14 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1108/25 пров. № А/857/29690/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючий-суддя Довга О.І.,
суддя Запотічний І.І.,
суддя Шинкар Т.І.
секретар судового засідання Слободян І.М.
за участю представників:
позивача - Кузик В.І.
відповідача - Гавадзин М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року (головуючий суддя Могила А.Б., м.Івано-Франківськ, проголошено 15:46:51) у справі №300/1108/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екерлі Автомотів Україна» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.02.2025, -
19.02.2025 позивач (ТОВ «Екерлі Автомотів Україна») звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.02.2025 за №003528/0701.
Позов обґрунтовує тим, що контролюючий орган, в період з 27.12.2024 по 08.01.2025, провів документальну позапланову перевірку ТОВ «Екерлі Автомотів Україна», за результатами якої 15.01.2025 складено акт, а пізніше, 05.02.2025 винесено податкове повідомлення-рішення №003528/0701. В акті перевірки відповідач дійшов хибного висновку про те, що перевіркою достовірності і правильності визначення суми від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (показник рядка 19 декларації) встановлено її завищення на суму 3565755 грн. В акті наведено зведені дані по отриманих послугах оренди позивачем від ТОВ «Іммопрет» та нарахованих послугах суборенди ТОВ «Кюне і Нагель», а також інформацію про нібито не нарахування позивачем податкових зобов'язань на вартість орендної плати за виробниче приміщення, яке не використовується у господарській діяльності, вартість отриманих послуг, пов'язаних із забезпеченням функціонування виробничого корпусу з виготовлення кабельної продукції та послуг консультацій з питань управління та ведення проекту від ТОВ «Пас Україна». Однак, як вбачається з розрахунку собівартості наданих послуг суборенди ДП «Кюне і Нагель», відповідач взяв вартість 1 кв.м орендної плати, а не вартість суборендної плати, яка є значно вищою. Відповідно п.4.1 договору оренди №22/02/09, укладеного на підставі попереднього договору №21/08/21 від 31.08.2021, вартість орендної плати становить 4 євро за 1 кв.м., а відповідно до п.4.1.2 договору суборенди №2022-04-18/1 від 18.04.2022 укладеного між позивачем та ДП «Каюне і Нагель» вартість орендної плати за 1 кв.м. за 1 місяць становить 6,22 євро без врахування ПДВ. Ціни встановлені також у залежності від типу приміщення (виробниче і складське). Ціни змінювалися протягом терміну оренди, але завжди були вищими ніж 4 євро за 1 кв.м. Отже, розрахунок не нарахованих, на думку відповідача, податкових зобов'язань та розрахунок розміру фінансових санкцій, що доданий до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є невірними. Сам же факт передачі в суборенду частини приміщення по ціні вищій ніж у договорі оренди свідчить про здійснення позивачем господарської діяльності з метою отримання прибутку. Посилання відповідача про те, що позивачем не придбавалося виробниче обладнання для здійснення господарської діяльності, як і не придбавалися будь-які роботи, послуги для здійснення виробництва та/або іншої діяльності, що позивач не виготовляв та не реалізовував готову продукцію, з червня 2023 року середньо-облікова чисельність працівників у позивача становить 1 чоловік, спростовується тим, що позивач заснований у 2021 році, основною метою діяльності було налагодження виробництва електродвигунів, генераторів і трансформаторів. Попередньо було заплановано старт виробництва на кінець 2021 початок 2022 року. Була найнята команда менеджерів для запуску підприємства в кількості 7 людей. Всі вони були працевлаштовані, отримували заробітну плату по лютий 2023 року. Був придбаний автомобіль для потреб фірми, також було вмонтоване серверне обладнання, облаштовано систему контролю доступу персоналу, встановлено систему відеонагляду тощо. З початком військових дій процес запуску виробництва призупинено. Деякий час орендовані приміщення стояли, в подальшому частина приміщень здана в суборенду задля покриття частини витрат на утримання та збереження вже напрацьованого для запуску виробництва. Таким чином, існували об'єктивні причини, які вплинули на відтермінування запуску виробництва електродвигунів, генераторів і трансформаторів. Відповідач не вказує в акті, що будь-яка господарська операція не відбулася, невірно відображена у бухгалтерському обліку тощо. Позивачем укладено договори з ТОВ «ПАС Україна», ТОВ «ІТ-Інтегратор», ТОВ «Іммопретт», ПРАТ «Івано-Франківськ Авто», Фірма «Інструменти», ФОП ОСОБА_1 , ПАТ «УХЛ-Маш», ТзОВ «Дубко», та інші господарські операції, які відображені в оборотно-сальдових відомостях. На вимогу відповідача Товариством проведено інвентаризацію, яка не відображена у акті перевірки. Позивач вважає, що відповідачем не надано належних доказів недобросовісності позивача, як платника податків, як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року в адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 05.02.2025 за №003528/0701 яким встановлено і зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Екерлі Автомотів Україна» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2024 року на 3565755 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ході перевірки позивача встановлено порушення пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2024 року на суму 3565755 грн. Відповідно до умов договору оренди від 09.02.2022 № 22/02/09, укладеного між ТОВ «Іммопретт» та ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» виробничий корпус №2 з виготовлення кабельної продукції, Б, що знаходиться в с. Микитинці, площею 3790.9 кв.