01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий у першій інстанції: Ксензюк А.Я. Суддя-доповідач: Епель О.В.
14 січня 2026 року Справа № 640/15186/21
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства у справах ветеранів України
про визнання протиправним та скасування рішення,
зобов'язання вчинити певні дії,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства у справах ветеранів України (далі - Відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Міжвідомчої комісії від 25 лютого 2021 року №2/111/13 про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій;
- зобов'язати Міністерство у справах ветеранів України прийняти рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправними та скасовано рішення Міжвідомчої комісії Міністерства у справах ветеранів України від 25.02.2021 року №2/ІІІ/13 про відмову у наданні статусу учасника бойових дій;
- зобов'язано Міжвідомчу комісію Міністерства у справах ветеранів України повторно розглянути документи, та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час виникнення (2014-2015 роки) у Позивача права на отримання статусу учасника бойових дій, законодавство України не містило будь-яких обмежень щодо тривалості строку перебування в районах проведення антитерористичної операції. Разом з тим, суд відзначив, що сумарна кількість днів перебування позивача у зоні проведення АТО становить 108 днів.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд зазначив про наявність у відповідача дискреційних повноважень у межах спірних правовідносин втручання в які виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
3. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити постанову про відмову у їх задоволенні.
В обґрунтування своїх вимог Апелянт стверджує, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати приписи Закону № 3551 у редакції, яка передбачає необхідність перебування особи в районі проведення антитерористичної операції не менше 30 днів.
При цьому Міністерство у справах ветеранів України посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постанові від 10.01.2024 у справі № 380/13615/21.
Також Апелянт зазначає, що надані Позивачем документи помилково визнані судом першої інстанції достатніми для можливості надання йому статусу учасника бойових дій.
Окрім того, Міністерство у справах ветеранів України покликається на наявність у комісії дискреційних повноважень у межах спірних правовідносин.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.
5. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, наполягаючи на безпідставності доводів Апелянта та законності рішення суду першої інстанції.
Зокрема, Позивач зазначає, що постанова КМУ від 08.09.2016 № 602 набрала законної сили 16.09.2016 та не має зворотної дії в часі. Також відзначає, що матеріалами службового розслідування підтверджується, що довідка про безпосередню участь у АТО на ім'я Позивача була оформлена та видана згідно вимог чинного законодавства.
6. Апелянтом подано до суду відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якій наполягає на ретроспективній дії п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону №3551-ХІІ. Стверджує, що за перевіреними даними ОСОБА_1 у районі проведення антитерористичної операції перебував у сукупності 17 діб, що не є достатнім. Зазначає, що довідка Добровольчого батальйону ОУН не є документом, на підставі якого надається статус учасника бойових дій.
7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині з наступних підстав.
8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 09.04.2020 ОСОБА_1 звернувся до Міністерства у справах ветеранів України (далі - Мінветеранів) із заявою про надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та надав пакет документів, зокрема: копію витягу з наказу про залучення до проведення антитерористичної операції від АТЦ при СБУ від 08.02.2016 №5дск, оригінал довідки про участь особи в антитерористичній операції від Міністерства оборони України №1208 від 11.03.2020, оригінал довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції від Добровольчого батальйону ОУН №172/0216 від 29.02.2016, копії паспорта та ідентифікаційного коду.
Згідно з витягом з наказу керівника Антитерористичного центру при СБ України №5дск від 08.02.2016 визначено термін прибування позивача до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській області з 01.01.2015 по 18.04.2015. Довідкою, виданою В/ч НОМЕР_1 №1208 від 11.03.2020 підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 18.04.2015 виконував бойові завдання антитерористичної операції в районі села Піски Ясинуватського району Донецької області в період з 01.01.2015 по 18.04.2015. Разом з тим, довідкою, виданою командиром Добровольчого батальйону ОУН про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України №172/0216 від 29.02.2016 підтверджено що ОСОБА_1 (псевдо «ОСОБА_1») дійсно проходив службу в Добровольчому батальйоні ОУН на посаді стрільця в зоні проведення АТО в селі Піски Ясинуватського району Донецької області в період з 01.12.2014 по 18.04.2015. Зазначено, що з 01.01.2015 отримав звання ройовий і став командиром бойової позиції в зоні розмежування села Піски Ясинуватського району Донецької області.
З листа Добровольчого батальйону ОУН від 18.01.2016 № 28 вбачається, що в наданих списках зазначено правдиві дати перебування осіб в передовій зоні АТО. Так, зокрема, зі списку бійців Добровольчого батальйону УПА слідує, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно в період з 15.12.2014 по 18.04.2015 передував в передовій зоні антитерористичної операції.
