Справа № 161/25415/25
Провадження № 3/161/524/26
12 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого судді - Пахолюка А.М.,
при секретарі - Корнійчук А.А.,
з участю:
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , пенсіонер,
- за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 350871, 06.12.2025 року о 20 год. 24 хв., гр. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного характеру відносно своєї колишньої тещі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: штовхав, шарпав за волосся, внаслідок чого була завдана шкода фізичному здоров'ю потерпілої.
Такими діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні вказаного правопорушення не визнав та пояснив суду, що жодних протиправних дій відносно своєї колишньої тещі не вчиняв. Вказав, що з кімнати тещі почув якесь гудіння і зайшов перевірити, та побачив, як остання лежить на підлозі, оскільки, як виявилось, вона тягнулась за стільцем, впала і не могла піднятись.
Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у даній справі.
Згідно з ч. 1 ст. 173-2 КУпАП адміністративна відповідальність за приписами даної норми настає за вчинення насильства в сім'ї, яке може проявлятися не лише шляхом спричинення тілесних ушкоджень, а й за допомогою психологічного впливу на члена сім'ї (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Відповідно до вимог ст. ст. 252, 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно й об'єктивно дослідити обставини правопорушення і з'ясувати, чи було воно вчинено та чи винна в цьому дана особа.
Згідно наявних матеріалів справи висновки працівників поліції про вчинення домашнього насильства зі сторони ОСОБА_1 по відношенню до ОСОБА_2 базуються виключно на поясненнях ОСОБА_3 , зокрема пояснення у ОСОБА_1 не відбирались, жодних свідків працівники поліції не встановлювали та не опитували, відеозапису із місця подій немає, що саме по собі не може свідчити про наявність події правопорушення, оскільки базується виключно на баченні подій його колишньої дружини, яка вказує, що ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство стосовно її матері під час її відсутності, та не може бути сприйнято, як об'єктивні відомості про вчинення адміністративного правопорушення.
Разом з тим, наведені в протоколі дії ОСОБА_1 в контексті наявних в матеріалах справи пояснень ОСОБА_3 та пояснень самого ОСОБА_1 наданих в судовому засіданні, свідчать лише про факт наявності між Макарусями конфліктної ситуації.Однак, жодних підтверджень насильницьких дій ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення домашнього насильства, в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що описані у протоколі дії та встановлені в судовому засіданні обставини, підпадають під поняття конфлікт - ситуацію, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
Виходячи з положень ст. 8, ст. 62 Конституції України, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у рішенні «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, суд позбавлений можливості самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вказане, проаналізувавши та оцінивши відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, наведені вище обставини справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 7, 245, 247, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суд,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області А.М. Пахолюк