12 січня 2026 р.Справа № 520/22570/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/22570/25
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі -відповідач, ГУ ДПС в Харківській області, контролюючий орган), в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.11.2024 №00667300707 форма «ПС», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.10.2024 №3145/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.11.2024 №00667350707 форма «С», що прийняте на підставі Акту (довідки) фактичної перевірки від 18.10.2024 №3145/04/36/07/08/РРО/ НОМЕР_1 .
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2025 року відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
03.09.2025 представник відповідача подав до суду клопотання, в якому просив суд залишити позов ФОП ОСОБА_1 без розгляду, з підстав пропуску строку звернення до суду, встановленого ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року клопотання представника ГУ ДПС у Харківській області - задоволено. Позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 13.10.2025, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 04.12.2025, апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року по справі №520/22570/25 скасовано.
Справу № 520/22570/25 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2025 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та наданням доказів поважності таких причин.
10.11.2025 від представника позивача до Харківського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення процесуального строку, в обґрунтування якої зазначено, що між ОСОБА_2 як адвокатом та позивачем було укладено договір про надання правової допомоги №02-01/2025-1 від 02.01.2025. В подальшому, адвокатом було направлено адвокатський запит до ГУ ДПС у Харківській області з метою отримання матеріалів фактичної перевірки та податкових повідомлень-рішень. За результатами розгляду адвокатського запиту 22.04.2025 представником ГУ ДПС у Харківській області було направлено на електронну адресу представника позивача матеріали фактичної перевірки та податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024.
Представник позивача зазначає, що позивач не мав змоги отримати податкові повідомлення-рішення, оскільки через постійні обстріли та попадання ракет поруч з місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , (https://2day.kh.ua/ua/kharkow/pid-chasraketnoyi-ataky-na-kharkiv-poshkodzhene-mayno-mizhnarodnoyi-volonterskoyi) вимушений був покинути м. Харків через загрозу своєму життю та здоров'ю в листопаді місяці 2024 року. Спочатку Позивач виїхав у м. Львів, а з лютого 2025 року проживає в м. Конотоп Сумської області. З січня 2025 року позивач перестав займатися підприємницькою діяльністю.
Вважає, що позивач з об'єктивних причин не мав можливості отримати податкові повідомлення-рішення через виїзд з м. Харків в листопаді 2024 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/22570/25 позовну заяву ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без розгляду.
Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, через свого представника, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.11.2025 по справі № 520/22570/25 та направити справу до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач наполягав, що отримав спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024 лише 22.04.2025, у відповідь на адвокатський запит свого представника. Зауважує, що поштовим відправленням матеріали фактичної перевірки не надсилалися.
Стверджує, що позивач не мав змоги отримати спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки через постійні обстріли та попадання ракет поруч з місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , змушений був покинути м. Харків через загрозу своєму життю та здоров'ю в листопаді місяці 2024 року. Вказує, що з лютого 2025 року ОСОБА_1 проживає в м. Конотоп Сумської області. Враховуючи вищевказане, наполягає, що з об'єктивних причин не мав можливості отримати податкові повідомлення-рішення.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що лист, про який суд вказує в оскаржуваній ухвалі, в якому позивачу направлялись спірні ППР, повернуто за закінченням терміну зберігання, що не свідчить про належну проінформованість позивача про такі рішення. Окрім вказаного, такий лист не містить належних доказів відправки контролюючим органом саме податкових повідомлень рішень, супровідного листа до відправлених податкових повідомлень-рішень.
З огляду на наведене, враховуючи, що позивач отримав спірні податкові повідомлення-рішення лише 22.04.2025, після їх отримання на адвокатський запит, апелянт наполягає, що позивачем дотримано шестимісячний строк звернення до суду з цим позовом, який слід обчислювати саме з вказаної дати.
Зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували отримання позивачем податкових повідомлень-рішень у більш ранній строк.
Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду від 09.10.2018 №820/1864/17 вважав помилковим, оскільки наведені в ній правові висновки не є релевантними до спірних правовідносин, оскільки позивач через військові дії не мав змоги отримувати поштові відправлення.
У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти викладених у ній доводів, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.
Наполягав, що спірні ППР були направлені на адресу позивача 26.11.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке було повернуто поштою 10.12.2024 у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що в силу приписів п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України, вказує на те, що такі ППР вважаються врученими ФОП ОСОБА_3 10.12.2024, тоді як до суду він звернувся з позовною заявою лише 22.08.2025, тобто з пропуском строку, встановленого ст. 122 КАС України
Просив врахувати, що до ГУ ДПС будь-яких повідомлень та заяв від позивача про зміну місця проживання не надходило, а тому про відповідні зміни місця проживання контролюючому органу було не відомо.
Відповідно до частини 2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що ППР від 26.11.2024 № 00667300707 та № 00667350707 були направлені ГУ ДПС у Харківській області на адресу позивача (вул. Отакара Яроша, б. 11, м. Харків, 61045) 26.11.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, але лист із зазначеними ППР було повернуто до податкового органу поштою 10.12.2024 у зв'язку із закінченням терміну зберігання, що підтверджується копією довідки поштової установи, яка надана представником відповідача.
Отже, за висновком суду, днем вручення податкового повідомлення-рішення є 10.12.2024, а відтак, строк звернення до суду сплив 10.06.2025, утім позивач звернувся до суду 22.08.2025.
З огляду на те, що позов подано до суду з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позовної заяви приписів пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України.
Вказані позивачем обставини в заяві та причинний зв'язок між ними та неможливістю позивачем отримати оскаржувані податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 26.11.2024 №00667300707 форма «ПС», та №00667350707 форма «С» суд вважав такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов до висновку, що позов поданий із порушенням строку звернення до суду, що є підставою для залишення позову без розгляду.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.
Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Приписами статті 122 КАС України визначено загальні (окремі для особи і органу влади) і деякі спеціальні строки звернення до суду, а нормою статті 123 КАС України - наслідки їх пропуску, що полягають у фактичному недопуску до судового розгляду спорів, за якими строк звернення до суду минув.
На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом позову у цій справі є правомірність прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень, винесених 26.11.2024 №00667300707 форма «ПС» та №00667350707 форма «С».
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Питання строків звернення до суду як і з попереднім використанням платником податків досудового порядку вирішення спору, так і без застосування зазначеної процедури було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.
При цьому в кожному випадку темпоральні проміжки, як і момент початку відліку строку, є різними.
У постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважала, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 ПК України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 липня 2025 року у справі № 500/2276/24 (пункт 17) дійшла висновку, що в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб'єкта владних повноважень:
1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);
2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов'язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);
3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов'язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
Таким чином, строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (без використання процедури досудового вирішення спору) становив шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2025 по справі № 320/27124/23, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов'язковою для врахування.
Колегією суддів встановлено, що позов про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2024 надійшов до Харківського окружного адміністративного суду 22.08.2025 засобами поштового зв'язку.
Позивач, обґрунтування підстав для поновлення строку звернення до суду із позовом зазначив про те, що про спірні ППР отримав лише 22.04.2025 у відповідь на адвокатський запит свого представника.
У свою чергу, отримати таке рішення податкового органу засобами поштового зв'язку позивач не мав змоги, так як внаслідок воєнних дій був змушений змінити місце проживання.
Водночас, контролюючий орган стверджував, що оскільки оскаржувані ППР було надіслано ГУ ДПС у Харківській області на податкову адресу платника податку (вул. Отакара Яроша, б. 11, м. Харків, 61045), що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи, та повернуто із відміткою «за закінченням терміну зберігання», в силу вимог статті 42 ПК України вважається, що спірні ППР були вручені належним чином.
Порядок листування платників податків та контролюючих органів закріплено у статті 42 Податкового кодексу України, а саме:
42.1. Податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
42.2. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
42.3. Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
42.5. У разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), (пункт 42.2 статті 42 Податкового кодексу України).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення (пункт 42.4 статті 42 Податкового кодексу України).
Зазначена норма кореспондується і з абзацом третім пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, яким передбачено, що у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
Отже, законодавець передбачив два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків: надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення (що і було зроблено відповідачем у спірному випадку) або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
За приписами підпункту 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України, до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з положеннями пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу.
Враховуючи викладені вище обставини, аналізуючи норми чинного законодавства та використовуючи логічно-змістовне тлумачення пункту 58.3 статті 58 ПК України, колегія суддів зазначає, що контролюючий орган вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 640/14787/21.
Відповідно до пунктів 3, 5 Розділу ІІІ Порядку № 1204, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків - фізичній особі, якщо його вручено особисто такій фізичній особі чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження такої фізичної особи з повідомленням про вручення. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення через відсутність за місцезнаходженням платника податків (посадових осіб платника податків), їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштою (поштовою службою) в повідомленні про вручення, із зазначенням причин невручення.
З наведених норм вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
У постанові від 09 жовтня 2018 року у справі № 820/1864/17 Верховний Суд наголосив, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів подання позивачем заяви про зміну податкової адреси, в той час як законом встановлено обов'язок платника податків повідомляти контролюючий орган про зміну податкової адреси протягом місяця з дня, коли така зміна відбулась.
При цьому, відповідно до наявної в бази даних контролюючого органу інформації, податковою адресою позивача зазначено: вул. Отакара Яроша, б. 11, м. Харків, 61045.
Колегією суддів встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024 № 00667300707 та № 00667350707 були направлені позивачу засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення на вказану податкову адресу, що підтверджується наявним в матеріалах справи конвертом разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, в якому контролюючим органом надсилались податкові повідомлення-рішення на вищевказану податкову адресу позивача.
При цьому, колегія суддів зауважує, що у вказаному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення містяться посилання на те, що саме податкові повідомлення-рішення №№ 00667300707, 00667350707 направлялись даним поштовим відправленням, а саме в рядку «Найменування адресата» після зазначення прізвища позивача, що спростовує протилежні доводи апелянта.
Відповідно до відмітки з пошти, конверт із вказаним податковими повідомленнями-рішеннями від 26.11.2024 не вручений та повернутий 10.12.2024 «за закінченням терміну зберігання».
Отже, контролюючим органом з дотриманням п. 42.2 ст. 42 ПК України було надіслано спірні податкові повідомлення-рішення.
Таким чином, граничним строком звернення позивача з позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень від 26.11.2024 є 10.06.2025.
Проте, позивач звернувся до суду з позовом лише 22.08.2025, тобто, з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.
Так, за правилами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом або заявою про перегляд судового рішення, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Разом з цим, позивачем не наведено будь-яких обставин і не надано відповідних доказів, які б свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2024.
Доводи позивача про те, що він отримав спірні ППР лише 22.04.2025 після того, як у відповідь на адвокатський запит, відповідач направив на електронну адресу представника позивача такі ППР, є неприйнятними з огляду на встановлені у справі обставини та вимоги пункту 58.3 статті 58 ПК України, відповідно до яких спірні податкові повідомлення-рішення від 26.11.2024 вважається врученими позивачу 10.12.2024.
Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що невиконання платником податку свого імперативного обов'язку із подання контролюючим органам відомостей про зміну даних, протягом місяця з дня виникнення таких обставин шляхом подання відповідної заяви, не може слугувати поважною причиною для поновлення строку на звернення до суду з позовом.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта про неможливість отримання позивачем податкових повідомлень-рішень у зв'язку з вимушеним залишенням м. Харкова внаслідок ракетних обстрілів, оскільки сама по собі наявність воєнного стану та пов'язаних із ним загроз не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
Оцінюючи поважність причин пропуску строку, суд апеляційної інстанції враховує сукупність обставин конкретної справи, зокрема місце проживання особи, характер і інтенсивність бойових дій у відповідний період, тривалість пропущеного строку, наявність об'єктивних перешкод для реалізації процесуальних прав, а також поведінку заявника та вжиття ним розумних заходів для своєчасного звернення до суду або якнайшвидшого вчинення процесуальних дій після усунення таких перешкод.
Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.01.2023 у справі №640/3489/21, відповідно до якої введення воєнного стану може бути визнано поважною причиною пропуску процесуального строку лише за умови встановлення прямого причинного зв'язку між цією обставиною та неможливістю своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Інших причин, які б підтверджували поважність пропуску строку звернення до суду із даним позовом, позивачем наведено не було.
На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).
Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», № 23436/03, пункти 22-23).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, враховуючи пропуск позивачем строку звернення до суду із цим позовом та не наведення позивачем поважних причин пропуску такого строку, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 122, 123, ч. 4 ст. 229, п. 8 ч. 1 ст. 240, ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року по справі № 520/22570/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 15.01.2026 року