01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції Соломко І.І.,
Суддя-доповідач Епель О.В.
14 січня 2026 року Справа № 620/3277/25
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року справі
за позовом ОСОБА_1
до Командира військової частини НОМЕР_1
ОСОБА_2
третя особа Військова частина НОМЕР_1
про визнання протиправним рішення та стягнення шкоди,
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 (далі - Відповідач), третя особа - Військова частина НОМЕР_1 в якому просила про:
- визнання рішення командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 протиправним в частині виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в розмірі половини всіх нарахувань;
- зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 змінити наказ щодо виплат ОСОБА_1 грошового забезпечення у зв'язку зі зникненням її сина ОСОБА_3 в повному (100%) розмірі з 17.06.2024;
- стягнення з командира Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоду, яка дорівнює розміру 50% грошового забезпечення її сина ОСОБА_3 , з 17.06.2024 по день прийняття рішення з врахуванням індексації грошового забезпечення та компенсації втрати частини грошового забезпечення у зв'язку з затримкою термінів її виплати.
В обґрунтування заявлених вимог Позивачка зазначала, що є матір'ю зниклого безвісти сина, а тому має право на отримання 100% виплат, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884, оскільки відомості про його батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу.
2. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року адміністративний позов задоволено частково, а саме:
- визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення з 17.06.2024, як члену сім'ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 з 17.06.2024 виплатити ОСОБА_1 100% грошового забезпечення, як члену сім'ї (матері) військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісті, із врахуванням виплачених 50% грошового забезпечення;
- зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що у разі, якщо батько дитини записаний згідно зі ст.135 Сімейного кодексу України, мати має право на отримання виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 у повному обсязі.
Також, враховуючи наявність факту ненарахування та невиплати Позивачеві спірних виплат грошового забезпечення в належному розмірі, суд констатував, що Позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати такого грошового забезпечення.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд виходив з того, що спірна виплата позивачу ще не проведена, тому підстави для нарахування індексації грошового забезпечення відсутні. Також суд зазначив, що Позивач не вказав у позові конкретної суми завданої матеріальної шкоди.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що тільки з 19.04.2025 року Кабінет Міністрів України передбачив витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження як документ що розглядається командиром військової частини для прийняття рішення про виплату грошового забезпечення.
Окрім того, Апелянт покликається на приписи абзацу першого та другого п. 6. Порядку №884 та зазначає, що Позивачка отримає належні грошові кошти у розмірі 50% з 01 лютого 2025 року.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду прийнято за неповно встановлених обставин та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2025 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а від 30.09.2025 - призначено справу до судового розгляду.
5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу і у якому вона просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, стверджуючи про необґрунтованість доводів Апелянта.
При цьому, Позивачка акцентує увагу на тому, що саме на Відповідача покладається обов'язок встановити коли осіб, членів сімей військовослужбовця, які мають право на виплати відповідно до Порядку №884 на підставі наданих документів та на підставі отриманої з державних реєстрів інформації.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 проходив службу у В/Ч НОМЕР_1 , що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 та зник безвісті 17.06.2024, що підтверджується сповіщенням від 19.06.2024 № 9/3/26.
Позивачка є матір'ю зниклого безвісті сина ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного Кодексу України від 16.07.2025 №00046010546 з Єдиного реєстру осіб від 15.07.2025 №20240715-1157, зниклих безвісти за особливих обставин, свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 , доданих до позову.
Зміна прізвища Позивачки з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 23.02.2022 №00035220219.
16.07.2024 Позивачка звернулась до командира В/Ч НОМЕР_1 із заявою, в якій просила включаючи додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 (зі змінами), а також виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2024 рік та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2024 рік, компенсацію за невикористані дні основної (додаткової) відпустки, належні ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , захопленого в полон або зниклого безвісти 17.06.2024. До заяви надала наступні документи: копію свідоцтва про шлюб, копію паспорта, довідку про реєстрацію місця проживання , копію облікової картки платника податків, довідку з установи банку про відкритий картковий рахунок, копію витягу з ЄДР, копію сповіщення сім'ї, копії витягів з ДРАЦСГ № 00035220219, №00046010546, №00046021655, №000460215882.
За результатами розгляду заяви та поданих документів, 12.09.2024 Відповідач листом № 740/33/5977 повідомив Позивачку, що в поданих документах містяться часткові відомості про батька військовослужбовця ОСОБА_6 . Проте документи, шо засвідчують особу батька, а також його заява на отримання власної частки коштів грошового забезпечення або відмова від власної частки на користь матері військовослужбовця відсутні.
8. Нормативно-правове обґрунтування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ст. 2 Закону №2011-XII ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Частиною першою ст. 9 Закону №2011-XII визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Виплата грошового забезпечення цим членам сімей здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, інтернування військовослужбовців або їх звільнення, або визнання їх у встановленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам.
