Справа № 620/6391/25 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
15 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М,
Кузьменка В.В.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Міністерства освіти та науки України в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо формування (відображення) інформації в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запису «Ні, порушує» про порушення мною послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Фаховому коледжі Класичного приватного університету з 23.09.2023 року;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України вчинити дії щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме виключити інформацію про порушення мною послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Фаховому коледжі Класичного приватного університету з 23.09.2023 року шляхом заміни запису «Ні, порушує» на запис «Так, не порушує» при формуванні довідки здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Обґрунтовуючи позовну заяву позивач вказав, що Міністерство освіти і науки України не обґрунтовано та безпідставно сформувало (відобразило) інформацію в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме запис «Ні, порушує» про порушення ним послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Фаховому коледжі Класичного приватного університету з 23.09.2023.
Ухвалою від 05.06.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення вказаної ухвали для подання відзиву на позов.
Представник відповідача у встановлений ухвалою суду строк подав відзив на позов, в якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 14.01.2026.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач звертався до відповідача із запитом щодо можливого порушення послідовності здобуття освіти.
За результатами розгляду, листом від 09.05.2025 № 3/4017 25, позивача інформовано, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з інформацією, що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 , 01.09.2013 був зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Донецького національного медичного університету та був відрахований з цього закладу освіти 05.01.2015; 24.12.2014 був переведений (з іншого закладу освіти) для продовження здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та був відрахований з цього закладу освіти 05.11.2015. У 2023 році був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Фахового коледжу Класичного приватного університету.
Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Не погоджуючись із викладеним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним.
Як зазначив суд, відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу XV Закону України «Про вищу освіту» вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра, відтак, згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, ОСОБА_1 , 01.09.2013 був зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Донецького національного медичного університету та був відрахований з цього закладу освіти 05.01.2015.
24.12.2014 був переведений (з іншого закладу освіти) для продовження здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та був відрахований з цього закладу освіти 05.11.2015.
У 2023 році був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Фахового коледжу Класичного приватного університету.
Таким чином, здобуття освіти на рівні, нижчому ніж рівень попереднього навчання, не вважається послідовним. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує».
Зважаючи на наведене, суд дійшов переконання, що відповідач, сформувавши інформацію в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відношенні позивача, а саме запису «Ні, порушує» про порушення мною послідовності здобуття освіти, визначеної ст. 10 Закону України «Про освіту», з початку навчання у Фаховому коледжі Класичного приватного університету з 23.09.2023 року, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки:
- не завершував навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплом, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки був відрахований;
- здобуває рівень освіти у Фаховому коледжі Класичного приватного університету з 2023 року, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти (базова середня освіта) у послідовності, визаначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», тому інформація в довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 163932 від 22.07.2024 є такою, що не відповідає дійсності, а тому є протиправною;
- незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння;
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.
Крім цього, відповідно до пункту 2 вже згаданого Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Частиною 2 статті 17 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
Згідно частин 1-3 статті 40 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про освіту» та з метою реалізації пункту 62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, згідно з дорученням Міністра освіти і науки України від 31.05.2024 № 1/34-Д-24 встановлено алгоритм визначення послідовності здобуття освіти, здійснено розроблення технічного опису та забезпечено доопрацювання відповідно до нього програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Для заповнення інформації про здобувача освіти за денною або дуальною формою стосовно того, порушує чи не порушує на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», визначення послідовності здобуття освіти здійснювати за таким алгоритмом:
якщо в даних здобувача освіти, що містяться в ЄДЕБО, зокрема у Реєстрі документів про освіту, є діючий документ про освіту з рівнем, не нижчим ніж рівень поточного навчання, за яким формується Довідка (за таблицею послідовності рівнів, наведеною в додатку 2 до цього доручення), в полі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту"» зазначається «Ні, порушує»;
в іншому випадку здійснюється автоматична перевірка даних усіх записів про здобуття особою освіти, що містяться в ЄДЕБО, - якщо наявна інформація про навчання, рівень якого не нижче рівня поточного навчання, за яким формується Довідка, у згаданому вище полі зазначається «Ні, порушує», а якщо відсутня - «Так, не порушує».
Водночас не вважається порушенням послідовності таке здобуття освіти:
1)здобувача освіти було поновлено на навчання або переведено з іншого закладу освіти (в історії поточного навчання перший статус «Поновлено», «Поновлено (з іншого ЗО)», «Переведено (з іншого ЗО)»), а попереднє навчання (запис про яке у статусі «Відраховано із ЗО») було за таким же рівнем, що й поточне навчання (аналогічно, якщо поточне навчання за ОПС «Фаховий молодший бакалавр», а попереднє - за ОКР «Молодший спеціаліст», або поточне навчання за ОС «Бакалавр» (на основі ПЗСО), а попереднє - за ОС «Магістр» (на основі ПЗСО)). При цьому в записах про попереднє навчання рік початку навчання не менше року початку поточного навчання. Як виняток рік початку навчання не порівнюється, якщо особу було відраховано до дати початку навчання або з причиною «За невиконання вимог навчального плану та графіка навчального процесу (після зарахування не приступили до занять протягом 10 днів)»;
2)наявні інші записи про навчання у статусі «Скасовано запис про навчання» (запис був створений помилково);
3)наявні інші записи про освіту, що здобувається або її здобуття призупинено, на такому ж рівні, як поточне навчання, в яких дата початку іншого навчання більша ніж дата початку поточного навчання, дата початку іншого навчання співпадає з датою початку поточного навчання та його дата завершення не менше дати завершення поточного навчання, рік початку іншого навчання (не за денною або дуальною формою) не менше ніж рік початку поточного навчання.
Відповідно до норм ч. ч. 1-3 ст.3 Закону України «Про освіту», кожен має право на якісну та доступну освіту. Право на освіту включає право здобувати освіту впродовж усього життя, право на доступність освіти, право на безоплатну освіту у випадках і порядку, визначених Конституцією та законами України. В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров'я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак. Право особи на освіту може реалізовуватися шляхом її здобуття на різних рівнях освіти, у різних формах і різних видів, у тому числі шляхом здобуття дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та освіти дорослих.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту», рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 40 Закону України «Про освіту», після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Згідно з положенням п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про вищу освіту», вища освіта - сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Пунктами 1-5 ст. 5 Закону України «Про вищу освіту», передбачено, що підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування типових спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності розв'язувати комплексні проблеми в галузі професійної та/або дослідницько-інноваційної діяльності.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про фахову передвищу освіту», рівень фахової передвищої освіти передбачає здатність особи вирішувати типові спеціалізовані задачі в окремій галузі професійної діяльності або у процесі навчання, що вимагає застосування положень і методів відповідних наук та може характеризуватися певною невизначеністю умов; відповідальність за результати своєї діяльності, здійснення контролю інших осіб у визначених ситуаціях.
Фаховий молодший бакалавр - це освітньо-професійний ступінь, що здобувається на рівні фахової передвищої освіти і присуджується закладом освіти у результаті успішного виконання здобувачем фахової передвищої освіти освітньо-професійної програми.
Згідно із Законом України «Про вищу освіту», вища освіта визначається як сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей, здобутих у закладі вищої освіти (науковій установі) у відповідній галузі знань за певною кваліфікацією на рівнях вищої освіти, що за складністю є вищими, ніж рівень повної загальної середньої освіти.
Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу XV Закону України «Про вищу освіту», вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста (повна вища освіта) після набрання чинності цим Законом прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 10 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Відповідно до п.3 розділу І «Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у закладах вищої освіти, та надання їм академічної відпустки», затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 07.02.2024 року №134, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.05.2024 року за №509/41854, відрахування зі складу здобувачів освіти це втрата особою статусу здобувача вищої освіти в порядку, визначеному цим Положенням, що має наслідком припинення прав та обов'язків здобувача вищої освіти.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що для встановлення послідовності здобуття освіти беруться до уваги факти раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, та теперішній рівень здобуття освіти, що є вищим за раніше здобутий і підтверджують здобутий рівень освіти.
Відповідно до п. 4-1 ч. 7, абз. 2 ч. 9 ст. 33 Закону України «Про вищу освіту», структурними підрозділами закладу вищої освіти можуть бути, зокрема, фаховий коледж може бути (відокремленим) структурним підрозділом закладу вищої освіти відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту».
Територіально відокремлені структурні підрозділи закладу вищої освіти у формі інститутів, коледжів, факультетів, відділень тощо утворюються з метою задоволення потреб регіонального ринку праці у відповідних фахівцях та наближення місця навчання здобувачів вищої освіти до їх місця проживання.
Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувача освіти: ОСОБА_1 :
- 01.09.2013 був зарахований для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Донецького національного медичного університету та був відрахований з цього закладу освіти 05.01.2015;
- 24.12.2014 був переведений (з іншого закладу освіти) для продовження здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста (НРК 7) до Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та був відрахований з цього закладу освіти 05.11.2015.
Отже, позивач навчання не завершив, та відповідний диплом не отримав, а тому, у позивача залишився попередній рівень освіти (повна загальна середня освіта), що підтверджується наявною в матеріалах справи Довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, а саме:
- свідоцтвом про здобуття повної загальної середньої освіти серії НОМЕР_2, видане Чернігівською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 21 Чернігівської міської ради Чернігівської області 10.09.2021;
- свідоцтвом про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 , видане Чернігівською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 21 Чернігівської міської ради Чернігівської області 18.06.2010.
У 2023 році ОСОБА_1 був зарахований для здобуття освітньо-професійного ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) до Фахового коледжу Класичного приватного університету де продовжує навчання.
Тобто, на момент зарахування позивача до Фахового коледжу Класичного приватного університету для здобуття ступеня фахового молодшого бакалавра (НРК 5) позивач мав лише повну загальну середню освіту, що є послідовним процесом здобуття освіти у розумінні ч.2 ст.10 Закону України «Про освіту».
Колегія суддів зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти, необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, а тому відсутність у позивача диплома «спеціаліст», що відповідно до п.п. 2 п. 2 розділу XV Закону України «Про вищу освіту» прирівнюється до вищої освіти ступеня магістра, за наявності здобутої повної загальної середньої освіти не перешкоджає позивачу вступати на навчання для отримання кваліфікаційного рівня «фаховий молодший бакалавр». Не отримання позивачем диплому «спеціаліст», свідчить про те, що позивач не пройшов весь необхідний навчальний курс, не виконав відповідну освітню програму за цим рівнем та не підтвердив свої знання і вміння.
Міністерство освіти і науки України надіслано листа від 03.06.2024 № 1/9758-24 керівникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, Міністерству оборони України та Державному підприємству «Інфоресурс», яким роз'яснено особливості правильного формування довідки про здобувача освіти на основі даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти (ЄДЕБО). Основна мета цього листа полягає в уточненні процесу формування довідок на підставі інформації, що надається закладами освіти.
Колегія суддів зазначає, що лист МОН України має лише роз'яснювальний, інформаційний характер і не встановлює правових норм. Норма Закону є нормою прямої дії та має вищу юридичну силу, ніж лист МОН України №1/9758-24 від 03.06.2024. При цьому, Верховний Суд неодноразово підкреслював у своїх рішеннях те, що листи міністерств не є нормативно-правовими актами.
У своїх роз'ясненнях МОН України щодо формування довідки з ЄДЕБО (лист МОН №1/9758-24 від 03.06.2024 року) прирівнює «відрахування» до «здобутого рівня освіти», що є порушенням Закону.
Визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права позивача, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 74 Закону України «Про освіту», у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: - здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; - відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; - забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; - проводить навчання для роботи з Електронною базою; - здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст.74 Закону України «Про освіту», положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.10.2018 року за 1132/32584, затверджене Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти (надалі - Положення про ЄДЕБО).
Згідно з п. 5 розділу І Положення про ЄДЕБО, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.
Згідно з п.2 розділу ІІІ Положення про ЄДЕБО, інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб'єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.
Відповідно до п. 1 розділу ІV Положення про ЄДЕБО, розпорядник ЄДЕБО: 1) вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; 2) здійснює контроль за забезпеченням захисту інформації в ЄДЕБО згідно із законодавством; 3) використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; 4) вносить до ЄДЕБО інформацію щодо: - ліцензування (рішення про видачу, анулювання ліцензій на провадження освітньої діяльності, звуження, розширення освітньої діяльності) суб'єктів освітньої діяльності відповідно до ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - результатів перевірок, ініційованих розпорядником ЄДЕБО, щодо дотримання суб'єктами освітньої діяльності - ліцензіатами ліцензійних умов на провадження освітньої діяльності; - акредитації спеціальностей, напрямів підготовки у закладах освіти, освітньо професійних програм, за якими здійснюється підготовка здобувачів освітньо кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст", а також освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти (до затвердження положення про акредитацію освітньо-професійних програм у сфері фахової передвищої освіти); - іншу інформацію, визначену законодавством; 5) забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису; 6) встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО; 7) визначає: - перелік інформації, доступ до якої надається уповноваженим суб'єктам; - вартість послуг з організації та підтримання доступу до ЄДЕБО, а також інших послуг, пов'язаних з ЄДЕБО та її реєстрами, що надаються технічним адміністратором ЄДЕБО.
Отже, Міністерство освіти і науки України, є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО.
Враховуючи викладене, колегія суддів констатує, що дії Міністерства освіти і науки України, пов'язані із відображенням у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО інформації, зокрема про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, є протиправними.
Крім того, Міністерство освіти і науки України в порушення законодавства, вчинило протиправні дії по відношенню до позивача в частині невнесення до бази ЄДЕБО змін щодо факту дотримання послідовного навчання, оскільки не забезпечило належних дій щодо організації системи ЄДЕБО та щодо встановлення таких вимог до апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, за яких встановлення послідовності навчання відбувалося б виключно на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та ч. 2 ст. 10 Закону України «Про освіту».
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У відповідності до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Згідно частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У той же час, колегія суддів звертає увагу, що завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
У разі, якщо суб'єктом владних повноважень на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт владних повноважень має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати його прийняти рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції прийняте рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.
За наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю і ухвалити нове судове рішення.
У відповідності до ст. 317 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю та ухвалює нове судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з недодержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з недодержанням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» відносно ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів щодо внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо ОСОБА_1 .
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти та науки України на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень).
Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко