П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 766/5577/25
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Лук'янчук О.В., суддів Бітова А. І., Ступакової І. Г., розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 липня 2025 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним рішення державного органу та визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, -
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 08.07.2025 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню закрито.
Роз'яснено позивачу право звернення до суду із зазначеною заявою у порядку визначеному розділом IV. ст. 374 КАС України.
В задоволенні іншої частини адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Херсонській області, Департаменту патрульної поліції, третя особа Корабельний відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправним рішення державного органу відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка не відповідає вимогам ст. 296 КАС України, а саме пропущено строк звернення до суду, а тому ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2025 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Апелянту роз'яснено наслідки невиконання вимог ухвали суду, передбачені ст.299 КАС України.
На виконання вимог ухвали суду, апелянтом на адресу П'ятого апеляційного адміністративного суду подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що час витрачений на судовий розгляд щодо питання про сплату судового збору у касаційній інстанції, є об'єктивною, незалежною від волі сторін перешкодою для повторного подання апеляційної скарги. Той факт, що позивач після отримання негативного рішення касаційної інстанції невідкладно (28 листопада 2025 року) подав нову апеляцію, сплативши судовий збір, свідчить про його виключну добросовісність та бажання якнайшвидше розглянути справу по суті.
Також апелянт посилається на численні рішення Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Звольський та Звольська проти Чеської Республіки», «Мушта проти України», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Стретч проти Сполученого Королівства», «Пономарьов проти України».
Вивчивши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Колегія суддів зазначає, що поновлення строку (у випадках, що не віднесені до регламентованих частини другої статті 295 КАС України) не є обов'язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.
Приписи пункту 4 частини першої статті 299 КАС є імперативними та зобов'язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на апеляційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб'єктів адміністративного судочинства.
Верховний Суд зауважує, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією із гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права. У зв'язку з цим обмеження права на звернення до суду певним строком не є порушенням права на доступ до суду, яке не є абсолютним та потребує регулювання з боку держави.
Як вбачається з матеріалів справи, вперше позивач оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 287 КАС України. Ухвала суду про повернення апеляційної скарги була прийнята судом у зв'язку із відсутністю сплати судового збору.
Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги, позивач оскаржив його до суду касаційної інстанції, який 06 2025 року за результати розгляду постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви адвоката Лошкарьова Федіра Анатолійовича про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року.
Касаційну скаргу адвоката Лошкарьова Федіра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - повернуто особі, яка її подала.
Колегія суддів наголошує, що зазначені обставини не є поважною підставою пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, зважаючи на те, що реалізація скаржником його права на касаційне оскарження судового рішення у цій справі не обмежувало його право на звернення до суду з апеляційною скаргою після повернення попередньо поданої апеляційної скарги.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справі №932/10417/23 в постанові 03 липня 2025 р.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішення подати скаргу саме до касаційної інстанції, замість повторної подачі апеляційної скарги усунувши недоліки, є суб'єктивним вибором скаржника, а не об'єктивною перешкодою.
Водночас вказуючи про доступ до правосуддя апелянт посилається на численні рішення Європейського Суду з прав людини, зокрема рішення у справах «Звольський та Звольська проти Чеської Республіки», «Мушта проти України», «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», «Стретч проти Сполученого Королівства», «Пономарьов проти України».
Надаючи оцінку таким посиланням колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" практика Європейського суду з прав людини є джерелом права та повинна враховуватись судами України при розгляді справ.
Так, у справі "Меньшакова проти України", № 377/02, рішення від 08.04.2010, пункт 53, Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично, таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" від 28.05.1985, п. 57). Суд підкреслює, що у сфері тлумачення національного законодавства, зокрема процесуальних правил, що застосовуються у судовому провадженні, його роль обмежується перевіркою того, чи результати такого тлумачення національними органами влади, особливо судами, відповідають Конвенції (рішення у справі "Звольський та Звольська проти Чеської Республіки", п. 46).
Європейський Суд з прав людини у справі «Мушта проти України» (заява № 8863/06) зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Так, у параграфі 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 року зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження: цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, оскільки одним із критеріїв "розумності строку" є саме поведінка заявника.
Тобто, колегія суддів звертає увагу, що пропуск строку може бути поновлено, якщо причини визнано поважними (непереборними обставинами, що не залежать від волі особи), а вищенаведені рішення вказують на важливість дотримання процесуальних строків та доведення поважних причин їх пропуску, відповідно до принципів Конвенції та національного законодавства.
Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
Враховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не можна вважати поважними, оскільки їх не можна вважати такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Згідно з п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до ч. 3 ст. 299 КАС України питання про відмову у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції вирішує протягом п'яти днів після надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, зважаючи на те, що станом на теперішній час недоліки апеляційної скарги не усунуто, причини пропуску строку, зазначені апелянтом, визнано судом неповажними, строк встановлений судом для усунення недоліків апеляційної скарги закінчився, колегія суддів приходить до висновку, що є всі підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 295, 296, 299, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Визнати неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження та у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту до Верховного Суду.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: А. І. Бітов
Суддя: І. Г. Ступакова