Також судом першої інстанції встановлено, що Служба безпеки України листом від 28.07.2020 № 2/2/4-10945дск повідомила, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, у зв'язку з чим стосовно нього порушено декілька кримінальних проваджень. Крім цього, СБУ зазначила, що ОСОБА_1 у наказах про відкликання з району проведення АТО не значиться. З урахуванням викладеного, СБУ клопотало здійснити ретельну перевірку щодо наявності у позивача підстав для отримання статусу учасника бойових дій.
Відповідно до листа В/ч НОМЕР_2 Міністерства оборони України від 22.09.2020 №116/9/5/3310 дані щодо виконання позивачем бойових завдань антитерористичної операції у районах її проведення відсутні. У подальшому Служба безпеки України листом від 30.10.2020 № 2/2/4-17660дск повідомила, що за перевіреними даними позивач перебував безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення менше ніж 30 календарних днів, у зв'язку з чим відсутні підстави для надання йому статусу учасника бойових дій на підставі пункту 21 частини першої статті 6 Закону.
Як вбачається з витягу з протоколу засідання Міжвідомчої комісії №10 від 12.11.2020 розглянувши заяву ОСОБА_1 було вирішено відмовити в наданні статусу учасника бойових дій позивачу у зв'язку з відсутністю правових підстав для надання статусу учасника бойових дій відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Про вказане рішення позивача було повідомлено листом Мінветеранів №9944/02/09.1-20 від 18.11.2020.
06.12.2020 ОСОБА_1 повторно надіслав заяву з проханням повторно розглянути на міжвідомчій комісії документи від 09.04.2020 про надання йому статусу учасника бойових дій.
Листом від 10.02.2021 №1256/02/09.1-21 Мінветеранів повідомило позивача про прийняття рішення про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 09.04.2020 щодо надання йому статусу учасника бойових дій.
Після надходження другої заяви позивача від 06.12.2020 щодо повторного розгляду питання про надання йому статусу учасника бойових дій керівник відповідача прийняв рішення винести його документи на розгляд міжвідомчої комісії після направлення уточнюючих запитів до Служби безпеки України та Міністерства оборони України.
Мінветеранів листом від 11.01.2021 № 95/02/09.1-21 звернулася до Служби безпеки України з клопотанням підтвердити чи спростувати попередню інформацію, викладену у листі Служби безпеки України від 30.10.2020 № 2/2/4-17660дск, який слугував підставою для прийняття рішення про відмову. Крім цього, листом від 08.02.2021 № 1161/02/09.1-21 Мінветеранів звернулося до ІНФОРМАЦІЯ_2 з клопотанням надати інформацію про період безпосереднього виконання ОСОБА_1 бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із військовою частиною НОМЕР_1 (Збройними Силами України). Служба безпеки України листом від 18.02.2021 № 2/2/4-4755дск повідомила Мінветеранів про незмінність позиції щодо відсутності підстав у громадянина ОСОБА_1 для одержання статусу учасника бойових дій.
Військова частина НОМЕР_2 Міністерства оборони України листом від 22.02.2021 №116/9/5/62дск повідомила Мінветеранів, що у ході проведення службового розслідування з'ясовано, що ОСОБА_1 у списках особового складу військової частини НОМЕР_1 не значився та не значиться. Безпосередню участь в антитерористичній операції у складі військової частини НОМЕР_1 не приймав та наказами не віддавався. За результатами службового розслідування встановлено, що довідку від 11.03.2020 № 1208 про участь ОСОБА_2 в антитерористичній операції командиром військової частини НОМЕР_1 полковником ОСОБА_3 видано в порушення Порядку № 413 без наявності для цього підстав.
Згідно витягу з протоколу засідання Міжвідомчої комісії №2 від 25.02.2021 прийнято рішення №2/ІІІ/13 від 25.02.2021 про відмову в наданні ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій у зв'язку із відсутністю правових підстав відповідно до пункту 21 частини першої статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як слідує з листа Мінветеранів №2128/02/09.1-21 від 01.03.2021 відмова обґрунтована тим, що СБ України листом №2/2/4-4755дск від 18.02.2021 повідомлено про фактичне перебування позивача в районах антитерористичної операції у сукупності 17 календарних днів. Крім того, зазначено, що В/ч НОМЕР_2 Міноборони України листом №116/9/5/62дск віл 22.02.2021 повідомлено Мінветеранів, що за результатами службового розслідування встановлено, що довідку №1208 від 11.03.2020 про участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції видано без наявності на це підстав.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, Порядком надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №413 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок №413).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 5 Закону №3551-ХІІ учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Пунктом 21 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ визначено, що учасниками бойових дій визнаються: особи, які у період до набрання чинності Законом України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях" у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення, у взаємодії із Збройними Силами України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Національною гвардією України, Службою безпеки України та іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Дія абзацу першого цього пункту не поширюється на працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися та брали безпосередню участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також на осіб, які добровільно забезпечували (або добровільно залучалися до забезпечення) проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (у тому числі здійснювали волонтерську діяльність).
Рішення про надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, приймається міжвідомчою комісією, утвореною центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціального захисту ветеранів війни.
Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.
Підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є (але не виключно) такі документи:
а) довідка органів, які згідно із Законом України "Про боротьбу з тероризмом" визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення у взаємодії із зазначеними в абзаці першому цього пункту суб'єктами;
б) витяг із наказу Антитерористичного центру при Службі безпеки України про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
У разі відсутності зазначених документів підставою для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, є:
для осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, - свідчення (заява) не менше ніж трьох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально;
для осіб, які отримали поранення, контузії, каліцтва, - свідчення (заява) не менше ніж двох свідків про період безпосередньої участі такої особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення, підпис на яких має бути засвідчено нотаріально, а також медичні документи, що підтверджують отримання особою поранення, контузії, каліцтва під час безпосереднього залучення до виконання завдань антитерористичної операції.
До уваги беруться свідчення (заяви) осіб, підпис на яких має бути засвідчений нотаріально, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до абзацу першого пункту 19 частини першої цієї статті та/або статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 частини другої статті 7 цього Закону та які мають документальне підтвердження своєї участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях за період, за який вони свідчать. До періоду безпосереднього виконання особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, завдань антитерористичної операції в районах її проведення, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях у районах здійснення таких заходів включається період, підтверджений усіма свідками.
Особи, яким надано статус особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 13 частини другої статті 7 цього Закону, але після повторного огляду медико-соціальною експертною комісією не встановлено інвалідність, набувають статусу учасника бойових дій за спрощеним порядком, що визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 5 Порядку №413 рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається: міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка утворюється Мінветеранів (далі - міжвідомча комісія), - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання, та стосовно осіб, зазначених в абзаці четвертому пункту 2 цього Порядку.
Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання (пункт 6 Порядку № 413).
Рішення комісії або міжвідомчої комісії може бути оскаржене у судовому порядку, що передбачено пунктом 8 Порядку № 413.
Порядок створення, організації та роботи, основні функції та завдання міжвідомчої комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» врегульовано Положення про міжвідомчу комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», затвердженим наказом Міністерства у справах ветеранів України від 07.11.2019 № 76 (далі - Положення № 76).
Відповідно до п. 2-3 розд. ІІІ Положення № 76 міжвідомча комісія приймає рішення про надання статусу учасника бойових дій на підставі документів про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, визначених пунктом 4 Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.
Міжвідомча комісія розглядає документи та у разі потреби уточнює інформацію про осіб, стосовно яких вони подані, заслуховує пояснення таких осіб, свідків, представників державних органів та у місячний строк із дня надходження документів (уточненої інформації) приймає рішення щодо надання (відмови у наданні) статусу учасника бойових дій, про що інформує комісії, підприємства, установи, організації або їх працівників за формою, наведеною в додатку 1 до цього Положення.
Згідно п. 5 розд. ІІІ Положення № 76 міжвідомча комісія відмовляє в наданні статусу учасника бойових дій у разі:
1) відсутності правових підстав для надання статусу учасника бойових дій;
2) відсутності документів, що містять достатні докази безпосередньої участі особи у виконанні завдань антитерористичної операції у районах її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення;
3) виявлення факту подання недостовірної інформації про участь в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх проведення або подання недостовірних даних про особу;
4) виявлення факту підробки поданих документів;
5) наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.
Відповідно до п. 9розд. ІІ Положення № 76 міжвідомча комісія має право: уточнювати інформацію про осіб, стосовно яких подано документи, заслуховувати пояснення цих осіб, свідків та представників державних органів.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що статус учасника бойових дій, відповідно до приписів пункту 21 частини першої статті 6 Закону №3551-ХІІ та Порядку № 413, надається особам, які у складі добровольчих формувань брали безпосередню участь в антитерористичній операції, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, що підтверджується відповідними документами, перелік яких наведено у пункті 4 Порядку № 413.
Відсутність документів, що містять достатні підтверджуючі докази, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій, а також відсутність підстав, які підтверджуються документами, для надання особам статусу учасника бойових дій є підставою для відмови у наданні такого статусу.
