Номер провадження: 11-сс/813/2373/25
Справа № 947/23170/23 1-кс/947/15763/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022160000000368 від 15.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України,
установив
Ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні №42022160000000368 від 15.11.2022 року та накладено арешт на майно із забороною користування та розпорядження на майно, вилучене у ході огляду за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська (колишня назва - Гагаріна), буд. 44, проведеного у період часу з 09.10.2025 по 10.10.2025 року, та яке перелічене в резолютивній частині ухвали.
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді, представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду є незаконна та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на наступне.
- стороною обвинувачення без отримання згоди ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», замість огляду було проведено слідчу (розшукову) дію, яка полягала у примусовому цілеспрямованому обстеженні приміщень ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» з метою відшукання та вилучення майна, що відповідає обшуку;
- в клопотанні сторони обвинувачення про арешт майна посилається на висновок експерта від 05.05.2025 року № 598-34-25 в якості підтвердження того, що вилучена продукція є контрафактна. При цьому, у експертів, які проводили дослідження, відсутня належна кваліфікація для проведення відповідних досліджень;
- є незрозумілим, як складений у травні 2025 року висновок, міг встановити наявність слідів про можливе вчинення кримінального правопорушення на вилученої у жовтні 2025 року алкогольної продукції ;
- органом досудового розслідування не було достатньо обґрунтувань необхідність накладення арешту на вилучене майно, зокрема ароматизатори, не було доведено їх відношення до досудового розслідування по кримінальному провадженню внесеному до ЄРДР за No42022160000000368 від 15.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.204 КК України, тобто мету та підставу.
На підставі цього просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
В судовому засіданні апеляційного суду представник власника майна - адвокат ОСОБА_7 , який діє в інтересах ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційного скарги.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Приписами ч. 1 ст. 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
За вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, колегія суддів встановила, що територіальним управлінням БЕБ в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022160000000368 від 15.11.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України.
Згідно клопотання про арешт майна, в ході досудового розслідування, за результатами виконання доручення відповідно до ст. 40 КПК України, співробітниками Управління СБ України в Одеській області отримано інформацію про впровадження службовими особами ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» (код ЄДРПОУ 00412033) протиправного механізму виробництва недоброякісної алкогольної продукції з метою її подальшого збуту на території Одеської області.
Допитаний як свідок ОСОБА_9 повідомив, що після вживання придбаних алкогольних напоїв (вин) йому стало відомо, що зазначені алкогольні напої виготовлені шляхом змішування етилового спирту та інших компонентів і не є винними напоями. Окрім того, ОСОБА_9 добровільно надав органу досудового розслідування придбану ним у магазинах на території міста Одеси продукцію, виробником якої, відповідно до етикетки, є ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод».
Згідно висновку експертів від 05.05.2025 року № 598-34-25, складеного Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, встановлено, що продукція, виготовлена на виробничих потужностях зазначеного підприємства під марками винних слабоалкогольних ігристих напівсолодких напоїв «VINGRAD Fragolina», «Чарівний Київ» та «Чарівна Одеса» являють собою штучно газовані спиртовмісні суміші, які не є продуктами бродіння соковмісної сировини, а виготовлені шляхом змішування спирту етилового, соковмісної сировини, ароматизаторів і консервантів та не являються винними напоями, а є імітацією винних напоїв. Надані алкогольні напої на дослідження, не відповідають даним зазначеним на етикетках за сировиною виготовлення та не відповідають вимогам ДСТУ 4806:2007 «ВИНА Загальні технічні умови».
Разом з тим, відповідно до відомостей з Єдиного реєстру податкових накладних, службовими особами ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» у період з січня 2024 року по червень 2025 року не здійснювалось придбання етилового спирту або інших аналогічних речовин, які могли б використовуватися як спирт при виготовленні алкогольної продукції. Відсутність таких закупівель свідчить про те, що виробничий процес на підприємстві не передбачає використання спирту як сировини, що суперечить заявленому асортименту продукції, яка містить спиртовмісні компоненти.
Перевіряючи рішення слідчого судді та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з того, що відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, арешт майна - це один із заходів забезпечення кримінального провадження, який є важливим елементом здійснення завдань кримінального провадження, своєчасне застосування якого може запобігти непоправним негативним наслідкам при розслідуванні кримінального правопорушення.
Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України).
Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення.
В рамках вказаного кримінального провадження 02.10.2025 року ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення огляду в приміщеннях за адресою: Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Європейська, буд. 44, з метою відшукання та вилучення речей та документів, відповідно до переліку, викладеному у даній ухвалі.
У період часу з 09.10.2025року по 10.10.2025 року проведено огляд нежитлових приміщень, розташованих за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська (колишня назва - Гагаріна), буд. 44, які ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» використовує у господарській діяльності, в ході якого виявлено та вилучено документи, ароматизатори, електронні носії інформації, алкогольні напої (пляшки) у загальній кількості 40 759 одиниць.
Постановою детектива від 10 жовтня 2025 року вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
З огляду на положення частини 3 статті 170 КПК арешт майна на підставі пункту 1 частини 2 статті 170 КПК (тобто з метою забезпечення збереження речових доказів) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Повертаючись до обставин справи, апеляційний суд звертає увагу, що предметом досудового розслідування зазначеного кримінального провадження є ймовірна неправомірна діяльність ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод», яка полягає у виготовлені алкогольних напоїв з порушенням технології, тобто фальсифікації.
