Справа № 519/12/26
Провадження № 1-кп/519/33/26
15.01.2026 м. Південне
Південний міський суд Одеської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 21.08.2025 за №12025161200000448 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України,
В провадженні Південного міського суду Одеської області перебуває обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025161200000448 від 21.08.2025, за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 надав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, без визначення розміру застави. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що оскільки строк раніше обраного запобіжного заходу спливає, а ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу, продовжують існувати, так як перебуваючи на волі останній може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків; перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його адвокат ОСОБА_5 вирішення вказаного питання залишили на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку учасників процесу, суд доходить наступного висновку.
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 22.08.2025 до ОСОБА_6 , застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, який був неодноразово продовжений відповідними ухвалами слідчого судді. Закінчення строку тримання під вартою визначено 18.01.2026.
Відповідно до ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Запобіжний захід продовжується з метою попередження ризиків та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто, в даному випадку, слідчий, прокурор чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Згідно зі ст.178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а також вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення - є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
За вищевикладених обставин, суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
На думку суду також існує ризик можливого впливу обвинуваченого на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом, а тому обвинувачений на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Обґрунтованими є також ризик п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, оскільки ОСОБА_6 проходить військову службу і не має постійного визначеного місця дислокації, не зможе своєчасно з'являтись в судові засідання, що може призвести до невиправданого затягування судового розгляду.
Враховуючи те, що обставини та підстави обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є й надалі доцільними, доведено існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а сторона захисту не надала переконливих доказів того, що вони на день розгляду цього клопотання, зменшилися чи взагалі перестали існувати суд доходить висновку, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, у зв'язку з чим не може бути застосованим відносно обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину.
Тому, продовжуючи обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст.177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованих злочинів, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не відпали, усі докази в судовому засіданні не перевірені й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статті, яка інкримінована обвинуваченому, останній може переховуватись від суду та незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
На даний час таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає доцільним продовжити обраний до ОСОБА_6 запобіжний захід та вважає, що обрання більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Даних про неможливість за станом здоров'я перебування обвинуваченого в умовах тримання під вартою не встановлено.
Враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. В зв'язку з чим, слідчим суддею не визначається розмір застави.
Відповідно до ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Вище викладене у сукупності свідчить про обґрунтованість клопотання прокурора та наявність передбачених законом підстав для його задоволення.
На підставі встановленого та керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 199, 315 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто до 15 березня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Виконання ухвали покласти на ДУ «Одеський слідчий ізолятор.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору та направити начальнику ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_7
Копію ухвали отримав: «__» год. «__» хв. «__» _________ 2025 року
Обвинувачений: __________________ ОСОБА_6