Справа № 320/13772/25 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко А.В.
14 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Василенка Я.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив суд визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 від 27.12.2024 № 522 щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позовну заяву позивачу без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, з посиланням на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 скасувати, направити справу до суду першої інстанції щодо вирішення питання відкриття провадження у справі.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 14.01.2026.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, згідно норм ст. 312 КАС України.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Уухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2025 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.05.2025 позовну заяву позивачеві без розгляду. Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду, виходив з того, що позивач просив суд визнати протиправним та скасувати наказ про накладення дисциплінарного стягнення від 27.12.2024 № 522, однак до суду звернувся лише 21.03.2025, тобто із пропуском місячного строку звернення до суду.
Суд відхилив доводи представника позивача, про те що позивач є військовим та його було призвано на підставі Указу президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» та він знаходиться у віддаленому місці від проходження служби у зоні ведення активних бойових дій та у нього був відсутній зв'язок з адвокатом, з огляду на те, що військова служба, у тому числі військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, як державна служба особливого характеру є публічною службою, а для спорів щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби законодавець встановив місячний строк звернення до адміністративного суду.
Суд не прийняв до уваги аргументи позивача, що він весь час знаходився в зоні бойових дій при виконанні бойових завдань, а тому подача позову була неможливою через відсутність у позивача зв'язку з адвокатом, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та зазначив, що оскільки належних доказів, які б підтверджували зазначені обставини, суду не надано, а той факт, що позивач є діючим військовослужбовцем, не звільняє його від обов'язку дотримання строків, передбачених частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, крім того, позивач не був позбавлений весь цей час можливості звернутися до суду в електронному форматі через підсистему Електронний суд.
У зв'язку з тим, що позивач не усунув недоліки, про які зазначено в ухвалі від 04.05.2025 в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду необґрунтованими та помилковими, оскільки: на нараді 27.12.2024 позивача не повідомили про існування спірного наказу від 27.12.2024, позивач дізнався про наказ № 522 лише 05.02.2025, після того як отримав зменшене грошове забезпечення та дізнався причини які полягали у застосуванні спірного наказу, 05.02.2025 адвокатом Калманом Д.А. надіслано адвокатський запит на адресу Військової частини НОМЕР_1 , спірний наказ був отриманий в копії 25.02.2025 року у відповіді на адвокатський запит.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що вищевказані доводи апелянта про виконанням своїх військових обов'язків по захисту Батьківщини, підверджуються наявним в матеріалах справи посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_2 . Не спростовано також того, що позивач проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 ( НОМЕР_3 навчальний центр).
На переконання колегії суддів, запровадження воєнного стану та проходження військової служби, є підставою, яка повинна враховуватись при вирішенні питання щодо поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку знаходиться у прямому причинному зв'язку з такими обставинами.
Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №697/2360/21.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 дійшов висновку, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Верховний Суд у постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, здійснюючи розгляд питання поважності причин пропуску строку звернення до суду військовослужбовцями, які проходять військову службу під час дії воєнного стану в Україні, дійшов до правового висновку, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У цій постанові від 29 листопада 2024 року у справі №120/359/24, Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок щодо застосування положень статей 122 та 123 КАС України у правовідносинах, пропуск процесуального строку у яких пов'язаний саме з призовом по мобілізації до Збройних Сил України для виконання конституційного обов'язку із захисту суверенітету і незалежності Держави Україна:
Проходження особою військової служби, призваною по мобілізації у Збройні Сили України, може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з кількох причин, пов'язаних із особливим статусом військовослужбовців та характером їхньої служби:
1. Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.
2. Виконання обов'язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.
3. Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.
4. Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов'язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.
5. Обов'язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об'єктивною причиною пропуску процесуального строку.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у даній справі, ОСОБА_1 підпадає під наведені вимоги, оскільки, є учасником бойових дій, військовослужбовцем Військової частини НОМЕР_1 , з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Колегія суддів апеляційної інстанції, враховує обмежений строк звернення до суду у даній категорії справ, участь позивача у заходах по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а також те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про обізнаність позивача зі спірним наказом № 522 саме 27.12.2024, тому висновки суду першої інстанції про недотримання позивачем визначеного ст. 122 КАС України строку звернення до суду, є передчасними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про необхідність повернення без розгляду позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.
Згідно п. ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст. ст. 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року - скасувати.
Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Я.М. Василенко
В.В. Кузьменко