Справа № 120/8450/20-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна
Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М.
14 січня 2026 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Сушка О.О. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов'язання вчинити дії,
І. Описова частина.
1. Короткий зміст позовних вимог.
1.1 Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду із заявою про зміну способу і порядку виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 року у справі №120/8450/20-а.
1.2 У своїй заяві відповідач просить суд змінити спосіб та порядок виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2023 року, щодо зобов'язання Війтівецьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області нарахувати та виплатити йому із місцевого бюджету середню заробітну плату, яку позивач одержував на виборній посаді у період з 26.11.2020 до моменту працевлаштування, але не більше шести місяців, шляхом стягнення із місцевого бюджету Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області на його користь 93453,33 грн. середньої заробітної плати, яку одержував на виборній посаді у період з 26.11.2020 року до 25.05.2021 року.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції.
2.1 Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024 рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2022 року скасовано. Прийнято в постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано Війтівецьку сільську раду Хмільницького району Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 із місцевого бюджету середню заробітну плату, яку він одержував на виборній посаді у період з 26.11.2020 до його працевлаштування, але не більше шести місяців. Стягнено на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Війтівецької сільської ради Хмільницького району Вінницької області понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн. (п'ять тисяч гривень). В решті позовні вимоги залишено без задоволення.
2.2 На виконання вказаної постанови суду, Війтівецька сільська рада Хмільницького району Вінницької області сплатила на користь позивача 38486,42 грн.
2.3 Позивач вважає, що при здійсненні нарахування коштів, боржником протиправно не проведено коригування середньої заробітної плати на коефіцієнти її підвищення за період з грудня 2016 року по грудень 2020 року. На думку позивача, ефективним способом виконання рішення суду буде стягнення із боржника на його користь конкретної суми середньої заробітної плати, яку він одержував на виборній посаді у період з 26.11.2020 року по 25.05.2021 року, з врахуванням коригування на коефіцієнти її підвищення (згідно постанови КМУ від 03.06.2020 №441 «Про внесення змін у додатки до постанови КМУ від 09.03.2006 № 268»), а саме в сумі 93453,33 грн.
3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
3.1 Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.
3.2 Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють виконання судового рішення, оскільки на виконання постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.04.2024, боржником Війтівецькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області виплачено на користь ОСОБА_1 38486,42 грн..
4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
4.1 Не погоджуючись з ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати вказану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.
4.2 В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
4.3 Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано.
ІІ. Мотивувальна частина.
1. Позиція апеляційного суду
Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
1.1 Відповідно до норм статті 129-1 Конституції України, частин 2-4 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 370 КАС України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
1.2 Зі змісту мотивувальних частин рішень Конституційного Суду України від 26.06.2013 № 5-рп/2013 та від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 вбачається що стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
1.3 Рішеннями Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції та вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
1.4 Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок. При цьому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
1.5 За змістом ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
1.6 Згідно ч.3 ст.378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
1.7 Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
1.8 Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
1.9 При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
1.10 У постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року колегія суддів встановила, що повноваження позивача як голови сільської ради були на нього покладені у листопаді 2010 року, а у подальшому шляхом його переобрання у 2015 році на цю посаду продовжили ним виконуватись до 29 грудня 2016 року.
Причиною дострокового завершення повноважень ОСОБА_1 як Качанівського сільського голови стало рішення №167 Жданівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області 9 сесії 7 скликання від 22 вересня 2016 року «Про добровільне об'єднання територіальних громад» на підставі статей 2, 4, 6, 7 Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» територіальними громадами сіл Війтівці, Дібрівка, Ольгине Жданівської сільської ради та сіл Качанівка, Семки Качанівської сільської ради, відповідно до якого вирішено об'єднатися в Жданівську сільську об'єднану територіальну громаду з центром у селі Війтівці Хмільницького району Вінницької області.
З огляду на цю обставину в силу прямої вказівки пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад» (в редакції чинній на момент покладення на позивача обов'язків старости), а саме: у селах, селищах, в яких знаходилися органи місцевого самоврядування територіальних громад, що об'єдналися, обов'язки старости до обрання на перших виборах старости виконує особа, яка здійснювала повноваження сільського, селищного голови відповідної територіальної громади до об'єднання, на позивача були покладені обов'язки старости сіл Качанівки та Семки Хмільницького району Вінницької області.
Тобто, позивач виконував обов'язки старости строково, до обрання на перших виборах старости відповідної територіальної одиниці, в силу указаного положення Закону. З підстав обрання на посаду старости Качанівського старостинського округу іншої особи, ОСОБА_1 був з неї звільнений.
1.11 Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ від 07.06.2001 року (станом на 29.12.2016) встановлено, що посадами в органах місцевого самоврядування є, зокрема, виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою.
Таким чином, з 29.12.2016 позивач виконував обов'язки старости до обрання на перших виборах нового старости в силу прямої вказівки пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про добровільне об'єднання територіальних громад», а не був обраний на цю посаду територіальною громадою.
1.12 Згідно встановлених в матеріалах справи обставинам, відповідач, врахувавши середню заробітну плату позивача за жовтень-листопад 2016 року (два місяці перебування позивача виборній посаді Качанівського сільського голови Хмільницького району Вінницької області, тобто посади, на яку його було обрано, що передували місяцю, в якому припинено його повноваження - 29.12.2016) здійснив перерахунок та виплату його середньої заробітної плати з 26.11.2020 до його працевлаштування, але не більше шести місяців, що склало (з відрахуванням сум податку) 38486,42 грн. Цю суму відповідачем виплачено на користь позивача.
1.13 Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, оскільки незгода позивача із сумою виплаченою на його користь Війтівецькою сільською радою Хмільницького району Вінницької області, не може вирішуватися в процесуальних межах розгляду заяви в порядку статті 378 КАС України.
2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
2.2 Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Кузьмишин В.М.
Судді Сушко О.О. Сапальова Т.В.