15.01.2026
Єдиний унікальний № 497/2554/25
Провадження № 1-кп/497/76/26
(про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту)
15.01.2026 року м.Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 (ВКЗ),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 ,
представника Болградського районного сектору №1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Болград обвинувальний акт в кримінальному провадженні № 12025162270000060 від 28.01.2025 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Златоустівка, Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, зі слів: одруженого, має на утриманні одну малолітню дитину, не є особою з інвалідністю, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 , наразі командира медичної роти військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ), раніше не судимого, особу якого встановлено на підставі паспорту громадянина України НОМЕР_2 , виданого органом 8037 від 24.03.2020 року, РНОКПП НОМЕР_3 ,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України,
29 вересня 2025 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 425 КК України надійшов до Болградського районного суду Одеської області (а.с.36).
Ухвалою від 30.09.2025 року призначено підготовче засідання на 10:00 годину 06.11.2025 року (а.с.38), про що повідомлено сторін по справі (а.с.39-41).
В підготовчому засіданні 06.11.2025 року:
-прокурор стверджував про відповідність обвинувального акту вимогам КПК України, підсудний Болградському районному суду Одеської області, підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні;
-обвинувачений ОСОБА_6 підтвердив, що обвинувальний акт і реєстр матеріалів йому вручений, ознайомлений, суть обвинувачення йому зрозуміла, вину не визнає, щодо виклику свідків сторони обвинувачення заперечує, вважав за можливе призначити розгляд обвинувального акту у відкритому судовому засіданні;
-захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 вважав, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України та підлягає поверненню. Просив надати час викласти свою позицію письмово.
Протокольною ухвалою суду клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задоволено, проголошено перерву до 11:00 години 28.11.2025 року (а.с.60) та повідомлено сторін по справі (а.с.61-62).
24.11.2025 року захисником обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_7 надіслано через систему «Електронний суд» клопотання про повернення обвинувального акту (а.с.61-75).
В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що обвинувальний акт не відповідає вимогам, передбачених ст. 291 КПК України, а саме:
- зазначене місце вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення викликає сумніви. Так в обвинувальному акті (стор. 6 абз. 2) вказано, що "начальник медичної служби військової частини НОМЕР_4 ОСОБА_6 у період з жовтня 2022 р. по березень 2024 р., перебуваючи за місцем несення служби, а саме у службовому кабінеті військової частини НОМЕР_4 …". Однак, на думку захисника казані обставини не відповідають дійсності і спростовані Довідкою, наданою військовою частиною НОМЕР_4 , про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення і інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 20.10.2025 р. за вих.№1361. Згідно вказаної Довідки, ОСОБА_6 перебував з 14.10.2022 р. по 25.02.2023 р., з 09.03.2023 р. по 19.09.2023 р., з 15.10.2023 р. по 02.12.2023 р., з 26.12.2023 р. по 29.02.2024 р., з 17.03.2024 р. по 23.03.2024 р. у Миколаївській, Херсонській та Донецькій областях та виконував бойові/спеціальні завдання.
- розмір нібито заподіяної ОСОБА_6 матеріальної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи. Військова частина НОМЕР_4 звернулася до суду про стягнення з військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 неправомірно отриманої грошової винагороди за час проходження ними військової служби, а саме до: ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 (рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 р. у справі №160/32275/24 позовні вимоги військової частини НОМЕР_4 задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_16 на користь Військової частини НОМЕР_4 зайво виплачене грошове забезпечення за період фактичного невиконання ним обов'язків військової служби з 12.10.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 27254,72 гривень).
Вказані військовослужбовці зазначені у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025 р. і відповідно до обвинувального акту у зв'язку із їхніми протиправними діями, військовій частині НОМЕР_4 завдано матеріальну шкоду.
- військова частина НОМЕР_4 відмовилася від визнання її потерпілим у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025 р. Інші позовні заяви до військовослужбовців, зазначених в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025, військовою частиною НОМЕР_4 не подані через відсутність фінансування для претензійно-позовної роботи.
