Справа № 640/12628/22
14 січня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Бужак Н.П. та суддів Кобаля М.І., Мельничука В.П., перевіривши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання законним права користування, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання законним права користування, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:
1. Поновити строк на подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/12628/22.
2. Врахувати, що позивач вже виконав вимоги обох судів цивільного та адміністративного, але вимоги цих судів є взаємовиключними, чим позивача заведено в тупік та самостійно він більше не може виконати та оскаржити відмову у вікритті відразу цивільного та адміністративного судів в апеляційній інстанції.
2.1. Ухвала Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року в «Електронний суд» не відображаться зовсім. Остання дата у справі «Електронний суд» стоїть 18.08.2022 (скріншот на 20.12.2025 додається).
2.2. Суд може і повинен самостійно направляти справу до іншого суду, якщо встановить, що вона належить до підсудності іншого суду, керуючись нормами процесуальних кодексів (ЦПК, ГПК, КАСУ). Це відбувається шляхом винесення відповідної ухвали, щоб забезпечити розгляд справи належним судом, і спори між судами про підсудність не допускаються. Що зроблено не було.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року зазначену апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки апелянтом пропущено строк на апеляційне оскарження визначений ст. 295 КАС України, а підстави пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі №640/12628/22, наведені ОСОБА_1 у заявленому клопотанні, визнано неповажними.
Окрім того, апеляційну скарга не відповідає вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, а саме, до апеляційної скарги не долучено належним чином оформлений документ, який свідчить про сплату судового збору.
Також зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом не було виконано вимоги вищевказаної статті, а саме з тексту апеляційної скарги не можливо зрозуміти, які саме вимоги позивач висуває до суду апеляційної інстанції та в чому конкретно полягає неправильність чи неповнота оскаржуваного судового рішення, встановлення обставин у справі та застосування норм права судом першої інстанції, оскільки в апеляційній скарзі відсутня прохальна частина.
Апеляційним судом ОСОБА_1 встановлено строк для усунення недоліків апеляційної скарги у термін протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Як убачається з матеріалів справи, а саме, з довідки про доставку електронного листа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 26.12.25 14:54. Отже, останній день для усунення недоліків апеляційної скарги - 05 січня 2026 року.
29 грудня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усуненнянедоліків, в якій апелянт просить поновити строк на подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/12628/22.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі №640/12628/22, колегія суддів зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 оскаржує ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року, тоді як апеляційну скаргу сформовано в системі «Електронний суд» та направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду 20 грудня 2025 року, тобто закінчення строку на апеляційне оскарження.
Так, апелянтом зазначено, що позивачем ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року було оскаржено до Київського апеляційного суду, проте ухвалою Київського апеляційного суду від 30.08.2022 відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження та повернуто йому копію апеляційної скарги з доданими до неї матеріалами.
Як зазначає апелянт, ухвалу Київського апеляційного суд від 30.08.2022 він не отримував, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року.
Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Стаття 44 КАС України передбачає, що учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.
Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
Відповідно до ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Наведеними приписами КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їхню реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок і зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, установлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Щодо вказаних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, слід зазначити, що вказані твердження є безпідставними та не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку, з огляду на наступне.
З картки руху справи вбачається, що оскаржувану ухвалу доставлено до Електронного суду 09.09.2022.
При цьому, з довідки про направлення документів засобами електронного зв'язку вбачається, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року була направлена на електронну адресу позивача, що зазначена ним у позовній заяві.
Водночас, апелянт не заперечує, що отримав оскаржувану ухвалу, а лише посилається на те, що ним було оскаржено ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року в апеляційному порядку та ухвалою Київського апеляційного суду від 30.08.2022 відмовлено у відкритті апеляційного провадження.
Апелянт зазначає, що ухвалу Київського апеляційного суду від 30.08.2022 він не отримував, а тому вважає, що наявні підстави для поновлення строку на оскарження ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року.
Разом з тим, у відповідності до даних з Єдиного державного реєстру судових рішень ухвалу Київського апеляційного суду від 30.08.2022 у справі №640/12628/22 зареєстровано в реєстрі: 01.09.2022 та забезпечено надання загального доступу:02.09.2022.
При цьому, як зазначалося вище, учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Водночас, поважними визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Такими обставинами є ті, що унеможливлюють вчасне звернення до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Крім того, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, а також строки для подання апеляційної чи касаційної скарги, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Отже, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим, а причини пропуску такого строки - неповажними.
Таким чином, оскільки станом на 14 січня 2026 року апелянт зазначені в ухвалі Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2025 року недоліки апеляційної скарги не усунув, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 299, ч. 2 ст. 321, ч. 2 ст. 325, ст.ст. 328-331 КАС України, колегія суддів,-
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 серпня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання законним права користування, визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Кобаль М.І.
Мельничук В.П.