Розділом ХХХ Порядку №260 регулюється питання щодо виплати грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими.
Відповідно до п. 2 Розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.
Згідно з ч. 3 Розділу ХХХ Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Порядок виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх» затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок №884), визначає механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці).
Під терміном "безвісно відсутній військовослужбовець" слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби (пункт 2 Порядку №884).
Пунктом 3 Порядку №884 передбачено, що за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення.
Згідно із пунктом 4 Порядку №884, виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку №884, командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови.
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) приймає рішення про відмову у виплаті у разі: подання заяви особами, що не зазначені в пункті 7 цього Порядку; подання не в повному обсязі документів, зазначених у пункті 4 цього Порядку; подання заяви з порушенням строків, визначених абзацами шостим і сьомим пункту 6 цього Порядку; з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця в полон, самовільного залишення військової частини (установи, організації), місця служби або дезертирування.
Прийняття рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення у зв'язку з поданням не в повному обсязі документів не позбавляє заявників права звернутися до командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації) повторно після усунення причин, що стали підставою для відмови у виплаті.
Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно; військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пунктом 7 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. У разі письмової відмови однієї з осіб від виплати грошового забезпечення її частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на його одержання.
Висновки суду апеляційної інстанції.
9. Переглядаючи оскаржуване рішення суду, з урахуванням доводів учасників справи, колегія суддів акцентує увагу на тому, що лист Військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2024 №740/33/5977, яким Позивачці було відмовлено у нарахуванні і виплаті грошового забезпечення зниклого безвісті її сина у розмірі 100%, не містить підстав для відмови, які наведені у пункті 5 Порядку №884, які є вичерпними і не підлягають розширеному тлумаченню Відповідачем.
10. Посилання Апелянта у спірному рішенні на ненадання ОСОБА_1 документів, що засвідчують особу батька, а також його заяви на отримання власної частки коштів грошового забезпечення або відмова від власної частки на користь матері військовослужбовця є необґрунтованим, оскільки заявницею був додатково наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.
Більш того, як вбачається з матеріалів справи, Позивачкою були надані усі документи відповідно до пункту 4 Порядку №884.
11. Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів відзначає, що стаття 135 Сімейного кодексу України має назву «Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене». Згідно приписів частини першої цієї статті, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
12. З урахуванням вищевикладеного, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, мати має право на отримання виплати, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 у повному обсязі, оскільки батько дитини записаний згідно зі ст.135 Сімейного кодексу України. Посилання Відповідача на ненадання Позивачкою документів, які засвідчують особу батька, а також його заяви на отримання власної частки коштів грошового забезпечення або відмова від власної частки на користь матері військовослужбовця є необґрунтованим, є таким, що не відповідає вимогам законодавства.
13. Аналізуючи доводи Апелянта, колегія суддів приймає до уваги, що необхідність надання разом із заявою копії витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження було передбачено Порядком №884 лише з 19.04.2025, втім зазначає, що Відповідач мав право самостійно отримати з державних реєстрів інформацію щодо осіб, які мають право на отримання грошового забезпечення військовослужбовців, шляхом доступу до таких реєстрів та/або шляхом електронної інформаційної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством (абз. 3 п. 7 Порядку №884). Більш того, Позивачка самостійно надала відповідні відомості з реєстру разом із заявою, однак вони не були взяті до уваги, що призвело до неправильного вирішення питання щодо виплати грошового забезпечення зниклого безвісти військовослужбовця.
14. Посилання Апелянта на приписи пункту 6 Порядку № 884 у редакції постанови КМУ від 15 квітня 2025 р. № 449 є помилковим, оскільки суд вирішує справу за законодавством, чинним станом на момент виникнення спірних правовідносин.
15. З огляду на не зазначення Відповідачем підстав для відмови у виплаті Позивачці грошового забезпечення військовослужбовця ОСОБА_3 , який зник безвісти, Відповідачем не дотримано процедуру прийняття рішення, встановлену пунктом 5 Порядку №844, що не відповідає критеріям обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень з урахуванням приписів частини другої статті 2 КАС України, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про допущення Відповідачем протиправної бездіяльності та наявність правових підстав для виплати Позивачці 100% грошового забезпечення.
16. Оскільки Апелянт не зазначає жодних доводів щодо помилковості рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги апеляційної скарги в цій частині не обґрунтовані.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
17. Аналізуючи всі доводи учасників справи, судова колегія також враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
18. Отже, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що Апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, не виконав обов'язку доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів ті обставин, на які він посилається, а судом першої інстанції повно встановлено обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
19. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
20. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року - без змін.
21. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 14 січня 2026 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Є.І. Мєзєнцев
В.В. Файдюк