Житомирський апеляційний суд
Справа №282/615/24 Головуючий у 1-й інст. Носач В. М.
Категорія 88 Доповідач Коломієць О. С.
12 січня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Талько О.Б., Григорусь Н.Й.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №282/615/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Любарської селищної ради Житомирської області, ОСОБА_2 , про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Любарського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Носача В.М.
встановив:
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки і призначення опікуна.
На обґрунтування поданої заяви зазначає, що заявник являється рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка перебуває на диспансерному обліку у психіатричному кабінеті КНП «Любарська лікарня», як інвалід І групи з дитинства (безстроково). Внаслідок психічного розладу ОСОБА_2 потребує постійного стороннього нагляду і догляду. У наслідок психічного розладу ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними та потребує опіки. Також його сестра не здатна своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також не здатна своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. На будь-які вимоги до виправлення її поведінки вона не реагує. Останнім часом у ОСОБА_2 спостерігалося загострення стану здоров'я, вона стала замкнутою, неконтактною, не усвідомлює своїх дій. Все це призвело до того, що хвора потребувала сторонньої допомоги, а заявник допомагає вирішувати побутові питання, здійснює за нею догляд.
Згідно консультативного висновку спеціаліста психіатра лікаря консультанта ОСОБА_3 КНП «Обласний медичний спеціалізований цент» Житомирської обласної ради від 20.06.2023 року встановлений діагноз - наслідки визваної черепно-мозкової травми з вираженою деменцією мови. Таким чином, метою звернення до суду є догляд за хворою сестрою ОСОБА_2 в її інтересах.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати його рідну сестру - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною, встановити над нею опіку та призначити заявника її опікуном.
Рішенням Любарського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 .
Тимчасово покладено обов'язки опікуна над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на орган опіки та піклування Любарської селищної ради Житомирської області до вирішення питання про призначення опікуна, в порядку визначеному законодавством.
Встановлено строк дії рішення в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною в 2 (два) роки з дня набрання рішенням законної сили.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, заявник подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування закону, просить рішення Любарського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року в частині незадоволених позовних вимог скасуватита ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи у задоволенні вимог суд посилався на те, що заявником до суду не надано подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_2 . Однак, такий висновок суду є помилковим, оскільки орган опіки та піклування допустив описку і замість слова «Подання» зазначив «Висновок» в рішенні виконавчого комітету Любарської селищної ради №26 від 02.02.2024. Проте суд першої інстанції в порушення вимог ст. 121 ЦПК України не залишив подану заяву без руху з метою усунення вказаного недоліка, що призвело до ухвалення у справі незаконного рішення. Вважає, що подані до суду докази, як в сукупності так і кожен окремо, свідчать про те, що заявник є єдиним кандидатом серед близьких родичів, який може здійснювати постійний догляд за своєю недієздатною сестрою, оскільки тільки він має стійкий позитивний психологічний зв'язок із нею, створює їй необхідні побутові умови, забезпечує її догляд та лікування, у зв'язку з чим саме кандидатура заявника і була затвердження рішенням органу опіки та піклування. Однак подані стороною заявника докази не були належним чином оцінені судом при винесенні оскаржуваного рішення.
Інші учасники справи правом подати відзив на апеляційну скаргу не скористалися.
В судовому засіданні заявник та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.
Заінтересовані особи до суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Спрямували до суду заяви про розгляд справи без їх участі.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися в судове засідання.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідним братом та сестрою, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №12 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №9.
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ №816658, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється особою з інвалідністю з дитинства І групи «Б» з 16.07.2024, безтерміново.
Згідно інформації КНП «Любарська лікарня» від 03.07.2024 №1029, ОСОБА_2 , 1990 року перебуває на обліку в лікаря психіатра КНП «Любарська лікарня» з діагнозом: наслідки важкої черепно-мозкової травми з вираженою деменцією і порушенням мови.
Висновок про стан здоров'я виданий 12 січня 2024 року КНП «Любарська лікарня» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителю с. Кириївка вказує, що останній здоровий.
Станом на 28 грудня 2023 року ОСОБА_1 не знятої чи непогашеної судимості не має, про що свідчить витяг з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості».
Із акту обстеження матеріально-побутових умов виданого 20 березня 2024 року гр. ОСОБА_1 слідує, що останній проживає в АДРЕСА_1 , в житловому будинку матері. До складу його сім'ї входять: сестра ОСОБА_2 ,1990 року народження, сестра - ОСОБА_4 , 1991 року народження, брат - ОСОБА_5 , 1993 року народження, мати - ОСОБА_6 , 1972 року народження.
Комісією зроблено висновок, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає у будинку матері. Власного житла немає, не працює, займається веденням домашнього господарства. Родина має належні умови для проживання.
