Справа № 496/7311/25
Провадження № 3/496/3831/25
19 грудня 2025 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сурженко В.С.,
особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
особи, що склала протокол про адміністративне правопорушення - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка матеріали, які надійшли від відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працюючого ДП «Ліси України» філія «Південний лісовий яріс» Одеське надлісництво Біляївського лісництва, майстер лісу, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП,-
Працівниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за те, що 02.11.2025 року о 12.20 годин на напрямку Троїцьке (Укр) - Пуркари (РМ) в районі п/зн 0570 на відстані 5500 м до лінії державного кордону було виявлено ОСОБА_1 , який здійснював злісну непокору законним вимогам військовослужбовцям ДПСУ, а саме: не виконав законні вимоги складу прикордонного наряду щодо отримання дозволу на виїзд в КПР здійснивши втечу від прикордонного наряду.
У судовому засіданні ОСОБА_1 були роз'ясненні права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КпАП України та пояснив, що з протоколом про адміністративне правопорушення не згодний, оскільки не чинив ніякого опору складу прикордонному наряду та в нього не було умислу щодо непокори, не мав наміру незаконно перетнути державний кордон, оскільки він працює на посаді майстра лісу ДП «Ліси України» філія «Південний лісовий яріс» Одеське надлісництво Біляївського лісництва, рішення від 11.03.2025 року має дозвіл на в'їзд, перебування провадження робіт у прикордонну смугу №8991, тому коли 02 листопада 2025 року він почув вирубку лісу, то поїхав з'ясувати що саме в лісу відбувається, просив справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
У судовому засіданні інспектор ПС «Яськи» ОСОБА_2 пояснив, що 02.11.2025 року він знаходився на чергуванні пропускний пункт відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », його викликали для складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 прибув на міст Троїцьке, який зазначив, що він є майстром лісу та йому необхідно проїхати до лісу, на що інспектор повідомив, що його пропуск необхідно узгодити з керівництвом, оскільки кожного разу змінюється група осіб яким дозволено прохід через даний пропускний пункт. При цьому ОСОБА_1 не став чекати та проїхав в напрямку лісу, внаслідок чого не виконав законні вимоги інспектора, тому був викликаний прикордонний наряд.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив, що 02.11.2025 року виконував наказ на охорону ДКУ на напрямку п/зн 0574 з позиції «Троїцький міст», йому повідомили, що особа здійснила злісну непокору законним вимогам військовослужбовця ДПСУ, потім йому стало відомо, що для проїзду на територію на яку розповсюджуються додаткові режимні обмеження, прибув ОСОБА_1 , який хотів проїхати на острів через річку Турунчук, останньому вказали чекати, так як не вистачало всіх дозвільних документів, проте ОСОБА_1 сів на електровелосипед і поїхав, він особисто не був присутнім під час вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що 02.11.2025 року виконував наказ на охорону ДКУ, що надійшла доповідь, що особа здійснила злісну непокору законним вимогам військовослужбовця ДПСУ, була вислана група реагування, стало відомо, що ОСОБА_1 прибув до прикордонного наряду для проїзду, прикордонний наряд доповів начальнику, запитав дозволу чи може здійснити проїзд вказана особа, на що відповів зачекати, для того, щоб отримати інформацію щодо дозволу, проте ОСОБА_1 не дочекався дозволу і почав рухатись. Після чого, начальнику було здійснено доповідь, що особа не дочекалась дозволу і самовільно почала рухатись, також є відео матеріали.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , інспектора, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із ст. 7 КУпАП, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених Законом.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На підставі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З диспозиції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП вбачається, що відповідальність за вчинення вказаного правопорушення настає за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Відповідно до статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не виконав законні вимоги складу прикордонного наряду щодо отримання дозволу на виїзд в КПР здійснивши втечу від прикордонного наряду.
З матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є протокол про адміністративне правопорушення ПдРУ № 380617 від 02.11.2025 року, рапорти, схема виявлення правопорушника.
Жодних інших документів чи доказів до матеріалів справ не долучено.
Надаючи оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, складеним стосовно ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є джерелом права в Україні, кожному гарантовано право на справедливий суд.
Суд не може самостійно перебирати на себе «функції обвинувачення» і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, винуватість особи має доводитися саме в суді, що вимагає «обережності дій суду» при вирішені питання про тягар доказування в такій категорії справ.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніву у суду.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є злісна непокора законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов'язків, пов'язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в'їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України.
Тобто, матеріалами справи про адміністративне правопорушення має бути підтверджено зовнішній прояв протиправної поведінки ОСОБА_1 , що охоплює сукупність ознак, які характеризують вчинки з погляду його зовнішньої форми. Іншими словами, це те, як саме правопорушення було вчинено, що включає в себе дії або бездіяльність, наслідки, причинно-наслідковий зв'язок між ними, а також місце, час, спосіб та інші обставини, що супроводжують вчинення правопорушення.
При цьому, відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок відшукання доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покладений на орган (посадову особу), яка складає протокол, тобто у цьому випадку на посадових осіб Державної прикордонної служби України.
Водночас суд звертає увагу на те, що жодних доказів, які б підтвердили намір ОСОБА_1 на незаконний перетин державного кордону України, матеріали справи не містять, а саме по собі перебування ОСОБА_1 на відстані 5500 м до лінії державного кордону України, ще не свідчить про його намір незаконного перетину кордону, що викликає у суду обґрунтований «розумний сумнів» у винуватості ОСОБА_1 .
Також жодних доказів, які б підтвердили намір ОСОБА_1 вчинити злісну непокору законній вимозі військовослужбовця ДПС України, матеріали справи не містять, що також викликає у суду обґрунтований «розумний сумнів» у винуватості ОСОБА_1 , також доводи останнього є послідовними та підтверджуються - доповідною запискою ОСОБА_5 від 03.11.2025 року, рішенням ДПС України НОМЕР_1 прикордонний загін про надання дозволу на в'їзд, перебування, проживання, провадження робіт і пропуск у прикордонну смугу №8991 від 11.03.2025 року, посвідчення №290 майстра лісу Біляївського лісництва Одеського надлісництва філії «Південний лісовий офіс».
Суд критично ставиться до показів свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 оскільки останні не були присутні безпосередньо на пп та їм відомо обставини справи лише зі слів ОСОБА_2 .
Наведені вище обставини, у відповідності до статті 62 Конституції України, повинні тлумачитись судом на користь ОСОБА_1 і вони не дають змоги суду однозначно оцінити дії останнього, як такі, що містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП.
Суд не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначалися у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення, що складений з порушенням вищезазначених вимог законодавства не може бути поставлений в основу розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим він не є достатнім доказом вини.
Інших обставин в протоколі та матеріалах справи не відображено, у зв'язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність в діях особи порушення ст. 185-10 ч.1 КУпАП, про які вказано в протоколі.
При цьому ст. 62 Конституції України закріплено, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 19 ЗУ «Про міжнародні договори України», ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
На підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185-10 ч. КУпАП підлягає закриттю відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КпАП України у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 185-10 ч.1 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 33-35, ч. 1 ст. 185-10, 247, 251-252, 256 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 Кодексу України про адміністративне правопорушення - закрити, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість - 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час - 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту постанови суду, яку було складено 14.01.2026 року.