Апеляційний суд зазначає, що предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України, є алкогольні напої. Враховуючи матеріали, долучені до клопотання, зокрема висновок експерта № 598-34-25 від 05.05.2025 року, згідно якого продукція, виготовлена на виробничих потужностях ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» під марками винних слабоалкогольних ігристих напівсолодких напоїв «VINGRAD Fragolina», «Чарівний Київ» та «Чарівна Одеса», є штучно газованими спиртовмісними сумішами. Такі суміші не є продуктами бродіння соковмісної сировини, а виготовлені шляхом змішування етилового спирту, соковмісної сировини, ароматизаторів і консервантів, у зв'язку з чим вони не є винними напоями, а лише імітують їх. Крім того, зазначена продукція не відповідає даним, наведеним на етикетках щодо сировини виготовлення, та не відповідає вимогам ДСТУ 4806:2007 «Вина. Загальні технічні умови».
За таких обставин виявлені ємності із рідиною з винним запахом, у своїй сукупності та взаємозв'язку відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів)» та дають підстави вважати, що рідина, вилучена під час огляду нежитлових приміщень за адресою: Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Європейська (колишня - Гагаріна), буд. 44, могла використовуватися для протиправного механізму виробництва недоброякісної алкогольної продукції з метою її подальшого збуту на території Одеської області.
У свою чергу, апеляційний суд звертає увагу, що в рамках даного кримінального провадження 24 жовтня 2025 року призначено судову експертизу об'єктом дослідження якої є спиртовмісні суміші, вилучені в ході огляду в період 09-10 жовтня 2025 року. Зазначені обставини підтверджують факт здійснення збирання доказів шляхом проведення слідчих дій, тобто можливість виконання завдання щодо збирання доказів, для виконання якого мало місце звернення до слідчого судді із клопотанням про арешт майна, та спростовують твердження апеляційної скарги про відсутність необхідності арешту виявленого та вилученого майна.
Відтак, потреба у накладенні арешту на майно обумовлена необхідністю проведення експертизи, за наслідком якої буде встановлена необхідність або його подальшого утримання як доказу у провадженні, або можливість повернення власнику як такого, що не містить на собі відомостей, важливих для з'ясування обставин вчинення злочину.
При цьому, відхиляючи доводи апеляційної скарги щодо недопустимості доказів, доданих стороною обвинувачення до клопотання, колегія суддів виходить з того, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті. На стадії досудового розслідування визнання доказів слідчим суддею, судом недопустимими можливо лише у випадках, коли такі докази отримані внаслідок істотного та очевидного порушення прав та свобод людини, а їх недопустимість обумовлена такими обставинами, які у будь-якому випадку не можуть бути усунуті в ході подальшого розслідування чи судового розгляду або шляхом надання додаткових матеріалів, які вже є у розпорядженні сторони кримінального провадження. Тобто, висновок про недопустимість відповідного доказу є категоричним навіть із врахуванням відповідних особливостей стадії досудового розслідування. Суд на стадії досудового розслідування може визнати недопустимими лише очевидно недопустимі докази, порушення збирання яких не може бути спростоване будь-якими іншими матеріалами.
Однак, доводи апеляційної скарги не свідчать про очевидну і категоричну недопустимість зазначених доказів, а остаточна оцінка зібраним у кримінальному провадженні доказам і, за наявності правових підстав, визнання їх недопустимими, на основі аргументів апеляційної скарги, може бути здійснено під час розгляду кримінального провадження по суті.
З урахуванням зазначеного підстав, передбачених ст.87-89 КПК щодо визнання доданих до клопотання про арешт майна копій документів недопустимими доказами під час розгляду апеляційної скарги не встановлено, а тому на стадії досудового розслідування зазначені доводи колегія суддів вважає передчасними.
Водночас, версія представника власника майна - адвоката ОСОБА_7 про те, що ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» здійснює господарську діяльність на законних підставах, також заслуговує на увагу, однак дану обставину можливо перевірити шляхом застосування арешту на вилучене майно та в подальшій оцінці, в тому числі вилучених документів, наданих на підтвердження цих обставин, з боку органу досудового розслідування, та, в свою чергу призначення ряду експертиз, на підтвердження чи спростування даного факту.
Апеляційний суд звертає увагу, що обставини кримінального провадження, доведеність факту події та обставин кримінальних правопорушень, з наявністю всіх їх складових елементів, чи їх не доведення, має бути перевірена в ході досудового розслідування, з урахуванням всіх доказів в їх сукупності.
Колегія суддів звертає увагу, що на даній стадії кримінального провадження ні слідчим суддею, ні судом апеляційної інстанції, не дається оцінка допустимості та належності доказів, а лише вирішується питання про правомірність накладення арешту на вищевказане майно.
Доводи представників власника майна про безпідставність накладеного арешту на майно не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, в зв'язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Зважаючи на вищевикладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та в межах чинного законодавства, відповідно до ст.132, 170, 173 КПК України дотримався принципів розумності та співрозмірності обмеження права власності осіб завданням кримінального провадження та врахувала наслідки від вжиття такого тимчасового заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб. Доказів негативних наслідків обраного заходу забезпечення для осіб, в інтересах яких подані апеляційні скарга, не надано та під час їх розгляду не встановлено.
Крім того, накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники і обмежуються у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співрозмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.
Під час постановлення оскаржуваної ухвали слідчим суддею дотримано вимоги кримінального процесуального закону, порушень норм КПК, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, в тому числі за вимогами та обставинами, викладеними в апеляційній скарзі, колегією суддів не встановлено, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 171-174, 370, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу представника власника майна ПрАТ «Ізмаїльський виноробний завод» - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 21.11.2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022160000000368 від 15.11.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 204 КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4