Справа № 946/124/26
Провадження № 1-кс/946/130/26
14 січня 2026 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обов'язків, що були покладені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, українця, громадянина України, з повною вищою освітою, одруженого, пенсіонера, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Ізмаїльською окружною прокуратурою 12.01.2026 до Ізмаїльського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162150001250 від 18.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 17.09.2025 о 20:01 годині в м. Ізмаїл Одеської області водій ОСОБА_4 , керуючи в стані алкогольного сп'яніння (етиловий спирт у концентрації 2,55 ‰) технічно справним автомобілем марки «LADA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , і рухаючись по вул. Січових Стрільців з боку вул. Територіальної Оборони України в напрямку вул. Павла Скоропадського та в порушення вимог Правил дорожнього руху, а саме:
- п. 1.5, згідно з яким дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків;
- п. 2.3 (б), згідно з яким для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;
- п. 2.9 (а), згідно з яким водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
- п. 12.3, згідно з яким у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, водій ОСОБА_4 , при наближенні до будинку № 70 по вул. Січових Стрільців, внаслідок злочинної самовпевненості, тобто передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, легковажно розраховував на їх відвернення, керуючи транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння не був уважним та маючи об'єктивну можливість виявити небезпеку для руху у вигляді пішоходів, які здійснюють рух по проїзній частині, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та здійснив наїзд на пішоходів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які здійснювали рух по проїзній частині вул. Січових Стрільців попереду в попутному із автомобілем напрямку.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди:
- пішоходу ОСОБА_7 спричинено тілесні ушкодження у вигляді сукупної закритої черепно-мозкової травми у формі забою головного мозку, лінійного перелому тім'яної кістки справа з поширенням перелому на основу черепа, забійної рани в потиличній ділянці волосистої частини голови та закритою травмою грудної клітки у формі закритих переломів 3, 4, 6, 7, 8, 9-го ребер справа, закритих переломів 3, 4, 5, 6, 7, 8-го ребер зліва, забою правої легені, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя;
- пішоходу ОСОБА_6 спричинено тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-лицьової травми: множинних синців, саден, забійних та рваних ран голови, садна шиї, багатоуламкових переломів кісток лицевого черепу, крововиливу в м'які тканини голови потиличної ділянки, нерівномірно-вираженого крововиливу під м'які мозкові оболонки головного мозку, які відносяться до ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень за ознаками небезпеки для життя, від яких 07.11.2025 останній помер в приміщенні КНП ІМР ІР ОО «Ізмаїльська міська центральна лікарня».
На підставі викладеного, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження та спричинили смерть потерпілого.
Обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_4 у вчинені інкримінованого злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, які планується дослідити у суді.
Сукупність отриманих доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку свідчить про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, та який відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19.09.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України до 16.11.2025 року.
19.09.2025 внесені кошти на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області застави за ОСОБА_4 згідно ухвали суду, та останній звільнений з державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області продовжено зобов'язання ОСОБА_4 до 18.12.2025 та в подальшому ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області продовжено зобов'язання ОСОБА_4 до 18.01.2026.
Як зазначає прокурор, оскільки строк дії ухвали слідчого судді спливає 18.01.2026, а підготовче судове засідання призначено на 20.01.2026, у зв'язку з чим виникла необхідність у продовженні зобов'язань ОСОБА_4 .
У клопотанні прокурор посилається на те, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати та метою продовження обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив продовжити застосування зобов'язань відносно ОСОБА_4 .
В судовому засіданні обвинувачений зазначив, що з клопотанням згоден.
Захисник в судовому засіданні зазначив, що погоджується з клопотанням.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши пояснення учасників кримінального провадження, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 176 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м'яким запобіжним заходом є особисте зобов'язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В судовому засіданні встановлено, що слідчим відділом Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162150001250 від 18.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
18.09.2025 ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 208 КПК України та 18.09.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України.
11.11.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 18.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 18.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 18.09.2025; протоколом огляду місця події від 18.09.2025; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 18.09.2025; відеозаписами із обставинами дорожньо-транспортної пригоди; іншими доказами в їх сукупності.
Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 19.09.2025 відносно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб з покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України до 16.11.2025 року.
19.09.2025 внесені кошти на депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області застави за ОСОБА_4 згідно ухвали суду, та останній звільнений з державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор».
Ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області продовжено зобов'язання ОСОБА_4 до 18.12.2025 та в подальшому ухвалою слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області продовжено зобов'язання ОСОБА_4 до 18.01.2026.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 199 КПК України, у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор, не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу, може подавати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами ст. 199 КПК України.
Наразі, відповідно до положень ст. 290 КПК України по вказаному кримінальному провадженні було завершено досудове слідство та відкрито матеріали досудового роздування. Ізмаїльською окружною прокуратурою 12.01.2026 до Ізмаїльського міськрайонного суду направлено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12025162150001250 від 18.09.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, у якому обвинувачується ОСОБА_4 .
Оскільки строк дії ухвали слідчого судді спливає 18.01.2026, а підготовче судове засідання призначено на 20.01.2026, виникла необхідність у продовженні зобов'язань ОСОБА_4 , передбачених ч.5 ст. 194 КПК України, що були покладені на нього судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду
Підставою для продовження застосування обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України,стало те, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.
Так, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме позбавлення волі на строк на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення відповідальності та покарання за вчинений злочин.
Зазначений ризик не зменшився, що згідно ст. 177 та ст. 199 КПК України, є підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 зобов'язань.
З метою повного та всебічного досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженні та запобігання ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, виникла необхідність у продовженні застосування запобіжного заходу у вигляді застави та продовженні виконання покладених на обвинуваченого обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Заявлені ризики не зменшилися та продовжують існувати.
Також, у зв'язку із військовою агресією рф, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-IX від 24.02.2022, який в подальшому неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та під час якого можуть виникнути не передбачувані обставини, які можуть становити небезпеку як для самого обвинуваченого так і для суспільства, а також те, що підрозділи Національної поліції в цей час виконують інші важливі завдання з урахуванням введеного воєнного стану, то вищезазначені існуючі ризики значно збільшуються, а здійснення контролю щодо їх упередження та за поведінкою обвинуваченого значно ускладняється у випадку застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу.
Вказані обставини також свідчать про неможливості запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, суд оцінює в сукупності всі обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України.
Відповідно до сформованої Європейським судом з прав людини практики, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Так, у рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року суд зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а тому хоча тяжкість обвинувачення і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.
Як обов'язковий критерій застосування запобіжного заходу ризик кримінального провадження має прогностичний характер, його визначення у конкретний проміжок часу спрямоване на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому. Безумовно, наявність заявлених ризиків має обґрунтовуватися. Однак в переважній більшості випадків, враховуючи їх вірогідний характер, класичні категорії доказування, притаманні судовому процесу, при їх обґрунтуванні не застосовуються. При встановленні ризиків кримінального провадження слідчий суддя застосовує стандарт достатності підстав вважати, що підозрюваний може вдатися до дій на шкоду кримінальному провадженню. Оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, слідчий суддя має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини «розумна підозра у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у ст. 5 параграфу 1(с) Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, передбачає «наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин» (див. рішення O'Hara v. United Kingdom of 16 October 2001, § 34). Розумна підозра, згадана в ст. 5 § 1(с) Конвенції, не означає, що винуватість підозрюваного має бути встановлена на цій стадії. Саме у чіткому доведенні як події, так і характеру того злочину, у якому підозрюється особа, і полягає мета розслідування (див. рішення N.C. v. Italy of 11 January 2001, §45).
З вказаного вище вбачається, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу неможливе, так як це може не запобігти вказаним ризикам.
Отже, прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Згідно вимог ч. 6 ст. 194 КПК України обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, підлягає задоволенню клопотання прокурора про продовження зобов'язань, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, відносно ОСОБА_4 , що були покладені на нього судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196 КПК України,-
Клопотання прокурора Ізмаїльської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обов'язків, що були покладені судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави відносно обвинуваченого ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 286-1 КК України - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк до 60 днів обов'язки, що були покладені на нього судом при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави, а саме:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;
2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Ухвала слідчого судді про продовження строку обов'язків припиняє свою дію 14 березня 2026 року.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі порушення ним покладених на нього зобов'язань, до нього може бути застосована більш жорстока міра запобіжного заходу.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали проголошено 15.01.2026р. о 10:30 год.
Слідчий суддя: ОСОБА_1