Справа № 154/653/25 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О.
Провадження № 22-ц/802/43/26 Доповідач: Карпук А. К.
12 січня 2026 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З. А., Федонюк С.Ю.,
секретар Русинчук М.М.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 подану її представником ОСОБА_1 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року в складі судді Федечко М. О.,
встановив:
У лютому 2025 року позивач ОСОБА_3 в звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування вимог вказує, що вона та ОСОБА_5 почали проживати разом, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з грудня 2015 року. Увесь час, з 2015 року вони проживали за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_5 здійснював оплату комунальних послуг за вище вказаною адресою, спільно з нею проводив періодичні ремонти в квартирі, використовували належну йому земельну ділянку, після її продажу разом використали отримані від продажу кошти. ОСОБА_5 періодично лікувався в Нововолинській міській лікарні, де вона його відвідувала. На лікування позичали кошти, які спільно повертали. Вона також неодноразово, під час спільного проживання, проходила стаціонарне лікування. ОСОБА_6 відвідував її в лікарні та оплачував лікування.
У цьому помешканні до 16.12.2018 проживала також її бабуся ОСОБА_7 , яка померла у віці 97 років. ОСОБА_5 допомагав їй доглядати бабусю, брав участь у її похованні. Сестра ОСОБА_5 - ОСОБА_8 також була присутня на похованні бабусі.
Вони разом відпочивали, часто разом відвідували помешкання ОСОБА_9 (i в м. Нововолинську i в с. Осмиловичі), з якою проживає її батько ОСОБА_10 . Власне ОСОБА_9 i познайомила у той час її та ОСОБА_5 . Вона та ОСОБА_6 допомагали разом у веденні господарства ОСОБА_9 в селі Осмиловичі, де ОСОБА_9 успадкувала після смерті батьків городи та присадибний будинок. ОСОБА_5 працював у ТзОВ «Нововолинський м'ясокомбінат» вантажником з правом керування автонавантажувачем, а вона працювала періодично, фактично була на утриманні ОСОБА_5 . Задля забезпечення задовільних побутових умов проживання ОСОБА_5 неодноразово, під час спільного проживання з нею, користувались послугами банківських установ, в яких отримували кредити, які спільно повертали. Майже у всіх кредитних договорах ОСОБА_5 зазначав своє місце проживання - АДРЕСА_1 , за її місцем реєстрації, хоча був зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_2 .
Шлюб не реєстрували, оскільки вважали, що в цьому не було потреби. ОСОБА_5 не був одружений, дітей не мав, батьки померли. Вона підтримувала дружні та теплі відносини з мамою ОСОБА_6 (до її смерті), яка проживала в АДРЕСА_2 . Вона з ОСОБА_6 на день - два, а деколи на довше їхали в с. Осмиловичі, оскільки його мати хворіла та потребувала допомоги у веденні домашнього господарства. Сестра ОСОБА_6 - ОСОБА_12 зареєстрована в АДРЕСА_2 , є особою працездатного віку, не є людиною з інвалідністю, має свою сім'ю, сина, ще одна сестра ОСОБА_13 також має свою сім'ю та проживає у м. Нововолинськ.
ОСОБА_5 частину свого заробітку перераховував на її рахунок. 3 листопада 2023 року вона працювала та проживала в Республіці Польща, куди вимушено поїхала працювати через неможливість в Україні заробити кошти для повернення кредитів, які запозичили разом з ОСОБА_6 . Вона в банківських установах має лише один відкритий рахунок, на який вона у 2024 році отримувала кошти, як безробітна під час перебування на обліку в Нововолинському міському центрі зайнятості населення. Коли їхала в Республіку Польща на заробітки, свою банківську картку віддала ОСОБА_6 , оскільки на рахунку була невелика сума коштів. Після мобілізації, ОСОБА_6 її банківську картку дав своїй сестрі ОСОБА_13 . Вона відправляла кошти сестрі ОСОБА_6 - ОСОБА_8 для погашення заборгованості за кредитами, які брав ОСОБА_6 , проживаючи з нею.
У січні 2024 року ОСОБА_5 був призваний на військову службу по мобілізації. Згідно із сповіщенням № 72 від 24.06.2024 старший солдат ОСОБА_5 навідник-оператор третього штурмового відділення першого штурмового взводу другої штурмової роти військової частини НОМЕР_2 зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_8 під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
Весь період військової служби вона підтримувала зв'язок з ОСОБА_5 , доки він не обірвався через зникнення останнього. Вона щодня телефонувала йому, а він їй, та повідомляв про зміну свого місця дислокації, узгоджували можливе скерування командуванням ОСОБА_6 для лікування.
Усе вище наведене та додані до позову докази свідчать про те, що вона проживала із ОСОБА_5 однією сім'єю без реєстрації шлюбу із 2015 року, та в період цих відносин вони вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом.
Встановлення факту спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, як жінки та чоловіка, породжує юридичні наслідки, а саме його підтвердження необхідне їй для вжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_5 , оскільки без підтвердження родинних стосунків вона позбавлена можливості подавати клопотання у кримінальному провадженні та отримувати відомості про хід розслідування; суттєво обмежена у здійсненні заходів щодо його пошуку; не має права отримувати документи від військової частини (у тому числі, але не виключно акт службового розслідування); позбавлена права на отримання виплат у зв'язку із зникненням безвісти ОСОБА_5 та вчинення необхідних процесуальних дій, як законного члена сім'ї.
