справа № 274/7877/25
провадження № 2/0274/3084/25
Рішення
Іменем України
15.01.2026 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., за участі секретаря судового засідання - Рудич М.О., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики-
Представник позивача ОСОБА_2 звернувся в суд з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з відповідача на користь ТзОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" заборгованість за договором позики № 79829936 від 18.04.2024 в розмірі 17943,20 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору позики № 79829936 від 18.04.2024, укладеного між відповідачем та ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів", внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, що становить 17943,20 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1454,20 грн - заборгованість по відсотках, 10989,00 грн - заборгованість за пенею.
Позивач вказує, що 14.06.2021 на підставі договору факторингу № 14/06/21 укладеного між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (далі позивач, ТОВ "ФК "ЄАПБ"), та до реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до відповідача за договорами позики № 79829936 від 18.04.2024 в розмірі 17943,20 грн.
Позивач зазначає, що всупереч умов договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання та заборгованість за договором позики не погасив ні перед первісним кредитором, ні перед позивачем.
Указані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 14.11.2025 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін (а.с. 43).
Відповідач повідомлявся про розгляд справи шляхом направлення матеріалів позовної заяви та ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідача відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 18.04.2024 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладений договір позики № 79829936 у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Згідно із умовами договору позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Сторони узгодили суму позики - 4000,00 грн, строк позики - 30 днів, процентну ставку 0,88 % (денна), із зазначенням поточного рахунку для зарахування коштів на банківський рахунок позикодавця. Дата надання позики - 18.04.2024; дата повернення позики - 17.05.2024; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 2,70 % (не застосовується в період воєнного стану) 2,70%, пеня %/день; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1808,14 %; орієнтовна загальна вартість позики у грн - 5056,00 грн (п.п. 2.1 - 2.3 договору). Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом - одноразовим ідентифікатором - 43160 (а.с.7-10).
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до договору позики № 79829936 від 18.04.2024 визначено термін кредитування, розмір загальної вартості кредиту, реальну річну процентну ставку та проценти за користування кредитом (а.с.12 зворот - 13).
Також, 23.04.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» було укладено додаткову угоду , в якому збільшено суму позики на 1500,00 грн., таким чином загальний розмір наданої позики становить 5500,00 грн. та змінено орієнтовану реальну річну процентну ставку - 1841,56% річних.
Вказано, що розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами договору та додаткової угоди, здійснюється за наступною методикою: (1210,00 грн/5500,00 грн)/25 днів х100%=0,88% (а.с.11 - 12).
14.06.2021 між ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія «Європейська агенція з повернення боргів" укладено договір факторингу №14/06/21, відповідно до умов якого ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги за кредитними договорами ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (а.с.14-16).
Відповідно до додаткової угоди від 28.07.2021 №2 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони договору погодили внести зміни до п.1.3 договору та викласти такий пункт у новій редакції, а саме обов'язок клієнта про повідомлення боржників про відступлення прав права вимоги…» (а.с.17).
Відповідно до додаткової угоди від 13.06.2022 № 7 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони договору факторингу домовились викласти пункт 9.1 договору в новій редакції (а.с.18).
Відповідно до додаткової угоди від 25.09.2024 № 37 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 сторони визначили загальну суму прав вимоги, що відступається згідно Реєстру боржників №31 від 25.09.2024 - 55 707 399,50 грн, згідно реєстру боржників №32 від 25.09.2024 - 87 987 074,12 грн (а.с.19).
Відповідно до Акту прийому-передачі реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 за договором факторингу №14/06/21 від 14.06.2021 ТОВ "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" (клієнт) передав, а ТОВ "ФК "ЄАПБ" (фактор) прийняв реєстр боржників № 32 кількістю 5841 з сумою заборгованості - 87 987 074,12 грн (а.с.20).
Відповідно до витягу з реєстру боржників № 32 від 25.09.2024 до договору факторингу №14/06/21 від 14.06.2021, ТОВ "ФК "ЄАПБ" набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 79829936 від 18.04.2024 у сумі 17943,20 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1454,20 грн - заборгованість по відсотках, 10989,00 грн - заборгованість за пенею (а.с.22).
Згідно із наданими позивачем розрахунками заборгованості, заборгованість відповідача за договором позики № 79829936 від 18.04.2024 за період з 18.04.2024 по 25.09.2024 становить 17943,20 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1454,20 грн - заборгованість по відсотках, 10989,00 грн - заборгованість за пенею (а.с. 23-24).
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Дослідивши наявні у матеріалів справи докази, суд дійшов висновку, який не спростовано відповідачем, що договір №79829936 від 18.04.2024 підписано відповідачем за допомогою одноразового паролю - ідентифікатора - 43160, тобто, належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами кредитного договору.
Відповідно до п.п. 2.2 кредитного договору, позика надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
За користування кредитом позичальник сплачує проценти. Денна процентна ставка становить 0,88%/ в день. За понадстрокове користування позикою - 2,70%(п. 2.2 договору).
Враховуючи наведені умови договору, суд приходить до висновку про наявність підстав до стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 5500,00 грн. та 1454,20 грн. заборгованості за нарахованими процентами.
Що стосується вимог про стягнення пені у розмірі 10989,00 грн, суд зазначає таке.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 18 і 19 такого змісту:
«18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23), від № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24), згідно яких, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;
(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).
Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тому, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за пенею у розмірі 10989,00 грн суд відмовляє.
На підставі викладеного, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню частково, оскільки достовірно встановлено, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе за договором зобов'язання, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5500,00 грн та відсотками в розмірі 1454,20 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із урахуванням наведеного, у зв'язку з тим, що позовні вимоги задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 1174,00 грн.
Керуючись ст. 12-13,76-81,89, 141,247,258,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30) заборгованість за договором позики № 79829936 від 18.04.2024 року у розмірі 6954,20 грн, з яких: 5500,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 1454,20 грн - заборгованість по відсотках.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою : АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: м.Київ, вул.Симона Петлюри, 30) 1174,00 грн судового збору.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 15 січня 2026 року
Суддя Т.М. Вдовиченко