11. Колегія суддів зазначає, що оцінка документів, які подані комісії, має істотне значення для прийняття Відповідачем обґрунтованого рішення про надання/відмову в наданні особі статусу учасника бойових дій. До документів, які є підставою для надання статусу учасника бойових дій Позивачу є, зокрема, довідка органів, які визначені суб'єктами, які безпосередньо здійснюють боротьбу з тероризмом, про період безпосереднього виконання особою бойових завдань антитерористичної операції в районах її проведення та витяг з наказу Антитерористичного центру при СБУ про залучення особи до проведення антитерористичної операції.
12. При цьому, визначений у Порядку № 413 перелік необхідних документів допускає альтернативність і не зведений до їхньої обов?язкової сукупності.
13. Як вбачається з матеріалів справи, Позивач надав Відповідачу витяг з наказу керівника Антитерористичного центру при СБ України №5дск від 08.02.2016, згідно з яким ОСОБА_1 вважається залученим до проведення антитерористичної операції в Донецькій та Луганській областях з 01.01.2015 по 18.04.2015.
Крім того, Позивачем було надано довідку, видану військовою частиною НОМЕР_1 №1208 від 11.03.2020 за підписом командира в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , згідно якої ОСОБА_1 у період з 01.01.2015 по 18.04.2015 виконував бойові завдання антитерористичної операції в районі села Піски Ясинуватського району Донецької області.
У довідці зазначено, що вона видана на підставі, зокрема, зазначеного вище витягу з наказу Антитерористичного центру при СБ України №5дск від 08.02.2016 та клопотання командира ДБ ОУН.
14. Висновки Апелянта щодо відсутності правових підстав для врахування цієї довідки з огляду на встановлення в ході службового розслідування факту відсутності у діловодстві військової частини НОМЕР_1 документів (запитів) від командира добровольчого формування щодо видачі на ім'я ОСОБА_1 довідки про безпосередню участь в АТО, колегія суддів вважає передчасними з огляду на наступне.
Так, зі змісту наявного у матеріалах справи копії наказу від 25.11.2020 № 1336 Про результати проведення службового розслідування /т. 1 а.с. 214-216/ вбачається, що командира військової частини в/ч НОМЕР_1 - ОСОБА_3 , за підписом якого була видана довідка №1208 від 11.03.2020, було притягнуто до відповідальності за відсутність збереження у діловодстві військової частини клопотання командира ДБ ОУН щодо видачі на ім'я ОСОБА_4 довідки про безпосередню участь в АТО. Останньому було нагадано про обов'язки військової служби, оскільки він є відповідальним за організацію діловодства у військовій частині та за збереження документів та інформації, яку вони містять, втрату і несанкціоноване знищення документів, порушення правил користування документами.
15. Разом з тим, як у зазначеному наказі, так і в акті службового розслідування /т. 1 а.с. 217 - 224/ встановлено, що: довідка про безпосередню участь в АТО на ім'я громадянина ОСОБА_1 командиром військової частини ОСОБА_3 видана згідно приписів чинного законодавства, зокрема абз.11 п. 4 Порядку № 413 (щодо її видачі за клопотанням командира добровольчого формування).
Більш того, ані в акті службового розслідування, призначеного на підставі розпорядження командира сухопутних військ Збройних Сил України від 17.11.2020 № 116/9/кц/4/13571, ані у наказі від 25.11.2020 № 1336 Про результати проведення службового розслідування, не встановлено факту, що ОСОБА_1 не брав безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції у період з 01.01.2015 по 18.04.2015, або що довідка №1208 від 11.03.2020 видана безпідставно. Навпаки встановлено, що така довідка видана згідно приписів чинного законодавства.
16. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що недотримання командиром військової частини вимог щодо ведення діловодства не може бути підставою для позбавлення особи права на надання йому статусу учасника бойових дій. Відсутність у діловодстві військової частини клопотання командира добровольчого формування про видачу довідки не свідчить про те, що Позивач не брав безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції у період з 01.01.2015 по 18.04.2015.
17. Отже, лист військової частини НОМЕР_2 від 22.02.2021 № 116/9/5/62 дск, який став підставою для прийняття спірного рішення, містить суперечливі відомості. Разом з тим, матеріали службового розслідування безпосередньо міжвідомчою комісією під час прийняття спірного рішення не досліджувалися.
18. Посилання Апелянта на лист військової частини НОМЕР_2 від 22.09.2020 № 116/9/5/3310 щодо відсутності інформації щодо виконання Позивачем бойових завдань АТО у районах її проведення у взаємодії з військовою частиною НОМЕР_1 , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у зазначеному листі вказано, що відповідні накази ВЧ НОМЕР_1 та ВЧ - польова пошта НОМЕР_3 були передані до Галузевого архіву Міністерства оборони України. Водночас, Відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів, що комісія зверталася до галузевого архіву із відповідним запитом, що свідчить про неповноту встановлення усіх обставин для вирішення питання про надання Позивачу статусу учасника бойових дій.