На підставі викладеного просила суд становити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в період з грудня 2015 року на день зникнення безвісти - ІНФОРМАЦІЯ_8.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно не врахував зібрані стороною повивача докази щодо переказів ОСОБА_5 коштів на банківську картку позивача та на карту ОСОБА_9 , також судом помилково відхилив покази свідків зі сторони позивача, дійшов суперечливих висновків, оскільки вказуючи про спільність кредитів, вважав недоведеним факт проживання однією сім'єю. Вважає неспівмірним, недоведеним належними доказами розмір витрат на професійну правничу допомогу, який стягнутий судом з позивачки ОСОБА_3 на користь відповідачки.
Зазначає, що позивачка понесла та очікує понести витрати у розмірі судового збору та витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 10000 грн.
У строк, визначений судом для подання відзиву, Міністерство оборони України подало додаткові пояснення, які за своїм змістом і формою є відзивом на апеляційну скаргу. Просить рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 09 вересня 2025 року залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Зазначає, позивачка не надала суду жодних доказів, які б підтверджували придбавання спільного майна, ведення спільного господарства, наявність спільного бюджету. Пересилання коштів для погашення спільних кредитів, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались усталені відносини, які притаманні подружжю. Показання свідків у цій справі не може слугувати достовірним доказом наявності між позивачем та ОСОБА_5 сталих сімейних відносин у зв'язку із їх суперечливістю.
Представник відповідача ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Доводи представника відповідача зводяться до того, що позов безпідставний, адже твердження позивача, що вона почала спільно проживати однією сім'єю з 2017 року з рідним братом відповідача - ОСОБА_5 , і до його зникнення, не відповідає дійсності, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду. Також представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача 10000 грн. витрат за надання правничої допомоги в апеляційному суді.
Заперечуючи доводи відзиву на апеляційну скарги представник позивача подала відповідь на відзив, зміст якого повторює доводи апеляційної скарги та містить оцінку зібраних у справі доказів.
Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, у зв'язку з таким.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
Позивач ОСОБА_3 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить копія довідки про реєстрацію місця проживання виконавчого комітету Нововолинської міської ради ЦНАП.
Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_15 одружився з ОСОБА_16 . Прізвище після одруження « ОСОБА_5 ».
Згідно з копією свідоцтва про народження ОСОБА_16 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження від 16.10.1948, ОСОБА_15 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09.05.2025, будинок за адресою АДРЕСА_2 належить відповідачу ОСОБА_4 .
На підтвердження заявлених вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та у заперечення таких вимог, сторонами було подано наступні докази:
Акт №1 від 10.12.2024 ОСББ «Довіра» (її членів комісії), згідно з яким, зі слів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали без реєстрації цивільного шлюбу та вели спільне господарство з 2015 року.
Копію диплому Володимир-Волинського училища серії НОМЕР_3 від 30.07.1990, згідно з якою ОСОБА_5 закінчив училище за професією «Механізатор меліоративних робіт».
Посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 , категорії «С», НОМЕР_4 від 17.03.1990.
Картку № НОМЕР_5 працівника харчової та переробної промисловості, який підлягає попередньому медичному огляду, ОСОБА_5 визначений придатним для роботи за професією - вантажник.
Виписку із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого 4210037 від 22.01.2021, згідно з якою ОСОБА_5 з 10.01.2021 по 22.01.2021 року перебував на лікуванні із діагнозом «Гострий правобічний орхоепідідіміт».
ОСОБА_5 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Нововолинська ЦМЛ» з 14.05.2018 по 30.05.2018, причина непрацездатності - виробничі травми, про свідчить листок непрацездатності серії АДМ №248821.
ОСОБА_5 має медичну карту осіб для визначення спроможності займатися відповідним видом діяльності за станом здоров'я та особисту медичну книжку з його медичними оглядами, відповідно до займаної посади «вантажник» ТзОВ «Нововолинським м'ясокомбінат».
Згідно з медичною документацією ОСОБА_5 мав закритий перелом правої ключиці зі зміщенням та грошові кошти в сумі 7 064,22 грн. були заплачені за набір металоконструкції для операції по ключиці. Після чого ОСОБА_5 у 2023 році проходив обстеження у КНГ «БОДРО».
Відповідно до копій договору оренди землі від 20.03.2012 року, акту прийому-передачі об'єкта оренди та акту визначення меж земельної ділянки в натурі, орендодавець ОСОБА_5 надав в оренду ріллю 1,2929 га ТзОВ «П'ятидні», строк договору 10 років .
Відповідно до копії довідки про доходи ОСОБА_5 , його загальна сума доходу з липня 2023 по грудень 2023 склала, без урахування аліментів, 39 915,86 грн.
Відповідно до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та паспорта споживчого кредиту ОСОБА_5 19.05.2021 отримав від АТ «Перший український міжнародний банк» кредит в розмірі 20 000,00 грн. строком на 24 місяці.
