Номер провадження: 11-сс/813/147/26
Справа № 496/8143/25 1-кс/496/2137/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12025163250000386 від 04.12.2025 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 05.12.2025 року про обрання запобіжного заходу виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Новомихайлівський, Туапсинського району, Краснодарського краю, РФ, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
в провадженні СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області,перебуває кримінальне провадження №12025163250000386 від 04.12.2025 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, за обставин, викладених у клопотанні органу досудового розслідування.
04.12.2025 року ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України та в той же день йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України.
05.12.2025 року слідча СВ ВП №2 ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_10 , звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 без визначення розміру застави.
Клопотання слідчої мотивоване тим, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, а також наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України і неможливістю запобігти вказаним ризикам більш м'яким запобіжним заходом.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та підозрюваному обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 01.02.2026 року, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за результатами розгляду кримінального провадження по суті; обставини кримінального правопорушення; доведеність існування ризиків, визначених п.п. 1, 2, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливість вчинення іншого кримінального правопорушення.
Слідчий суддя дійшов до висновку, що більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов'язків.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно ОСОБА_7 більш м'який запобіжний захід у виді домашнього арешту, або визначити розмір застави.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, захисник посилається на неврахування слідчим суддею особи підозрюваного, недоведеність ризиків та відсутність доказів неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Захисник звертає увагу на те, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, мешкає разом з сім'єю, на його утриманні перебувають четверо дітей, троє з яких неповнолітні.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваного, оскільки в апеляційній скарзі захисник не клопотав про виклик підозрюваного до суду. Підозрюваний ОСОБА_7 також не звертався до апеляційного суду із клопотанням про забезпечення його участі.
Прокурор, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, до апеляційного суду не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутністю.
Крім того, в умовах воєнного стану, колегія суддів вважає, що відсутня нагальна потреба очікувати на волевиявлення у учасників судового розгляду бажання на прибуття до суду, оскільки це може становити загрозу для вказаних осіб.
Заслухавши суддю-доповідача; думку захисника, який наполягав на задоволенні скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання органу досудового розслідування, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.
Апеляційний суд вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкримінований йому злочин. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
На думку апеляційного суду також існує ризик можливого впливу підозрюваного на свідків в даному кримінальному провадженні (п.3 ч.1 ст.177 КПК), які мають бути допитані в подальшому безпосередньо судом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК, а тому підозрюваний на даному етапі досудового розслідування може вдатись до спроб схилити їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК, також не виключаються.
Крім того, на думку апеляційного суду існують ризики можливого перешкоджання кримінальному провадженню та продовження злочинної діяльності (п.п.4, 5 ч.1 ст.177 КПК України), оскільки, відповідно до пред'явленої підозри, ОСОБА_7 , здійснюючи інкриміновані йому дії вочевидь розумів їх протиправність.
Наявність вище зазначених ризиків, дають достатні підстави вважати, що застосування на даному етапі досудового розслідування кримінального провадження найсуворішого запобіжного заходу є обґрунтованим та дієвим, поряд з менш суворими запобіжними заходами, які на переконання апеляційного суду не будуть здатні забезпечити належну поведінку підозрюваного під час досудового розслідування.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею на законних підставах не визначено розмір застави підозрюваному як альтернативного запобіжного заходу при обранні запобіжного заходу у виді триманні під вартою, з огляду на таке.
Відповідно до п.5 ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави, оскільки вказаною нормою закону передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуючи, що ОСОБА_7 підозрюється у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, який є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, колегія суддів вважає, що застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення та на законних підставах не визначив розмір застави, у відповідності до вимог п.5 ч.4 ст.183 КПК.
Враховуючи вище зазначене, апеляційний суд також не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Колегія суддів приймає до уваги посилання захисника про те, що підозрюваниймає міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, однак вказані обставини не можливо визнати такими, що беззаперечно можуть гарантувати запобігання існуючим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів враховує обставини даної справи, особу підозрюваного та зазначає, що зміна запобіжного заходу останньому на більш м'який з великою вірогідністю може виявитися недостатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Таким чином, доводи захисника щодо можливості обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді домашнього арешту, або визначення розміру застави, колегія суддів визнає неспроможними.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваного під вартою.
Колегія суддів звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваного під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваного під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 05.12.2025 року, якою підозрюваному ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12025163250000386 від 04.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.307 КК України, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4