19. При цьому, апеляційний суд відзначає, що у матеріалах справи також міститься лист Добровольчого батальйону ОУН від 18.01.2016 № 28, з якого вбачається, що в доданих до нього списках зазначено правдиві дати перебування осіб в передовій зоні АТО. Так, зокрема, зі списку бійців Добровольчого батальйону УПА вбачається, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно в період з 15.12.2014 по 18.04.2015 передував в передовій зоні антитерористичної операції.
20. Також згідно довідки № 172/0216 від 29.02.2016, виданої командиром ОСОБА_5 , ОСОБА_1 проходив службу в зазначеному добровольчому формуванні на посаді стрільця в зоні проведення АТО в с. Піски Ясинуватського району Донецької області з 01.12.2014 по 18.04.2015. З 01.01.2015 отримав звання ройовий і став командиром бойової позиції в зоні розмежування с. Піски Ясинуватського району Донецької області.
21. Колегія суддів погоджується з твердження Апелянта, що зазначена вище довідка не зазначена у п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, як документ, який є підставою для надання статусу учасника бойових дій, однак акцентує увагу на тому, що приписи зазначеної норми передбачають можливість надання й інших підтверджуючих документів.
22. Твердження Апелянта про те, що ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні ряду злочинів, у зв'язку з чим стосовно нього порушено декілька кримінальних проваджень є безпідставним, оскільки підставою для відмови у наданні статусу учасника бойових дій є наявність саме обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях. Водночас, ані Відповідач, ані Третя особа на стороні Відповідача не надали жодних належних та допустимих доказів наявності обвинувального вироку суду щодо ОСОБА_1 станом на момент прийняття спірного рішення.
23. Отже, висновки міжвідомчої комісії щодо встановлення факту перебування Позивача безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів є передчасними, а рішення від 25.02.2021 № 2/ІІІ/13 не відповідає вимогам щодо його обґрунтованості. А тому, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо протиправності та наявності правових підстав для його скасування та зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву Позивача, що не є втручанням у його дискреційні повноваження з урахуванням абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України.
24. Переглядаючи рішення суду першої інстанції з урахуванням доводів Апелянта щодо неправильного застосування ним п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», колегія суддів зазначає, що частину першу статті 6 доповнено пунктом 21 згідно із Законом №329-IX від 04.12.2019, який введено в дію 01.01.2020, й саме така редакція вказаної норми була чинною станом на дату звернення Позивача із заявою про надання йому статусу учасника бойових дій та станом на дату прийняття Відповідачем рішення, яке є предметом спору в цій справі. Жодних змін у законодавчому регулюванні спірних правовідносин у цей період часу не запроваджувалось, а тому до спірних правовідносин застосуванню підлягають приписи п. 21 ч. 1 ст. 6 Закону № 3551, які передбачають період перебування безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 380/13615/21.
Зокрема, касаційний суд у цій справі підтримав раніше сформовану правову позицію, згідно якої: у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Тобто, якщо публічно - правові відносини тривали станом на момент запровадження законодавцем іншого (нового) правового регулювання цих відносин і вони не припинились, або виникли після змін у законодавстві, то суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей діяти або приймати рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
Такий підхід у вирішенні питання щодо застосування принципу дії законів у часі продемонстровано Верховним Судом й у постановах від 09.09.2020 у справі №826/10971/16, від 31.03.2021 у справі №803/1541/16, від 24.01.2023 у справах №640/14816/20 та №600/5806/21-а, від 23.07.2024 у справі № 280/3308/23, від 10.10.2024 у справі № 420/11608/23.
25. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів Апелянта щодо встановлення законодавцем мінімального строку перебування осіб, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції у складі добровольчих формувань безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення не менше 30 календарних днів, що надає їм право на отримання статусу учасника бойових дій та наявність правових підстав для застування цієї норми до спірних правовідносин.
26. У зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині у відповідності до ч. 1 та ч. 4 ст. 317 КАС України.
27. Водночас, зазначені обставини не призвели до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог, а тому в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.
28. Аналізуючи всі доводи Апелянта, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
29. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 4 ст. 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
30. Таким чином, апеляційна скарга Міністерства у справах ветеранів України підлягає задоволенню частково, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - зміні в мотивувальній частині.
31. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Міністерства у справах ветеранів України - задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у цій постанові апеляційного суду.
В іншій частині рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 14 січня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк