П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
14 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/24737/25
Перша інстанція: суддя Єфіменко К.С.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів - Бойка А.В., Єщенка О.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовом до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі - відповідач, УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси), в якому просить:
- визнати протиправними дії УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси щодо відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
- зобов'язати відповідача надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час проходження військової служби отримав травму, що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого. На його звернення до УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси стосовно отримання адміністративної послуги: «Встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видача посвідчення» отримав відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, із посиланням на те, що причина інвалідності не пов'язана із захистом Батьківщини або з участю в бойових діях. Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його права на соціальний захист, як особи з інвалідністю третьої групи, зокрема, отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправними дії УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси щодо відмови у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Зобов'язано УСЗН Хаджибейському районі м. Одеси надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
В апеляційній скарзі, Департамент праці та соціальної політики ОМР посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Мотивуючи свою позицію апелянт зазначає, що визначальною ознакою категорії осіб, які відносяться до осіб з інвалідністю внаслідок війни, є те, що такі особи безпосередньо брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, тоді як травма, яку отримав позивач, внаслідок якої встановлена інвалідність, не є такою. Апелянт наголошує на тому, що відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 17.06.2025 №10474/25/1917/В причиною інвалідності позивача є поранення (контузії, травми, каліцтва), захворювання або інші ушкодження здоров'я, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій із зазначенням формулювання за рішенням ВЛК: поранення (контузії, травми, каліцтва), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Отже, як вважає апелянт, вказана причина інвалідності не відповідає вимогам пункту 1 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому відсутні підстави для надання позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та відповідно задоволення позову.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, які ідентичні доводам викладеним у позовній заяві, та які узгоджуються із висновками суду першої інстанції зазначає про безпідставність поданої скарги. Рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Збройних Силах України.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №43 від 06.03.2022 молодший лейтенант ОСОБА_1 призначений на посаду офіцера відділу радіолокаційної боротьби ВЧ НОМЕР_1 .
Згідно витягу з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 (інвентарний №237дск, 2022 р.) 23.04.2022 ОСОБА_1 у складі групи РЕБ GNSS «Туман» направлений для виконання завдань внесення неправдивих координат для системи навігації високоточної зброї, штурмової авіації, БПЛА та іншої в/техніки, що використовує GPS/GLONAS в район м. Київ, згідно бойового розпорядження КСП Збройних Силах України №343/824 від 23.04.2022.
19.07.2022 під час виконання обов'язків військової служби ОСОБА_1 , отримав травму, а саме контузію лівого ока середнього ступеню тяжкості, частковий гемофтальм, преретинальний та субретинальний крововилив, вторинна дегенерація сітківки лівого ока. Вказане підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого №4200844.
Як вбачається з вищевказаного журналу бойових дій, 19.07.2022 молодший лейтенант ОСОБА_2 та солдат ОСОБА_3 вибули в м. Київ до складу розрахунку АПК імітації сигналів «Туман», де замінили лейтенанта ОСОБА_1 .
Наказами Головнокомандувача Збройних Сил України №125 від 30.04.2022, №157 від 02.06.2022, №184 від 01.07.2022, №212 від 01.08.2022, №237 від 01.09.2022 визначено, що м. Київ є районом ведення бойових дій до 10.08.2022.
Таким чином у період з 23.04.2022 по 19.07.2022 військовослужбовець ОСОБА_1 перебував на бойовому завданні у м. Києві в зоні ведення бойових дій, направлених на захист Батьківщини.
В подальшому, у зв'язку з отриманою травмою, ОСОБА_1 проходив неодноразове лікування та постійний нагляд у медичних закладах.
Медичними та військово-обліковими документами підтверджується, що ОСОБА_1 отримав травму: «Наслідки контузії (19.07.2022) важкого ступеня з субретинальним крововиливом, розривом судинної оболонки лівого ока, ліковане анти-VEGF-терапією (20.01.2023, 24.02.2023) - хоріоретинальний рубець, вторинна дегенерація сітківки при гостроті зору 0,2 незалежно від корекції. Гострота зору правого ока 1,0. Тяжка травма».
Згідно витягу з протоколу засідання штатної ВЛК 18 регіональної ВЛК №330 від 13.02.2025 травма капітана ОСОБА_1 , 1992 року народження, ТАК, пов'язана з виконання обов'язків військової служби.
Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (ЕКОПФО) №10474/25/1917/Р від 17.06.2025 ОСОБА_1 визнаний інвалідом третьої групи інвалідності строком на один рік.
Причиною інвалідності, згідно вказаного рішення, стало поранення (контузія, травма, каліцтво), захворювання або інші ушкодження здоров'я, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби або службових обов'язків з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій (за рішенням ВЛК: Поранення (контузія, травма каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
04.07.2025 ОСОБА_1 звернувся до УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси із зверненням стосовно отримання адміністративної послуги: «Встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, видача посвідчення».
10.07.2025 позивач отримав від УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, оскільки причина його інвалідності не пов'язана із захистом Батьківщини або з участю в бойових діях.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що виявлена у позивача травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а тому вважав, що останній має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, відповідно до приписів статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов висновку, що дії УСЗН в Хаджибейському районі м. Одеси щодо відмови позивачу у встановлені статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправними.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них, є Закон України від 22.10.1993 № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII).
Відповідно до статті 1 Закону №3551-ХІІ цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров'я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров'я.
Згідно статті 4 вказаного Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.
Пункт 1 частини 2 статті 7 Закону 3551-XII визначає, що до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону 3551-XII до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Таким чином, для надання особі статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до вимог наведених вище норм необхідним є існування наступних умов - отримання військовослужбовцем інвалідності внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що були одержані під час захисту Батьківщини та/або виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті, а також з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Аналізуючи положення Закону №3551-ХІІ колегія суддів також враховує, що згідно положень частини 4 статті 24 цього Закону військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:
1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;
3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);
4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою;
5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Таким чином, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) включає періоди безпосереднього несення військової служби та виконання відповідних обов'язків.
При цьому, слід врахувати, що поняття виконання обов'язків військової служби та виконання обов'язків із захисту Батьківщини чи участі в бойових діях на території інших держав не є тотожними. Перша сфера обов'язків за своїм змістом є значно ширшою, а тому отримання поранення чи іншого ушкодження здоров'я навіть пов'язаного із виконанням обов'язків військової служби не у кожному випадку є підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Натомість, визначальною умовою для отримання такого статусу є пов'язаність причини інвалідності із захистом Батьківщини чи участю в бойових діях.
Водночас, саме поняття обов'язків військової служби невід'ємно пов'язане із пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконанням військових обов'язків, про що йдеться у частині 1 статті 7 Закону №3551-ХІІ.
Повертаючись до матеріалів справи колегія суддів враховує, що відповідно до витягу з журналу бойових дій ВЧ НОМЕР_1 23.04.2022 ОСОБА_1 у складі групи РЕБ GNSS «Туман» направлений для виконання завдань внесення неправдивих координат для системи навігації високоточної зброї, штурмової авіації, БПЛА та іншої в/техніки, що використовує GPS/GLONAS в районі м. Київ, згідно бойового розпорядження КСП ЗСУ №343/824 від 23.04.2022.
19.07.2022 під час виконання обов'язків військової служби ОСОБА_1 отримав травму, а саме: контузію лівого ока середнього ступеню тяжкості, що підтверджується копією виписки з медичної карти стаціонарного хворого.
Окрім цього, особливої уваги заслуговує те, що відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військової-лікарської комісії 18 регіональної ВЛК №330 від 13.02.2025 травма капітана ОСОБА_1 . ТАК, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби.
Також колегія суддів зауважує, що позивач отримав травму саме під час виконання обов'язків військової служби, перебуваючи на бойовому завданні у районі ведення бойових дій, зокрема, в районі м. Київ, який відповідно до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №184 від 01.07.2022 віднесений до районів ведення бойових дій, що пов'язані із захистом Батьківщини, та на момент отримання поранення належав до осіб з числа військовослужбовці, які беруть участь у захисті Батьківщини.
З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів констатує, що травма ОСОБА_1 пов'язана з виконанням обов'язків військової служби, а тому останній має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, у зв'язку із чим відповідач дійшов помилкового висновку про відмову у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.
На думку колегії суддів доводи апелянта щодо невизнання позивача особою з інвалідністю внаслідок війни, суперечить вимогам Закону №3551-XII, та порушують його права на належний соціальний захист.
З приводу таких аргументів апелянта колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції доречно зауважив на тому, що чинним законодавством регламентований перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у рішенні експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до висновку експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №10474/25/1917/Р від 17.06.2025, ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у встановленні ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є протиправною, оскільки позивач отримав травму під час виконання обов'язків військової служби, внаслідок якої йому встановлена ІІІ група інвалідності, так само як і з висновком про протиправність відмови у видачі позивачу посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Отже, слід констатувати, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, а тому відсутні підстави для скасування правильного по суті рішення.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують та не містять аргументів, яким би не була надана правова оцінка судом першої інстанції.
Будь-яких інших доводів, з боку апелянта, які б могли свідчити про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, апеляційна скарга не містить. За таких підстав колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до вимог статті 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Оскільки суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2025 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення в Хаджибейському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України
Головуюча суддя О. А. Шевчук
суддя А. В. Бойко
суддя О. В. Єщенко