15 січня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/23918/23
Провадження № 22-ц/4815/67/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів:Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.,
секретар судового засідання: Хлуд І.П.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу
ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року, ухвалене в складі судді Харечка С.П., дата складання повного тексту рішення 25 липня 2025 року, у справі №569/23918/23
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок АДРЕСА_2 за тією ж адресою належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Позивач зазначає, що з жовтня 2022 року відповідачами розпочато проведення реконструкції будинку АДРЕСА_2 із зміною габаритних розмірів та демонтаж покрівлі, що примикає до частини будинку, що належить позивачу.
При цьому, будівельні роботи здійснювалися без отримання необхідних дозвільних документів та без згоди власника будинку АДРЕСА_1 . Зазначена реконструкція проводилась незаконно, що підтверджується листом Управління державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради.
Унаслідок демонтажу покрівлі та неналежного водовідведення під час значних опадів, 25 жовтня 2023 року сталося затікання води ззовні у кімнату 1-4 житлового будинку 1/1, внаслідок чого їй завдано матеріальної та моральної шкоди.
Просила суд стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 103 337,00 грн матеріальної шкоди та 15 000,00 грн моральної шкоди.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що у справі досліджено два висновки судових експертів, які не є тотожними за змістом та містять відмінні висновки щодо причин затоплення житлового будинку АДРЕСА_1 . Наявність у справі декількох висновків не звільняє суд від обов'язку оцінити кожен з них та обрати той, що є найбільш вірогідним та узгоджується з іншими докази у справі. Судова експертиза, яка замовлена відповідачами, не спростовує висновків експертизи, що проведена на замовлення позивача, та інших доказів про протиправній дій відповідачів, причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та матеріальною шкодою.
При цьому, суд без належної правової оцінки поставив під сумнів наявність доказів, якими підтверджується факт залиття кімнат, що зафіксовано позивачем одноособово на фото. Також висновок суду про відсутність доказів звернення позивача до відповідача із залученням інших осіб з метою фіксації залиття кімнат чи усунення порушень є безпідставними, так як до позову долучено висновок судового експерта від 22.11.2023. Вважає, що відповідачами не спростовано презумпцію вини, що призвело до передчасних висновків у справі.
Зазначає, що при дослідженні доказів у справі не надано правової оцінки науково-технічному звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту житлового будинку АДРЕСА_1 .
Водночас вказує, що відсутність у матеріалах справи доказів порушення архітектурно-будівельних норм під час реконструкції не звільняє відповідачів від обов'язку спростування презумпції вини. За таких обставин оскаржуване рішення є передчасним та ухваленим із порушенням вимог статті 263 ЦПК України.
Вказує, що унаслідок затоплення кімнати позивач зазнала тривалих моральних страждань, пов'язаних із порушенням звичного способу життя та оцінює такі страждання у розмірі 15000, 00 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідачі вказують, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просять залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким вимогам судове рішення відповідає.
Судом встановлено, що позивач є власником частини двоквартирного житлового будинку за визначеною адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 60,9 кв. м., житловою площею 35,0 кв.м.
21 листопада 2018 року об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1 присвоєно поштову адресу: АДРЕСА_1 , що підтверджується наказом №180 Управління містобудування та архітектури Виконавчого комітету Рівненської міської ради від 21.11.2018.
Згідно з витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06.06.2022, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради в Реєстрі будівельної діяльності було зареєстровано Повідомлення про початок виконання будівельних робіт (Реконструкція житлового будинку з прибудовою в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки:5610100000:01:075:0231).
Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 06.07.2022 року, Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Рівненської міської ради в Реєстрі будівельної діяльності було зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації об'єкта - Житловий будинок з прибудовою в АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 5610100000:01:075:0231, власником якого є ОСОБА_1 .
Згідно з інформаційної довідки № 355070236 від 20.11.2023 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі Договору купівлі-продажу, серія та номер 2031, виданого 19.10.2021 приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвєєвою О.В. є співвласниками зблокованого з будинком ОСОБА_1 житлового будинку за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 60,9 кв. м., житловою площею 35,0 кв.м на праві спільної часткової власності.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення розміру завданої матеріальної шкоди № 231108/1_ЮШ від 22 листопада 2023 року, зазначено, що причиною залиття приміщення 1-4 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 атмосферними опадами є неякісне виконання примикань та відсутність організованого водостоку атмосферних опадів під час виконання реконструкції покриття суміжної частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 (відповідь на перше запитання експертизи).
Розмір завданої матеріальної шкоди житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 унаслідок його залиття атмосферними опадами становить 86 515 (вісімдесят шість тисяч п'ятсот п'ятнадцять) гривень (відповідь на друге запитання експертизи).
В судовому засіданні експерт Шекель Ю.В. надав пояснення щодо висновків судової будівельно-технічної експертизи № 231108/1_ЮШ від 22 листопада 2023 року, та зазначив, що він не оглядав житлові приміщення відповідачів, однак візуально було видно що було проведено реконструкцію покриття суміжної частини будинку.
Відповідно до висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2025 року за № СЕ - 19/118/-24/9153-БТ пошкодження, які утворились внаслідок затоплення, в суміжних приміщеннях житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та які межують з житловим приміщенням 1-4 в житловому будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 - відсутні.
Покрівля даху частини житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , не являється причиною залиття приміщень частини житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 .
У дослідницькій частині вказаного висновку зазначено, що під час оглядів об'єктів дослідження, що відбулися 03.02.25 та 26.02.25, було обстежено суміжні приміщення 1-4 та 2-5 частин житлового будинку 1/1 та будинку 1/2. В кімнаті 1-4 частини житлового будинку 1/1 на час оглядів наявні пошкодження внаслідок затікання на зовнішньому куті кімнати, що межує з димоходом, стелі, стін, які в результаті спричинили здуття та відшарування шпалер, жовті плями на віконних укосах. На стінах та стелі наявна грибкова пліснява. В кімнаті 2-5 частини житлового будинку 1/2 на час оглядів не виявлено будь яких слідів пошкоджень внаслідок затікань.
Крім того, експертом встановлено, що покрівля даху частини житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , виконано якісно та без порушень технології влаштування покрівлі, а затікання внаслідок дії атмосферних опадів, виявлено в неякісно виконаному примиканні (захисному фартуху) покрівлі частини житлового будинку АДРЕСА_1 до димоходу частини житлового будинку № відповідно до ДБН В.2.6-220: 2017 «Покриття будівель та споруд».
- під час огляду встановлено, що захисний фартух покрівлі через який спричинено затікання не відноситься до елементу покрівлі даху будинку 1/2 , а являється елементом конструкції покрівлі частини житлового будинку 1/1. Це спричинене конструктивними та технологічними рішеннями під час побудови житлового будинку і в подальшому його розподілу на дві окремі частини.
В судовому засіданні експерт ОСОБА_5 підтвердив свій висновок.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 статті 8 Конституції України звернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Першочергово захист цивільних прав та інтересів полягає в з'ясуванні того, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
Суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Це узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27.05.2021 по справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575ск20).
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).
У статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, у разі аварії і залиття квартир складається відповідний акт.
Такий акт з участю позивача та відповідача не складався.
Убачається, що позивач як на причину залиття 25 жовтня 2023 року приміщення 1-4, покликається на висновок судової будівельно-технічної експертизи щодо визначення розміру завданої матеріальної шкоди № 231108/1_ЮШ від 22 листопада 2023 року, які на її думку, підтверджують факт наявності понесених нею збитків внаслідок затоплення її квартири та причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідачів та заподіяною шкодою.
Між тим, висновок експерта ОСОБА_6 № 231108/1_ЮШ від 22 листопада 2023 року, суд першої інстанції правомірно відхилив як належний доказ, який підтверджує наявність причинно-наслідкового зв'язку між виконанням будівельних робіт в житловому будинку, що належить відповідачам та зміною (погіршенням) технічного стану кімнати 1-4 житлового будинку позивача у вигляді затікання атмосферних опадів внаслідок проведення зазначених будівельних робіт, оскільки в судовому засіданні експерт ОСОБА_6 пояснив, що він не оглядав житлові приміщення відповідачів, однак візуально було видно що було проведено реконструкцію покриття суміжної частини будинку.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних та достатніх доказів якими встановлено порушення відповідачами архітектурно-будівельних норм при проведенні будівельних робіт у житловому будинку за адресою АДРЕСА_2 , що пов'язані із демонтажем покрівлі даху .
Крім того в матеріалах справи відсутні належні докази того, що саме 25 жовтня 2023 внаслідок значних атмосферних опадів сталося залиття кімнати 1-4 позивача у будинку 1/1.
Визнавши належним і допустимим доказом висновок експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України від 22.04.2025 року за № СЕ - 19/118/-24/9153-БТ, дійшов правильного висновку про те, що позивачкою не доведено факту протиправної (неправомірної) поведінки відповідачів та причинного зв'язку такої поведінки із заподіяною шкодою внаслідок проведених ними будівельних робіт по заміні покрівлі даху.
Щодо роздрукованих фотоматеріалів пошкоджень, завданих внаслідок залиття, колегія суддів зазначає, що фото відображають лише наслідки залиття, але не його причини, а отже є недостатнім доказом причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження №14-400 цс 19).
Отже, відповідачами, спростовано винуватість у залитті кімнати 1-4 позивачки внаслідок здійснення покрівельних робіт.
Посилання в апеляційній скарзі на не надання правової оцінки науково-технічному звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкту житлового будинку АДРЕСА_1 на правильність рішення суду не впливають, оскільки в силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Інші доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК України відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 22 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 15 січня 2026 року.
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Ковальчук Н.М.
Шимків С.С.