Справа № 560/18374/24
Головуючий у І інстанції: Козачок І.С.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
14 січня 2026 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Шидловського В.Б. Капустинського М.М.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови,
Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 10 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив повністю:
-рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 квітня 2025 року скасував;
-позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив;
-визнав протиправною і скасував Постанову ( оформлену у виді довідки) військово-лікарської комісії Військової частини НОМЕР_1 №4936 від 04.11.2024 року.
12 грудня 2025 року ОСОБА_1 подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року призначено судове засідання з розгляду заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військово-лікарської комісіі Військової частини НОМЕР_1 про скасування постанови на 14 січня 2026 року о 14:00 в залі судового засідання №4 Сьомого апеляційного адміністративного суду (м. Вінниця, вул.Соборна/Оводова, 48/34).
Запропоновано учасникам справи протягом п'яти днів з моменту отримання вказаної ухвали подати до суду пояснення/заперечення щодо заяви про вирішення питання щодо судових витрат.
Станом на 14 січня 2025 року до суду пояснення/заперечення щодо заяви про вирішення питання щодо судових витрат від відповідачів не надходили.
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
13 січня 2025 року до суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути заяву в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи заяви, колегія суддів вважає, що така підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно із ч.ч.1, 6, 7, 9 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України, розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.
Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з ч.ч.1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Вирішуючи питання щодо пов'язаності понесених витрат на правову допомогу з розглядом справи та пропорційності розміру наданих послуг, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.
Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.
Документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Як встановлено зі змісту заяви та додатків, долучених до неї, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, представником позивача надано суду копії банківських квитанцій №9361-7508-9899-1289 від 26.11.2024 та №8398-9506-1653-9417 від 03.12.2025.
Проаналізувавши матеріали справи та розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано договову про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), акту приймання -передачі виконаних робіт та інших доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Суд зазначає, що з копії банківських квитанцій №9361-7508-9899-1289 від 26.11.2024 та №8398-9506-1653-9417 від 03.12.2025 неможливо встановити, чи позивачем оплачено послуги адвоката в межах розгляду даної справи, також долученими доказами не обгрунтовується розмір понесених витрат.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, колегія суддів дійшла переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не підтверджуються матеріалами справи, позивачем не було надано необхідних документів для підтвердження стягнення витрат на правову допомогу. Вищенаведене свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу не доведені, у зв'язку з чим заявлені вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Крім цього, як встановлено з матеріалів справи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем був сплачений судовий збір , а саме :
-відповідно до квитанції №9379-9201-0319-5004 від 27.05.2025 в розмірі 1816,80 грн. за подання апеляційної скарги;
Враховуючи приписи ст. 139 КАС України колегія суддів вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн.
Щодо вимог про відшкодування витрат, понесених за проведення експертиз, колегія суддів зазначає наступне.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі №712/4126/22 від 22 листопада 2023 року щодо стягнення судових витрат, понесених позивачем на проведення експертизи вказала, що системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати таке: витрати, пов'язані із залученням експертів та проведенням експертизи, належать до судових витрат; висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду; при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує не те, коли замовлено експертизу та отримано висновок експерта - до чи після звернення позивача до суду із позовом, а те, чи пов'язані безпосередньо ці витрати з розглядом справи.
Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема, якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.
Позивачем заявлено клопотання про відшкодування витрат на проведення експертизи Хмельницьким НДЕКЦ, на підтвердження понесених витрат долучає рахунок-фактуру №2025-10 від 18.08.2025 в сумі 2139,36 грн.
Також під час розгляду в суді апеляційної інстанції на підставі ухвали суду апеляційної інстанції була проведена судова технічна експертиза документів. Витрати з проведення судової експертизи покладено на позивача.
Відповідно до платіжної інструкції №8396-7460-5366-7298 від 11.11.2025 року ОСОБА_1 перераховано суму в розмірі 11766,48 грн. на рахунок Вінницького НДЕКЦ МВС UA498201720313241001201004482, призначення платежу: Сплата за проведення технічної експертизи документів.
З урахуванням викладених обставин, матеріалами справи підтверджується, що заявником були понесені судові витрати за проведення експертиз Хмельницьким НДЕКЦ МВС України та Вінницьким НДЕКЦ МВС України в розмірі 13905,84 грн., які підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення підлягає частковому задоволенню з прийняттям додаткової постанови про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі -1816,80 грн. та витрати на проведення експертиз в сумі - 13905,84 грн.
Керуючись ст.ст. 243, 252, 310, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) понесені судові витрати в розмірі 15722,64 ( п'ятнадцять тисяч сімсот двадцять дві гривні шістдесят чотири копійки), що складаються з витрат на сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1816,80 грн. та проведення експертиз Хмельницьким НДЕКЦ МВС України та Вінницьким НДЕКЦ МВС України в загальному розмірі 13905,84 грн.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Шидловський В.Б. Капустинський М.М.