м. здається в оренду з метою використання його для розміщення виробництва. Згідно наданих до перевірки документів, даних ЄРПН ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не придбавалося виробниче обладнання для здійснення господарської діяльності, як і не придбавалися будь-які роботи, послуги для здійснення виробництва та/або іншої діяльності. ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не виготовляло та не реалізовувало готову продукцію. З червня 2023 року середньооблікова чисельність працівників на ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» становить 1 чоловік, що свідчить про те, що на підприємстві кількість трудових ресурсів є недостатньою для здійснення господарської операції. В окремих податкових періодах ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» передавало ДП «Кюне і Нагель» у строкове платне користування на умовах суборенди частину виробничого корпусу № 2 з виготовлення кабельної продукції Б, що знаходиться в с. Микитинці, вул. Марковецька. буд. 3А та здійснювало розподіл витрат, пов'язаних із забезпеченням функціонування виробничого корпусу з виготовлення кабельної продукції (експлуатаційне обслуговування, компенсація вартості електроенергії та реактивної електроенергії, компенсація плати за скид стічних вод з понаднормативним вмістом забруднюючих речовин, компенсація послуг водовідведення та водопостачання, компенсація розподілу природного газу, компенсація вартості газу, розподіл витрат на забезпечення роботи генератора). В цілому, ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не надано інформації та документального підтвердження щодо використання у господарській діяльності орендованого виробничого корпусу №2 з виготовлення кабельної продукції, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, 3А. Виходячи із вищевикладеного, апелянт вважає, що орендоване приміщення (виробничий корпус №2 з виготовлення кабельної продукції Б) не використовувалося в господарській діяльності ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» (крім надання в окремих податкових періодах у суборенду ДП «Кюне і Нагель»).
12.09.2025 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Крім того позивач вважає описані в апеляційній скарзі доводи та заперечення такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Викладені у апеляційній скарзі аргументи не спростовують законність та обґрунтованість рішення Івано Франківського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі № 300/1108/25. Так, за змістом вказаного вище рішення, судом першої інстанції надано обґрунтовану оцінку доказам, всебічно та повно досліджено усі матеріали та обставини справи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.
Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на наступні підстави.
Судом встановлені наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Екерлі Автомотів Україна» 11.08.2021 пройшло процедуру державної реєстрації, перебуває на обліку в органі податкової служби, зареєстроване платником податку на додану вартість. Основний вид діяльності Товариства виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.12.2024 №3802-п, направлень на перевірку від 27.12.2024, працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екерлі Автомотів Україна», за результатами якої 15.01.2025 складено акт № 876/09-19-07-01/44215182.
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у декларації від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2024 року на 3565755 грн.
На підставі акту перевірки від 15.01.2025 №876/09-19-07-01/44215182 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області 05.02.2025 прийнято податкове повідомлення-рішення за №003528/0701, яким за порушення пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено і зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2024 року на 3565755 грн.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення рішення від 05.02.2025 за №003528/0701, яким встановлено і зменшено Товариству з обмеженою відповідальністю «Екерлі Автомотів Україна» розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2024 року на 3565755 грн., на вартість орендної плати за виробниче приміщення, вартість отриманих послуг, пов'язаних із забезпеченням функціонування виробничого корпусу з виготовлення кабельної продукції та послуг консультацій з питань управління та ведення проекту від ТОВ «ПАС Україна», прийняте всупереч вимог чинного податкового законодавства і підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком з огляду на наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (ПК України в редакції на час спірних відносин).