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с.Кириївка Любарського району Житомирської області, у віці 50 років помер батько заявника - ОСОБА_7 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , актовий запис №16.
Рішенням виконавчого комітету Любарської селищної ради Житомирської області від 02 лютого 2024 року №26, вирішено затвердити висновок органу опіки і піклування селищної ради, про доцільність встановлення опіки (піклування) над ОСОБА_2 та призначення їй опікуна (піклувальника) ОСОБА_1 .
Визнано доцільним призначити опікуном (піклувальником) над ОСОБА_2 її брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із висновку органу опіки і піклування Любарської селищної ради про доцільність встановлення опіки (піклування) над ОСОБА_2 та призначення її опікуна (піклувальника) ОСОБА_1 слідує, що з метою захисту особистих немайнових і майнових прав ОСОБА_2 , що за станом здоров'я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати свої обов'язки, а також для піклування і створення їй необхідних побутових умов, здійснення за нею належного догляду, забезпечення її лікування у необхідних випадках, орган опіки і піклування селищної ради вважає за доцільне встановити опіку над ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителькою АДРЕСА_1 ; в разі визнання її судом недієздатною (обмежено дієздатною), призначивши опікуном (піклувальником) її брата ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта №178-2025 виданого Державною установою «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виявляє клінічні ознаки стійкого, хронічного психічного розладу - помірної деменції постравматичного генезу (F 02.8 МКХ-10). Не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції входив з того, що висновком судово-психіатричного експерта підтверджено, що ОСОБА_2 страждає на хронічний стійкий психічний розлад, внаслідок якого не може усвідомлювати значення своїх дій, керувати ними, тому наявні підстави для визнання її недієздатною.
Водночас підстав для призначення заявника опікуном над сестрою немає. Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України.
Разом з тим, орган опіки та піклування подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_2 до суду не подавав.
Наявний в матеріалах справи висновок органу опіки і піклування Любарської селищної ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету селищної ради Любарського району Житомирської області №26 від 02 лютого 2024 року, про доцільність призначення ОСОБА_1 не містить належної, повної та обґрунтованої мотивації в призначенні саме заявника опікуном над недієздатною сестрою, а не іншу особу, не встановлено чи є у недієздатньої ОСОБА_2 інші близькі родичі, які могли б виконувати обов'язки опікуна. Також висновок не містить аналізу відносин заявника із ОСОБА_2 , не проаналізована фізична можливість заявника виконувати постійно опікунські обов'язки, а тому він не може бути підставою для призначення його опікуном.
Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.
Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.
Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Частиною першою статті 60 ЦПК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування або за місцем проживання опікуна чи піклувальника статті 62 ЦК України).
Положеннями статті 63 ЦК України закріплено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
Відповідно до частини першої статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до пункту 3.2 Правил опіки та піклування опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину.
Перелік документів, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна, визначений у пункті 3.3 Правил опіки та піклування, серед яких, зокрема: акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров'я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов'язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов'язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім'ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки.
Отже, обов'язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.
При цьому подання органу опіки та піклування повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суди встановили, що заявник є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка визнана судом недієздатною та потребує опіки.
Звертаючись до суду з цією заявою, ОСОБА_1 , серед іншого, просив призначити його опікуном сестри.
Однак матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження можливості саме заявника здійснювати повноваження опікуна. Відповідного подання органу опіки та піклування про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 , яке б за формою та змістом відповідало вимогам закону, у матеріалах справи немає.
Наявний у матеріалах справи висновок органу опіки та піклування Любарської селищної ради суд обґрунтовано відхилив, оскільки до висновку не додано жодних доказів, які б свідчили про те, що орган опіки та піклування належним чином з дотриманням Правил опіки та піклування перевірив можливість заявника бути опікуном і посилань на наявність таких доказів. Зокрема, висновок не містить належної, повної та обґрунтованої мотивації в призначенні саме заявника опікуном над недієздатною сестрою, а не іншу особу, не встановлено чи є у недієздатній ОСОБА_2 інші близькі родичі, які могли б виконувати обов'язки опікуна. Також висновок не містить аналізу відносин заявника із ОСОБА_2 , не проаналізована фізична можливість заявника виконувати постійно опікунські обов'язки. Також у висновку органу опіки і піклування відсутня будь-яка інформація про те, чи відповідатиме таке призначення якнайкращим інтересам ОСОБА_2 та чи сприятиме її нормальному життєзабезпеченню.
З огляду на викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в призначенні його опікуном над недієздатною сестрою ОСОБА_2 .
Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду першої інстанції не спростовують та не впливають на правильність прийнятого рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Любарського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 16 січня 2026 року.
Головуючий Судді