Справа № 560/10157/25
іменем України
14 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХП "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією у зв'язку з сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення з військової служби за підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" як військовослужбовця, який проходить військову службу за мобілізацією у зв'язку з сімейними обставинами, а саме у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю II групи.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що 14.05.2025 подав рапорт про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Листом від 19.05.2025 відповідач повідомив про відмову у звільненні з військової служби, посилаючись на відсутність документів, що підтверджують потребу у постійному догляді. Вважає протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 , оскільки надав необхідні документи, які підтверджують постійний догляд за дружиною, яка є особою з інвалідністю II груп. Просить задовольнити позовні вимоги.
Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До Хмельницького окружного адміністративного суду надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що до рапорту про звільнення позивач не додав документів, які б підтверджували необхідність здійснювати постійний догляд за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, адже, надані ним копія довідки КНП "Городоцької міської багатопрофільної лікарні" від 23.04.2025 та висновку №75/2 від 17.04.2025 КНП "Городоцької міської багатопрофільної лікарні" не відносяться до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду. Висновком ЛКК №72/2 від 17.04.2025 зазначено, що ОСОБА_2 (дружині) рекомендована соціальна послуга, як отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, тому це не є належною підставою для звільнення позивача із військової служби за сімейними обставинами згідно з підпунктом г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", оскільки не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. Довідка №78/2 КНП "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" від 24.04.2025 видана в довільній формі та не передбачена нормативно-правовими актами. Стверджує, що на момент виникнення спірних правовідносин, лише медико-соціальна експертна комісія є тим органом, який уповноважений видавати документи на підтвердження необхідності постійного догляду за особою, якій встановлено групу інвалідності. Тому, наданий до рапорту висновок ЛКК не може бути визнаний документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби. Просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, зміст якої аналогічний позовній заяві.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .
14.05.2025 позивач подав рапорт до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами відповідно до підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військовому службу", у зв'язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
До рапорту про звільнення з військової служби позивач долучив нотаріально засвідченні копії паспорта та РНОКПП, паспорта ОСОБА_2 , свідоцтва про шлюб, довідки до акту огляду МСЕК дружини, пенсійного посвідчення, висновку лікарсько-консультативної комісії про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 17.04.2025 № 72/2 і довідки КНП "Городоцька міська багатопрофільна лікарня" від 23.04.2025 № 78/2 про потребу в постійному сторонньому догляді.
Листом від 19.05.2025 військова частина НОМЕР_1 повідомила позивача про відмову у задоволенні рапорту. Відповідач зазначив, що до рапорту про звільнення не додані документи, які підтверджують необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю II групи. Надані довідка КНП "Городоцької міської багатопрофільної лікарні" від 23.04.2025 та висновок №75/2 від 17.04.2025 КНП "Городоцької міської багатопрофільної лікарні" не відносяться до документів, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, оскільки органом, уповноваженим видавати документи про необхідність постійного догляду за особою, якій встановлена група інвалідності є медико-соціальна експертна комісія. Вказала, що довідка медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2018, долучена до рапорту не підтверджує необхідність постійного догляду за ОСОБА_2 .
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до частини 5 статті 1 Закону № 2232-XII від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII.
За змістом підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції станом на день виникнення спірних відносин) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Згідно з абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону № 2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Отже, обов'язковою умовою для звільнення позивача з військової служби на підставі підпункту г пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є документальне підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за дружиною, як особою з інвалідністю II групи.
Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 06.05.2025 підтверджується, що ОСОБА_2 є дружиною позивача.
За змістом довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №1117925 ОСОБА_2 07.11.2018 встановлена ІІ група інвалідності.
Відповідно до рішення ЛКК від 23.04.2025 №78/2 ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Згідно із висновком від 17.04.2025 №75/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170 затверджена Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. Додатком до цієї Інструкції є Перелік документів, що подаються з поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
Пункт 5 зазначеного Переліку визначає документи, які підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, передбачених частиною дванадцятою статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи підтверджується сукупністю таких документів: копія свідоцтва про шлюб; один із документів, що підтверджує інвалідність дружини (чоловіка): довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, визначеною МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).
Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 за №1317 (далі - Положення №1317).
Відповідно до пункту 3 зазначеного Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Згідно з пунктом 4 Положення №1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (МСЕК), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні медико-соціальні експертні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування.
Таким чином, медико-соціальна експертна комісія має повноваження визначати потребу особи у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності.
Відповідно до положень частин 1, 10 статті 7 Закону №2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров'я.
Лікарсько-консультативні комісії закладів охорони здоров'я: визначають наявність стійкого розладу функцій організму дитини та відповідно можливі обмеження її життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем; складають (коригують) індивідуальну програму реабілітації дитини з інвалідністю, в якій визначаються реабілітаційні заходи і строки їх виконання, та здійснюють контроль за повнотою та ефективністю виконання цієї програми; надають консультативну допомогу з питань реабілітації та стороннього догляду, диспансерного нагляду або допомоги дітям з інвалідністю; забезпечують своєчасний огляд (переогляд) дітей з порушеннями стану здоров'я та дітей з інвалідністю.
Відповідно до статті 7 Закону №2961-IV постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 за №917 затверджене Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності (далі Положення №917).
Підпункт 1 пункту 7 Положення №917 передбачає, що лікарсько-консультативні комісії, з-поміж іншого, визначають, зокрема, наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо.
Отже, лікарсько-консультативні комісії не наділені повноваженнями щодо визначення потреби у постійному сторонньому догляді повнолітніх осіб.
Тому, рішення ЛКК від 23.04.2025 №78/2 про потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді прийняте з ЛКК з перевищенням повноважень, наданихзаконодавством.
Разом з тим, вирішуючи спір суд враховує, що з 01.01.2025 набув чинності Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 (далі - Порядок №1338), який визначає процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування або з інвалідністю (далі - особа) з метою встановлення причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, соціальній та психологічній реабілітації, а також складення та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю на основі комплексного реабілітаційного обстеження особи та індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) (пункт 1).
Відповідно до пунктів 7, 8 Порядку №1338 проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров'я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання. Оцінювання проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - експертні команди).
Як передбачає підпункт 9 пункту 9 цього Порядку, експертні команди встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.
Згідно з пунктом 40 Порядку №1338 за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема потреби у постійному сторонньому догляді.
Пунктами 44, 45 Порядку №1338 визначено, що рішення експертної команди підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". У разі складення експертною командою документів в паперовій формі такі документи підписуються всіма членами експертної команди.
Таким чином, на момент звернення позивача із рапортом про звільнення з військової служби діяли норми Порядку №1338, який чітко визначає процедуру встановлення потреби особи з інвалідністю в постійному сторонньому догляді шляхом проведення експертними командами оцінювання повсякденного функціонування особи.
Проте, позивач до рапорту не надав рішення експертної команди про встановлення потреби його дружини у постійному сторонньому догляді.
Тому, відповідач правомірно відмовив позивачу у задоволенні його рапорту.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведена правомірність відмови щодо звільнення позивача з військової служби. Тому у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову суд не вирішує питання розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )
Головуючий суддя О.К. Ковальчук