Підпунктами 20.1.4, 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: - проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків; - застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Оглядаючи матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.
На підставі наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 19.12.2024 №3802-п, направлень на перевірку від 27.12.2024, працівниками Головного управління ДПС в Івано-Франківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Екерлі Автомотів Україна», за результатами якої 15.01.2025 складено акт № 876/09-19-07-01/44215182.
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2024 року у декларації від'ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від'ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено порушення позивачем пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за жовтень 2024 року на 3565755 грн.
Відповідно до умов Договору оренди від 09.02.2022 року № 22/02/09, укладеного між ТОВ «Іммопретт», та ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» Виробничий корпус №2 з виготовлення кабельної продукції, Б, що знаходиться за адресою: 76494, Івано- Франківської обл., місто Івано-Франківськ, село Микитинці, вул. Марковецька, буд. За (Об'єкт Оренди) площею 3790.9 кв.м. здається в оренду з метою використання його для розміщення виробництва.
Згідно наданих до перевірки документів, ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не придбавалось виробниче обладнання для здійснення господарської діяльності, як і не придбавались будь-які роботи, послуги для здійснення виробництва та/або іншої діяльності. ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не виготовляло та не реалізовувало готову продукцію. З червня 2023 року середньооблікова чисельність працівників на ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» становить 1 чоловік, що свідчить про те, що на підприємстві кiлькiсть трудових ресурсів є недостатньою для здiйснення господарської операції.
В окремих податкових періодах ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» передавало ДП «Кюне і Нагель» у строкове платне користування, на умовах суборенди частину виробничого корпусу № 2 з виготовлення кабельної продукції Б, що знаходиться за адресою: 76494, Івано-Франківської обл. місто Івано-Франківськ, село Микитинці. вул. Марковецька. буд. 3А та здійснювало розподіл витрат, пов'язаних із забезпеченням функціонування виробничого корпусу з виготовлення кабельної продукції (експлуатаційне обслуговування, компенсація вартості електроенергії та реактивної електроенергії, компенсація плати за скид стічних вод з понаднормативним вмістом забруднюючих речовин, компенсація послуг водовідведення та водопостачання, компенсація розподілу природного газу, компенсація вартості газу, розподіл витрат на забезпечення роботи генератора).
В ході перевірки уповноваженій особі ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» вручено запити від 03.01.2025 року та від 07.01.2025 року щодо пояснення та документальне підтвердження щодо використання у господарській діяльності орендованого виробничого корпусу №2 з виготовлення кабельної продукції та документальне підтвердження права власності ТОВ «Іммопрет» на виробничий корпус №2 з виготовлення кабельної продукції, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, 3А; пояснення та документальне підтвердження щодо правомірності придбання послуг у ТОВ «ПАС Україна» по утриманню виробничого корпусу, орендованого у ТОВ «Іммопрет», пояснення та документальне підтвердження щодо придбання послуг: консультації з питань управління та ведення проекту, експлуатаційні витрати, компенсація послуг з розподілу газу, водопостачання, водовідведення, відшкодування вартості електроенергії та реактивної електроенергії, обслуговування зовнішніх інженерних та комунікаційних мереж, зон загального користування тощо.
ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» надано відповідь на запит від 03.01.2025 року, відповідно до якої в т.ч.: «Згідно Договору оренди №22/02/09 від 09.02.2022 року, а саме: п.4.4 « 4.5 Комунально-експлуатаційні послуги, послуги з постачання електроенергії, водопостачання та газопостачання компенсуються напряму ТОВ «Пас Україна», який виступає орендарем інших об'єктів на спільній території, згідно виставлених рахунків за тарифами відповідних постачальників таких послуг за фактично спожиті послуги Орендарем згідно з показниками відповідних лічильників. Відповідно , для забезпечення ведення господарської діяльності, та відповідно до умов договору оренди Товариство підписало договір із ТОВ «Пас Україна». Відповідно, для забезпечення ведення господарської діяльності, та відповідно до умов договору оренди Товариство підписало договір із ТОВ «Пас Україна». Враховуючи досвід працівників ТОВ «Пас Україна», які уже декілька років працюють на ринку України та мають досвід роботи у сфері виробництва, було прийнято рішення залучити ТОВ «Пас Україна», як консультанта для запуску господарської діяльності. Запуск виробництва планувався на лютий 2022 року, але через введення воєнного стану уже декілька разів переносився».
Також, ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» надано відповідь на запит від 08.01.2025 року №02, відповідно до якої, в т.ч.: « 24.02.2024 року у зв'язку із введенням військового стану в Україні, виникли форс-мажорні обставини, які заставили знову перенести старт виробництва, при цьому уже набраний адміністративний штат продовжував працювати, з тим щоб бути готовим до швидкого запуску. Відповідно витрати на оренду були зумовлені необхідністю зберегти виробничі потужності для швидкого відновлення планів та запуску виробничої діяльності. Форс-мажор пояснює відсутність активної діяльності в частині виробничої діяльності, не змінюючи господарського характеру витрат. Беручи до уваги загострення воєнного стану в країні, засновником було прийнято рішення повідомити основний штат працівників щодо тимчасового зміну виду діяльності Товариства, що мало наслідком звільнення основного штату, та шукати потенційних орендарів на орендовані площі, з метою збереження за собою права оренди, можливості часткового покриття витрат, шляхом ведення іншого виду господарської діяльності, що передбачено Статутом та законодавством, та можливості відновлення планованого запуску Товариства надалі. Операції з оренди будівлі є збитковими, але пов'язаними з господарською діяльністю, оскільки ці операції обумовлені цілями ділового характеру».
Проте, колегія суддів зауважує, що ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не надано інформації та документального підтвердження щодо використання у господарській діяльності орендованого виробничого корпусу №2 з виготовлення кабельної продукції, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, с. Микитинці, вул. Марковецька, 3А. Виходячи із вищевикладеного, орендоване приміщення (виробничий корпус №2 з виготовлення кабельної продукції, Б) не використовувалося в господарській діяльності ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» (крім надання, в окремих податкових періодах, в суборенду ДП «Кюне і Нагель»).
Відтак, ТОВ «Екерлі Автомотів Україна» не нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 3565755 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2021 року - 73771 грн, січень 2022 року - 35780 грн., лютий 2022 року - 108917 грн., березень 2022 року - 131276 грн., квітень 2022 року - 199831 грн., травень 2022 року- 123415 грн., червень 2022 року - 116122 грн., липень 2022 року - 127702 грн., серпень 2022 року - 133227 грн., вересень 2022 року - 131854 грн., жовтень 2022 року - 124579 грн., листопад 2022 року - 105275 грн., грудень 2022 року - 84616 грн., січень 2023 року - 89347 грн., лютий 2023 року - 97076 грн., березень 2023 року 44914 грн., квітень 2023 року - 30775 грн., травень 2023 року - 37126 грн., червень 2023 року - 45272 грн., липень 2023 року - 45989 грн., серпень 2023 року - 35104 грн., вересень 2023 року - 23545 грн., жовтень 2023 року - 24174 грн., листопад 2023 року - 28212 грн., грудень 2023 року - 30501 грн., січень 2024 року - 155706 грн., лютий 2024 року - 149085 грн., березень 2024 - 151294 грн., квітень 2024 року 149477 грн., травень 2024 року - 152727 грн., червень 2024 року - 151447 грн., липень 2024 року - 154627 грн., серпень 2024 року - 156526 грн., вересень 2024 року- 159055 грн., жовтень 2024 року - 157412 грн. на вартість орендної плати за виробниче приміщення, яке не використовувалося у господарській діяльності, вартість отриманих послуг, пов'язаних із забезпеченням функціонування виробничого корпусу з виготовлення кабельної продукції та послуг консультацій з питань управління та ведення проекту від ТОВ «Пас Україна», чим порушено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами і доповненнями).
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України (ГК України), як господарську діяльність у цьому Кодексі, розуміють діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ПК України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями, а саме: пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 - господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.п.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Відповідно до п. 189.1 ст. 189 у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами виходячи з вартості їх придбання.
