П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/38588/24
Перша інстанція: суддя Танцюра К.О.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) «Про особовий склад» від 25.06.2024 №569-ОС;
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) «Про результати службового розслідування» від 31.07.2024 № 4241-АГ;
- визнати протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо видання наказів та виплати ОСОБА_1 , як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_2 , грошового забезпечення та додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до приписів пункту 6 статті 9, підпункту «а» пункту 1 статті 9-2 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ), пунктів 6, 7 Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884 (далі - Порядок №884) та пункту 12 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), починаючи з 17.06.2024 і дотепер;
- зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 вчинити певні дії, а саме видати накази та виплатити ОСОБА_1 , як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця ОСОБА_3 , грошове забезпечення та додаткову винагороду, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до приписів пункту 6 статті 9, підпункту «а» пункту 1 статті 9-2 Закону №2011-XII, пунктів 6, 7 Порядку № 884 та пункту 12 Постанови № 168, починаючи з 17.06.2024 і дотепер.
В обґрунтування позовних вимог пояснює, її чоловік, ОСОБА_2 проходив військову службу та 17.06.2024 під час перебування в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 окремої гірсько-штурмової бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ВЧ НОМЕР_4 ) зник безвісті на вогневій позиції « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » поблизу населеного пункту Виїмка Бахмутського району Донецької області, тобто, під час здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії збройних сил російської федерації.
Як зауважує позивачка, Наказ від 25.06.2024 № 569-ОС в частині зняття ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення виданий раніше Наказу від 28.06.2024 №3547-АГ «Про призначення службового розслідування» щодо з'ясування причин та умов, що призвели до самовільного залишення ОСОБА_2 вогневої позиції «Пікассо», що свідчить про його протиправність. Також позивачка вважає протиправними та такими що підлягають скасуванню Наказ «Про результати службового розслідування» від 31.07.2024 № 4241-АГ.
На думку позивачки відповідач самоусунувся від розшуку ОСОБА_2 , а службові особи, які проводили службове розслідування, в період з 28.06.2024 по 27.07.2024 не вжили належних заходів для всебічного, повного, своєчасного і об'єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; не з'ясували обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також не встановили обставини, які пом'якшують або обтяжують відповідальність правопорушника, що ставить під сумнів висновки службового розслідування та законність прийнятого рішення за його результатами.
Як указує позивачка, оскільки відповідач не забезпечив повноту та всебічність службового розслідування, проведення розшукових заходів за місцем виконання обов'язків військової служби штаб-сержантом ОСОБА_2 , то не відповідає дійсності висновок в наказі «Про результати службового розслідування» від 31.07.2024 № 4241-АГ про самовільне залишення вогневої позиції «Пікассо».
З огляду на вказане, на переконання позивачки, є протиправною бездіяльність відповідача щодо не прийняття наказів та не виплати їй грошового забезпечення, в тому числі, додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., передбаченої пунктом 6 статті 9, підпункту «а» пункту 1 статті 9-2 Закону № 2011-XII, пунктами 6, 7 Порядку № 884, пунктом 1- 2 Постанови № 168, починаючи з 17.06.2024 і дотепер.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) «Про результати службового розслідування» від 31.07.2024 №4241-АГ.
В задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час розгляду справи суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що оскаржуваний наказ від 25.06.2024 №569-ОС прийнятий без належного правового обґрунтування та з порушенням встановленого порядку. Також на її думку, відсутні докази, які б беззаперечно підтверджували факт самовільного залишення місця служби.
Мотивуючи свою позицію ОСОБА_1 зазначає, що саме факт внесення відомостей до ЄРДР щодо можливого вчинення військовослужбовцем кримінального правопорушення, зокрема передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення військової частини або місця служби), є юридичною підставою для тимчасового призупинення військової служби, припинення виплат грошового забезпечення, а також призупинення інших видів забезпечення.
На переконання апелянтки, оскільки факт самовільного залишення штаб-сержантом ОСОБА_2 органу Державної прикордонної служби України не доведений під час службового розслідування з дотриманням вимог Порядку № 815, то указаний наказ про зняття штаб-сержанта ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення слід визнати передчасним та необґрунтованим.
Далі апелянтка зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що станом на 29.10.2024 штаб-сержанту ОСОБА_2 наданий офіційний статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин від 03.12.2024.
Посилаючись на положення пункту 4 Порядку № 884, згідно яких членам сімей військовослужбовців виплата грошового забезпечення здійснюється з дня зникнення безвісти, ОСОБА_1 вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог про зобов'язання відповідача видати накази про виплату їй, як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця, грошового забезпечення та додаткової винагороди в розмірі, збільшеному до 100 000 грн.
Таким чином, на її думку, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення вимог в цій частині.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій зазначає про безпідставність доводів поданої апеляційної скарги. Зокрема, апелянт наголошує на правомірності спірного Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону (ВЧ НОМЕР_1 ) «Про особовий склад» від 25.06.2024 №569-ОС, яким ОСОБА_2 знятий з усіх видів забезпечення. Вимоги про зобов'язання прийняти накази та нарахувати та виплатити позивачці грошове забезпечення, в тому числі додаткову винагороду, передбачену Постановою №168 відповідач також вважає безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Окрім цього, Військова частина НОМЕР_1 не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в цій частині скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що службове розслідування проведене відповідно до вимог Порядку №815, жодних порушень з боку відповідача не відбулось та спірний наказ прийнятий за результатами проведеного службового розслідування, за яким факт самовільного залишення спостережного посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі населеного пункту Виїмка Донецької області інспектором прикордонної служби 1 категорії - начальником першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки штаб-сержантом ОСОБА_2 повністю підтвердився.
Апелянт наголошує на тому, що наказ від 31.07.2024 № 4241-АГ «Про результати службового розслідування» є законним та прийнятим в межах наданих повноважень та у спосіб визначений Законом, а тому підстав для його скасування немає.
Позивачка своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 26.11.1994, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_5
30.09.2022 ОСОБА_2 призваний на військову службу під час мобілізації на особливий період в органи Державної прикордонної служби України, зокрема, у ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 21.03.2024 №228-ОС «Про особовий склад» штаб-сержант ОСОБА_2 призначений на посаду інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Згідно Рапорту начальнику загону від 24.06.2024 №29/30949/24-Вн стало відомо, що заступник коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_4 21.06.2024 провів взаємодію з командиром мотопіхотного батальйону десятої окремої гірсько-штурмової бригади « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі - НОМЕР_3 ОГШБ) підполковником ОСОБА_5 , за результатами якої встановлено, що 17.06.2024 штаб-сержант ОСОБА_2 під час перебування в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_3 ОГШБ самовільно залишив вогневу позицію « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в районі населеного пункту Виїмка Донецької області зі штатної зброєю АК-74 № НОМЕР_6 .
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 25.06.2024 №569-ОС «Про особовий склад» ОСОБА_2 на підставі рапорту начальнику загону від 24.06.2024 №29/30949/24-Вн коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки з морально-психологічного забезпечення підполковник ОСОБА_6 , знятий з усіх видів забезпечення (а.с.53).
Згідно витягу з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 27.07.2024 №580-ОС «Про особовий склад» штаб - сержант ОСОБА_2 зарахований в розпорядження начальника загону, звільнивши з посади інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно пункту 127 підпункту 8 (коли більше десяти днів відсутні відомості про місцезнаходження військовослужбовця.-до повернення військовослужбовця до органу Держприкордонслужби (у разі неприйняття іншого рішення про дальше проходження ним військової служби) або до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення померлим) Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, 27.06.2024.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 від 28.06.2024 №3547-АГ «Про призначення службового розслідування» на підставі рапорту від 24.06.2024 №29/30949/24-Вн призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення вогневої позиції « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в районі населеного пункту Виїмка Донецької області штаб-сержантом ОСОБА_2 .
За результатами проведеного службового розслідування складений висновок від 27.07.2024 №04.3/1332/24-Вн.
Під час проведення службового розслідування встановлено наступне: о 16.10 17.06.2024 в районі оборони мотопіхотного батальйону поблизу населеного пункту Виїмка Донецької області на спостережному посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту «ГРОЗА» виявлено відсутність без поважних причин штаб-сержанта ОСОБА_7 зі штатною зброєю НОМЕР_7 (ймовірно з повним боєкомплектом 120 набоїв 5.45 мм). Під час зникнення військовослужбовця зафіксовано удар по спостережному пункту дроном-камікадзе, ознак загибелі штаб-сержанта ОСОБА_7 та трьох військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 не виявлено. Організовані пошукові заходи в зазначеному районі оборони та в районі зосередження мотопіхотного батальйону н.п. Різниківка Донецької області результатів не дали. Таким чином, штаб-сержант ОСОБА_8 під час перебування в оперативному підпорядкуванні командира військової частини НОМЕР_4 ( НОМЕР_3 огшбр) самовільно залишив спостережний пост « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі АДРЕСА_1 та незаконно відсутній у підрозділі з 17.06.2024 по теперішній час. Місцезнаходження військовослужбовця невідомо. За інформацією відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (лист від 01.07.2024 № 16.4/42059-24-Вих) інформація щодо місця перебування штабсержанта ОСОБА_7 відсутня. Керівництвом відділу прикордонної служби з метою попередження негативних явищ з штаб-сержантом ОСОБА_9 проводилися цільові профілактичні заходи, доводилися вимоги статей КУпАП і КК України та відповідальність за правопорушення (злочини) у військовій сфері, про що свідчать звітні матеріали з питань морально-психологічного забезпечення.
На підставі викладеного комісія вважала, що факт самовільного залишення спостережного посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі населеного пункту Виїмка Донецької області інспектором прикордонної служби 1 категорії - начальником першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки штаб-сержантом ОСОБА_2 в умовах правового режиму воєнного стану 17.06.2024 є таким, що знайшов своє підтвердження . (а.с.32).
Згідно Наказу начальника загону від 31.07.2024 №4241-АГ «Про результати службового розслідування» факт самовільного залишення спостережного посту знайшов своє підтвердження; направлено матеріали службового розслідування до ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську для прийняття правового рішення; відділу юридичного забезпечення у разі притягнення штаб - сержанта ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, підготувати цивільний позов щодо стягнення безпідставно виплаченого грошового забезпечення.
Позивачка, вважаючи протиправними оскаржувані накази, а також вважаючи протиправною бездіяльність щодо не винесення відповідних наказів щодо нарахування та виплати їй додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до приписів пункту 6 статті 9, підпункту «а» пункту 1 статті 9-2 Закону №2011-XII, пунктів 6, 7 Порядку № 884 та пункту 12 Постанови № 168, звернулась до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції встановив, що службовим розслідуванням не встановлені наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якої призначене службове розслідування, не підтвердились його фактичні обставини; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначене службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця.
За таких обставин, суд дійшов висновку про передчасність та необґрунтованість прийнятого Наказу від 31.07.2024 №4241-АГ «Про результати службового розслідування», у зв'язку з чим наказ був визнаний судом протиправним та скасований.
Водночас, посилаючись на те, що скасування вказаного наказу не свідчить про автоматичне набуття ОСОБА_2 статусу безвісно відсутнього військовослужбовця, суд визнав передчасними вимоги про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 , як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця, грошового забезпечення та додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до приписів Закону №2011-XII, Порядку № 884 та Постанови № 168 та зобов'язання відповідача прийняти відповідні накази та здійснювати такі виплати та відповідно, у задоволенні цієї частини позовних вимог суд відмовив.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції, колегія суддів враховує, що в межах апеляційної скарги ОСОБА_1 спірним питанням є правомірність Наказу від 25.06.2024 №569-ОС «Про особовий склад» про зняття ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення.
Другим спірним питанням є обґрунтованість доводів позивачки про протиправність бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., передбаченої Постановою №168 відповідно до приписів Закону №2011-XII та Порядку №884, а також зобов'язання відповідача здійснити такі виплати ОСОБА_1 .
Натомість, в межах апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 спірним питанням є правомірність Наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону «Про результати службового розслідування» від 31.07.2024 № 4241-АГ, яким підтверджений факт самовільного залишення спостережного посту; вирішено матеріали службового розслідування направити до ТУ ДБР та відділу юридичного забезпечення у разі притягнення штаб-сержанта ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, а також підготовки цивільного позову щодо стягнення безпідставно виплаченого грошового забезпечення.
Колегія суддів вважає доречним по-перше надати відповідь на доводи апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 , оскільки для вирішення даного спору ключовим питанням є правомірність наказу про проведення службового розслідування.
Тож, відповідаючи на доводи апеляційної скарги про правомірність Наказу від 31.07.2024 № 4241-АГ «Про результати службового розслідування» та помилковість висновків суду першої інстанції щодо задоволення таких вимог, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ), який також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
За визначенням частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 3 статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.
Частина 14 статті 2 Закону №2232-ХІІ визначає, що виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
У подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан в Україні продовжувався та триває до цього часу.
Згідно матеріалів справи, службове розслідування призначене з метою з'ясування причин та умов, що призвели до даного випадку на підставі пункту 1 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 №815 Вказаним висновком встановлено невиконання військовослужбовцем загальних обов'язків військовослужбовців, визначених: статтею 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України; статтею 1 та статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України..
Так, Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV затверджений Дисциплінарний статут Збройних Сил України. Цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту. Дія цього Статуту поширюється на військовослужбовців Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Стаття 4 цього Статуту визначає, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;…додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;…виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Стаття 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачає, що службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Підстави та процедуру проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Державної прикордонної служби України, регіональних управлінь, органів охорони державного кордону, Морської охорони, навчальних закладів, науково-дослідних установ, органів забезпечення, підрозділів спеціального призначення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби), а також військовозобов'язаних під час проходження ними навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження ними підготовки та зборів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (підготовки, зборів), оформлення результатів службового розслідування та прийняття за ними рішень, а також повноваження посадових осіб під час проведення службового розслідування визначено Порядком проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815 (далі - Порядок № 815).
Пункт 4 розділу І Порядку № 815 передбачає, що підставою для призначення службового розслідування є: наявність інформації про невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків; наявність інформації про порушення військової дисципліни або громадського порядку, вимог законодавства, наказів начальників (командирів), розпорядчих документів або виявлення ознак таких порушень; виявлення фактів завдання шкоди; припис Національного агентства з питань запобігання корупції або подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції; установлення фактів дискримінації за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак, а також сексуальних домагань; неправомірне застосування військовослужбовцем заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, озброєння та бойової техніки.
Згідно пункту 7 розділу І Порядку № 815 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування, його (її) обставини (час, місце) та наслідки; осіб, з вини яких трапилася подія, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або спричинили їх виникнення; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями (бездіяльністю) військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення; порушення вимог законодавства, організаційно-розпорядчих актів Адміністрації Держприкордонслужби, посадових інструкцій, які було допущено військовослужбовцем; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення; форму вини (навмисно чи з необережності) та мотиви протиправної поведінки військовослужбовця і його ставлення до вчиненого; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; чи вчинено правопорушення під час виконання військовослужбовцем службових обов'язків; наявність шкоди та її розмір.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку № 815 службове розслідування призначається письмовим наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби. Інші посадові особи можуть звертатися з клопотанням за підпорядкованістю про призначення службового розслідування.
Положення підпункту 1.4 розділу IV Порядку № 815 передбачено, що службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.
Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування.
Відповідно до розділу VI Порядку № 815, за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування.
Пункти 1-3 розділу VI Порядку № 815 передбачають, що за результатами розгляду висновку та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, начальник (командир) органу Держприкордонслужби затверджує висновок службового розслідування та приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.
За пунктом 4 розділом V особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законом.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що згідно висновку службового розслідування №04.3/1332/24-Вн від 27.07.2024 Комісією у період з 28.06.2024 по 27.07.2024 проведено службове розслідування за фактом самовільного залишення спостережного посту «Пікассо» (н.п. Виїмка Донецької області) штаб -сержантом ОСОБА_2 в умовах режиму воєнного стану.
