Справа № 761/625/26
Провадження № 1-кс/761/1629/2026
10 січня 2026 року місто Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання слідчого слідчого відділу ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_6 , за погодження з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Одеської області, Кілійського району, м.Вилкове, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання на території м.Києва, раніше судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України у кримінальному провадженні №12026100100000057, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.01.2026,-
10 січня 2026 року до Шевченківського районного суду м.Києва надійшло клопотання слідчого слідчого відділу ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_6 , за погодження з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України у кримінальному провадженні №12026100100000057, відомості відносно якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09.01.2026.
В обгрунтування клопотання слідчий зазначає, що слідчим відділенням відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100100000057 від 09.01.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 09 січня 2026 року, приблизно о 02 год. 40 хв., ОСОБА_4 після словесного конфлікту та бійки з ОСОБА_7 , пішов до своєї кімнати АДРЕСА_2, де взяв з собою в невстановленому досудовим розслідуванням місці наявний у нього бойовий припас - наступальну осколкову ручну гранату GHO-1, та маючи злочинний умисел, направлений на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, із використанням заздалегідь наявного у нього бойового припасу - наступальної осколкової ручної гранати GHO-1, та висмикнувши чеку від даної гранати, та направився до кімнати НОМЕР_1 за вказаною адресою де перебував потерпілий ОСОБА_7 , з метою позбавлення життя останнього. ОСОБА_4 перебуваючи на другому поверсі неподалік від кімнати НОМЕР_1 за вказаною адресою, помітив у загальному коридорі ОСОБА_7 та реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне протиправне позбавлення життя ОСОБА_7 , із використанням бойового припасу - наступальної осколкової ручної гранати GHO-1, кинув її в напрямку потерпілого, та таким чином вчинив всі дії, необхідні для доведення злочину до кінця, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, однак ОСОБА_7 , викривши протиправні дії ОСОБА_4 , встиг зреагувати та відбити ногою дану гранату через відчинені двері до приміщення кімнати НОМЕР_1, де він мешкав, внаслідок чого, бойовий припас - наступальна осколкова ручна граната GHO-1, впала на підлогу в кімнаті та вибухнула, таким чином злочин не був закінчений з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 . Крім цього, ОСОБА_4 , 09 січня 2026 року, у точно не встановлений досудовим розслідуванням час, однак не пізніше 02 год. 40 хв., у порушення вимог п. 1, 2 ст. 9 «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. 12.1, 12.2 розділу 12, п. 14.1 розділу 14, п. 15. Розділу 15 Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність свого діяння, за невстановлених обставин та у невстановленому місці, придбав та став зберігати при собі, у відомому лише йому місці, без передбаченого законом дозволу, бойовий припас - наступальну осколкова ручну гранату GHO-1. В подальшому, ОСОБА_4 точний час вчинення кримінального правопорушення встановити не представилось можливим, але не пізніше 02 год. 40 хв. 09 січня 2026 року, перебуваючи на 2 поверсі неподалік кімнати НОМЕР_1 в приміщенні хостелу розташованого за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 107, із використанням бойового припасу - наступальної осколкової ручної гранати GHO-1, вчинив закінчений замах на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині потерпілому ОСОБА_7 .
09.01.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
На даний час у органів досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_4 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; вчинити інше кримінальне правопорушення, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні. Крім того, слідчий зазначає, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
З огляду на вищевикладене, орган досудового розслідування звернувся до Шевченківського районного суду м.Києва з клопотанням про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити з підстав, зазначених у ньому.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, вказав на неналежний стан здоров'я останнього.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні думку захисника підтримав та просив відмовити у задоволенні клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Заслухавши позиції прокурора, захисника підозрюваного, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції №4 Шевченківського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026100100000057 від 09.01.2026 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
09.01.2026 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України.
При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що необхідні для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення особі обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав осіб.
Не вдаючись до детального аналізу, оцінки дій, винуватості особи та не порушуючи презумпції невинуватості на цій стадії кримінального провадження, слідчий суддя повинен пересвідчитись, що повідомлена підозра є обґрунтованою, тобто такою, що передбачає наявність достатніх даних, які б могли переконати об'єктивного та стороннього спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення у якому її підозрюють.
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_4 підозра у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.1 ст.115, ч.1 ст.263 КК України, не може вважатись не обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, є, на даний час, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_4 , до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
При цьому, слідчий суддя зазначає, що на стадії досудового розслідування кримінального провадження останній не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Питання доведеності вини підозрюваного ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Водночас, обов'язковою умовою для застосування запобіжного заходу має бути доведеність сукупності обставин, визначених ч. 1 ст.194 КПК України, яка вимагає від прокурора довести не лише наявність обґрунтованої підозри, а надати докази на підтвердження підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні та обґрунтувати недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризикам, визначеним у клопотанні.
Суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного ОСОБА_4 , оскільки враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, санкція якого передбачає максимальне покарання до 15 років позбавлення волі, усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення може ухилятися від кримінальної відповідальності та переховуватися від органів досудового слідства, суду.
Крім того, слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки останній усвідомлює тяжкість можливого покарання.
Встановлюючи ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий суддя враховує, що покази свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_4 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Характеризуючі дані підозрюваного ОСОБА_4 , а саме те, що він не одружений, має визначене місце проживання, не спростовує наявність можливих ризиків неправомірної поведінки підозрюваного.
Слідчий суддя вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, застава, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків та тяжкості кримінального правопорушення.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави відносно останнього.
З урахуванням вимог частин 3 та 5 статті 115 КПК України слідчий суддя вважає за необхідне визначити строк дії ухвали про тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 в межах строків досудового розслідування з урахуванням часу фактичного затримання до 09 березня 2026 року включно.
Відповідно до ст. 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, в тому числі і особи, які тримаються під вартою. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм, в тому числі і в державних установах Міністерства юстиції, якими є слідчі ізолятори, в яких створюються умови для ефективного доступного для ув'язнених медичного обслуговування.
Отже, за необхідності медична допомога надається підозрюваним, обвинуваченим в умовах слідчого ізолятора.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне зобов'язати начальника ДУ "Київський слідчий ізолятор" невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 з метою виявлення в останнього наявних тілесних ушкоджень та надати необхідне лікування (згідно з медичними рекомендаціями).
Керуючись статтями 2, 7, 8, 177, 178, 180, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 206, 372, частиною другою статті 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого слідчого відділу ВП №4 Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_6 , за погодження з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою визначити на 60 днів з урахуванням часу фактичного затримання до 09 березня 2026 року включно.
Зобов'язати начальника ДУ "Київський слідчий ізолятор" невідкладно забезпечити проведення повного медичного обстеження підозрюваного ОСОБА_4 з метою виявлення в останнього наявних тілесних ушкоджень та надати необхідне лікування (згідно з медичними рекомендаціями).
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого/прокурора у кримінальному провадженні.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, підозрюваним, його захисником, протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_8