- в обвинувальному акті вказані 21 військовослужбовець, діями яких завдано матеріальну шкоду військовій частині НОМЕР_4 . Проте, їх статус у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025 р. стороною обвинувачення не вказаний.
- в обвинувальному акті вказано про відсутність потерпілого. Вказана обставина виключає нібито завдання ОСОБА_6 матеріальної шкоди у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025.
- в обвинувальному акті не зазначено про статус керівників медичних закладів, чи допитувалися вони у вказаному провадженні, де перебували на лікуванні та/або військово лікарської комісії 21 військовослужбовець військової частини НОМЕР_4 , які зазначені в обвинувальному акті. Вказана обставина не відповідає вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", Законом України "Про затвердження Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України", наказу МО України від 14.08.2008 р. №402, та має суттєво значення для справедливого і неупередженого вирішення кримінальної провадження.
- ОСОБА_6 та командуванням військової частини НОМЕР_4 вживалися заходи стосовно повідомлення правоохоронних органів про скоєння кримінальних правопорушень 21 військовослужбовцем військової частини НОМЕР_4 , що виключає кримінальну відповідальність ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025.
З огляду на зазначене, обвинувальний акт, складений за умови не чіткого формулювання місця скоєння правопорушення, зробило безґрунтовним і позбавленим правових підстав наступне складання обвинувального акту у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025.
Отже, на думку сторони захисту, як фактичні, так й юридичні підстави для призначення судового розгляду на підставі наданого на розгляд суду обвинувального акту в цьому випадку є відсутніми.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 314 КПК України за таких обставин наявний в суді обвинувальний акт, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального Процесуального Кодексу України, на думку захисника слід повернути прокурору для усунення недоліків.
27.11.2025 року прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_5 надіслала заперечення на клопотання сторони захисту щодо повернення обвинувального акту (а.с.91-94).
По твердженню прокурора обвинувальний акт в цьому кримінальному провадженні №12025162270000060 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України має всі необхідні реквізити обвинувального акту направленого до суду, а саме виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення за нормами КК України та формулювання самого обвинувачення.
Прокурор звертає увагу, що прямо передбачено законом, що фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому об'ємі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Посилання сторони захисту на відсутність в обвинувальному акті статусу осіб, яким незаконно нараховано грошове забезпечення, а також те, що в обвинувальному акті відсутні відомості про допит службових осіб медичних закладів як таке що вказує на не відповідність обвинувального акту вимогам Закону абсолютно не відповідає дійсності, оскільки відповідно до ст.22 КПК України у сторони захисту буде можливість надати до суду аргументи та докази, що свідчать про відсутність складу кримінального правопорушення, які безпосередньо будуть дослідженні судом та за якими суд об'єктивно, неупереджено, перебуваючи у нарадчій кімнаті, надасть оцінку.
Прокурор зауважує на тому, що викладені обставини, а саме розкриття сутності доказів стороною обвинувачення до початку судового розгляду кримінального провадження по суті, суперечить принципам рівноправності та змагальності сторін під час судового розгляду, практиці Європейського суду з прав людини, яка у відповідності до вимог ч. 2 ст.8, ч. 5 ст.9 КПК України, підлягає обов'язковому застосуванню.
На переконання прокурора питання доведеності вини у вчинені кримінального правопорушення, правильності його кваліфікації, в тому числі щодо його об'єктивної та суб'єктивної сторони, суд має досліджувати під час розгляду справи по суті. Тоді як за своїм змістом клопотання сторони захисту змушує суд виходити за межі підготовчого засідання, що є неприпустимо.
Зокрема сторона захисту долучає до клопотання про повернення обвинувального акту документи, які, на думку сторони захисту, свідчать про не винуватість обвинуваченого (рапорти, відповіді з військової частини, тощо), що змусить суд вийти за межі підготовчого засідання та дослідити докази (документи) до початку судового розгляду. Щодо вказаних документів, сторона обвинувачення надасть свої доводи під час відповідної стадії судового розгляду.
