предметом розгляду були ці ж 13 розписок, а судом було встановлено обставини і надано обґрунтовані висновки щодо дійсності розписок і стягнення по них боргу з ОСОБА_1 .
Оригінали боргових розписок, підписані ОСОБА_1 , що підтверджувалось висновком експерта.
Відтак, на думку відповідача, суд правомірно зупинив провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням по справі №760/19140/23, оскільки таке рішення має преюдиційне значення.
ОСОБА_1 надіслав до Рівненського апеляційного суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, які не передбачені параграфом 2 глави 1 розділу V ЦПК України, тому їх колегія розцінює, як письмові пояснення.
Зазначає, що предметом позову у справі №760/19140/23 було лише стягнення заборгованості за оскаржуваними розписками. Вимог з його сторони про визнання недійсними вказаних розписок - не заявлялося в зв'язку з тим, що оригінал розписок взагалі не надавався для огляду.
Рішення по справі №760/19140/23 оскаржується з тих підстав, що суд не оглядав оригіналів розписок за участі ОСОБА_1 , що й призвело до порушень його прав щодо проведення незалежної експертизи вказаних розписок та їх оскарження.
Вважає, що зупинення провадження порушує право на судовий захист ОСОБА_1 , оскільки створює преюдицію чинності та дійсності правочину у справі про стягнення боргу за ним - а не у справі про визнання його недійсним.
Стверджує, що єдиним способом захисту для боржника є оскарження наявності оригіналів розписок у кредитора. При цьому для доведення такого факту необхідно витребувати вказані оригінали розписок для огляду та подальшого направлення їх разом з зразками підписів підписанта - для проведення почеркознавчої експертизи. Саме цього права був позбавлений ОСОБА_1 через що і був змушений звернутися до суду з цим позовом.
На думку ОСОБА_1 саме провадження по справі №760/19140/23 повинно було б бути зупинено, а не навпаки.
Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 15.08.2025 року у справі 760/19140/23 позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Предметом вказаної справи є 13 розписок, які оспорються в цивільній справі № 569/9116/25, що перебуває на розгляді у Рівненському міському суді Рівненської області. Рішення суду не набрало законної сили.
Зважаючи на те, що рішення у справі № 760/19140/23, яке винесено 15.08.2025 року Солом'янським районним судом м. Києва не набрало законної сили та є об'єктивною обставиною, що унеможливлює подальший розгляд справи № 569/9116/25, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:, (зокрема) , чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
Згідно п.1,2 ч.4 ст.265 ЦПК України, (зокрема), в мотивувальній частині рішення зазначаються: фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини; докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення;
Тобто, Солом'янський районний суд м. Києва в рішеннів цивільній справі №760/19140/23, мав виконати вимоги вищезазначених норм процесуального права та дати оцінку належності, допустимості, достовірності та достатності доказів, а саме тринадцяти розписок на підставі, яких було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення позичених коштів, що мсцевим судом і було зроблено.
Чи при цьому Солом'янським районним судом було дотримано вимог закону має вирішити Київський апеляційний суд в провадженні якого на даний час перебуває справа №760/19140/23.
За таких обставин, проведення паралельного чи повторного дослідження в даній справі № 569/9116/25достовірності тринадцяти розписок про позику коштів, вже після надання їм оцінки та ухвалення рішення в справі №760/19140/23 і до його перегляду в апеляційній інстанції, на думку колегіїї суддів, суперечить завдання цивільного процесу та є додатковим намаганням сторони ОСОБА_1 , яка вже оскаржила рішення №760/19140/23 Солом'янського райсуду, ревізувати теж саме рішення в спосіб не передбачений процесуальним кодексом.
Тобто, постфактум спростувати докази, які були підставою для ухвалення того рішення про стягнення коштів з ОСОБА_1 ..
Щодо тверджень апелянта ОСОБА_1 , що в справі №760/19140/23, ним вимог про визнання недійсними вказаних розписок - не заявлялося, тому він заявляє такі вимоги в даній справі № 569/9116/25- не має значення для перегляду оскарженої ухвали в даному провадженні. Розпорядження процесуальними правами є виключним його правом. Наслідки від вчинення чи не вчинення процесуальних дій несе сама сторона. У ОСОБА_1 була можливість, як заявити зустрічний позов так і без його пред'явлення, прийняти дійову участь в судовому процесі - заявити та обгрунтувати потребу і прийняти участь в огляді оригіналів доказів, заявити клопотання про проведення додаткової, повторної, комісійної експертиз, надати вільні зразки підписів, подати докази на спростування тверджень ОСОБА_2 про дійсність розписок, але все це він мав зробити в межах розгляду справи №760/19140/23.
Отже, місцевий суд обгрунтовано зупинив провадження в даній справі. Питання про продовження розгляду справи та ухвалення рішення по суті залежить від результатів розгляду апеляційною інстанцією справи №760/19140/23 .
Підставою для зупинення провадження у справі є не формальне існування іншого рішення, а об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення спору, в якому досліджуються та оцінюються тотожні докази. За відсутності такого зупинення суд був би змушений здійснювати повторну оцінку обставин, які вже стали предметом судового розгляду, що суперечило б принципам процесуальної економії, ефективності судового захисту та обов'язку сторін добросовісно користуватися наданими їм процесуальними правами.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 375, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України.
Судді: Боймиструк С.В.
Гордійчук С.О.
Ковальчук Н.М.