Справа № 580/2039/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Трофімова Л.В., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
14 січня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі у справі за адміністративним позовом ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за контрактом, -
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі № 580/2039/23 відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та винести нове рішення, яким задовольнити заяву про виправлення описки у виконавчому листі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.
Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на розгляді в Черкаському окружному адміністративному суді перебував позов ІНФОРМАЦІЯ_1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за контрактом.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року зазначений позов задоволено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1» кошти у сумі 158 054, 38 грн. на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час навчання у ІНФОРМАЦІЯ_1».
На виконання вищезазначеного рішення суду, 18.09.2024 року Черкаським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №580/2039/23.
23.06.2025, через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ІНФОРМАЦІЯ_1» про виправлення описки у виконавчому листі, яка мотивована тим, що судом першої інстанції невірно вказано строк пред'явлення виконавчого документа до виконання 18.09.2023 року, замість вірної дати - 17.06.2026 (далі по тексту - заява).
Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що в даному випадку, судом не було допущено помилок під час видачі виконавчого листа від 23.09.2024 у справі №580/2039/23, а стягувач, який є суб'єктом владних повноважень, пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічний висновок викладено у ч. 2-3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч.1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Правовими положеннями ч.1-2 ст. 374 КАС України регламентовано, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
У даному випадку, підставою перегляду оскаржуваної ухвали, стала помилка допущена судом першої інстанції, на думку скаржника, у виконавчому листі №580/2039/23, виданому 23.09.2024 Черкаським окружним адміністративним судом, а саме: у графі «строк пред'явлення до виконання виконавчого документу» помилково зазначена дата 18.09.2023, замість вірної дати - 17.06.2026.
Дослідивши матеріали справи та доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17.05.2023 року набрало законної сили 17.06.2023 року. Зазначені обставини не оскаржуються сторонами.
Відповідно до частин 1-2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
У свою чергу, частин 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Так, в апеляційній скарзі скаржник наполягає, що вказані правові норми частин 1-2 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути застосовані до позивача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_1» є вищим військовим навчальним закладом, а не суб'єктом владних повноважень.
Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, суб'єкт делегованих повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій на основі законодавства, в т. ч. на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що виходячи зі змісту закону, можна стверджувати про належність суб'єктів делегованих повноважень до суб'єктів владних повноважень.
У даному випадку, ІНФОРМАЦІЯ_1» є суб'єктом делегованих повноважень, якому саме за рахунок вказаного статусу законодавцем надано право звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості саме в адміністративному порядку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність помилок під час видачі виконавчого листа від 23.09.2024 у справі №580/2039/23, та зазначає, що стягувачем - ІНФОРМАЦІЯ_1», який є суб'єктом делегованих повноважень, пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про безпідставність заяви позивача про виправлення описки у виконавчому листі, відповідно апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1», не підлягає задоволенню.
Так, колегія суддів апеляційної інстанції вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу суду.
Таким чином, судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 370, 373, 374, КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1» - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року про відмову у задоволенні заяви про виправлення описки у виконавчому листі - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 14.01.2026 року