Номер провадження: 33/813/183/26
Номер справи місцевого суду: 521/21836/23
Головуючий у першій інстанції Непорада О. М.
Доповідач Котелевський Р. І.
13.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя Котелевський Р.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Тьосової Я.В.,
представника Одеської митниці Держмитслужби України - Ревенко Т.А.,
захисника - Домущі В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Домущі В.С. на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який працював водієм фірми ТОВ «ТРАНСКОМГРУП», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 виданий 01.07.2022, орган 3210,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України,
встановив:
Оскарженою постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 КК України та на нього накладене адміністративне стягнення у виді конфіскації напівпричепа комерційного призначення іноземної реєстрації марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» він НОМЕР_3 .
Згідно з оскарженою постановою, 22.06.2023 року, о 10 год 39 хв, в зону митного контролю пункту пропуску «Виноградівка-Вулканешть», митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці в напрямку «виїзд з України» по смузі «червоний коридор» заїхав вантажний автомобіль комерційного призначення марки «DAF», державний номер НОМЕР_4 , реєстрації Україна vin НОМЕР_5 з напівпричепом ALI RIZA USTA державний номер НОМЕР_6 реєстрації Україна vin НОМЕР_7 , без вантажу під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , водія фірми ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВIДПОВIДАЛЬНIСТЮ «ТРАНСКОМГРУП» УКРАЇНА, 01133, М.КИЇВ ПЕЧЕРСЬКИЙ Р-Н ВУЛ.КУТУЗОВА, БУД.13 ЄДРПОУ 39702940.
У ході здійснення митного контролю вказаного транспортного засобу та внесення інформації про нього до ACMO «Інспектор» та в ЄАІС Держмитслужби України було встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 , який працював водієм фірми «ТОВ ДМ-ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» ЄДРПОУ 44725184, 24.01.2023 року о 20 год. 08 хв. ввіз на митну територію України напівпричіп комерційного призначення іноземної реєстрації Польща «PL» марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» vin НОМЕР_3 в режимі «Тимчасового ввезення до 20 діб» через пункт пропуску "Рені-Джюрджюлешть", Відділ митного оформлення №2 митного поста "Рені" Одеської митниці та повинен був вивезти його за межі митної території України протягом 20 діб, тобто до 13.02.2023 року включно.
Таким чином громадянин України ОСОБА_2 , водій фірми на якій працював на момент ввезення «ТОВ ДМ-ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ», перевищив строк тимчасового ввезення до 20 діб напівпричепа комерційного призначення іноземної реєстрації марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» vin НОМЕР_3 на митну територію України більш ніж на тридцять діб. Документів підтверджуючих дію обставин непереборної сили громадянин України ОСОБА_2 , станом на 22.06.2023 року на момент перетину кордону не надав.
На підставі вищевказаних обставин, у відношенні ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України та оскарженою постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності.
Не погоджуючись із вказаною постановою, захисник Домущі В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вимоги апеляційної скарги захисник мотивує наступними доводами.
Так, після ввезення напівпричепа марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 на митну територію України 24.01.2023 року виникла аварійна ситуація, внаслідок якої транспортний засіб зазнав технічних пошкоджень, він не міг бути використаний за призначенням та керівництво «ТОВ ДМ-Транспортно-Логістична компанія» було розпочато його ремонт. Водночас, ОСОБА_3 , як найманий водій, не мав можливості, ані вплинути на строки усунення несправностей, ані реальних механізмів для виконання обов'язку з вивезення транспортного засобу у встановлений строк.
Захисник зазначає, що ОСОБА_3 , як найманий водій, не є власником напівпричепу і не мав жодних прав їм розпоряджатись. Він не отримував і не міг отримати будь-яких економічних чи інших вигод від його перебування на митній території України понад встановлений строк.
Захисник стверджує, що у ОСОБА_1 не було мотиву чи мети ухилятись від виконання вимог митного законодавства, зокрема - від сплати митних платежів.
Крім того, захисник наголошує, що всі дії з напівпричепом здійснювались підприємством-власником, яке визначало маршрути руху та організовувало технічне обслуговування.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника, який підтримав апеляційну скаргу; представника митниці, яка заперечувала проти її задоволення; дослідивши матеріали справи про порушення митних правил; перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі; апеляційний суд дійшов таких висновків.
Порядок провадження у справах про порушення митних правил встановлений розділом ХІХ Митного кодексу України.
Згідно зі ст.486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв'язку з оскарженням.
Статтею 487 МК України передбачено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ч.1 ст.495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
Відповідно до статей 486, 489 МК, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Частиною 6 ст.481 МК України передбачено адміністративну відповідальність за перевищення строку тимчасового ввезення транспортних засобів особистого користування та транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України більше ніж на тридцять діб, а так само втрата цих транспортних засобів, у тому числі їх розкомплектування.
Апеляційним судом встановлено, що громадянин України ОСОБА_3 , який працював водієм фірми «ТОВ ДМ-ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» ЄДРПОУ 44725184, 24.01.2023 року, о 20 год. 08 хв., ввіз на митну територію України напівпричіп комерційного призначення іноземної реєстрації Польща «PL» марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» vin НОМЕР_3 в режимі «Тимчасового ввезення до 20 діб» через пункт пропуску "Рені-Джюрджюлешть", Відділ митного оформлення №2 митного поста "Рені" Одеської митниці та повинен був вивезти його за межі митної території України протягом 20 діб, тобто до 13.02.2023 року включно, що ним зроблено не було.
Таким чином громадянин України ОСОБА_4 ,, водій фірми на якій працював на момент ввезення «ТОВ ДМ-ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ», перевищив строк тимчасового ввезення до двадцяти діб напівпричепа комерційного призначення іноземної реєстрації марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» на митну територію України більше ніж на тридцять діб.
Фактичні обставини даної справи викладені в протоколі про порушення митних правил стороною захисту в апеляційній скарзі не оскаржуються.
Зміст апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 зводиться до того, що ОСОБА_3 , як найманий водій, не мав можливості, для виконання обов'язку з вивезення транспортного засобу у встановлений законом строк, а отже, на переконання захисника, він не є суб'єктом порушення митних правил, передбачених ч.6 ст.481 МК України.
Апеляційний суд визнає такі доводи непереконливими та зазначає, що ОСОБА_3 24.01.2023 року здійснюючі ввіз на митну територію України напівпричепу комерційного призначення іноземної реєстрації Польща «PL» марки «SACIM» державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL» взяв на себе зобов'язання на вивезення вказаного транспортного засобу протягом встановленого строку у двадцять днів.
Проте вказані дії ним до 13.02.2023 року включно виконані не були, і станом на дату складанням протоколу про порушення митних правил, відсутня інформація щодо вивезення вищевказаного напівпричепу за межі митної території України.
З системного аналізу положень МК України випливає, що суб'єктом правопорушення за ч.6 ст.481 МК України є фізична особа, яка помістила транспортний засіб у митний режим тимчасового ввезення, транзиту, або фізична особа, на яку покладено обов'язок дотримання умов цього митного режиму.
Оскільки ОСОБА_3 самостійно ввіз напівпричеп комерційного призначення іноземної реєстрації на митну територію України, то саме на нього покладався митний обов'язок дотримання строків його вивезення і саме він є відповідальною особою за дотримання умов митного режиму.
При цьому, ОСОБА_3 тривалий час працюючи професійним водієм та здійснюючи міжнародні перевезення, не міг не знати про наявність у нього такого обов'язку.
Пунктом 2 ч.4 ст.108 МК України передбачено, якщо транспортні засоби комерційного призначення, поміщені у митний режим тимчасового ввезення, не можуть бути своєчасно вивезені за межі митної території України: внаслідок дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; у разі зберігання таких транспортних засобів під митним контролем (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі здійснення інших операцій з такими транспортними засобами у випадках, передбачених цим Кодексом (за умови інформування митного органу, який контролює їх переміщення); у разі накладення на них арешту (за винятком арешту внаслідок позовів приватних осіб) або вилучення у справі про порушення митних правил, перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється на час дії таких обставин, зберігання, арешту (вилучення) або здійснення таких операцій.
ОСОБА_3 із заявами про продовження строку перебування транспортного засобу на території України до органу доходів і зборів не звертався.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції, в письмових поясненнях ОСОБА_3 посилався на те, що відповідно до листа «ТОВ ДМ-ТРАНСПОРТНО-ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» від 08.05.2023 року, який був зареєстрований в Одеській митниці 10.05.2023 року, підприємство підтвердило факт здійснення ремонту напівпричепів та зазначило про поважність причини пропуску строку для вчасного виїзду напівпричепу з території України.
Місцевий суд слушно звернув увагу на те, що з вказаним листом підприємство звернулось до митниці лише через три місяці після спливу терміну тимчасового ввезення напівпричепу комерційного призначення іноземної реєстрації Польща «PL» марки SACIM державний номер НОМЕР_2 реєстрації Польща «PL», а тому посилання на вказаний доказ не може бути підставою для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч.6 ст.481 МК України.
Таким чином, зібрані по справі докази відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 481 МК.
З огляду на викладені обставини в їх сукупності, суд вважає, що апеляційна скарга захисника Домущі В.С. є необґрунтованою, а доводи викладені в ній не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до ст.23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Положеннями ст.33 КУпАП передбачено, що при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що адміністративне стягнення ОСОБА_6 було накладене судом першої інстанції з дотриманням вимог ст.ст. 23, 33 КУпАП в межах санкції ч.6 ст.481 МК України.
При цьому, слід звернути увагу, що накладене стягнення у виді конфіскації транспортного засобу, фактично не є таким, що стосується майнових прав ОСОБА_1 , оскільки він не є його власником.
Відповідно до п.1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Виходячи з вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст.481, 522, 529, 530 МК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника Пількевича К. - залишити без задоволення.
Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 10.07.2025 року, якою ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення та оскарженню не підлягає.
Суддя
Одеського апеляційного суду Р.І. Котелевський