П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
15 січня 2026 р. Справа № 420/22102/25
Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С. Дата і місце ухвалення: 10.11.2025р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі питання про витребування доказів у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 07 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 12 червня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 07 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 12 червня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати на його користь компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по 12 червня 2025 року (день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі) включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за період з 29 січня 2020 року по 12 червня 2025 року (день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі) включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він проходив службу в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). На виконання судового рішення по справі №420/39411/24 відповідачем 08.06.2025р. та 12.06.2025р. виплачено на користь ОСОБА_1 перераховану суму грошового забезпечення. Однак, в порушення вимог ст.ст.116, 117 КЗпП України, відповідач не нарахував та не виплатив позивачу середній заробіток за час несвоєчасної виплати суми грошового забезпечення у повному обсязі. Також, військова частина НОМЕР_1 не виплатила позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення у повному обсязі за весь час затримки виплати - за період з 29.01.2020р. по день фактичної виплати грошового забезпечення у повному обсязі.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати його середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 07 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 12 червня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військову частину НОМЕР_1 ) виплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 07 лютого 2022 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 12 червня 2025 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 та військова частина НОМЕР_1 подали апеляційні скарги, за якими відкрито апеляційне провадження у справі.
Під час підготовки справи до апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що спір у цій справі виник у зв'язку із невиплатою відповідачем на користь позивача (військовослужбовця) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України.
Зокрема, ОСОБА_1 просив суд зобов'язання військову частину НОМЕР_1 виплатити на його користь середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку при звільненні (нарахування та виплата грошового забезпечення у повному обсязі) за період з 07 лютого 2022 року по 12 червня 2025 року.
Згідно статті 116 КЗпП (в редакції, чинній до 19.07.2022р.) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України, в наведеній редакції, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України №2352-ІХ від 01.07.2022р. в статтю 117 КЗпП України внесено зміни, якими передбачено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов'язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.
Метою встановлення передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності роботодавця є захист майнових прав працівника (службовця) у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права на своєчасне одержання заробітної плати (грошового забезпечення) за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов'язку. І саме з цією обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Для вирішення даного спору визначальним є встановлення, передусім, дати звільнення працівника, дати проведення роботодавцем з ним повного розрахунку при звільненні (у тому числі на виконання рішення суду), а також розмір середнього заробітку працівника за два останні місяці роботи (для здійснення розрахунку суми, яка підлягає виплаті на його користь за час затримки розрахунку при звільнені).
Колегія суддів встановила, що відповідних відомостей матеріали справи не містять.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В свою чергу, статтею 9 КАС України передбачено, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Частиною 4 статті 77 КАС України передбачено, що докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст.80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
З метою повного встановлення обставин справи, колегія суддів вважає за необхідне витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наступну інформацію та її документальне підтвердження:
- відомості про період проходження ОСОБА_1 військової служби в НОМЕР_2 Мобільному прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, який перебуває на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - з наданням розпорядчих документів щодо зарахування до списків особового складу військової частини, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини;
- інформацію щодо дати проведення остаточного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 (в тому числі щодо проведення розрахунків на виконання судового рішення по справі №420/39411/24); відомості про характер та розмір виплачених сум;
- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці служби перед звільненням, складеної у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 (із зазначенням середньоденного грошового забезпечення).
Відповідно до ч.ч. 7-8 ст. 80 КАС України, особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне застосувати положення ч.2 ст.236 КАС України та зупинити провадження у справі до отримання витребуваних доказів. Необхідність зупинення провадження по справі викликана об'єктивною неможливістю розгляду справи без отримання витребуваних доказів.
Керуючись ст.ст. 9, 79, 80, 241, 243, 248, 308, 311, 321, 325, 328 КАС України, колегія суддів -
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) у десятиденний строк з дня отримання копії вказаної ухвали надати до П'ятого апеляційного адміністративного суду:
- відомості про період проходження ОСОБА_1 військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_3 ) Державної прикордонної служби України, який перебуває на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - з наданням розпорядчих документів щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини, звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини;
- інформацію щодо дати проведення остаточного розрахунку при звільненні з ОСОБА_1 (в тому числі щодо проведення розрахунків на виконання судового рішення по справі №420/39411/24); відомості про характер та розмір виплачених сум;
- довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за два останні місяці служби перед звільненням, складену у відповідності до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 8 лютого 1995 року №100 (із зазначенням середньоденного грошового забезпечення).
Провадження у справі до надання витребуваних матеріалів зупинити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддями та може бути оскаржена в касаційному порядку в частині зупинення провадження у справі протягом тридцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду, в іншій частині ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук