П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7306/25
Перша інстанція: суддя Радчук А.А.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_3 оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 з питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення про надання відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 цього Закону.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що його мати ОСОБА_2 , яка проживає разом з ним, є особою, яка потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та стороннього догляду, що підтверджується висновком КНП «Херсонська міська клінічна лікарня імені А. і О. Тропіних» №440/3 (Протокол № 57) від 07.06.2024.
Далі позивач пояснює, що подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543 -ХІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543 - ХІ), у зв'язку з тим, що він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю.
Однак за результатом розгляду його зави відповідач прийняв рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу із посиланням на наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд, а саме батько позивача - ОСОБА_3 .
Позивач вважає рішення про відмову у наданні відстрочки протиправним та таким, що суперечить положенням пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 -ХІ.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію апелянт, посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 зазначав, що саме до повноважень ЛКК належить прийняття висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі
Апелянт наголошував на тому, що відповідно до висновку ЛКК його мати має порушення функцій організму, через які не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребує постійного догляду на непрофесійній основі. Також він звертав увагу на те, що саме він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю.
Окрім цього, апелянт просив врахувати, що його батько не може здійснювати догляд за матір'ю через стан його здоров'я, що підтверджується довідкою огляду ЛКК КНП «Херсонська клінічна лікарня імені А. та ОСОБА_4 » № 32/1 від 17.01.2025, про неможливість здійснення постійного догляду іншим близьким родичем - батьком позивача ОСОБА_3 .
На переконання апелянта, під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував наведені обставини, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про правомірність оскаржуваного рішення та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляції, з огляду на таке.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є громадянином України, військовозобов'язаний та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 .
05.02.2025 ОСОБА_1 звернувся до голови ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закон №3543 - ХІ, у зв'язку з тим, що він здійснює постійний догляд за своєю матір'ю ОСОБА_2 .
До заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач надав копії наступних документів:
- Свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ;
- Довідки про отримання допомоги № 866/14 від 19.08.2024 виданої Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради;
- Довідки огляду ЛКК КНП «Херсонська клінічна лікарня імені А. та О. Тропіних» №32/1 від 17.01.2025 про неможливість здійснення постійного догляду, іншим близьким родичем - батьком позивача ОСОБА_3 ;
- Висновку № 440/3 від 07.06.2024 про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами розгляду заяви позивача направив йому повідомлення № 113656 від 14.02.2025, в якому зазначив, що Комісією з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянута заява та подані документи щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 - ХІ.
Відповідач повідомив, що за результатами розгляду поданої заяви протоколом від 13.02.2025 № 7 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та повідомила позивачу, що він підлягаєте призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах.
Причинами відмови відповідач указав: наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд.
Позивач, вважаючи вказане рішення протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті та відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу, оскільки висновок ЛКК від 07.06.2024 № 440/3 Форми 080-4/ о не містить висновку, що мати позивача потребує постійного догляду. Дослідивши вказаний висновок суд зазначив, що він є строковим та не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, а тому не може бути визнаний належною підставою для застосування пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІ та надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. За таких підстав, суд першої інстанції вважав, що оскаржуване рішення є правомірним та підстави для його скасування та задоволення заявленого позову відсутні.
Водночас, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Спірним питанням, в даному випадку, є правомірність відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 - ХІ.
Позивач вважає, що має право на відстрочку, оскільки здійснює постійний догляд за його матір'ю, а його батько, внаслідок наявних у нього захворювань не може здійснювати постійний догляд за дружиною, що підтверджується відповідною довідкою.
Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів керується наступним.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232 - ХІІ).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1 Закону №2232 - ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Частина 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ унормовує, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
За приписами частини 7 статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Пункт 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, передбачає, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
З 24.02.2022 відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений режим воєнного стану, який триває до цього часу.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі і вище - Закон №3543 - ХІ).
Порядок надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації регулюється статтею 23 Закону №3543 - ХІ.
Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю (батьком чи матір'ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.
Згідно з пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України №3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Разом з цим, 16.05.2024, на реалізацію положень частини 5 статті 22 Закону України №3543-ХІІ Уряд України прийняв Постанову №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації (далі - Порядок №560).
Пункт 56 Порядку № 560 визначає, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону №3543 - ХІ.
Відповідно до пункту 57 цього Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
-голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
-члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Згідно пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
На підставі пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтверджуючі документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Відповідно до пункту 61 Порядку №560 військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини 2 статті 23 Закону №3543 - ХІ, та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд.
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов'язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного, який здійснює догляд.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними, а також за відсутності інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд у випадку необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір'ю.
Повертаючись до матеріалів справи, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 №3543 - ХІ.
Також матеріалами справи підтверджується, що до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації позивач надав копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 ; довідки про отримання допомоги №866/14 від 19.08.2024 виданої Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Корабельної районної у місті Херсоні ради; довідки огляду ЛКК КНП «Херсонська клінічна лікарня імені А. та О. Тропіних» № 32/1 від 17.01.2025 про неможливість здійснення постійного догляду, іншим близьким родичем - батьком позивача ОСОБА_3 ; висновку № 440/3 від 07.06.2024 про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Протоколом від 13.02.2025 №7 комісія ІНФОРМАЦІЯ_2 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу, посилаючись на наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд, зокрема, батько позивача.
Водночас, колегія суддів зауважує, що така відмова ґрунтується на хибному тлумаченні пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ, оскільки умова щодо відсутності інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати догляд за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка) військовозобов'язаного, має дотримуватися у тому випадку, якщо про надання відстрочки заявив військовозобов'язаний, який зайнятий постійним доглядом за батьком чи матір'ю дружини (чоловіка). Ця частина норми викладена у дужках, якщо ж йдеться про догляд військовозобов'язаним за своїми батьком чи матір'ю, то наявність інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати за ними догляд, не є перешкодою для надання відстрочки.
Колегія суддів враховує, що згідно висновку ЛКК №440/3 від 07.06.2024, який був наданий ОСОБА_1 разом із заявою, його мати має порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.(а.с. 12-15)
Тобто, вказаний документ підтверджує, що мати позивача потребує постійного догляду, у зв'язку з чим можна зробити висновок, що позивач є особою, яка зайнята постійним доглядом за хворою матір'ю, яка потребує постійного догляду згідно висновку ЛЛК.
Також слід зазначити, що відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ЛКК КНП «Херсонська клінічна лікарня імені А. та ОСОБА_4 » №32/2 від 17.01.2025 батько позивача - ОСОБА_3 згідно рішення ЛЛК, стан після операції видалення грижі (10.05.2023) помірний больовий синдром післяопераційної ділянки, ожиріння ІІІ ступеня, хворіє на бронхіальну астму та артеріальну гіпертензію ІІ-ІІІ ступеня, за станом здоров'я не може здійснювати постійний сторонній догляд.(а.с. 16)
Як мовилося вище, ОСОБА_3 подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 усі необхідні документи, що передбачені додатком 5 до Порядку № 560, які додаються до заяви про надання відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ.
Таким чином, ІНФОРМАЦІЯ_5 , приймаючи рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу із посиланням на наявність інших родичів першого ступеня споріднення, що можуть здійснювати постійний догляд, помилково вважав, що батько позивача може здійснювати догляд за його дружиною.
Враховуючи викладені вище норми чинного законодавства та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку про помилковість рішення ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо відмови у наданні відстрочки від призову позивачу відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 №3543 - ХІ.
Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції у мотивувальній частині констатував хибність висновку відповідача про відмову у наданні відстрочки відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІ, однак мотивував свою відмову у задоволенні позову посиланням на те, що довідка, надана позивачем не підтверджує, що мати позивача, ОСОБА_2 за станом здоров'я потребує здійснення постійного догляду.
Водночас, колегія суддів вважає помилковим такий висновок суду першої інстанції, оскільки як мовилося вище, відповідно до висновку ЛКК №440/3 від 07.06.2024 мати позивача має порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, отже вона потребує постійного догляду, що свідчить про те, що позивач є особою, яка зайнята постійним доглядом за хворою матір'ю, яка є особою, яка потребує постійного догляду за висновком ЛЛК, а тому у розумінні приписів пункту 9 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ позивач має право на відстрочку від призову на військову службу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог із посиланням на те, що у висновку ЛКК від 07.06.2024 № 440/3 Форми 080-4/ о не зазначено, що мати позивача потребує постійного догляду.
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції не врахував наведені вище обставини, у зв'язку з чим безпідставно визнав правомірним спірне рішення, оформлене протоколом №7 від 13.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 - ХІ.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині шляхом скасування рішення, оформленого протоколом №7 від 13.02.2025.
Стосовно іншої частини позовних вимог, зокрема, їх зобов'язальної частини, а саме: зобов'язання Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 повторно розглянути подану заяву та надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частина 4 статті 245 КАС України визначає, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 60 Порядку №560 за результатами такої перевірки на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Колегія суддів враховує, що 03.06.2025 мати ОСОБА_1 проходила повторний огляд та отримала висновок № 287/1 від 03.06.2025, і такий висновок не подавався до ІНФОРМАЦІЯ_2 для перевірки відповідності його чинному законодавству та достатності підтвердження права на відстрочку, відповідно до положень пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 - ХІ.
За таких обставин, на думку колегії суддів, належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання комісію ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.02.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону №3543 - ХІ, та прийняття відповідного рішення, з урахуванням висновків суду, наведених у цій постанові.
Відповідно до частини 1, частини 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Частина 6 статті 139 КАС України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
При зверненні до суду першої інстанції з даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн., а при поданні апеляційної скарги - 1454,00 грн. (всього 2665,20 грн. судового збору).
Відтак, у зв'язку з частковим задоволенням позову, на підставі частини 3 статті 139 КАС України, з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути суму 1776,80 грн. судового збору, що є пропорційною задоволеним позовним вимогам.
Окрім цього, в суді першої інстанції позивач заявив клопотання про стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн., на підтвердження яких надав договір про надання правничої допомоги від 11.03.2025, опис виконаних робіт від 13.03.2025 та квитанцію №89 від 12.03.2025 про оплату послуг адвоката в сумі 7000,00 грн.
Водночас, враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії справ незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тобто без участі сторін у судових засіданнях, а також враховуючи складність справи, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат є завищеним та обґрунтованою сумою витрат на правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу за рахунок ІНФОРМАЦІЯ_2 є сума 5000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Колегія суддів констатує, що доводи апеляційної скарги лише частково знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до приписів статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..
Оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, колегія суддів вважає, що судове рішення слід скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 року - скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії з питань відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 7 від 13.02.2025 щодо відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_6 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за пунктом 9 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з прийняттям відповідного рішення по суті, з урахуванням висновків суду.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір в сумі 1776,80 грн.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко