Справа №760/4472/24 2/760/8892/26
15 січня 2026 року м. Київ
Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Верещінська І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова» про зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова", згідно з яким просив: зобов'язати відповідача надати письмові відповіді на його заяви від 09.10.2023 та 27.12.2023 року директору Інституту ОСОБА_2 щодо надання наказу про створення клініко-діагностичної лабораторії; надання наказу про затвердження Положення про клініко-діагностичну лабораторію.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.10.2023 та 27.12.2023 року позивач звернувся на адресу Директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М.Амосова НАМИ України» ОСОБА_2 із письмовим проханням відправленими кур'єрською поштою.
Суть прохань позивача зводилась до того що позивач є науковим співробітником, який знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 1983 по 2022р, та в 2023р.несподівано дізнався, що був в 2021р. переведений в новоутворену клініко-діагностичну лабораторію та невдовзі, навіть не обізнаний з цім « переведенням »,звільнений з неї. Вказує, що має потребу ознайомитися з документами, що регламентують створення та діяльність цієї новоутвореної лабораторії як структурного підрозділу установи.
Тому позивачем були запрошені у відповідача накази за його підписом: наказ про створення клініко-діагностичної лабораторії та наказ про затвердження Положення про клініко-діагностичну лабораторію, які передбачені законодавством України для новоутворених структурних підрозділив установ. Однак позивач не отримав жодної письмової відповіді на жодне із вищевказаних звернень.
Разом з тим, у зв'язку з тим, що позивач не отримав відповіді на подані ним заяви від 09.10.2023 та 27.12.2023 року, на підставі вищенаведеного, а також посилаючись на вимоги ст.ст. 1, 15, 20 Закону України «Про звернення громадян», позивач звернувся до суду з вказаним позовом, який просить задовольнити позов в повному обсязі.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.02.2024 року до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 11.03.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
29.07.2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що порушене позивачем у заявах питання щодо проходження стажування за лікарською спеціальністю імунолога та атестації на визначення знань та практичних навиків з підтвердження звання "лікар-спеціаліст" не вирішено самим позивачем що з 2009 року, незважаючи на неодноразові пропозиції адміністрації Інституту пройти відповідне стажування та атестацію, а також на відсторонення позивача від роботи лікаря-лаборанта з 10.08.2009 року, у зв'язку з ухиленням від проходження стажування. Також, зазначено,що 12.08.2022 року згідно наказу директора інституту позивача було звільнено з посади лікаря -лаборанта клініко-діагностичної лабораторії на підставі п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП у зв'язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок недостатньої кваліфікації. Також, вказувалось на те, що на звернення позивача 09.10.2023 та 27.12.2023 року не поширюється дія Закону України «Про звернення громадян».
05.08.2024 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача, в якій він зазначив, що його звернення направлялись в рамках Закону України «Про звернення громадян», просив позов задовольнити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
При цьому, як зазначається в статті 3 Закону, під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або в усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. За формою, звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) та письмовим (надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства).
Так, перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що 09.10.2023 та 27.12.2023 року позивач звернувся з заявами на ім'я Директора Державної установи «Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова НАМН України» ОСОБА_2 про те, що він просить про надання наказу про створення клініко-діагностичної лабораторії; надання наказу про затвердження Положення про клініко-діагностичну лабораторію.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій зворотних повідомлень про вручення поштового відправлення та листів АТ "Укрпошта", вказані заяви позивача були вручені.
Крім того, факт отримання вказаних заяв не заперечувався самим відповідачем.
Однак, будь-яких доказів того, що відповідач надав відповіді позивачу на його заяви, матеріали справи не містять.
У свою чергу, за змістом ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати заяви громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві, доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги (ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян»).
Як передбачено положеннями ч.1 ст.20 вказаного Закону звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення,- невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень законодавства, можна дійти висновку, що обов'язок з розгляду звернення виникає після отримання звернення відповідним суб'єктом, якому таке звернення адресовано, а також у строки, чітко передбачені вимогами вищенаведеного Закону.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач в обґрунтування свого позову, знайшли своє підтвердження, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 289, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова" про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Зобов'язати уповноважених осіб Державної установи "Національний інститут серцево-судинної хірургії імені М.М. Амосова" надати письмову відповідь на заяви ОСОБА_1 від 09.10.2023 та 27.12.2023 року директору Інституту ОСОБА_2 щодо надання наказу про створення клініко-діагностичної лабораторії; надання наказу про затвердження Положення про клініко-діагностичну лабораторію.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.В. Верещінська