16.04.2021 ОСОБА_5 підписав кредитний договір № Е07.22184.007894641 та отримав грошові кошти в розмірі 33 470,00 грн. строком на 36 місяців.
ОСОБА_5 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором № Е07.22184.007894641 від 16.04.2021, 20.12.2021, 17.08.2022, 21.05.2021, 19.08.2021, 23.07.2021 18.06.2021.
Відповідно до копій квитанцій до прибуткового касового ордера №720 від 12.10.2021, № 721 від 12.10.2021, № 840 від 14.12.2021 було сплачено ОСОБА_5 грошові кошти для погашення фінансового кредиту №НВ16-00759 від 12.10.21 року. Також копіями чеків підтверджено, що ОСОБА_5 здійснював оплату заборгованості відповідно до договору №026/01081/09/22 в сумах 10000,00 грн. та 1894,00 грн.
16.09.2022 між ОСОБА_5 та ТзОВ «Просто позика» було укладено кредитний договір на суму 10 000,00 грн. строком на 180 днів, про що свідчить копія кредитного договору від 16.09.2022 та паспорт споживчого кредиту. Також ОСОБА_5 застрахував своє життя на строк з 16.09.2022 по 16.03.2023, про що свідчить договір добровільного страхування життя.
Відповідно до квитанції від 22.03.2024 ОСОБА_5 здійснював погашення заборгованості за кредитним договором в розмірі 3000,00 грн.
На банківську карту № НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_3 , надходили грошові кошти в 2024 році від ОСОБА_5 в сумах 7000,00 грн., 5000,00 грн., 11000,00 грн. 8500,00 грн., 1000,00 грн. 10000,00 грн., 10000,00 грн., 15000,00 грн., 5000,00 грн., 500,00 грн.
По банківській карті № НОМЕР_7 здійснювалися нарахування грошових коштів від ОСОБА_5 , а також видатки на побутові потреби, про що свідчить роздруківка банку.
Згідно з копією виписки АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_9 , на її рахунок ОСОБА_5 надсилав грошові кошти в розмірах 12 050,00 грн.,(09.05.2024), 5000,00 грн. (01.05.2024) та 5000,00 грн. (01.05.2024).
З пояснень представника позивача та показів ОСОБА_9 встановлено, що вона - співмешканка батька позивачки ОСОБА_3 .
Також відповідачем ОСОБА_4 було надано письмові докази, з яких вбачається, що вона поповнювала мобільний телефон № НОМЕР_8 , а також переказувала грошові кошти в розмірі 1425,00 грн - 24.01.2024, 25.03.2024 - 150,00 грн. ОСОБА_5 , про що свідчить скріншоти з мобільного додатку А-Банк.
Відповідачкою ОСОБА_4 був сплачений земельний податок від імені ОСОБА_5 в розмірі 122,00 грн., про що свідчить копія платіжної інструкції від 26.08.2024 року , також земельний податок в розмірі 116,00 грн., про що свідчить копія квитанції АТ КБ «ПриватБанк».
Згідно з актом обстеження місця проживання сім'ї гр. ОСОБА_4 від 28.04.2025, остання зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . За вказаною адресою також зареєстровані: ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . На момент проведення акту обстеження, комісією встановлено, що ОСОБА_5 з жовтня 2023 по січень 2024 дійсно проживав за місцем своєї реєстрації, що підтверджують сусіди ОСОБА_22 , ОСОБА_23 та ОСОБА_24 .
У матеріалах справи наявні фото світлини, «скіншоти» переписки ОСОБА_13 з ОСОБА_4 на яких зафіксовані фотографії ОСОБА_5 з іншими особами, фотосвітлини ОСОБА_5 та позивача за застіллям, а також скріншот стрічки переписки позивача та ОСОБА_5 датовані березнем - червнем 2024 року.
Із скріншотів переписки представника позивача із особою ОСОБА_26 вбачається про переписку з проханням допомогти в пошуку ОСОБА_5 , який зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_8. Відповідно до копій квитанції, ОСОБА_27 здійснював переказ грошових коштів в розмірі (264,50 zl) 2280,39 грн. та (414,50 zl) 3648,67 грн. на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_29 .
ОСОБА_27 , як встановлено судом, - це син ОСОБА_3 .
ОСОБА_5 отримав повістку на відправлення на 05.01.2024 на 11:00 год., про що свідчить копія повістки ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Квитанцією від 04.01.2025, що надана відповідачкою ОСОБА_4 , підтверджується придбання останньою речей та засобів гігієни для ОСОБА_5 як стверджує відповідачка, перед відправлення ОСОБА_5 до ІНФОРМАЦІЯ_6
Відповідно до копії довідки виданої військовою частиною НОМЕР_1 від 01.05.2024 за № 1592, солдат ОСОБА_5 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 22.02.2024 по теперішній час.
Відповідно до копії сповіщення сім'ї №72 ІНФОРМАЦІЯ_7 від 24.06.2024, відповідачці ОСОБА_4 сповістили, що її брат ОСОБА_5 (старший солдат) зник безвісти ІНФОРМАЦІЯ_8 під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області.
З копії Витягу з ЄДРДР за №12024030520000608 від 25.06.2024 вбачається про відкрите кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України, в якому зазначено, що ОСОБА_5 зник безвісти під час ведення бойових дій та виконання бойового завдання на лінії зіткнення з противником поблизу населеного пункту Роботине, Пологівського району, Запорізької області . Потерпілою вказано ОСОБА_4 .
Постановою слідчого СВ ВП №1 (м. Нововолинськ) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області І. Зраітеля, ОСОБА_4 визнано потерпілою у кримінальному провадженні №12024030520000608 від 25.06.2024.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні ствердила, що у 2015 році почала проживати разом з батьком позивача. 22.05.2017 було свято на якому позивач познайомилася із ОСОБА_5 , вони почали зустрічатися, а згодом ОСОБА_6 перебрався до позивача, яка проживала з бабою, в м.Нововолинськ та вони почали разом жити. ОСОБА_6 та позивач завжди гарно спілкувалися, не сварилися. Коли позивач була без роботи, їм було важко фінансово, коли вони щось купляли і позичали гроші та вони гроші завжди віддавали. Дійсно було таке що ОСОБА_6 та позивач іноді випивали, набрали кредити, тому позивач і поїхала в Польщу. ОСОБА_6 не міг виїхати, оскільки була війна, а позивач переживала, що коли поїде в Польщу ОСОБА_6 почне вживати спиртне, так і було. Після від'їзду позивача, ОСОБА_6 прийшов до них та сказав, що не буде жити в квартирі, а буде жити дома. Після мобілізації ОСОБА_6 був в Англії , дзвонив та спілкувався з ними. Позивач та ОСОБА_6 мали кредити, тому коли ОСОБА_3 була в Польщі то висилала гроші на оплату кредиту, коли ОСОБА_6 був в ЗС України також висилав гроші для їх погашення. В травні 2024 року ОСОБА_6 вислав 12000,00 грн. для позивача. Згодом позивач подзвонила та попросила забрати банківську картку в ОСОБА_13 (сестра ОСОБА_6 ), остання сказала що купила долари, які віддасть ОСОБА_6 , однак код до картки сказала не правильний. Коли вона спілкувалася з ОСОБА_6 , то він говорив, що сестрам висилає гроші, один раз в тиждень з ним спілкувалася. ОСОБА_6 знав про куплений автомобіль, говорив, що права має, прийде з війни і буде їздити.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 ствердив, що він з ОСОБА_5 познайомився в кінці 2016 початку 2017 року, відносини з ним мав дуже хороші, суперечок не було, він допомагав йому по господарству. Було таке, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 не платили за квартиру, іноді вони випивали. Стосунки ОСОБА_6 з ОСОБА_3 були хороші, вони купили холодильник, пральну машину, диван, старалися двоє. 05.10.2023 він дізнався, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 мали декілька кредитів, а у жовтні 2023 року ОСОБА_3 поїхала у Польщу на роботу, щоб віддати ці кредити. Після того як ОСОБА_3 поїхала на роботу, до ОСОБА_6 не можна було тиждень додзвонитися. Коли він був на дачі (будинок в с. Осмиловичі) товариш Олега - ОСОБА_34 повідомив, що ОСОБА_6 на роботу не ходить, заглядає в чарку. Через декілька днів зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що він буде жити в селі, оскільки йому не вигідно платити за квартиру. Зазначив, що завжди на свята він, його цивільна дружина, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 збиралися разом, ОСОБА_6 допомагав з ремонтом у квартирі, де він з ОСОБА_3 жив. Коли ОСОБА_3 перестала працювати, то була на утриманні в ОСОБА_6 . Коли ОСОБА_3 була у лікарні, ОСОБА_6 ходив до неї кожен день. Син ОСОБА_3 працює в Польщі на м'ясокомбінаті, запропонував ОСОБА_3 роботу, однак ОСОБА_6 був проти. ОСОБА_3 та ОСОБА_6 брали кредити, один з них в розмірі 20000,00 грн., його взяв ОСОБА_6 , а ОСОБА_3 була поручителем. Коли ОСОБА_3 почала в Польщі заробляти гроші, їх передавала йому для погашення заборгованості. З ОСОБА_6 він спілкувався часто, один раз в тиждень, однак ОСОБА_3 спілкувалася частіше. Коли ОСОБА_3 була в Польщі, то купила автомобіль ОСОБА_6 , щоб він їздив. Наголосив, що ОСОБА_6 переїхав у село жити, оскільки було дорого платити за комунальні послуги, він не хотів відпускати ОСОБА_3 на роботу до Польщі, а жодні замки він не змінював, ОСОБА_6 не заборонялося жити у квартирі. Підтвердив, що купляв диван, однак ОСОБА_6 та ОСОБА_3 з часом кошти віддавали.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , яка є неповнорідною сестрою ОСОБА_5 та відповідачки , ствердила, що не може сказати, що позивач та ОСОБА_5 проживали, як сім'я, дійсно вони проживали разом 5-6 років. Вони познайомилися у 2017 році, спочатку ОСОБА_5 заїжджав до позивача, пізніше почав залишатися у неї ночувати. Не знає чи є у них спільне майно чи вони робили спільно якийсь ремонт. Коли вони сварилися, ОСОБА_5 приходив ночувати до неї. Коли позивачка поїхала у Польщу, її батько змінив у квартирі замок, ніхто ОСОБА_5 про це не сповістив, останній зміг забрати свої речі з квартири лише через місяць. Коли ОСОБА_5 отримав повістку, його зібрала сестра. Коли його вигнали з квартири, він сказав, що не хоче мати ніяких відносин з позивачем. Під час служби, він дзвонив до неї та сестри ОСОБА_8 кожен день, інколи по два рази, вона з сестрою передавала йому передачі. Коли він був в Англії, ОСОБА_5 передав свої речі, там була картка позивача, на ту картку ОСОБА_5 відкладав свої гроші, вона порадила ОСОБА_5 за зароблені гроші купляти іноземну валюту. ОСОБА_5 говорив їй, що остаточно припинив відносини з позивачем, це був жовтень 2023 року, про плани з позивачем ніколи нічого не говорив. Позивач і ОСОБА_5 проживали у квартирі позивача, сина позивача вона не бачила жодного разу, знає що син позивача та ОСОБА_5 іноді билися, бо останній приходив в синяках. Підтвердила, що іноді позивач з ОСОБА_5 перебували разом на святах у селі Осмиловичі. Зазначила, що перебувала у квартирі позивача два рази, один раз на день народження ОСОБА_6 . Перед війною довідалась, що ОСОБА_6 разом з позивачкою взяли кредит, один з яких на будинок ОСББ, також ОСОБА_5 продав свою земельну ділянку, не знає куди ділися гроші за землю, кредити не були погашені. Підтвердила, що купляла іноземну валюту за кошти ОСОБА_6 , також підтвердила, що користувалася та розраховувалася тією банківською карткою, на яку ОСОБА_6 клав свої гроші, однак вертала гроші на картку. Коли ОСОБА_6 проживав з позивачкою, він проходив лікування в Нововолинській лікарні (перелом ключиці), ОСОБА_4 давала гроші на лікування, однак зі слів сестри, тільки половину грошових коштів вони віддали. Останній раз вона з ОСОБА_8 була в слідчого Нововолинського ГУНП у Волинській області у 2024 році. ОСОБА_5 висилав фотографії їй та сестрі, вони подумали, що брат можливо знайде собі жінку. Банківська картка позивачки була у ОСОБА_5 , звідки він її взяв не повідомила, знає, що позивачка поїхала у Польщу, оскільки не могла найти роботу в м. Нововолинську, а потрібно було віддати кредити. ОСОБА_5 був проти, щоб позивачка їхала на роботу за кордон. Коли ОСОБА_5 був мобілізований, жодного разу не говорив, що спілкується з позивачем. Підтвердила, що ОСОБА_5 переслав батькам позивачки грошові кошти 10 000,00 грн., останні сказали, що це для позивача. Банківську картку позивачки повернула її батьку, однак повідомила, що гроші не віддасть, вони будуть лежати для ОСОБА_6 . Підтвердила, що позивачка пересилала гроші на погашення кредиту. Охарактеризувала життя позивача з ОСОБА_6 , як просте проживання, «собутильники».
В судовому засіданні свідок ОСОБА_22 ствердила, що знає ОСОБА_6 з дитинства, не може сказати, що він з позивачем жили як сім'я, вони обоє любили випити. Дійсно в с. Осмиловичі вони приходили до його мами та сестри. Останнім часом, перед мобілізацією, він жив у сестри в селі, його до медичного закладу возила сестра, коли нога була у гіпсі, на роботу їздив з села. Коли він пропав, то сестру повідомили працівники ТЦК та СП. Знає, що десь у жовтні 2023 року він перестав жити у місті, сказав, що поміняли замки у квартирі, коли ОСОБА_3 поїхала за кордон, все село це знало. Коли ОСОБА_5 переїхав жити у село, позивача вона не бачила, та й після його мобілізації її не бачила. Між ним та позивачем були сварки, коли він працював на городі, вона чула як по телефону він сварився. Знає, що його сестра ОСОБА_8 зверталася до державних органів, шукала ОСОБА_6 . Дійсно були випадки, коли позивач ночувала у селі, бо сестра ОСОБА_8 могла поїхати за кордон на 2 - 3 тижні, оскільки була жива її мати (потрібно було її доглядати). Мати ОСОБА_6 спочатку була задоволена, що він має когось, однак коли він з позивачем випивали вона не була задоволена. Коли ОСОБА_6 служив, сестри висилали йому посилки, він підтримував з ними зв'язок.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_23 ствердила, що позивачка та ОСОБА_5 проживали разом менше п'яти років. Він ходив на роботу, а вона сиділа вдома, вживала алкоголь. ОСОБА_5 , перед мобілізацією жив в селі та ходив на роботу, його вигнали з квартири в ОСОБА_39 . Коли його мобілізували, сестра ОСОБА_8 його збирала, ОСОБА_3 не було, вона була в Польщі. Не знає чи вони припинили відносини, але не вважає їх сім'єю, спільних дітей у них не було. Мати ОСОБА_6 хотіла, щоб вони жили «по-людськи», не була задоволена, що вони пили горілку. Знає, що посилки йому відправляла сестра ОСОБА_8 , ОСОБА_6 з ними спілкувався, коли служив. Зазначила, що сестру ОСОБА_13 бачить раз на місяць у селі. ОСОБА_5 коли жив у селі казав, що має кредити, їх сплачує.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_24 ствердила, що позивач та ОСОБА_5 приїжджали у село Осмиловичі, позивач завжди була п'яна. За три місяці перед мобілізацією ОСОБА_5 жив у селі, ходив на роботу і з роботи, працював біля будинку сам. Він говорив, що позивач поїхала в Польщу, а його вигнали з квартири, де вони проживали. Зазначила, що з 2016 року вона почала бачити позивача з ОСОБА_5 в селі, вони не хотіли одружуватися. Збирала ОСОБА_5 на війну його сестра, посилки також передавала вона. Її чоловікові ОСОБА_5 говорив, що коли він буває на роботі, позивач випиває. В період їхнього життя бувало, що ОСОБА_6 жив у селі, коли вона його спитала, він сказав, що його вигнали, але через місяць знову жив з позивачем. ОСОБА_5 один раз промовився, що має кредити, також казав, що ОСОБА_3 поїхала до Польщі, а замки у квартирі поміняли, він не міг зайти до квартири. Після мобілізації ОСОБА_6 не знає про його стосунки з позивачем.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_40 ствердила, що з 2016 року ОСОБА_3 зустрічалася із її братом ОСОБА_41 , однак відносини припинилися, коли вони посварилися і ОСОБА_3 згодом почала зустрічатися із ОСОБА_6 . Осінню, коли ОСОБА_3 поїхала в Польщу, квартиру, де вони проживали закрили, ОСОБА_6 не міг туди попасти. Думає, що тоді відносини між ними припинилися. Коли ОСОБА_6 мобілізували, збирала його на війну сестра ОСОБА_8 . ОСОБА_6 і ОСОБА_3 часто сварилися, мали кредити. ОСОБА_3 деколи ночувала у неї з братом в той час, як зустрічалася із ОСОБА_6 , знає, що ОСОБА_3 хотіла повернутися до ОСОБА_42 . Її брат, ОСОБА_34 , їздив до ОСОБА_3 в місто Нововолинськ. Коли її брат зустрічався з ОСОБА_3 , разом з ОСОБА_3 в квартирі жили її син та баба. Сповіщення про зникнення безвісти ОСОБА_6 прийшло сестрі, як близькому родичу.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_43 ствердила, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 жили в місті, вони приходили в с. Осмиловичі. У жовтні ОСОБА_6 почав частіше бути в селі, коли ОСОБА_6 підвозили до міста, пояснював, що ОСОБА_3 поїхала в Польщу, його виставили і поміняли замки в квартирі. Коли він почав жити в місті з ОСОБА_3 його зовнішній вигляд змінився в гіршу сторону. ОСОБА_6 жив у с. Осмиловичі з жовтня 2023 року, а його мобілізували в січні 2024. З жовтня 2023 року він був постійно сам, ОСОБА_3 не бачила. Свідок навчалася, однак кожні вихідні була вдома. До цього, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 приходили в село раз в тиждень. Від ОСОБА_6 дізналася, що є проблеми з грошима і ОСОБА_3 поїхала в Польщу, також ОСОБА_6 їй говорив, що його попросили піти з квартири та забрати речі. Коли ОСОБА_6 мобілізували він дзвонив до її матері, спілкувався та говорив за «бінокля» для служби. Знає, що сестри відправляли ОСОБА_6 посилку, коли він служив, а коли прийшло сповіщення із військомату то там було ім'я його сестри ОСОБА_8 .
Мотиви апеляційного суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
У частинах першій, другій статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. В іншому випадку між цими особами виникає спір про право.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний.
Із змісту позовної заяви вбачається, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, позивач пов'язує з необхідністю особисто нею вживати заходів щодо розшуку ОСОБА_5 , оскільки без підтвердження сімейних відносин вона позбавлена можливості подавати клопотання у кримінальному провадженні та отримувати відомості про хід розслідування; суттєво обмежена у здійсненні заходів щодо пошуку зниклого безвісти; не має права отримувати документи від військової частини (у тому числі, але не виключно акт службового розслідування); позбавлена права на отримання виплат у зв'язку із зникненням безвісти ОСОБА_5 та вчинення необхідних процесуальних дій, як законного члена сім'ї.
Відповідачка заперечує цю обставину. Зазначає, що позивачку цікавить матеріальне забезпечення брата, у той час, як вона вірить, що брат живий, позивачка, у разі встановлення факту, зможе ініціювати визнання брата померлим, претендувати на його грошове забезпечення. Саме вона, як сестра безвісти зниклого, визнана потерпілою в кримінальному провадженні та отримує всю інформацію про хід розслідування обставин зникнення безвісти її брата.
У Законі України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» термін «близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин» вживаються в такому значенні: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Відповідно до ч. 1-4 ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на отримання достовірних відомостей про місце перебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме). Реалізація права, передбаченого частиною першою цієї статті, відбувається шляхом подання заяви про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, та отримання достовірної інформації про хід та результати проведення її розшуку в порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України. Органи державної влади, уповноважені на здійснення обліку та/або розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, зобов'язані надавати інформацію про хід та результати їх розшуку в порядку, встановленому цим Законом, близьким родичам та членам сім'ї таких осіб. Члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Пунктом 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884, визначено що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у особи, яка проживала однією сім'єю з військовослужбовцем, який зник безвісти, певних прав, зокрема права, подання заяви про розшук особи, отримання інформації про хід та результати розшуку.
Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин.
Наведені висновки узгоджуються із правовими позиціями, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №554/8023/15-ц.
Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей; довідки з місця проживання; покази свідків; виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та інше.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року по справі № 524/10054/16.
Слід зазначити, що факт спільного проживання сам по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов'язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу усталені відносини, які притаманні подружжю.
Показання свідків та спільні фотографії сторін не можуть свідчити про факт спільного проживання сторін однією сім'єю без державної реєстрації і не можуть бути визначальними у вирішенні даного питання (висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 28 червня 2023 року у справі № 357/9241/21, від 25 вересня 2025 року у справі № 210/891/23).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині шостій статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справі, що переглядається, суд першої інстанції встановив про відсутність беззаперечних доказів, які підтверджують факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу позивачки та ОСОБА_45 .
Заслухавши показання свідків, надавши правову оцінки зібраним у справі доказам з дотриманням вимог статті 89 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачкою проживання з ОСОБА_5 як жінки та чоловіка без шлюбу упродовж періоду, зазначеного в позовній заяві, аж до дня зникнення безвісти ОСОБА_45 - ІНФОРМАЦІЯ_8.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на непослідовність доводів позивачки щодо періоду проживання з ОСОБА_5 як жінки і чоловіка без реєстрації шлюбу.
Зокрема, в позовній заяві позивачка просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 з грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Разом з тим, 23.09.2024 у Нововолинському міському суді за вхідним номером №11383/2024 року було зареєстровано заяву ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 в порядку окремого провадження, яка на підставі поданої заяви ухвалою Нововолинського міського суду від 16.12.2024 була залишена судом без розгляду. Із змісту заяви від 23.09.2024 вбачається, що ОСОБА_3 просила встановити факт проживання однією сім'єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу у період з грудня 2014 по січень 2024 року.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачка не надала доказів того, що зверталася до повноважних органів з проханням щодо розшуку ОСОБА_45 , та їй у цьому було відмовлено.
Також місцевий суд обгрунтовано послався на положення Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», відповідно до ч.1 ст.8 якого набуття правового статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, не зменшує обсяг цивільної правоздатності такої особи. Крім того, за загальним правилом при визнанні фізичної особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у даний час є неможливим, причому вказана презумпція має спростовний характер, тому задоволення позову в спосіб, визначений позивачкою, також матиме значення й власне для ОСОБА_5 , який не втратив цивільної правоздатності у зв'язку із статусом безвісно зниклої особи.
Аргументи апеляційної скарги про неврахування судом доказів про перерахування 19.12.2023 позивачкою через свого сина ОСОБА_27 ОСОБА_5 коштів у сумі 2500 грн. не спростовують висновків суду про недоведеність позовних вимог. Також такі доводи суперечать змісту наданої позивачкою квитанції, з якої вбачається, що кошти перераховані ОСОБА_27 , докази того, що ці кошти насправді належали позивачці, призначення платежу - відсутні.
Здійснення ОСОБА_5 упродовж травня 2024 року п'яти грошових переказів на загальну суму 28000 грн. на банківську картку ОСОБА_9 , яка є співмешканкою батька позивачки, а також здійснення грошових переказів 16.04.2024 на суму 500 грн., 17.04.2024 на суму 5000 грн., 27.04.2024 на суму 15000 грн., 30.04.2024 на суму 10000 грн., 09.05.2024 на суму 10000 грн.,10.05.2024 на суму 1000 грн., та на суму 8500 грн., 24.05.2024 на суму 11000 грн., 03.06.2024 на суму 5000 грн., 12.06.2024 на суму 7005 грн. на належну ОСОБА_3 карту не доводить факту проживання однією сім'єю позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 у період з грудня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_8, а також не підтверджує того, що ці кошти пересилались для ОСОБА_3 , ураховуючи такі обставини.
У позовній заяві ОСОБА_3 зазначала, що належну їй банківську карту вона до від'їзду у Польщу віддала ОСОБА_5 , та на цій картці була лише невелика сума коштів.
Апеляційний суд враховує показання свідка ОСОБА_9 яка підтвердила, що ОСОБА_5 висилав гроші на погашення кредиту. Свідок ОСОБА_13 , яка є неповнорідною сестрою ОСОБА_5 , дала суду показання, що у речах, які передав ОСОБА_6 після мобілізації та проходження навчання в Англії, була банківська картка ОСОБА_3 , на яку він відкладав свої гроші. Пізніше вона передала картку батькові позивачки .
Отже, пересилаючи після мобілізації кошти на банківську карту, відкриту на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_5 знав, що ця карта знаходиться у його сестри ОСОБА_13 , тому доводи позивачки що гроші переказувались для неї є непереконливими.
Довідка про заробітну плату ОСОБА_5 підтверджує лише місце роботи останнього та його доходи, а не ту обставину, що він проживав однією сім'єю з ОСОБА_3 у зазначений в позовній заяві період.
Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідачка визнавала факт проживання однією сім'єю позивачки та ОСОБА_5 до жовтня 2023 року суперечить змісту пояснень ОСОБА_4 , її представника в судових засіданнях та у відзивах на позовну заяву, апеляційну скаргу. Зокрема, відповідачка ОСОБА_4 послідовно зазначала, що її брат ОСОБА_5 проживав спільно з позивачкою, що сварились, ОСОБА_3 часто виганяла його, він повертався додому, а в жовтні 2023 року вона вкотре вигнала його. Допитані у справі свідки вказували, що позивачка та ОСОБА_5 до жовтня 2023 року проживали разом. Однак, поняття «спільно проживали», «проживали разом» та поняття «спільно проживали однією сім'єю, як чоловік і жінка, без реєстрації шлюбу» є відмінними.
Відповідачка не надавала пояснень, що ОСОБА_3 проживала однією сім'єю, як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу з її братом ОСОБА_5 .
Не заперечуючи наявності певних відносин між позивачкою та ОСОБА_5 , як то романтичних (як мужчини та жінки), дружніх чи товариських, колегія суддів вважає бездоказовими твердження ОСОБА_3 про наявність відносин між нею та ОСОБА_5 , які притаманні сім'ї, оскільки відсутні докази про спільний побут, придбання майна для спільного проживання, наявність спільного бюджету за рахунок спільних доходів, а також спільних витрат саме за рахунок спільних коштів, спільна участь в утриманні житла, наявність усталених стосунків, властивих шлюбному союзу тривалий проміжок часу, а саме з грудня 2015 по ІНФОРМАЦІЯ_8.
Показання свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту сумісного проживання сторін та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю.
Доводи позивачки та її представника про придбання позивачкою автомобіля для ОСОБА_5 не підтверджені належними та допустимими доказами.
Апеляційним судом досліджено переписку в мобільному телефоні позивачки з абонентом « ОСОБА_6 », однак така переписка підтверджує про наявність спілкування, обмін смайликами, характерними для романтичних стосунків та висловлення почуттів у тексті смс повідомлень у період з березня 2024 по червень 2024 року між позивачкою та абонентом, іменованим «Олег мій» та не доводить обставин, викладених в позовній заяві.
Інші аргументи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, незгоди з мотивами суду, викладеними в оскарженому рішенні, тому не слугують підставою для скасування рішення та задоволення позову.
Щодо стягнутих судом судових витрат.
Згідно із частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Згідно з частиною першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Доводи апеляційної скарги про неспівмірність визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу у сумі 15000 гривень апеляційний суд відхиляє, оскільки при розгляді справи судом місцевим судом позивачка та представник не висловлювала заперечень з приводу розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалюючи про стягнення з позивачки на користь ОСОБА_4 15000 гривень за надання професійної правничої допомоги суд врахував надані відповідачкою докази - копію договору про надання правничої допомоги від 30.04.2025 року, копію попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, квитанцію до прибуткового касового ордера серії І №12-04 від 30.04.2025 про сплату ОСОБА_4 за надання правничої допомоги коштів в сумі 15000,00 грн., участь представника в судових засіданнях, підготовлений детально мотивований відзив на позовну заяву, що міститься в матеріалах справи, складність справи, обгрунтовано стягнувши понесені витрати на професійну правничу допомогу на користь ОСОБА_4 .
У зв'язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до положень статей 137, 141 ЦПК України колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивачки ОСОБА_55 на користь відповідачки ОСОБА_4 10000 гривень за надання професійної правничої допомоги в апеляційному суді та вважає такі витрати співмірними виконаній адвокатом роботі та відповідними складності справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу ОСОБА_4 подала Ордер, договір про надання правничої допомоги, згідно з яким адвокат Улибіна-Вельгус М.В. зобов'язалась надати правничу допомогу ОСОБА_4 у Волинському апеляційному суді при розгляді справи № 154/653/25, а саме, підготувати відзив на апеляційну скаргу та здійснити представництво відповідачки в апеляційному суді. Сторони визначили розмір гонорару - 10000 гривень, який відповідачкою сплачений згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру від 07.11.2025.
З матеріалів справи вбачається, що представником відповідача подано вмотивований відзив на апеляційну скаргу, представник відповідача брала участь у двох судових засіданнях в апеляційному суді загальною тривалістю 2 години 40 хвилин.
Апеляційний суд відхиляє аргументи апеляційної скарги про неспімірність таких витрат та їх завищений розмір, оскільки і сама позивачка в апеляційній скарзі заявила, що розмір її витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді складає 10000 грн.
Доводи в апеляційній скарзі про те, що на написання відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача не витрачала значного часу зводяться до суб'єктивного аналізу та суб'єктивних міркувань представника позивача та не слугують підставою для зменшення розміру таких витрат.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскаржене судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 подану її представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 03 вересня 2025 року в цій справі залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_9 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_10 ) 10000 грн витрат за надання правничої допомоги в апеляційному суді
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді