Справа № 2-479/12
Провадження № 6/513/11/14
Саратський районний суд Одеської області
про відмову у задоволенні подання
21 березня 2014 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Кожокар Т.Я., при секретарі Златової Н.П., за участю державного виконавця Цуркана Ю.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата подання в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області про примусове проникнення до житла боржника,
державний виконавець відділу ДВС Саратського районного управління юстиції Одеської області звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Подання обґрунтував тим, що в провадженні відділу ДВС знаходиться на виконанні виконавчий лист за № 2-479/12, виданий Саратським районним судом Одеської області 10 квітня 2013 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 563326,30 гривень.
Відповідно до вимог п. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», за заявою стягувача про примусове виконання рішення суду, 11 квітня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, боржнику надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. У зв'язку з невиконанням рішення у добровільному порядку, на підставі ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» боржника було попереджено про примусове виконання рішення.
Під час примусового виконання рішення, державним виконавцем було накладено арешт на виявлене нерухоме майно, яке належить боржнику на праві власності, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 ; комплекс магазин-бар, що розташований АДРЕСА_3 , приміщення 1.
24 лютого 2014 року до відділу ДВС надійшла заява стягувача про те, що в квартирі ОСОБА_1 зберігаються цінні речі, які належать їй на праві власності та просить накласти арешт на виявлене майно боржника.
14 березня 2014 року за місцем проживання боржника встановлено, що в середину квартири потрапити не можливо, оскільки ОСОБА_1 за вказаною адресою не проживає.
Враховуючи наведене, державний виконавець просив постановити ухвалу про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час розгляду подання державний виконавець підтримав подання, пояснивши, що після надходження заяви стягувача телефоном повідомив боржника про надходжену заяву та необхідність явки до відділу ДВС, однак ОСОБА_1 за викликом державного виконавця не з'явилася, потрапити у приміщення квартири та скласти опис майна іншим чином неможливо, тому просив задовольнити подання.
Розглянувши подання, заслухавши пояснення державного виконавця, дослідивши матеріали виконавчого провадження суд вважає, що подання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Ч.3. ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право:
4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Стаття 12 зазначеного закону передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб ... вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи за поданням державного виконавця. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, номер за ЄДРВП 7511666, заява стягувача про опис майна боржника, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 надійшла 24 лютого 2014 року.
Виконавче провадження не містить доказів того, що в період з 24 лютого 2014 року по 20 березня 2014 року ОСОБА_1 було повідомлено про надходження заяви стягувача та необхідність явки боржника для складання опису майна, що знаходиться в її квартирі.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні подання.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 208-210, 376 ЦПК України,
суд
у задоволення подання в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Саратського районного управління юстиції Одеської області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду Одеської області, через Саратський районний суд Одеської області, протягом п'яти днів з дня проголошення.
Суддя Т. Я. Кожокар