Щодо відсутності потерпілих в обвинувальному акті, прокурор зазначає, що ст. 425 КК України не відноситься до категорії проваджень приватного обвинувачення, отже, відповідно до вимог ч.7 ст.55 КПК України якщо особа не подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяву про залучення її до провадження як потерпілого, то слідчий, прокурор, суд мас право визнати особу потерпілою лише за її письмовою згодою. За відсутності такої згоди особа в разі необхідності може бути залучена до кримінального провадження як свідок.
Вході досудового розслідування вживались всі заходи для залучення до кримінального провадження представників військової частини НОМЕР_4 як потерпілих, проте вказані запити повністю ігнорувались. Проте, зазначений факт не свідчить про відсутність шкоди завданої державі, та фактично під час судового розгляду суду стороною обвинувачення будуть надані для дослідження відповідні докази.
Таким чином, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення викладається в обвинувальному акті у тому виді, як це вважає за правильне прокурор.
Питання про узгодженість викладення в обвинувальному акті, власне, фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення та з правовою кваліфікацію кримінального правопорушення, як і конкретизація правової кваліфікації кримінального правопорушення не можуть бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин.
Сторона обвинувачення вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам статті 291 КПК України, оскільки містить в собі відомості, які повинен містити обвинувальний акт та підстави для його повернення прокурора відсутні (а.с.91-94).
В підготовчому засіданні 28.11.2025 року:
-обвинувачений підтримав доводи свого захисника про наявність підстав для повернення обвинувального акту;
-захисник наполягав на задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору для усунення недоліків про які ним детально зазначено в клопотанні, стверджував про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України, які перешкоджають його призначенню до судового розгляду;
-прокурор заперечував доводи сторони захисту, вважала, що обвинувальний акт відповідає усім вимогам, визначеним ст.291 КПК України та має бути призначений до судового розгляду. Просила врахувати письмові заперечення, подані спеціалізованою прокуратурою.
Протокольною ухвалою суду проголошено перерву до 14:00 години 15.01.2026 року (а.с.99) та повідомлено сторін по справі (а.с.100-102).
В підготовчому засіданні 15.01.2026 року:
-обвинувачений підтримав доводи свого захисника про наявність підстав для повернення обвинувального акту;
-захисник - не прибув в зв'язку з перебуванням на лікарняному. При цьому обвинувачений надав свою згоду на завершення підготовчого засідання у відсутність його захисника;
-прокурор заперечував доводи сторони захисту, вважав, що обвинувальний акт відповідає усім вимогам, визначеним ст.291 КПК України та має бути призначений до судового розгляду. Просив врахувати письмові заперечення, подані спеціалізованою прокуратурою.
Заслухавши думки учасників кримінального провадження щодо заявленого захисником клопотання, дослідивши матеріали обвинувального акта та додатки до нього, проаналізувавши доводи клопотання, суд прийшов до висновку про те, що клопотання про повернення обвинувального акта прокурору задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до п. 3 ч. 3ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Згідно зі ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим уст. 291 цього Кодексу.
При цьому, суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам ст.291 КПК України. Тобто, для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням ст. 291 КПК України.
Відповідно ст.291 КПК України обвинувальний акт повинен містити такі відомості: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого; прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; розмір витрат на залучення експерта; дату та місце його складання та затвердження. Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.
Згідно з ч.4 ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
В п.3 ч.3 ст.314 КПК України мова йде про право суду повернути обвинувальний акт, якщо буде встановлено, що він не відповідає вимогам КПК України. При цьому, на думку суду, оскільки таке повернення є правом, а не обов'язком суду, то для повернення обвинувального акта підставою не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК, а лише та, яка перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність обвинувального акта вимогам КПК України.
Питання про відповідність викладення матеріалу в обвинувальному акті, власне фактичних обставин справи, а також про узгодженість викладених фактичних обставин справи з формулюванням обвинувачення, не може бути предметом розгляду у підготовчому судовому засіданні, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі вдаватися до оцінки вказаних обставин чи досліджувати обставини кримінального провадження або докази на їх підтвердження чи спростування.
Суд враховує, що за змістом п.5 ч.2 ст.291 КПК України визначення обсягу фактичних обставин кримінального правопорушення, що викладаються в обвинувальному акті, належить до дискреційних повноважень прокурора, а наведені в обвинувальному акті фактичні дані в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість співставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою.
До цього ж, як прямо передбачено законом, фактичні обставини кримінального правопорушення викладаються в такій формі і в такому обсязі, які прокурор вважає встановленими за результатами проведеного досудового розслідування.
Частиною 1 статті 337 КПК України встановлено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
Отже, при складенні обвинувального акту прокурор має право викласти в ньому ті фактичні обставини кримінального правопорушення, які він вважає встановленими та на підставі цього на свій розсуд здійснити кваліфікацію кримінального правопорушення із посиланням на положення закону України про кримінальну відповідальність.
Зазначена обставина, відповідно до положень ст. 291 КПК України, не може бути підставою для висновку суду про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України.
Як вбачається зі змісту обвинувального акту в зазначеному кримінальному провадженні при викладені фактичних обставин справи та формулюванні обвинувачення стосовно ОСОБА_6 прокурором зазначено ті обставини вчинення злочину, які він вважає встановленими. Обвинувальний акт містить формулювання обвинувачення всупереч заперечення щодо його наявності захисником.
Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 291 КПК України слід зазначити, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва «формула обвинувачення») та формулювання обвинувачення.
В доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
При цьому, важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист. Отже, фабула обвинувачення є фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
За таких обставин, визнати обґрунтованими наведені мотиви захисника суд не може, оскільки встановлення відповідності зазначених в обвинувальному акті відомостей, в тому числі щодо місця вчинення кримінального правопорушення та оцінка доказів не належить до повноважень суду під час підготовчого судового засідання та, в розумінні вимог ст. 291 КПК України, не є підставою для повернення обвинувального акта прокурору для усунення недоліків.
В будь-якому випадку зазначене формулювання наперед не має значення для суду, оскільки вказані обставини в обвинувальному акті, мають бути доведені прокурором під час розгляду провадження по суті, а прокурор має право змінювати обвинувачення під час судового розгляду, що передбачено положеннями ч 2 ст.337 КПК України, які надають можливість прокурору під час судового розгляду змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.
Підсумовуючи вище викладене, з огляду на виключний перелік підстав для повернення обвинувального акту прокурору, суд приходить до висновку, що в клопотанні захисника не наведено такої невідповідності обвинувального акта у кримінальному провадженні № 12025162270000060 від 28.01.2025 року вимогам КПК України, яка б перешкоджала призначенню його до судового розгляду. Також, такої невідповідності судом не встановлено під час розгляду цього клопотання.
А тому, суд вважає, що підстав для задоволення клопотання сторони захисту - немає.
Вказане кримінальне провадження підсудне Болградському районному суду Одеської області, обвинувальний акт складено відповідно до вимог кримінально-процесуального закону, угоди, передбачені ст.468 КПК України учасниками кримінального провадження не укладались.
При проведенні підготовчих дій підстав, для прийняття рішень, передбачених п.п.1-4 ст.314 КПК України не встановлено, перешкоди для призначення справи до судового розгляду відсутні, підстав для закриття провадження, передбачених пунктами 4-8 частини першої або частиною другою статті 284 Кримінального процесуального кодексу України - не має.
Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити у відкритому судовому засіданні, одноособово, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.
Отже, судовий розгляд проводити у відкритому судовому засіданні, за участю прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
Прокурором заявлено клопотання про виклик і допит свідків під час судового розгляду, перелік яких наведено в реєстрі матеріалів досудового розслідування (а.с.14-18).
Суд, заслухавши думку сторін кримінального провадження з приводу заявленого клопотання, приходить до наступного висновку.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 42 КПК України обвинувачений має право: брати участь під час судового розгляду у допиті свідків обвинувачення або вимагати їхнього допиту, а також вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення;
Свідком є фізична особа, якій відомі або можуть бути відомі обставини, що підлягають доказуванню під час кримінального провадження, і яка викликана для давання показань (ст.65 КПК України).
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Показання це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження (ч.1 ст.95 КПК України).
Особа дає показання лише щодо фактів, які вона сприймала особисто, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 5 ст. 95 КПК України).
Згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 07.07.2020 року у справі №632/313/16-к (провадження № 51-2113км19), здійснення судом допиту свідків, витребування документів та проведення процесуальних дій на підставі клопотання сторони захисту не є порушенням принципу диспозитивності у кримінальному провадженні, а отримані у такий спосіб докази є допустимими.
На переконання суду, допит свідків обвинувачення, як і допит свідків захисту дозволить повно та всебічно здійснити судовий розгляд у даному кримінальному провадженні, а вже оцінку цих показів буде надано судом під час прийняття рішення в нарадчій кімнаті.
Частина 2 ст.327 Кримінального процесуального кодексу визначає, що прибуття в суд … свідка, спеціаліста або експерта забезпечується стороною кримінального провадження, яка заявила клопотання про його виклик. Суд сприяє сторонам кримінального провадження у забезпеченні явки зазначених осіб шляхом здійснення судового виклику.
З метою повного та всебічного розгляду справи, а також дотримання прав обвинуваченого, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про виклик в судове засідання для допиту свідків, перелік яких наведено в реєстрі матеріалів досудового розслідування, про яке заявлено прокурором в підготовчому засіданні.
Обов'язок забезпечити явку заявлених свідків сторони обвинувачення покласти на державного обвинувача.
Щодо складання досудової доповіді:
Відповідно до п.6 ч.3 ст.314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст.314-1 КПК України, з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання представник уповноваженого органу з питань пробації складає досудову доповідь за ухвалою суду. Досудова доповідь складається щодо особи, обвинуваченої у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості, або тяжкого злочину, нижня межа санкції якого не перевищує п'яти років позбавлення волі. Санкція ч.3 ст.425 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до семи років.
Враховуючи, що відповідно до ст.19 Закону України «Про пробацію» права, обов'язки, відповідальність, правовий та соціальний захист персоналу органу пробації визначаються Законом України «Про державну кримінально-виконавчу службу», та цим Законом, а тому складання досудової доповіді слід доручити Болградському районному сектору №1 філії Державної установи "Центр пробації" в Одеській області.
Щодо цивільного позову:
На стадії досудового розслідування прокурором Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 було подано цивільний позов в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 1 433 763.00 гривень (а.с.19-33).
В підготовчому засіданні.
- прокурор просив прийняти цивільний позов до спільного розгляду з даним обвинувальним актом;
- обвинувачений заперечував свою винуватість та одночасно пред'явлений до нього цивільний позов
- захисник обвинуваченого заперечував, вважав, що обвинувальний акт, разом з доданими до нього документами, в тому числі і цивільний позов підлягають поверненню прокурору. Захисник вказував на те, що в обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025 вказано про відсутність потерпілого. Вказана обставина виключає нібито завдання ОСОБА_6 матеріальної шкоди у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025.
Військова частина НОМЕР_4 звернулася до суду щодо стягнення з військовослужбовців військової частини НОМЕР_4 неправомірно отриманої грошової винагороди за час проходження ними військової служби, а саме: ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 (рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 р. у справі №160/32275/24 позовні вимоги військової частини НОМЕР_4 задоволено у повному обсязі та стягнуто з Сєрова на користь Військової частини НОМЕР_4 зайво виплачене грошове забезпечення за період фактичного невиконання ним обов'язків військової служби з 12.10.2022 року по 31.12.2023 року у розмірі 27254,72 гривень).
Вказані військовослужбовці зазначені у обвинувальному акті у кримінальному провадженні №12025162270000060 від 28.01.2025 р. і відповідно до обвинувального акту у зв'язку із їхніми протиправними діями, військовій частині НОМЕР_4 завдали матеріальну шкоду.
Таким чином, розмір нібито заподіяної ОСОБА_6 матеріальної шкоди не відповідає фактичним обставинам справи.
При вирішенні вказаного питання суд зазначає наступне:
Відповідно до ч.4 ст.128 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред'являються у порядку цивільного судочинства. Крім того, ч.5 зазначеної статті передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
У статті 131-1 Конституції України визначено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і у порядку, що визначені законом.
З цього приводу у Рішенні № 4-р(II)/2019 від 05.06.2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.
Як випливає з положень абз.2 ч.3 ст.128 КПК України, прокурор, який пред'являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в суді, передбачених Законом України «Про прокуратуру».
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно же до ч.4 ст.23 вказаного Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; у разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу; прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта владних повноважень; наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень.
Аналогічні положення містяться і в ч.4 ст.56 ЦПК України, згідно якої прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Таким чином, законодавством України закріплене право прокурора звертатися з позовом до суду, однак підстави та умови такого звернення чітко регламентовані та не можуть тлумачитись розширено, оскільки у протилежному випадку це суперечитиме, серед іншого, конституційниму принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та принципу змагальності сторін (ч. 2 ст. 129 Основного Закону України).
Також суд враховує і правові висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, згідно яким відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган;
2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Але при зверненні з цивільним позовом в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_4 Міністерства Оборони України прокурор не дотримався наведених положень чинного законодавства, які знайшли свого детального тлумачення в наведеній постанові Великої Палати Верховного Суду.
Так, на обґрунтування підстави для представництва інтересів держави в суді прокурор у позовній заяві посилається на те, що пред'явлення цього позову викликано винятково захистом порушених економічних інтересів держави та відшкодування завданої кримінальним правопорушенням матеріальної шкоди.
Прокурор також послався на листи, які були направлені на адресу в/ч НОМЕР_4 органом досудового розслідування щодо залучення військової частини до вказаного кримінального провадження у якості потерпілої особи, та як пояснив прокурор, відповідь в/ч не була надана.
Разом з цим, як встановлено судом в підготовчому засіданні Військова частина НОМЕР_4 веде претензійно-позовну роботу по переплатам грошового забезпечення відносно наступних військовослужбовців: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 (справа №160/32275/24, рішення від 05 березня 2025 року - задовольнити в повному обсязі). Позов до ОСОБА_18 не пред'являвся у зв'язку із погашенням заборгованості останнім перед військовою частиною НОМЕР_4 .
Також повідомлено, що військовою частиною НОМЕР_4 не пред'явлено позовів до інших військовослужбовців, зазначених у запиті адвоката, у зв'язку із відсутністю фінансування у 2025 році на претензійно-позовну роботу з боку командування Військово-морських Сил (а.с.71).
Тобто, зазначене свідчить про те, що військова части НОМЕР_4 самостійно відстоює свої інтереси в цивільному судочинстві щодо відшкодування шкоди державі, яка утворилася в зв'язку з переплатами грошового забезпечення.
Вказане свідчить про відсутність підстав вважати неналежним здійсненням військовою частиною НОМЕР_4 своїх повноважень, що давало би підстави прокурору для звернення до суду з відповідним позовом.
Отже, у порушення наведених вимог абз. 2 ч. 3 ст. 128 КПК, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 4 ст. 56 ЦПК, прокурором не обґрунтовані підстави для представництва інтересів держави в суді, зокрема, не наведені обставини нездійснення або неналежним чином здійснення військовою частиною НОМЕР_4 Міністерства Оборони України своїх повноважень, а також не обґрунтована та доведена бездіяльність вказаного компетентного органу.
Положеннями п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК передбачено, що заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Отже, у зв'язку з тим, що прокурор не обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, то в силу вищенаведених вимог ч. 3 ст. 128 КПК, ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ч. 4 ст. 56, п. 4 ч. 4 ст. 185 ЦПК позовна заява підлягає поверненню прокурору.
Суд також вважає за необхідне повідомити прокурора, що відповідно до ч. 1 ст.128 КПК, ч. 7 ст.185 ЦПК повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду під час кримінального провадження до початку судового розгляду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви, а відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК позивач має право пред'явити цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
Клопотання про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого до суду від прокурора не надходило.
Керуючись ст.ст. 22, 61, 62, 72-1, 128, 131, 177, 178, 194, 183, 291, 314, 315, 316, 317 КПК України, суд
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору - відмовити.
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_6 на 26.01.2026 року о 15:30 годині у відкритому судовому засіданні в приміщенні Болградського районного суду Одеської області за адресою: вул.25 Серпня, № 192, м.Болград, Одеська область.
Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.
В судове засідання викликати:
- прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону: вул. Пушкіна, №11-б, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, 67707, ел.пошта: pru.bel@vppdr.gp.gov.ua, тел.: 04849-60650;
- обвинуваченого ОСОБА_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , тел: НОМЕР_5 , ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 : АДРЕСА_5 ; тел.: НОМЕР_6 ; ел.пошта: ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 про проведення судового засідання з розгляду обвинувального акта в режимі відеоконференції - задовольнити.
Надати можливість приймати участь в судовому розгляді обвинувального акту в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за посиланням "https://vkz.court.gov.ua":
- обвинуваченому ОСОБА_6 з використанням електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел: НОМЕР_7 .
- захиснику обвинуваченого адвокату ОСОБА_7 з використанням електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_6 .
Роз'яснити сторонам, що для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції необхідно використовувати комп'ютерну техніку або смартфони з доступом до мережі Інтернет, які дозволяють передавати аудіосигнал та відеозображення. Ризики технічної неможливості участі у засіданні в режимі відеоконференції "Електронний суд" поза межами приміщення суду, переривання зв'язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.
Клопотання прокурора про виклик і допит свідків, перелік яких наведено в реєстрів матеріалів досудового розслідування - задовольнити.
Свідків сторони обвинувачення викликати під час судового розгляду на попередньо узгоджену судом дату:
- ОСОБА_19 : АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_20 : АДРЕСА_7 ;
- ОСОБА_21 : АДРЕСА_8 ;
- ОСОБА_22 : АДРЕСА_1 ;
- ОСОБА_23 : АДРЕСА_9 ;
- ОСОБА_24 : АДРЕСА_10 ;
- ОСОБА_25 .
Обов'язок забезпечити явку заявлених свідків сторони обвинувачення суд покладає на державного обвинувача.
Позовну заяву прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 в інтересах держави в особі військової частини НОМЕР_4 Міністерства оборони України до ОСОБА_6 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в розмірі 2433763.00 гривень завданої кримінальним правопорушенням - повернути прокурору.
Зобов'язати Болградський районний сектор № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області, скласти та надати суду в строк до 26.01.2025 року досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати представника органу пробації невідкладно повідомляти суд про наявність або виникнення об'єктивних обставин, що унеможливлюють підготовку або своєчасне подання досудової доповіді.
Зобов'язати прокурора спеціалізованої прокуратури надати матеріали кримінального провадження №12025162270000060 від 28.01.2025 року відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, в частині характеризуючих доказів для складання досудової доповіді представником Болградського районного сектору № 1 філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області.
Роз'яснити обвинуваченому, що йому надається можливість брати участь у підготовці досудової доповіді. Участь особи у підготовці досудової доповіді полягає у наданні персоналу органу пробації інформації, необхідної для підготовки такої доповіді.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.
Суддя: ОСОБА_1