8 січня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів
судової палати у кримінальних справах:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Криве Озеро Кривоозерського району Миколаївської області, мешкає в АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62024050010004405.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_7 ,
захисник - ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення слідчого судді.
Ухвалою слідчого судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 26.01.2026 р. р. включно без визначення застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати відносно ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник ОСОБА_6 зазначає, що заявлені органом досудового розслідування ризики незаконного впливу на свідків, знищення речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення є необґрунтованими та безпідставними.
Крім наведеного, захисник просить врахувати, що підозрюваний у судовому засіданні поясняв, що покинув місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , у зв'язку з тим, що мав намір перейти до іншої військової частини - НОМЕР_2 , про що надав у суді письмову згоду вказаної військової частини, збирав для цього документи про що, у телефонному режимі, повідомляв свого командира.
Обставини, встановлені слідчим суддею.
СВ ВП № 3 Первомайського РВП ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62054050010004405, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що старший солдат ОСОБА_5 04.02.2024 р. не пізніше 07.00 год., будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та, проходячи її на посаді гранатометника 2 десантно-штурмового взводу 3 десантно-штурмової роти 1 десантно-штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «старший солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов'язків військової служби, в умовах воєнного стану, у порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не з'явився вчасно на службу без поважних причин до району виконання бойового завдання підрозділом поблизу населеного пункту Курахове Донецької області та до теперішнього часу незаконно перебуває поза його межами, проводячи час на власний розсуд, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам як про військовослужбовця, який не з'явився вчасно до місця несення служби
17.11.2025 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану.
18.11.2025 р. постановою слідчого досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні зупинене та підозрюваного оголошено у розшук.
21.11.2025 р. слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, який є тяжким злочином, наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України та неможливістю застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Врахувавши, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, характер ймовірно вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу підозрюваного, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного.
З урахуванням обставин інкримінованого кримінального правопорушення, його правової кваліфікації, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для визначення застави.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ).
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
Вимога законності не може бути задоволена лише шляхом дотримання національного законодавства, яке само по собі повинно відповідати Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Плесо проти Угорщини»), тому позбавлення волі може бути цілком законним з точки зору внутрішнього права, однак, бути свавільним, виходячи зі змісту Конвенції, порушуючи тим самим її положення (рішення ЄСПЛ у справі «А. та інші проти Об'єднаного Королівства»).
З наведеного слідує, що рішення суду про застосування до особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції» особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має перебувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.
Вказані вимоги закону та норми міжнародного права слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. 178 КПК України, враховуються при обранні запобіжного заходу.
Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Так, наявні докази, які містяться в матеріалах клопотання слідчого, зокрема дані копій матеріалів службового розслідування за фактом самовільного залишення ОСОБА_5 військової частини, протоколами допиту військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри відносно ОСОБА_5 .
Вирішуючи питання про необхідність застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання ОСОБА_5 під вартою, апеляційний суд доходить висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують прийняття такого рішення.
Так, ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливого здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який, передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, що свідчить про можливість вчинення підозрюваним дій направлених на переховування від слідства.
Зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, а також те, що він є діючим військовослужбовцем, тому не маючи обмежень у пересуванні матиме можливість особисто або через своїх колег, які є військовослужбовцями військової частини, незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні.
На переконання апеляційного суду ризик знищення документів чи речей, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, стороною обвинувачення не доведений, оскільки підозрюваний на цей час перебуває поза військовою частиною (що зазначено і в клопотанні слідчого), а доказів того, що він має реальний доступ або може вплинути на збереження документів військової частини, зокрема журналів обліку особового складу, табелів чергувань, наказів тощо, прокурором не надано.
Незважаючи на відсутність ризику знищення, сховання або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження - інші, встановлені слідчим суддею ризики, є доведеними, а відтак, доводи захисника про не доведення прокурором існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є безпідставними, в цій частині, рішення слідчим суддею прийнято на основі об'єктивно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому досліджені всі матеріали провадження та наведені в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, станом на день постановлення ухвали.
Доводи захисника про наявність письмової згоди іншої військової частини на прийняття підозрюваного ОСОБА_5 до штату не спростовують обґрунтованість підозри та не усувають встановлених ризиків, оскільки такі відомості самі по собі не підтверджують правомірності його фактичної відсутності в місці проходження служби та не змінюють процесуальної оцінки поведінки підозрюваного на цій стадії. Водночас зазначені обставини можуть бути предметом перевірки уповноважених осіб у межах досудового розслідування та, за наявності передбачених законом підстав і після їх належної перевірки, можуть бути враховані під час вирішення питання про подальший рух провадження, зокрема можливість його закриття.
Отже, оскільки рішення слідчого судді, станом на день розгляду клопотання слідчого, є обґрунтованим та вмотивованим, а прокурором доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, ухвала слідчого судді відповідає вимогам кримінального процесуального закону, підстав для її скасування та вирішення питання про застосування відносно ОСОБА_5 іншого, більш м'якого запобіжного заходу апеляційний суд не вбачає, тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалу слідчого судді Кривоозерського районного суду Миколаївської області від 28 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , без визначення застави, залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3