Справа № 760/23661/24
Провадження № 2/760/2772/25
(заочне)
08 травня 2025 року м. Київ
Солом'янський районний суд міста Києва
у складі головуючого - судді Аксьонової Н.М.,
з участю секретаря судового засідання Омельян Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків,
Представник позивача ФОП ОСОБА_1 - адвокат Хобта Ю.М. звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в порядку регресу в розмірі 22618 грн, судовий збір у розмірі 1211,20 грн, витрати на правову (правничу) допомогу в розмірі 16352 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18 липня 2023 року між ПАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування №20333594-02-20-11 від 18 липня 2023 року, за яким страховик зобов'язується відшкодувати шкоду, заподіяну транспортному засобу DAF XF 460 FAR, державний номер НОМЕР_1 .
15 вересня 2023 року приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки DAF FТ XF 105, держ. номер НОМЕР_2 , стоянка КІТ (Київський інноваційний термінал) в с. Софіївська Борщагівка Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований водієм ОСОБА_4 автомобіль DAF XF 460 FAR, державний номер НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року по справі №369/15768/23 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно рахунку-фактури №367 від 23 вересня 2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF XF 460 FAR, д.н. НОМЕР_1 , склала 28340 грн.
Факт ДТП 15 вересня 2023 року був визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком.
На підставі страхового акту ПрАТ СК «ВУСО» здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого 28340 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність відповідача як водія транспортного засобу «DAF FT XF105», д/н НОМЕР_3 , була застрахована за полісом НОМЕР_4 в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», відповідно до якого встановлена франшиза становить 3200,00 грн, то керуючись ст.ст.6, 9, 22, 29 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 993, ч.1 ст.1191 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», з вимогою про відшкодування збитків.
ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» здійснило виплату страхового відшкодування на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» в межах ліміту передбаченого полісом ЕР №213306937 згідно умов полісу страхування цивільно-правової відповідальності в розмірі 5722,00 грн.
Відповідно до ст.9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно договору страхування. Страхове відшкодування за шкоду заподіяну потерпілим, завжди зменшується на суму франшизи. Тобто франшиза відшкодовується особою, яка завдала матеріальну шкоду.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» склала: 22618,00 грн.
15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено Договір № 15/04/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 вересня 2024 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якому він просив позов задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини своєї неявки суд не повідомив. Відзиву на позовну заяву не подав.
На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи викладене, а також те, що позивач не заперечує проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
З'ясувавши доводи та аргументи позивача, обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити з огляду на таке.
Судом установлено, що 18 липня 2023 року між ПАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_3 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №20333594 від 18 липня 2023 року, за предметом якого є майнові інтереси страхувальника з володіння, користування і розпорядженням транспортним засобом DAF XF 460 FAR, держ. номер - НОМЕР_1 .
15 вересня 2023 року приблизно о 08 год. 00 хв. ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF FТ XF 105», д.н. НОМЕР_2 , стоянка КІТ (Київський інноваційний термінал) в с. Софіївська Борщагівка Київської області, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на припаркований водієм ОСОБА_4 автомобіль DAF XF 460 FAR, держ. номер НОМЕР_1 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 жовтня 2023 року по справі №369/15768/23 відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільна відповідальність водія транспортного засобу «DAF FТ XF 105», д.н. НОМЕР_2 , була застрахована згідно полісу НОМЕР_4 в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».
Згідно рахунку-фактури №367 від 23 вересня 2023 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля DAF XF 460 FAR, д.н. НОМЕР_1 , склала 28340 грн.
Факт ДТП 15 вересня 2023 року був визнаний ПрАТ «СК «ВУСО» страховим випадком.
На підставі страхового акту ПрАТ СК «ВУСО» здійснено виплату страхового відшкодування на користь потерпілого 28340 грн.
Страховик пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» із вимогою про відшкодування збитків в порядку регресу.
ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в межах ліміту передбаченого полісом ЕР №213306937 здійснило виплату на користь ПрАТ «СК «ВУСО» у розмірі 5722 грн.
Таким чином, різниця між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням становить 22618 грн.
15 квітня 2024 року між ПрАТ «СК «ВУСО» (первісний кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) укладено договір №15/04/2024 про відступлення права вимоги, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування у порядку регресу збитків завданих первісному кредитору по договорам страхування, перелік яких наведений у додатку №1 до договору.
Згідно додатка №1 до договору № 15/04/2024 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2024 року, до ФОП ОСОБА_1 перейшло право відшкодування збитків за договором страхування №20333594-02-20-11, боржник - ОСОБА_2 , на загальну суму 28340 грн.
Звернувшись до суду із даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача завдані збитки в розмірі 22618 грн.
Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) . Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно положень ст.1187 ЦК України, шкода спричинена джерелом підвищеної небезпеки відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. При цьому, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Як встановлено ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до п.3 ст.20 Закону України «Про страхування», при настанні страхового випадку страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування», страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договором майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Відповідно з ст.4 Закону України «Про страхування», страхування транспортного засобу належить до майнового страхування.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у ст.37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку з виплатою першим на користь потерпілої страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілої у деліктному зобов'язанні.
Враховуючи, що страховик ПрАТ СК «ВУСО» за договором майнового страхування виплатив потерпілому страхове відшкодування у сумі 28340 грн, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке страхувальник ОСОБА_5 має до особи, відповідальної за завдані збитки, тобто до відповідача ОСОБА_2 .
На підставі договору №15/04/2024 про відступлення права вимоги від 15 квітня 2024 року вищевказане право вимоги щодо відшкодування збитків за договором страхування №20333594-02-20-11 до відповідача ОСОБА_2 перейшло від ПрАТ СК «ВУСО» до ФОП ОСОБА_1 .
Відповідач ОСОБА_2 , відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів була застрахована в ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як винуватець вчиненого ДТП, зобов'язаний відшкодувати ФОП ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», оскільки розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню 22618 грн грн, як різниця між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, сплаченого ПрАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (28340 грн - 5722 грн = 22618 грн).
Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.
Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст.141 ЦПК України, у відповідності до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
А тому, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1211,20 грн в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви.
Відповідно до ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч.4-6 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст.27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно зі ст.30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09 червня 2020 року у справі №466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18.
Згідно з ч.4 ст.263 ЦПУ України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
На підтвердження надання правничої допомоги та визначеного розміру на її оплату, до матеріалів справи позивачем додано:
- копію договору про надання правової (правничої) допомоги №25-05 від 25 травня 2024 року, укладеного між адвокатським об'єднанням «Адвокатус» в особі голови адвоката Хобти Ю.М. та ФОП ОСОБА_1 ;
- копію додаткової угоди №0509 від 05 вересня 2024 року Акт приймання-передачі правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги №25-05 від 25 травня 2024 року;
- копію платіжної інструкції №М37М-В3АК-ХВ83-22658 від 05 вересня 2024 року на суму 16352 грн;
- копію ордеру серії АІ №1703623 від 16 вересня 2024 року.
Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі №910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Позивачем доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.
Водночас, суд також бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 02 лютого 2023 року у справі №915/606/21, суд порушує принцип змагальності сторін, якщо самостійно з власної ініціативи здійснює за сторону доведення обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат.
Відтак, заявлені до відшкодування судові витрати на правову допомогу у розмірі 16352 грн підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 17563,20 грн в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат (судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, та витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 16352 грн).
Керуючись статтями 10, 12, 89, 141, 258-259, 263-265, 273, 280, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 22618 (двадцять дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 00 копійок як відшкодування шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 17563 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят три) гривні 20 копійок в рахунок відшкодування понесених позивачем судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відомості щодо учасників справи:
позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ;
відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .
Суддя Солом'янського
районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова