Номер провадження: 11-кп/813/1268/26
Справа № 947/36221/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
07.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025, якою під час судового розгляду к/п №12025000000002388 від 05.09.2025 стосовно:
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
- обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 22.01.2026 включно, без визначення застави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Зазначеною ухвалою суду задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 та обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 22.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Обґрунтовуючи ухвалу суд 1-ої інстанції виходив з доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та не зменшились на цій стадії к/п стосовно ОСОБА_6 . При цьому суд вирішив не визначати обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави на підставі п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 не погодилася із оскаржуваною ухвалою, вважає її необґрунтованою та незаконною, оскільки:
- обвинувачений ОСОБА_6 жодного разу не порушив свої процесуальні обов'язки під час досудового розслідування та судових слухань, брав участь в слідчих діях, які були ініційовані стороною обвинувачення, вчасно отримував процесуальні документи від слідчого та прокурора, давав свідчення, добровільно надав стороні обвинуваченні під час обшуку належний йому мобільний телефон та пароль до нього, жодного разу не був видалений з судового засідання за неналежну поведінку;
- встановлені ризики належним чином не доведені, зокрема спроби обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від органу досудового розслідування/суду нівелюються відсутністю можливості перетинати кордон в зв'язку з відсутністю в нього військово-облікового документу. Крім того, обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, навчався та працював до того, як опинився під вартою. При цьому, стороною обвинувачення не встановлено жодних свідків в к/п, потерпілі чи інші обвинувачені відсутні, з огляду на що ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставним;
- прокурор не навів фактів, які б завадили визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави.
За таких обставин захисник ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід на такий, що не пов'язаний із позбавленням волі.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, водночас прокурор ОСОБА_9 09.12.2025 подав до апеляційного суду клопотання, в якому просив провести судове засідання, за його відсутності та заперечив щодо задоволення апеляційної скарги з підстав обґрунтованості оскаржуваної ухвали та доведеності існування ризиків в цьому к/п.
Оскільки обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували щодо розгляду справи за відсутності прокурора, апеляційний суд вирішив провести апеляційний розгляд справи за встановленою явкою.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника, перевіривши доводи апеляційної скарги та ретельно дослідивши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
На переконання апеляційного суду, суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до обвинувального акту, який міститься в матеріалах кримінального провадження, що надійшло до апеляційного суду, ОСОБА_6 пред'явлене обвинувачення у вчинені злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, вчиненому за попередньою змовою групою осіб; незаконне придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини, вчиненому повторно, за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах..
При цьому, санкція ч. 2 ст. 307 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, а санкція ч. 3 ст. 307 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років із конфіскацією майна, які за ст. 12 КК України класифікуються як тяжкий та особливо тяжкий злочини.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
При цьому, у рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») №31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
Колегія суддів зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Отже, враховуючи загрозу суворості можливого покарання, особливості інкримінованих злочинів, в тому числі особливо тяжкого, вчинення інкримінованих злочинів за попередньою змовою групою осіб, в тому числі в особливо великих розмірах (вилучення канабісу загальною масою 282,9325 г та особливо небезпечної психотропної речовини PVP загальною масою 10963,3963 г) наявність інших осіб за матеріалами к/п (водій таксі, особи, з якими відбувалось листування в месенджері щодо обставин інкримінованих злочинів, отримувачі посилок), зважаючи на активні дії, які інкримінуються обвинуваченому, апеляційний суд погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо наявності в цьому к/п ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та актуальність яких не зменшилася на цій стадії к/п.
При цьому, розгляд обвинувального акту судом ще триває, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відхиляючи доводи захисника щодо не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу, апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. При цьому, за обставинами цього к/п за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_6 були вилучені канабіс загальною масою 282,9325 г та особливо небезпечна психотропна речовина PVP загальною масою 10963,3963 г, що стало підставою для кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 307 КК України.
Апеляційний суд звертає увагу, що законодавець в п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України чітко передбачив право суду при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст. 177 та 178 КПК, право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
В своєму клопотанні прокурор просив не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 заставу з наведених підстав та суд 1-ої інстанції, керуючись п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України, враховуючи обставини інкримінованого діяння, встановивши наявність підстав за приписами ст.ст. 177-178 КПК України, на переконання апеляційного суду, дійшов цілком обґрунтованого та законного висновку не визначати обвинуваченому ОСОБА_6 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Окрім вказаного, апеляційний суд зауважує, що наявність міцних соціальних зв'язків, місця навчання та роботи обвинуваченого ОСОБА_6 тощо існували на момент інкримінованих діянь, однак не стали достатніми стримуючими факторами для нього.
Враховуючи наведене, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при прийнятті судом 1-ої інстанції оскаржуваної ухвали не встановлено.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 та залишає без змін оскаржувану ухвалу суду 1-ої інстанції.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 182, 183, 194, 199, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025,якою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів до 22.01.2026 включно, без визначення застави- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4