Згідно п. 198.5 ст. 198 платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов'язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З метою застосування цього пункту податкові зобов'язання визначаються по товарах/ послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 січня 2018 року у справі №2а-1670/7883/12 зазначив наступне: «…зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. В той же час, не обов'язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об'єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі».
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 816/4226/13-а дійшов до висновку, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Це відповідає самому змісту вищенаведених норм ПК, які надають платнику податку право зменшити оподатковуваний доход на суму витрат. Встановлення законодавцем такої податкової преференції має на меті стимулювання ділової активності суб'єктів господарської діяльності. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди (витрат, податкового кредиту).
Як було вказано вище, згідно вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу. При цьому, витрати визначаються такими, що понесені у рамках господарської діяльності платника, якщо вони спрямовані на отримання платником позитивного економічного ефекту.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що до господарських взаємовідносин між позивачем та його контрагентом-постачальником доречним є застосування доктрини «ділова мета», сутність якої полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди (у т.ч. зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, зменшення податкових зобов'язань на суму податкового кредиту, відшкодування ПДВ з державного бюджету) поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину. Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно із яким розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Крім того, колегія суддів наголошує, що концепція «наявності ділової мети» передбачає, що господарська операція має містити економічний сенс для підприємства і бути доцільною з погляду її проведення. Тобто навіть якщо операцію оформлено належним чином і є докази реальності її здійснення, проте причина здійснення такої операції не є економічно обґрунтованою для господарської діяльності, платник податків не має права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат та права на зменшення податкових зобов'язань на суму податкового кредиту.
Підсумовуючи наведене та беручи у сукупності факти встановлених контролюючим органом, під час проведення перевірки порушень та аналізу документів, колегія суддів вважає, що винесене відповідачем податкове повідомлення-рішення від 05.02.2025 року №003528/0701 є повністю правомірним та таким, яке винесене з дотриманням усіх норм чинного законодавства, а тому не підлягає до скасування.
Так, Верховний Суд у постанові від 24.01.2018 р. №К/9901/617/18 (справа №816/4226/13-а) ухвалив, що відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат. Відсутність економічної доцільності господарських операцій, окрім як здійснення їх з метою отримання податкової вигоди, є підставою для зменшення в податковому обліку платника податку сум такої вигоди.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 1 цього Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до статті 9 вказаного Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Також, суд апеляційної інстанції наголошує, що 04 червня 2020 року Верховний Суд у справі № 825/1630/17 зазначив, що якщо між суб'єктами господарювання була підписана уся первинна документація (договори, акти, видаткові накладні тощо), а також була зареєстрована податкова накладна, то це не є беззаперечним фактом реальності господарської операції між контрагентом та платником податків. Будь-яка господарська операція повинна, перш за все, мати ділову мету та економічну вигоду. З цього приводу, Суд зазначив: «за певних інших обставин названі документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. Водночас потрібно, щоб ці документи підтверджували і розкривали суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. В іншому випадку, первинні документи не можуть вважатися юридично значимими документами для цілей формування даних бухгалтерського та, відповідно, податкового обліку». На обов'язковість наявності розумної економічної мети в кожній господарській операції платника податків звернув увагу Верховний Суд в постанові від 05.11.2019 р. у справі № 818/6203/13-а. Верховний Суд констатував, що тільки за умови наявності економічної мети господарська операція вважається вчиненою в межах господарської діяльності платника податків і її можна врахувати в його обліку. Співмірність податкової вигоди й економічної вигоди від операції як згаданий вище критерій ділової мети виокремлено в постанові Верховний Суд від 15.08.2019 р. у справі № 804/2330/13-а, у якій вказано: "Виходячи з економічної суті, змісту та призначення системи оподаткування, ПДВ, вони є публічними регуляторами економічної діяльності та прибутку, і використання цих регуляторів не може бути спрямовано на отримання необґрунтованої податкової вигоди, яка, у свою чергу, не повинна перевищувати економічної вигоди від здійснення господарської операції, оскільки ціллю законної господарської діяльності є отримання саме останньої".
Проте, суд першої інстанції не врахував вищевказане та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, суд першої інстанції не вірно встановив обставини справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід скасувати, а в позові відмовити.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб'єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов'язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування рішення або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області задовольнити.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі № 300/1108/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Екерлі Автомотів Україна» відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. І. Довга
судді І. І. Запотічний
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 15.01.26