Під час проведення службового розслідування встановлено наступне: о 16.10 17.06.2024 в районі оборони мотопіхотного батальйону поблизу населеного пункту Виїмка Донецької області на спостережному посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту «Гроза» виявлено відсутність без поважних причин штаб-сержанта ОСОБА_2 зі штатною зброєю НОМЕР_7 (ймовірно з повним боєкомплектом 120 набоїв 5.45 мм). Під час зникнення військовослужбовця зафіксований удар по спостережному пункту дроном-камікадзе, ознак загибелі штаб-сержанта ОСОБА_2 та трьох військовослужбовців ВЧ НОМЕР_4 не виявлено. Організовані пошукові заходи в зазначеному районі оборони та в районі зосередження мотопіхотного батальйону н.п. Різниківка Донецької області результатів не дали.
Таким чином, штаб-сержант ОСОБА_2 під час перебування в оперативному підпорядкуванні командира ВЧ НОМЕР_4 ( НОМЕР_8 ) самовільно залишив спостережний пост « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі АДРЕСА_1 та незаконно відсутній з підрозділі з 17.06.2024 по теперішній час. Місцезнаходження військовослужбовця невідомо.
За інформацією відділу внутрішньої та власної безпеки по НОМЕР_2 прикордонному загону Головного відділу внутрішньої та власної безпеки « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (лист від 01.07.2024 №16.4/42059-24-Вих) інформація щодо місця перебування штаб- сержанта ОСОБА_2 відсутня.
Керівництвом відділу прикордонної служби з метою попередження негативних явищ з штаб-сержантом ОСОБА_2 проводилися цільові профілактичні заходи, доводилися вимоги статей КУпАП і КК України та відповідальність за правопорушення (злочини) у військовій сфері, про що свідчать звітні матеріали з питань морально-психологічного забезпечення.
На підставі вищевикладеного, комісія вважає факт самовільного залишення спостережного посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту «Гроза» в районі н.п. Виїмка Донецької області інспектором прикордонної служби 1 категорії - начальником першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тин С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки штаб-сержантом ОСОБА_9 в умовах правового режиму воєнного стану 17.06.2024 таким, що знайшов своє підтвердження.
Згідно висновку службового розслідування №04.3/1332/24-Вн від 27.07.2024, під час службового розслідування, отриманні пояснення старшого лейтенанта ОСОБА_10 , лейтенанта ОСОБА_11 , сержанта ОСОБА_12 , які пояснили, що близько 16.10 17.06.2024 під час виконання бойових завдань особовим складом мотопіхотного батальйону управління ВЧ НОМЕР_4 в районі оборони мотопіхотного батальйону поблизу населеного пункту АДРЕСА_1 на спостережному посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » заступником командира 2 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону управління ВЧ НОМЕР_4 старшим лейтенантом ОСОБА_13 виявлено відсутність без поважних причин трьох військовослужбовців ВЧ НОМЕР_4 та інспектора прикордонної служби 1 категорії - начальника першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки штаб-сержанта ОСОБА_3 зі штатною зброєю АК-74 № НОМЕР_6 (ймовірно з повним боєкомплектом 120 набоїв 5.45 мм). Пошуки військовослужбовців позитивного результату не дали, на телефонні дзвінки не відповідають, місцезнаходження невідоме. Шляхом опитування близьких родичів стало відомо, шо штаб-сержант ОСОБА_2 за місцем проживання не з'являвся. За фактом самовільного залишення позиції військовослужбовцями ВЧ НОМЕР_4 та штаб-сержантом ОСОБА_2 надіслано повідомлення до військової служби правопорядку.
Зі змісту висновку службового розслідування вбачається, що ОСОБА_2 зник під час удару по спостережному пункту дроном-камікадзе.
При цьому, як вказано у висновку, ознак загибелі штаб-сержанта ОСОБА_2 та трьох військовослужбовців ВЧ НОМЕР_4 не виявлено, а організовані пошукові заходи в зазначеному районі оборони та в районі зосередження мотопіхотного батальйону н.п. Різниківка Донецької області результатів не дали.
Колегія суддів зауважує, що жодних доказів того, що організовані пошукові заходи в зазначеному районі оборони та в районі зосередження мотопіхотного батальйону н.п. Різниківка Донецької області взагалі відбувалися, матеріали службового розслідування не містять.
Колегія суддів погоджується із зауваженнями суду першої інстанції, що зважаючи на обставини за яких зник військовослужбовець (удар по спостережному пункту дроном-камікадзе), матеріали службового розслідування мали б містити відомості щодо осіб, що здійснювали пошукові роботи, їх пояснення, відповідні акти, в підтвердження встановлених обставин.
Окрім цього, матеріали справи не містять пояснення осіб, які несли разом із ОСОБА_2 військову службу в день його зникнення.
Отже слід констатувати, що всупереч вимогам пункту 7 розділу І Порядку № 815 службовим розслідування не встановлено: наявність чи відсутність правопорушення або події, з приводу якої призначено службове розслідування, його фактичні обставини; наявність причинного зв'язку між подією, з приводу якої було призначено службове розслідування, та неправомірними діями військовослужбовця; конкретні неправомірні дії або бездіяльність військовослужбовця, який учинив правопорушення.
З огляду на викладене слід погодитися із висновком суду першої інстанції про недостатність проведених дій в рамах службового розслідування, недостатність та необґрунтованість висновків службового розслідування та відповідно протиправінсть прийнятого Наказу від 31.07.2024 №4241-АГ «Про результати службового розслідування».
За таких підстав, на думку колегії суддів, доводи апеляційної скарги про правомірність спірного наказу не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ВЧ НОМЕР_1 та скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.
Переходячи до оцінки доводів апеляційної скарги, в яких ОСОБА_1 наполягає на тому, що Наказ від 25.06.2024 №569-ОС «Про особовий склад» про зняття ОСОБА_2 з усіх видів забезпечення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, колегія суддів керується наступним.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону №2232 - ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Стаття 24 Закону №2232 - ХІІ визначає початок, призупинення, продовження і закінчення проходження військової служби, час та місце виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до частини 2 статті 24 Закону №2232 - ХІІ військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством. Під час дії воєнного стану військова служба для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби чи дезертирували, не призупиняється.
Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п'ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).
Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов'язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону №2232 - ХІІ закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) військовослужбовець не виключається та контракт не припиняється (не розривається) у разі: перебування на лікуванні; захоплення в полон або заручником, а також інтернування у нейтральну державу; безвісної відсутності - до визнання його в установленому порядку безвісно відсутнім або оголошення померлим; настання інших випадків, визначених законодавством.
Окрім цього, відповідно до абзацу 13 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції №468 виключення зі списків особового складу органу Держприкордонслужби проводиться наказом по особовому складу в такі строки: осіб, які самовільно залишили органи Держприкордонслужби або місце служби, і тих, що не з'явилися в строк без поважних причин на службу при призначенні, переміщенні, з відрядження, відпустки, навчання або закладів охорони здоров'я тривалістю понад три доби, - тільки після з'ясування причин залишення ними (неповернення) органу Держприкордонслужби та внесення в єдиний реєстр досудових розслідувань, але не раніше ніж через три місяці після закінчення встановленого строку відрядження, відпустки, лікування, навчання або самовільного залишення органу Держприкордонслужби. Протягом цього часу вони вважаються тимчасово відсутніми і обліковуються в кадрових підрозділах у книзі обліку тимчасово відсутнього й тимчасово прибулого до органу Держприкордонслужби особового складу в окремому розділі.
В свою чергу, абзац 14 пункту 5 глави 2 розділу ІІ Інструкції № 468 встановлює, що військовослужбовці, які самовільно залишили військові частини, у триденний строк з моменту залишення частини знімаються зі всіх видів забезпечення.
Колегія суддів враховує, що згідно інформації, викладеної в рапорті від 24.06.2024 №29/30949/24-Вн, Наказ від 25.06.2024 №569-ОС прийнятий відповідно до наведених вище вимог Інструкції № 468, а тому на думку колегії суддів доводи ОСОБА_1. про протиправність цього наказу, з огляду на передчасне його прийняття не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про протиправність бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 щодо не виплати їй грошового забезпечення, в тому числі додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., передбаченої Постановою №168 відповідно до приписів Закону №2011-XII та Порядку № 884 а також зобов'язання відповідача здійснювати такі виплати, колегія суддів керується наступним.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Стаття 1-2 Закону №2011-ХІІ встановлює, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частини 2-4 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначають, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Як мовилося вище Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введений воєнний стан, який триває до тепер.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв Постанову №168.
Приписами Постанови №168, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Приписами Постанови №168, визначено, що Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1--1, у тому числі такі, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення).
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Механізм виплати грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення, сім'ям військовослужбовців Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Держспецтрансслужби та Держспецзв'язку, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх (далі - військовослужбовці), регламентується Порядком виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх , затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 (далі - Порядок №884).
В розумінні п. 1 даного Порядку під «безвісно відсутній військовослужбовець» слід розуміти зниклого безвісти під час захисту Вітчизни військовослужбовця, щодо якого понад 15 днів відсутні відомості про місце його перебування, крім відомостей про самовільне залишення військової частини або місця служби.
Згідно пунктів 3,4, 5 Порядку №884 за військовослужбовцями зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення (далі - грошове забезпечення) з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону
Виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється у разі, коли заява про його виплату надійшла до військової частини (установи, організації): до дня звільнення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах; протягом трьох років з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовців безвісно відсутніми або оголошення померлими, але не пізніше ніж до дня набрання законної сили рішенням суду про скасування рішення про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Пункт 7 Порядку №884 визначає, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Отже, грошове забезпечення безвісно зниклого військовослужбовця виплачується дружині, а в разі її відсутності повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Спірним питанням у розрізі доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка вважає безпідставною бездіяльність відповідача щодо невиплати грошового забезпечення, як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця, є наявність права на призначення та отримання грошового забезпечення, з огляду на те, що за результатами проведеного службового розслідування її чоловік, ОСОБА_14 визнаний таким, що самовільно залишив пост та ухиляється від проходження військової служби.
Згідно матеріалів справи, за результатами проведеного службового розслідування складений висновок від 27.07.2024 №04.3/1332/24-Вн, згідно якого факт самовільного залишення спостережного посту « ІНФОРМАЦІЯ_4 » ротного опорного пункту « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в районі населеного пункту Виїмка Донецької області інспектором прикордонної служби 1 категорії - начальником першої групи першого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки штаб-сержантом ОСОБА_2 в умовах правового режиму воєнного стану 17.06.2024 є таким, що знайшов своє підтвердження.
Згідно Наказу начальника загону від 31.07.2024 №4241-АГ «Про результати службового розслідування» факт самовільного залишення спостережного посту знайшов своє підтвердження; матеріали службового розслідування направлені до ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську для прийняття правового рішення; відділу юридичного забезпечення у разі притягнення штаб - сержанта ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності, підготувати цивільний позов щодо стягнення безпідставно виплаченого грошового забезпечення.
Разом з цим, колегія суддів враховує, що за наслідком судового розгляду та апеляційного перегляду висновків суду першої інстанції, вказаний висновок та Наказ від 31.07.2024 №4241-АГ «Про результати службового розслідування» не знайшов свого підтвердження, а тому цей Наказ внаслідок встановлених судом порушень проведення службового розслідування, визнаний судом першої інстанції протиправним та скасований.
Варто наголосити, що на сьогодні жодного висновку про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім військовослужбовцем немає.
З цього приводу слід зазначити, що згідно з частиною 5 статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частина 1 статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Водночас, як правильно зазначив суд першої інстанції скасування вказаного наказу не свідчить про автоматичне набуття ОСОБА_2 статусу безвісно відсутнього військовослужбовця, а тому на думку колегії суддів суд першої інстанції цілком обґрунтовано визнав передчасними вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 щодо не виплати їй, як дружині безвісно відсутнього військовослужбовця грошового забезпечення та додаткової винагороди, у розмірі, збільшеному до 100 000 грн., відповідно до приписів Закону №2011-XII, Порядку № 884 та пункту 1-2 Постанови № 168 та зобов'язання ВЧ НОМЕР_1 прийняти відповідні накази та здійснювати такі виплати ОСОБА_1 .
За таких підстав колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги про помилковість висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Таким чином, доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.
Колегії суддів вважає, що наведені доводи апеляційних скарг правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Колегія суддів вважає, що надала відповідь на ключові доводи апеляційних скарг та не вбачає підстав для їх задоволення.
Відтак, слід констатувати, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційних скарг відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 травня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко