Справа № 509/1896/24
15 січня 2026 року с-ще Овідіополь
Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді Панасенка Є.М.,
за участю секретаря судового засідання: Пронози І.В.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу № 509/1896/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про позбавлення батьківських прав,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить суд позбавити батьківських прав батька ОСОБА_3 відносно малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги обгрунтовує ти, що сторони протягом деякого часу мали стосунки, в зареєстрованому шлюбі не перебували , спільного побуту не вели.
Від стосунків між сторонами ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №5459 від 19 листопада 2018 року зареєстрований Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області).
Після закінчення відносин між позивачкою та відповідачем і по теперішній час дитина постійно проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні.
Відповідач в порушення ст. 164 СК України, ухиляється від виконання батьківських зобов'язань, участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її фізичним, духовним та моральним розвитком не займається. Іноді робить подарунки доньці, однак на прохання позивачки допомогти фінансово для забезпечення потреб дитини у розвитку (навчально-розвиваючі секції) та на інші необхідні речі (харчування, одяг, сплата комунальних послуг, тощо) він не реагує. В останній раз спілкування позивачки з відповідачем, останній став погрожувати їй знищенням майна, здійснював моральний тиск на неї, психологічно знущався з неї та з її рідних (батьків, брата), за фактом чого позивачка звернулась до правоохоронних органів України.
Крім того, заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року по справі №947/20571/22 було ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина Турецької Республіки НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000 грн. щомісячно, починаючи з 12.09.2022 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Незважаючи на те, що розмір аліментів є невеликим, відповідач аліменти не сплачує, заборгованість зі аліментів на момент подання позовної заяви становила 108 000, 00 гривень.
Позивачка увесь час забезпечує свою дитину усім необхідним, в межах своїх матеріальних можливостей, тяжко працює задля того, щоб надати своїй дитині все необхідне та забезпечити їй гідне дитинство.
Така стала поведінка відповідача, ухилення останнього від здійснення батьківських обов'язків відносно фізичного, духовного та морального розвитку дитини, не проявлення до дитини турботи та уваги, стало підставою для звернення позивачки до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче засідання. Ухвалою про відкриття провадження по справі зобов'язано Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради підготувати висновок щодо розв'язання спору за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради про позбавлення батьківських прав та подати його до суду.
Ухвалою суду від 03.06.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів - задоволено, витребувати від Адміністрації Державної прикордонної служби України (01601, м.Київ, вул Володимирська, буд 26) відомості про перетин державного кордону України громадянином Республіки Туреччина ОСОБА_2 , у період з 01 січня 2020 року по день виконання ухвали, із зазначенням напрямку перетину.
01.10.2025 року через підсистему Електронний суд від представника позивача адвоката Юшинської Ірини Євгенівни до суду надійшло клопотання про долучення доказів, до якого приєднано висновок від 25 вересня 2025 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
13.11.2025 року через канцелярію суду від представника позивача адвоката Юшинської Ірини Євгенівни надійшло клопотання про долучення доказів, до якого приєднано оригінал висновку від 25 вересня 2025 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Відзив на позовну заяву не надходив.
Ухвалою суду від 13 листопада 2025 року підготовче провадження по справі закрито, призначено судовий розгляд на 15.12.2025 рік.
Про час та місце слухання справи відповідач повідомлений належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України про виклик в засідання відповідача ОСОБА_3 на 15.12.2025 року о 10 год. 30 хв.
Через масштабні обстріли та відсутність світла судовий розгляд справи було відкладено на 15.01.2026 року о 09 год. 00 хв.
Сторони про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином.
До судового засідання 15.01.2026 року представник позивача не з'явилась, звернулась до суду з заявою про розгляд даної справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Представник третьої особи Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, подано заяву про розгляд даної справи без участі їх представника, свій висновок про дацільність позбавлення батьківських прав відповідача по справі підтримують.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, то відповідно до вимог ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони протягом деякого часу мали стосунки, в зареєстрованому шлюбі не перебували , спільного побуту не вели.
Від стосунків між сторонами ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька - ОСОБА_4 (Свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №5459 від 19 листопада 2018 року зареєстрований Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області).
Після закінчення відносин між позивачкою та відповідачем і по теперішній час дитина постійно проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2022 року по справі №947/20571/22 було ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , паспорт громадянина Турецької Республіки НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 6000 грн. щомісячно, починаючи з 12.09.2022 року та до повноліття дитини, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
На момент подання позовної заяви у відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів у розмір становила 108 000, 00 гривень.
Позивач ОСОБА_1 , виховує дитину самостійно, забезпечує дитині повний гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також рівень життя, необхідний для такого розвитку. Відповідач ОСОБА_2 , в свою чергу, долею дитини не цікавиться, участі в вихованні не приймає, матеріальної або будь-якої іншої допомоги не надає.
Згідно висновку від 25 вересня 2025 року Київської районної адміністрації Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина Республіки Туреччина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначено, що батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на фізичний розвиток дитини тощо, всі зазначені вище фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як винну поведінку батька та свідоме нехтування ним своїх батьківських обов'язків.
На підставі викладеного вище, у відповідності зі ст. 164 СК України, відповідно до п. 2.10. Положення про Київську районну адміністрацію Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 02.07.2025 №3148-VIII, а також протоколу засідання комісії з питань захисту прав дітей Київської районної адміністрації Одеської міської ради від 18 вересня 2025 року за №19, діючи в інтересах дитини, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, як орган опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Таким чином, суд прийшов до висновку, що зазначеним доказом встановлюється втрата сімейного зв'язку неповнолітньої дитини із її біологічним батьком - відповідачем ОСОБА_2 через відсутність виконання батьківських обов'язків щодо дитини тривалий час з його боку.
Відповідно до ст.51 Конституції України обов'язок кожного громадянина України піклуватися про дітей. Перелік обов'язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150,151,153-156 СК України.
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.
За положеннями частин першої, другої статті 27 цієї Конвенції кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до частини восьмої статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Згідно з частинами першою, другою статті 3 Конвенції передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків стосовно дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд виходить з того, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Суд на перше місце ставить «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду Верховного Суду від 02 листопада 2022 року в справі № 679/1606/19 (провадження № 61-1816св22).
Верховним Судом у спорах щодо позбавлення батьківських прав неодноразово зауважено, що відсутність протягом тривалого часу піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя; незабезпечення необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням дитини, що надалі може негативно вплинути на її фізичний розвиток як складову частину виховання; недостатнє спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; несприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі є підставами для позбавлення батьків/одного з батьків батьківських прав.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові по справі №203/3505/19 від 26.01.2022 року зазначив, що висновок апеляційного суду про позбавлення батьківських прав відповідачів відповідає інтересам малолітньої дитини, так як відповідачі ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а саме: тривалий час не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, а своєю негативною поведінкою показують поганий приклад і створюють небезпеку для її життя і здоров'я, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Також Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду постановою по справі №520/8264/19 від 26.04.2022 року дійшов висновку, що суди вірно встановили правовідносини, що склалися між сторонами, й дійшли обґрунтованого висновку про те, що батько не виконував повноцінно свої батьківські обов'язки, періодичне спілкування за допомогою телекомунікаційних систем також не є таким виконанням обов'язків, а відтак особа, яка свідомо змінює країну проживання, не приймає участі у вихованні дітей, несе відповідні ризики порушення нормальних життєвих зв'язків та передбачених законом наслідків невиконання батьківських обов'язків, що в даному випадку і відбулось - малолітні діти фактично залишились без батьківського піклування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Керуючись ст.ст. 10-13, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду безпосередньо або через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий: Є. М. Панасенко