15 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/21435/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач),
суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року (суддя Ремез Катерина Ігорівна ) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2025 № 045750031838 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 19.03.2025; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 09.10.2000 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 24.03.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2025 № 045750031838 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на підставі заяви від 19.03.2025. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 01.01.1992 по 09.10.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.03.1986 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 19.03.2025 з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що станом на дату прийняття рішення про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії Угода про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року припинила дію, що суд першої інстанції не прийняв до уваги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 19.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській з заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 22).
За принципом екстериторіальності заяву позивач було передано на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2025 № 045750031838 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Як вказано у вищезазначеному рішенні, до загального трудового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.01.1992 по 09.10.2000 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.03.1986 за час роботи на території Білоруської республіки, оскільки з 23 грудня 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року, при цьому страховий стаж зараховується по 31 грудня 1991 року. У вказаному рішенні зазначено, що загальний страховий стаж складає 23 роки 4 місяці 4 дні (а.с. 24).
Не погодившись із таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та висновкам суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV.
Частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як встановлено судом, відповідно до трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 24.03.1986 ОСОБА_1 працював на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 09.10.2000 (а.с. 15-18).
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу вищезазначеного періоду, пенсійний орган виходив з того, що з 23 грудня 2023 року Україна припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення від 14 грудня 1995 року.
Згідно з п. 5-1 розділу XV Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом України від 22.11.1996 за № 546/96-ВР «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення» ратифіковано «Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян у галузі пенсійного забезпечення», підписану в м. Києві 14 грудня 1995.
Згідно зі ст. 6 Угоди при призначенні пенсій зараховується трудовий (страховий) стаж, в тому числі і той, що дає право для призначення пенсій на пільгових умовах та за вислугу років, набутий по законодавству будь-якої з Договірних Сторін, в тому числі і до набуття чинності цієї Угоди, а також на території СРСР до 1 січня 1992 року. При цьому обчислення трудового (страхового) стажу проводиться по законодавству Договірної Сторони, яка призначає пенсію.
За ст. 16 Угоди кожна Договірна Сторона має право денонсувати цю Угоду, повідомивши письмово про це іншу Договірну Сторону. Дія цієї Угоди припиняється з дня, вказаного у повідомленні, але не раніше ніж через шість місяців з дня, наступного за днем отримання повідомлення. Права громадян, набуті згідно положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили в разі її денонсації.
В подальшому, Законом України від 29.05.2023 №3117-IX «Про денонсацію Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення» денонсовано «Угоду між Урядом України та Урядом Республіки Білорусь про гарантії прав громадян в галузі пенсійного забезпечення», вчинену 14 грудня 1995 в м. Києві та ратифіковану Законом України від 22 листопада 1996 № 546/96-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1997 р., № 5, ст. 30).
Разом з цим суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки не зарахований відповідачем до страхового стажу період роботи в Республіці Білорусь відноситься до періоду, коли Угода від 14 грудня 1995 була чинною для України, спірні періоди роботи мають бути зараховані до страхового стажу позивача.
Крім того судом враховано, що спірні періоди роботи позивача в Республіці Білорусь підтверджуються записами трудової книжки, зауважень щодо таких записів у рішенні № 045750031838 пенсійним органом не наведено, а тому, враховуючи правові висновки Верховного Суду викладені у постанові 21 лютого 2020 прийнятої у справі № 291/99/17, відповідно до яких обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність, в тому числі на підставі записів трудової книжки, період роботи ОСОБА_1 на території Республіки Білорусь з 01.01.1992 по 09.10.2000 мають бути зараховані до страхового стажу. Як наслідок, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 26.03.2025 № 045750031838 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року в адміністративній справі № 160/21435/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 15 січня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України.
Повна постанова складена 15 січня 2026 року.
Головуючий - суддя О.В. Головко
суддя Т.І. Ясенова
суддя А.В. Суховаров